Рішення № 70475571, 20.11.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/4639/15-ц

Провадження № 2/415/20/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.17 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Калмикової Ю.О.,

за участю секретарів Нескородової Г.А., Кравченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лисичанська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про визнання правочину нікчемним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Лисичанського міського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про визнання правочину нікчемним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 04.03.2011 року позивач та відповідач уклали Угоду № 341045 з додатками, за якою позивач повинен був сплачувати невизначену кількість платежів для отримання у невизначеному майбутньому права на отримання автомобіля, а відповідач на свій розсуд зобов’язався надати позивачу таке право шляхом включення його до системи АвтоТак, отримуючи від нього грошові кошти. При цьому, відповідач фактично здійснював збір коштів та просто спрямовував їх на розрахунковий рахунок юридичної особи, що здійснює продаж автомобілів та не несе ніяких фінансових ризиків, які покладені тільки на учасника системи.

Позивач вважає, що угода є нікчемною (нікчемним правочином) та відповідач повинен повернути йому кошти у сумі 28 493 гривні 35 копійок з наступних підстав.

На виконання своїх зобов’язань за вказаною угодою позивач сплатив відповідачу гроші у загальній сумі 90 393 грн. 35 коп.

Зі змісту ст.ст. 2, 3, 5 угоди, а також додатку до Угоди № 2 вбачається, що відповідач створив складну багатоступінчату, двозначну схему визначення права на отримання автомобіля через механізми сплати повних внесків, цілих чистих або половинних чистих внесків, накопичення внесків та пропозицій авансових внесків.

Виникнення права на отримання автомобіля залежить від внесення грошових коштів іншими учасниками системи «АвтоТак», до якої було залучено позивача, а рішення про надання йому права на отримання автомобіля залежить від волі відповідача, який приймає рішення на власний розсуд, але передає автомобіль згідно з п. 8.1 ст. 8 додатку № 2 до угоди лише після оформлення документів, строк оформлення яких також не визначено угодою.

При цьому, процедура прийняття рішення про надання права на отримання автомобіля є непрозорою, оскільки інформація про кількість отриманих кожним учасником групи балів в залежності від кількості внесків та осіб в групі, які отримали право на одержання автомобіля, не може бути перевірена позивачем.

Згідно з приписом ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочин, здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, вважається недійсним, тобто нікчемним в силу прямого припису закону. У постанові Верховного Суду України, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема положень ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», висловлено правову позицію про те, що сплата коштів не за сам товар, що придбавається споживачем, а тільки за можливість одержання ним лише права на його отримання, формування без залучення власних коштів груп клієнтів, за рахунок коштів яких здійснюється передача права на купівлю товару одному з учасників відповідної групи, є компенсацією за рахунок коштів інших її учасників, залучених до умов діяльності системи, а тому зазначена схема діяльності є такою, що вводить споживача в оману та є пірамідальною (справа № 6-35пс12).

Зі змісту вищенаведених положень укладеної між сторонами угоди вбачається, що в розумінні змісту п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» діяльність відповідача з виконання її умов фактично є пірамідальною схемою, оскільки позивач в результаті виконання угоди отримує не право вимагати передання йому обумовленого у ній автомобіля, а може набути лише право на його одержання у разі розподілу автомобілів, придбаних за рахунок коштів, внесених учасниками групи, до якої він входить, але, при цьому, право на отримання автомобіля можуть одержувати не всі учасники відповідної групи, а тільки ті, які набрали найбільшу кількість балів через механізм накопичення внесків або запропонували найбільшу кількість авансових внесків.

ОСОБА_2 й у такому випадку за відповідачем зберігається право на анулювання в подальшому наданого позивачу права на отримання автомобіля. Окрім того, спірна угода не містить строків та термінів отримання позивачем автомобіля, а самі обумовленні у ній дії, які зобов’язалися вчиняти відповідач та позивач, не гарантують в подальшому обов’язкове його одержання.

Відповідач, створивши пірамідальну схему та здійснюючи нечесну підприємницьку практику, отримав від позивача станом на 13.07.2015 року кошти загальною сумою 90 393 гривні 35 копійок.

