Ухвала суду № 70475255, 22.11.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2097/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Авраменко Т. М.

УХВАЛА

Іменем України

22.11.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Авраменко Т.М.

суддів: Кіселика С.А., Суровицької Л.В.

секретар Бодопрост М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Аграрник-2007» на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2017 року у справі за позовом Приватного підприємства «Агрофірма «Панчеве» до ОСОБА_2, Фермерського господарства «Аграрник-2007» про визнання договору недійсним.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року Приватне підприємство «Агрофірма «Панчеве» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2, Фермерського господарства «Аграрник-2007» про визнання договору недійсним.

Зазначало, що 23 жовтня 2003 року між Приватним підприємством «Агрофірма «Панчеве» (далі – агрофірма) та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, яка розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району, кадастровий номер 3523885800:02:000:0521, терміном на 10 років. Після закінчення строку дії договору ОСОБА_2 ухилилася від укладення із агрофірмою додаткової угоди про поновлення договору оренди і,як було встановлено пізніше, в порушення переважного права на поновлення договору оренди уклала 12 грудня 2014 року договір оренди з Фермерським господарством «ОСОБА_3Б.» (далі – ФГ).

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2017 року, яке ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 березня 2017 року залишено без змін, за позовом агрофірми визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_4 та ФГ, визнано поновленим договір оренди землі, укладений 23 жовтня 2003 року з агрофірмою.

Незважаючи на це судове рішення, 19 квітня 2017 року між ОСОБА_2 та ФГ «ОСОБА_3Б.» укладено новий договір оренди спірної земельної ділянки, чим порушено право агрофірми на поновлення договору оренди.

Просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 19 квітня 2017 року між ОСОБА_2 та ФГ «Аграрник-2007».

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2017 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі представник ФГ «Аграрник-2007» просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зазначає, що суд не дав належної оцінки тому, що рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2017 року позов агрофірми задоволено частково, визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ФГ «ОСОБА_3Б.» та ОСОБА_2, визнано поновленим договір оренди землі між агрофірмою та ОСОБА_2, а у визнанні укладеною додаткової угоди між агрофірмою та ОСОБА_2 відмовлено у зв’язку з тим, що не було досягнуто домовленості щодо істотних умов договору, а саме орендної плати та можливості передавати право оренди земельної ділянки до статутного фонду або в заставу. Тобто, договір оренди визнано поновленим, але не укладеним. Додаткову угоду позивач із ОСОБА_2 також не уклав, тому власник земельної ділянки мав право укласти договір оренди з іншою особою і права позивача не були порушеними.

В засіданні апеляційного суду представник ФГ «Аграрник-2007» підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним та справедливим.

Відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлена 10 листопада 2017 року під розписку (а.с.136,146) в засідання апеляційного суду не прибула, причини неявки суду не повідомила.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

При здійсненні своїх прав власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян, інтересам суспільства. При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов’язує (ст.319 ЦК України).

Загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість та добросовісність (ст.3 ЦК України).

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини 1-3 ст.13 ЦК України).

Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов’язковість судових рішень.

Судові рішення, що набрали законної сили , обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України, - і за її межами ( ч.1 ст. 14 ЦПК України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 березня 2017 року, визнано поновленим укладений 23 жовтня 2003 року між агрофірмою та ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки та визнано недійсним укладений 12 грудня 2014 року договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 та ФГ «ОСОБА_3Б.» (а.с.65-67, 68-70).

Таким чином, право на поновлення договору оренди з агрофірмою встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов’язаний передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, а також не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Всупереч рішенню суду, в порушення обов’язків орендодавця 18 квітня 2017 року ОСОБА_2 та ФГ «ОСОБА_3Б.» розірвали визнаний судом недійсним договір оренди від 12 грудня 2014 року (а.с.4), 19 квітня 2017 року ОСОБА_2 та ФГ «Аграрник-2007» в особі голови ФГ ОСОБА_3 уклали новий договір оренди цієї ж земельної ділянки строком на 7 років (а.с.5-8), а 20 квітня 2017 року здійснена державна реєстрація права оренди (а.с.9-12).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що на час укладення оспорюваного договору оренди право оренди земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_2, належало агрофірмі, а відповідач не мала права повторно передавати її в оренду ФГ «Аграрник-2007», тому цей договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, як такий, що укладений з порушенням вимог законодавства та порушенням прав позивачана поновлення договору оренди на підставі рішення суду.

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують та зводяться до оцінки рішення суду від 02 лютого 2017 року, яке підлягає виконанню.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відмова в позові про визнання укладеною додаткової угоди свідчить про право власника укласти договір оренди з будь-яким орендарем, є безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що в абз.6 п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2011 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз’яснено: «Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою».

Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону. В межах доводів апеляційної скарги підстав для його скасування або зміни не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Аграрник-2007» відхилити, а рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: С.А.Кіселик

ОСОБА_5