Постанова № 70475616, 24.11.2017, Рубіжанський міський суд Луганської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2017 року Провадження №2-а/425/185/17

Справа №425/2946/17

Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:

Головуючого судді – Москаленко В.В.

за участю секретаря – Окрошко О.О.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії,-

встановив:

10 листопада 2017 року позивач звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати їй пенсії з 01 вересня 2016 року;

- зобов'язати Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області поновити їй нарахування та виплату пенсії за віком з 01 вересня 2016 року;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що вона має статус внутрішньо переміщеної особи, перебуває на обліку у відповідача, але з 01.09.2016 пенсію не отримує. Ніяких рішень з приводу припинення виплати пенсії вона не отримувала. Позивач вважає дії відповідача щодо невиплати їй пенсії протиправними, оскільки відповідач, не виплачуючи пенсію, порушує її конституційні права, отже вона звернулася з цим позовом до суду.

В судове засідання позивач не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в позові просила розглядати справу за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заперечення, просила розглядати справу за відсутності представника відповідача.

В запереченнях проти адміністративного позову представник відповідача зазначила, що Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області не визнає позовних вимог ОСОБА_1 та заперечує проти них, зокрема, зазначає, що відповідно довідки від 04.05.2016 № 917012312, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, позивач має статус внутрішньо переміщеної особи. На підставі особистої заяви позивача від 30.05.2016 та за даними електронної пенсійної справи, позивач взята відповідачем на облік з 01.03.2016. Розпорядженням відповідача від 30.05.2016 № 9011, позивач отримує пенсію за віком з 01.03.2016 довічно. Для забезпечення обміну інформації між територіальними управліннями Пенсійного фонду України та Управліннями праці та соціального захисту населення на виконання листа-завдання Міністерства соціальної політики України від 21.11.2014 № 13747/1/14-14/8 в серпні 2016 року Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області було надано лист (звіт) від 29.08.2016 № 3/3515 з особовими рахунками, в яких прописана особливість 93. До звіту внесено особовий рахунок ОСОБА_1 та в зв’язку з не підтвердженням місця фактичного проживання виплата пенсії позивачу припинена з 01.09.2016. Із заявою про поновлення виплати пенсії згідно Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку 22-1, позивач не зверталась. Крім того, згідно ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернулась до суду з позовною заявою 10.11.2017, а позовні вимоги заявлені нею за період з 01.09.2016, отже позивач протягом цього часу була обізнана про порушення свого права оскільки, як зазначено у позовній заяві, пенсія є єдиним джерелом доходу. Доказів того, що позивачем був пропущений строк для звернення до суду з поважних причин не надано (а.с. 18-20).

Відповідно до ст. 41 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у даній справі, скористалися правом заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає адміністративну справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши адміністративну справу в межах заявлених позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в адміністративній справі, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що за інформацією пенсійної справи ОСОБА_1, 22.04.2014 їй було призначено довічно пенсію за віком та за розпорядженням № 9011 від 30.05.2016 її було взято на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Рубіжному з підстав «облік справи, призначеної в минулих роках» згідно його заяви від 30.05.2016 (а.с. 21).

Згідно копії паспорту позивача, її зареєстрованим місцем проживання є: Луганська область, місто Стаханов, вулиця Дніпровська, будинок 7 (а.с. 8-9).

Згідно копії довідки від 04.05.2016 № 917012312 позивач взята на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в Управлінні праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області. Тимчасова адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_1. Ця довідка була видана позивачу 04.05.2016, дата закінчення дії довідки – 03.11.2016 (а.с. 9 зворот, 29).

30.05.2016 ОСОБА_1 звернулася до УПФУ в м. Рубіжному з заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просить взяти її на облік, вид пенсії – за віком (а.с. 26).

Згідно копії розпорядження № 9011 від 30.05.2016 УПФУ в м. Рубіжному, з 01.03.2016 ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії за віком, призначеної в минулих роках, в зв’язку з обліком справи, та взято позивача на облік в управлінні (а.с. 21).

Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради від 29.08.2016 заступнику начальника УПФУ надано список осіб, яким не підтверджено місце фактичного проживання, в якому значиться ОСОБА_1

Як зазначено в позовній заяві, позивачу з 01.09.2016 УПФУ в м. Рубіжному Луганської області було призупинено виплату пенсії як внутрішньо переміщеній особі, що визнано представником відповідача у письмових запереченнях (а.с. 2, 17-20).

Доказів про повідомлення позивача про підстави припинення їй виплати пенсії відповідачем до справи не надано.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Судом встановлено, що позивачем до УПФУ було надано довідку від 04.05.2016 № 917012312, згідно якої позивач взята на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в Управлінні праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, тимчасова адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_1, дата закінчення дії довідки – 03.11.2016 (а.с. 9 зворот, 29).

Відповідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 ( в редакції Постанови КМУ № 352 від 08.06.2016), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Згідно листа управління праці та соціального захисту населення від 29.08.2016 № 3/3515 наданий звіт, до якого внесено особовий рахунок ОСОБА_1 у зв’язку з не підтвердженням місця фактичного проживання, що згідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не є доказом скасування довідки про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно ст. 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У статті 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, в статті 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» чітко встановлено, що виплата пенсії припиняється тільки за рішеннями двох суб’єктів територіального органу ПФУ або суду та лише з підстав, визначених у цій статті.

Таким чином, суд вважає, що на час припинення відповідачем виплати пенсії позивачу – 01.09.2016 були відсутні, встановлені ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» підстави для такого припинення.

Отже, суд дійшов висновку, що на час припинення пенсії позивачу 01.09.2016 не існувало підстав, передбачених чинним законодавством для такого припинення, тому дії відповідача щодо невиплати пенсії позивачу є протиправними, доказів щодо правомірності своїх дій стосовно невиплати пенсії позивачу з 01.09.2016 представником відповідача до справи не надано.

В зв’язку з чим суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу належної їй пенсії з 01.09.2016 за відсутності відповідного рішення територіального органу Пенсійного фонду про припинення виплати пенсії - є протиправною, тому в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 2 ст. 49 зазначеного Закону України поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з’ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому зокрема статтею 46 цього Закону.

Відповідно ч. 2 ст. 46 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Оскільки судом встановлено, що невиплата пенсії відповідачем позивачу з 01.09.2016 є протиправною, тому слід задовольнити вимоги позивача про зобов’язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу з 01.09.2016, із зобов’язанням відповідача виплатити нараховані позивачу суми пенсії за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що встановлений ст. 99 КАС України строк звернення до суду не пропущений позивачем, оскільки за ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія, яка не отримана з вини органу ПФУ виплачується за минулий час без обмежень будь-яким строком. Також, доказів повідомлення позивача про припинення чи призупинення їй пенсії відповідачем до справи не надано.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити повністю та визнати протиправною бездіяльність Рубіжанського об’єднаного УПФУ Луганської області щодо невиплати пенсії позивачу з 01.09.2016 та зобов’язати Рубіжанське об’єднане УПФУ Луганської області здійснити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.09.2016 за минулий час.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету, суд вважає необхідним допустити цю постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

В зв’язку з тим, що судом було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, враховуючи задоволення позову та звільнення відповідача від сплати судового збору за ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд покладає судові витрати за рахунок держави.

Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що роботу Донецького Апеляційного адміністративного суду відновлено у місті Краматорську Донецької області (місцезнаходження суду: 84301, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Марата, 15, будівля Художньої школи).

Керуючись ст. ст. 10, 11, 71, 94, 99, 100, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати з 01 вересня 2016 року пенсії за віком, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: Луганська область, місто Стаханов, вулиця Дніпровська, будинок 7; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2; іпн НОМЕР_1).

Зобов’язати Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області з 01 вересня 2016 року відновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: Луганська область, місто Стаханов, вулиця Дніпровська, будинок 7; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2; іпн НОМЕР_1).

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду виконується негайно у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: В.В. Москаленко