Завдяки саме значним фінансовим зусиллям позивача (авансові внески у сумі 14 000 гривень 16.11.2012 р., 5 000 гривень 14.01.2013 р., 3 500 гривень 15.02.2013 р.), автомобіль було отримано 22.03.2013 року у м. Луганську, але не від відповідача, а від продавця - ПАТ «Луганськ-Авто», що підтверджується ОСОБА_3 № 314224-3836 передачі-приймання автомобіля. Тобто, відповідач не передавав автомобіль позивачу, а лише за допомогою створеної пірамідальної схеми отримав від позивача кошти у сумі 90 393 гривні 35 копійок, оплатив Продавцю вартість автомобіля за рахунок коштів позивача та інших учасників системи у сумі 61 900 гривень, а 28 493 гривні 35 копійок відповідач отримав незаконно за нікчемною угодою (нікчемний правочин).

Відповідач отримав від позивача 90 393 гривні 35 копійок, 61 900 гривень отримав Продавець (саме від нього отримано автомобіль), тому: 90 393 гривні 35 копійок - 61 900 гривень = 28 493 гривні 35 копійок, це кошти, фактично отримані відповідачем на виконання угоди (нікчемного правочину). Позивач же від відповідача нічого не отримував (автомобіль отримано від Продавця).

На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд визнати правочин, Угоду № 341045 від 04.03.2011 року з додатками, що укладена між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», нікчемним та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, Угоди № 341045 від 04.03.2011 року з додатками, що укладена між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на користь позивача грошових коштів у розмірі 28 493 гривні 35 копійок.

Представником відповідача ОСОБА_3 до суду подані письмові заперечення проти позову, в яких він не погодився з викладеним у позовній заяві, обґрунтовуючи свою позицію рішенням ВСУ по аналогічній справі та посиланням на норми діючого законодавства, які регулюють дані правовідносини. Крім цього, представник позивача заявив про необхідність застосувати наслідки спливу позовної давності, зазначаючи, що строк позовної давності за даними вимогами сплив 04.03.2014 року, а позов подано до суду 28.07.2015 року. Просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду письмову заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні, що відбулося 28.09.2016 року, представник позивача ОСОБА_4 підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі, підтвердив факти, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні, що відбулося 28.09.2016 року, представник відповідача ОСОБА_5 підтримав письмові заперечення у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_3 не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду письмову заяву з проханням розглянути справу за відсутності представника відповідача, проти позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З матеріалів справи судом встановлені наступні обставини.

04.03.2011 року між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_1 укладено Угоду № 341045 з додатками № 1 і № 2 до неї. Згідно з вказаною Угодою її предметом є надання позивачеві послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля (ст. 1).

Згідно зі статтею 3 Угоди Товариство зобов’язалося: включити позивача до системи АвтоТак; сформувати групу учасників для придбання автомобіля; включити позивача до цієї групи; організувати та створити умови для придбання автомобілів учасниками системи, здійснити оплату його вартості виробнику, імпортеру чи дистриб’ютору за рахунок коштів, сплачених учасниками системи; забезпечити отримання автомобіля позивачем на умовах даної угоди; здійснити адміністративні процедури, необхідні для передачі автомобіля учасникові, який одержав право на отримання автомобіля; формувати фонди для повернення коштів; приймати та перераховувати страхові платежі відповідній страховій компанії; адмініструвати цю групу протягом строку її існування; надавати інші послуги та вчиняти інші дії, визначені в угоді та додатках до неї, які спрямовані на придбання позивачем автомобіля через систему АвтоТак.

Статтею 4 Угоди № 341045 передбачено, що ОСОБА_1 має право вибору моделі або марки автомобіля згідно з можливостями постачальника та право розірвати угоду до моменту отримання автомобіля.

У статті 5 даної Угоди також закріплено, що позивач зобов’язаний сплатити плату за послуги, пов’язані із вступом до системи при укладанні угоди, сплатити плату за послуги, пов’язані з видачею автомобіля за системою при наданні такого права, щомісячно сплачувати повні внески та внески зі страхування автомобіля після його отримання, отримати автомобіль за умови виконання зобов’язань, встановлених угодою, підписати відповідний двосторонній акт, що свідчить про виконання зобов’язань за угодою.

