Ухвала суду № 70475294, 23.11.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2000/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1 Доповідач Дуковський О. Л.

УХВАЛА

Іменем України

23.11.2017року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Голованя А.М., Письменного О.А.

за участю секретаря: Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_3 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 01 вересня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову вказує, що позивач та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № б/н від 16.09.2014 року. Відповідач отримав кредит у розмірі 15000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач своєчасно не повернув кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитом і станом на 06.12.2016 року утворилася заборгованість у розмірі – 28657,80 гривень, яка складається з: 8134,84 гривень – тіла кредиту, 9695,90 гривень –процентів за користування кредитом; 8986,21 гривень – заборгованісті за пенею; а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн.- штраф (фіксована частина); 1340,85 – штраф ( процентна складова).

Просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.09.2014 року в розмірі 28657,80 гривень та судові витрати.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 01 вересня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 21 771, 59 грн. за кредитним договором №б/н від 16.09.2014 року, яка складається з наступного: 8134,84 грн. – тіло кредиту, 9695,90 грн. – нараховано проценти за користування кредитом; 500,00 грн.– заборгованість за пенею; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1340,85 грн. – штраф ( процентна складова). Вирішено питання про розподіл судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вважає, що суд під час ухвалення рішення у справі невірно застосував норми матеріального права та не взяв до уваги всіх обставин справи, а тому рішення суду є незаконним.

Зазначає, що відповідач не мала наміру отримувати кредит, а звернулася до банку з вимогою отримати платіжну картку, а щодо умов кредитного договору та суму кредитного ліміту належним чином не була ознайомлена. Також зазначає, що позивачем не наведено жодного доводу вини відповідача в здійсненні незаконних переказів користувача картки, тобто не зазначено яким чином користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанні ПІН –коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції. Про незаконні операції з її картою, відповідач, невідкладно повідомила банк, та їй було запропоновано звернутися до правоохоронних органів. При цьому банк не вжив ніяких дій щодо зупинення маніпуляцій її карткою сторонньою особою. Крім того зазначає, що банківську карту не втрачала, використовувала її лише в м. Новомиргород та в м. Кропивницький і жодного разу не користувалася інтернетом для списання коштів зі свого рахунку, а лише користувалася терміналом. Операція по списанню коштів з її рахунку відбулася через телефонний номер, який належить ТОВ «ТриМОБ» і даний абонент перебуває в м. Києві, дану обставину було встановлено працівниками правоохоронних органів, а дану обставину судом не було взято до уваги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та її представника, які підтримували доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України – під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» уклали кредитний договір № б/н у вигляді анкети-заяви від 16.09.2014 року, в якій міститься інформація відповідача: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки.

ОСОБА_3 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки та особистим підписом вказане засвідчила (а.с.-10,11,12-45.)

З умовами кредитування та з відомостями вартості кредиту ознайомлена, отримала пам’ятку про умови кредитування, про що і поставила свій підпис в анкеті –заяві, що в сукупності складає договірні відносини. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту ПАТ КБ «ПриватБанк» керувався п.п.2.2.1.2.3., 2.1.1.2.4 вказаних Умов.

Доводи відповідача стосовно того, що банк належним чином не повідомив її про умови кредитного договору, розмір кредитного ліміту спростовуються тим, що вона була ознайомлена з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» (далі Умов), про що і поставила свій підпис.

Відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, користувалася даними коштами, а для погашення заборгованості за кредитом вчасно грошові кошти внесені не були.

Правовідносини між сторонами тривають, а зобов'язання належним чином не виконані.

З виписки банківських карт вбачається, що 06.06.2015 року було здійснено переказ грошових коштів в розмірі 6600,00 грн. та 7800,00 грн. (а.с. 91-96). Переказ коштів 06.06.2015 року о 13 год. 08 хв. та о 13 год. 10 хв. в розмірі 6600,00 грн. та 7800,00 грн. був проведений через карту Універсальну Голд №*9103 за допомогою термінала №Е0175922, власник PORTMONE.COM.UA.TELEKO, особа, яка здійснювала переказ коштів володіла інформацією, яка стосувалася кредитної карти, що носить конфіденційний характер. (а.с. 99,100).

Проведення зазначеної операції по карті вимагало від держателя карти введення не тільки номера платіжної карти та строку її дії, але і спеціального трьохзначного коду безпеки платежів, а це свідчить про те, що особа, фактично використала платіжну карту відповідача та володіла інформацією, а тому доводи відповідача, що кошти з її рахунку були переказані без її відому є необґрунтованими.

Умовами передбачено, що держатель ОСОБА_4 несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на карті даних, до моменту звернення ОСОБА_4 в Банк та блокування ОСОБА_4 і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в СТОП-ЛИСТ платіжної системи ( п. 2.1.1.7.4. п. 2.1.1.7.4.)

Пунктом 2.1.1.7.3. Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що у разі якщо Держатель дає згоду на проведення операцій з Картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі.

Держатель карти зобов’язується: не повідомляти ПІН, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію, не передавати картку (її реквізити) для здійснення операцій іншими особами, вживати необхідних заходів запобігання втрати, пошкодження розкрадання карти, нести відповідальність за операціями, здійсненими з використанням ПІНа, постійного пароля, одноразових паролів, операціями по зміні ПІНу, не здійснювати операції з використанням реквізитів картки після її здачі до банку або після закінчення терміну її дії, а також картки заявленої як втрачена (п. 2.1.1.9.5. Умов).

Відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів, що платежі здійснені по карті проводилися іншою особою.

Доводи відповідача, що вона не користувалася інтернетом та банківською послугою Приват24 спростовується випискою по рахунку, з якої вбачається, що відповідач неодноразово користувалася системою Приват24 для переказу коштів між рахунками, тобто була користувачем даної системи (а.с.94,95).

Згідно статей 526, 527, 537 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідач станом на 06.12.2016 року має заборгованість – 28657,80 гривень, яка складається з наступного: 8134,84 гривень – тіло кредиту, 9695,90 гривень – нараховано процентів за користування кредитом; 8986,21 гривень – заборгованість за пенею; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн.- штраф (фіксована частина); 1340,85 – штраф ( процентна складова).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правовідносини між сторонами тривають, а відповідач належним чином не виконав зобов’язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Також правильним є висновок суду щодо зменшення розміру пені у відповідності до ч. 3 ст.551ЦК України, врахував матеріальне становище відповідача та те, що вона є пенсіонером з незначним пенсійним утриманням.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України , розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов’язання).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що рішення суду ухвалене з порушенням норм права.

Апеляційний суд згідно вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч. 1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 304, 307,308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_3 – відхилити.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 01 вересня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.Л Дуковський

Суддя: А.М. Головань

Суддя: О.А. Письменний