Згідно з додатком № 1 сторонами визначено марку автомобіля, яку позивач бажає придбати, - ВАЗ 2107 та його ціну - 50 950 грн. 00 коп. Також сторонами угоди визначено розмір плати за послуги, пов’язані зі вступом до системи, що складає 1 834 грн. 20 коп. або 3 %, щомісячний цілий чистий внесок у розмірі 0,8333 %, щомісячний внесок в оплату послуг у розмірі 0,38 %, щомісячний внесок в оплату страхового платежу у розмірі 0,065 %, плату за послуги, пов’язані з видачею автомобіля за системою у розмірі 3 %.

Відповідно до ст. 10 Угоди підписання цієї Угоди та додатків до неї є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами Угоди та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом Угоди та додатків до неї.

Отже, суд вважає, що при укладенні Угоди № 341045 обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, і вони досягли згоди щодо істотних умов даної угоди, що підтверджено власноручними підписами та печаткою сторін, правочин вчинений у формі, встановленій законом, був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені даною Угодою.

Позивач у своєму позові стверджував, що дана угода є нікчемною в силу ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», а в розумінні змісту п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону діяльність відповідача з виконання умов цієї угоди фактично є пірамідальною схемою.

Розглянувши вказані доводи позивача, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред’являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб’єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов’язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

У той самий час предметом Угоди сторін, укладеної в рамках функціонування системи придбання автомобілів у групах «АвтоТак», є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля.

Відповідно до ст. 2 Угоди ТОВ «АВТО ПРОСТО» гарантує надання кожному учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов’язань, передбачених Угодою.

Статтею 3 Угоди передбачено, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» зобов’язується забезпечити отримання учасником автомобіля згідно з умовами Угоди. При цьому відповідно до ст. 8.2 додатку № 2 до Угоди поняття «право на отримання автомобіля» означає право учасника одержати власне автомобіль та обов’язок товариства передати автомобіль у зазначений термін, якщо учасник на момент фактичної передачі автомобіля належно виконує свої зобов’язання. Водночас ТОВ «АВТО ПРОСТО» зобов’язане надіслати постачальнику замовлення на передачу автомобіля учаснику протягом 5 робочих днів після того, як учасник, у якого виникло право на одержання автомобіля, здійснить відповідні платежі.

Відповідно до Угоди між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та виробником (дистриб’ютором чи імпортером) останній протягом 30 календарних днів з дня отримання замовлення зобов’язаний передати автомобіль учаснику, який одержав право на отримання автомобіля (п. 8.1 додатку № 2).

Передбачені Угодою умови дозволяють учаснику сплачувати ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, які названі в Угоді «Чисті внески» або «Внесок в оплату товару».

Відповідно до розділу 1 Визначення термінів додатку № 2 до Угоди «Цілий Чистий внесок – це частина щомісячного повного внеску, який використовується для оплати Автомобіля. Половинний Чистий внесок – це половина Цілого чистого внеску».

Згідно з п. 2.6 ст. 2 додатку № 2 до Угоди Чисті внески, сплачені учасником у встановлені строки та відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент сплати, зараховуються як відсоток від вартості автомобіля, що у свою чергу є оплатою за товар - автомобіль.

Таким чином, в Угоді чітко передбачено, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни автомобіля. Крім того, сплачені Чисті внески перерахунку (у зв’язку зі зміною ціни автомобіля) не підлягають. Після одержання автомобіля та реєстрації його на своє ім’я споживач зобов’язаний і надалі сплачувати кошти за автомобіль до повної його оплати – 100 % від ціни автомобіля.

Отже, Угодою передбачена щомісячна сплата внесків за (товар) автомобіль, який передається споживачеві в рамках укладеної Угоди, а не за можливість одержання права на купівлю товару.

Споживач, який виконав усі умови угоди, має повне право вимагати від ТОВ «АВТО ПРОСТО» виконання свого зобов’язання, а саме: оплатити продавцю вартість автомобіля та передати автомобіль споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.

Отже, за системою придбання автомобілів у групах «АвтоТак» кожний з учасників, який належним чином виконує зобов’язання за Угодою, отримує автомобіль через механізм, передбачений в Угоді, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок Чистого Фонду групи, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи (п. 1.2 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 додатку № 2 до Угоди).

За таких обставин твердження позивача про те, що діяльність ТОВ «АВТО ПРОСТО» за Угодою сторін є функціонуванням «пірамідальної схеми», суперечить змісту п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв’язку з відсутністю головних ознак «пірамідальної схеми» - безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об’єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами-учасниками схеми є тільки в часі одержання автомобіля кожним із них, за умови виконання своїх зобов’язань.

Крім того, для віднесення схеми до пірамідальної необхідно врахувати й інші норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, оскільки діяльність ТОВ «АВТО ПРОСТО» з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття «фінансова послуга».

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-ІV «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» (введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п. 111, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган) (далі – Нацкомфінпослуг), затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 9 жовтня 2012 року № 1676 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах») (далі – Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах.

З аналізу Ліцензійних умов слід зробити висновок про те, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.

Згідно з п. 1.2 ч. 1 Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі – це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об’єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Відповідно до додатку № 2 Угоди система «АвтоТак» – це торговельна марка зареєстрована згідно із законодавством України та використовується для позначення послуг ОСОБА_2 з адміністрування системи придбання автомобілів у групах. Кожна укладена угода включається в групу, кожній сформованій групі надається порядковий номер, кожному учаснику системи - порядковий номер його в групі. Після формування групи учасників залучення інших учасників не відбувається. Право на отримання автомобіля здійснюється в порядку, передбаченому Угодою (ст.ст. 5, 6 додатку № 2 до Угоди), і відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів, здійснених іншими учасниками групи.

Отже, отримання кожним споживачем автомобіля здійснюється виключно відповідно до платежів, здійснених ним самим, і незалежно від платежів інших клієнтів відповідача.

Як убачається з наведеного, законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття «пірамідальна схема» та «придбання товарів у групах». Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю.

Такий висновок ґрунтується на головній ознаці відсутності «пірамідальної схеми» згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» - це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.

Так, за схемою придбання товарів у групах придбання товарів для кожного споживача (крім останнього) відбувається, у тому числі й за рахунок внесків інших учасників. Різниця між споживачами-учасниками є тільки в часі одержання товару кожним із них, оскільки в кінцевому підсумку товар одержать усі учасники, навіть ті, які фінансово були найменш «активними», за умови виконання ними умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» отримало відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо «придбання товарів у групах» у Нацкомфінпослуг, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Отже, суд вважає, що, якщо укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких такий товар може бути одержаний (у тому числі закріплює відповідні права та обов’язки сторін), то до такого правочину не може бути застосовано визначення «пірамідальної схеми», а відповідно такий правочин не здійснювався з використанням нечесної підприємницької практики та не може вважатися недійсним, тобто нікчемним в силу прямого припису закону, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині визнання правочину недійсним задоволенню не підляають.

Така правова позиція викладена у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс13 у подібних правовідносинах, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для суду першої інстанції.

Посилання позивача на правову позицію ВСУ, викладену у постанові від 23.05.2012 року по справі № 6-35цс12, суд вважає помилковою, оскільки поза увагою позивача залишився той факт, що у вказаній справі позивач сплачувала кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на придбання товару, а товариство без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників.

У зв’язку з тим, що позовні вимоги в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину є похідними від позовних вимог щодо визнання правочину недійсним, в задоволенні яких судом відмовлено, то і позовні вимоги частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про необхідність застосувати наслідки спливу позовної давності, суд вважає, що в даному випадку строки позовної давності не підлягають застосуванню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи спірна Угода № 341045 була укладена між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» 04.03.2011 року.

З викладеного вище суд доходить висновку про те, що вказані відповідачем, на його думку, порушення сталися при укладенні Угоди № 341045 – 04.03.2011 року і саме в цей момент він міг довідатися про порушення свого права, а тому і перебіг позовної давності в даному випадку починається саме з дня укладення Угоди № 341045 – з 04.03.2011 року, натомість позивач звернувся до суду з позовом про визнання правочину нікчемним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину лише 28.07.2015 року, тобто з перевищенням загальної позовної давності встановленої тривалістю у три роки.

Разом з цим, суд вважає що в даному випадку строки позовної давності не підлягають застосуванню, оскільки відповідно до абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про визнання правочину нікчемним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, суд дійшов висновку про недоведеність та необгрунтованість позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у зв’язку з недоведеністю позовних вимог, не застосовуючи при цьому наслідки спливу позовної давності.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 1, 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про визнання правочину нікчемним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Лисичанський міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ Ю.О. КАЛМИКОВА