Вирок № 70474800, 23.11.2017, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/2428/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2017 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

за участю секретаря: Каралюс Т.Р.,

прокурора: Сороківського М.П.,

потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених:ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014140000000692 про обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, яка зареєстрована та проживає на ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючої, неодруженої , яка має на утриманні двох дітей, раніше не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених за ч.4ст.368-3, ч.1 ст.209, ч.3 ст.358 КК України (в редакції Закону станом на 2006р.),

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, українки, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка зареєстрована та проживає на ІНФОРМАЦІЯ_8, пенсіонерки, вдові, раніше не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених за ч.4ст.368-3, ч.3 ст.358 КК України (в редакції Закону станом на 2006р.), суд

в с т а н о в и в :

Згідно обвинувального акта, ОСОБА_3 будучи директором ТзОВ «Арле-Кіно», тобто службовою особою юридичної особи приватного права, на підставі договору №04/07/2008-12/3 від 04.07.2008р., всупереч вимог закону, за відсутності дозволу власника майна Управління комунального майна Львівської міської ради, діючи за попередньою змовою з службовою особою юридичної особи приватного права ТзОВ «Домініка», директором ОСОБА_7, в період часу з 19.03.2014року по листопад 2014 року створювали умови щодо вимагання та одержання грошових коштів, а також одержали від ОСОБА_1 неправомірну вигоду.

31.12.1999року між управлінням приватизації майна Львівської міської ради та ТзОВ «Арле-Кіно» укладено договір №1 «оренди цілісного майнового комплексу», згідно якого останнім надано в найм (оренду) цілісний майновий комплекс комунального підприємства Побутового обслуговування кінотеатр ім. Довбуша, що за адресою: м.Львів, вул. Городоцька, 285 терміном на 10 років, і на підставі п.10.6 вказаного договору у 2009 році термін найму (оренди) продовжено на той самий термін, тобто до грудня 2019 року.

В подальшому службова особа ТзОВ «Арле-Кіно» ОСОБА_3, всупереч вимог закону та в порушення ст.774 Цивільного кодексу України, за відсутності згоди наймодавця в особі Львівської міської ради, на підставі фіктивного договору №04/07/2008-12/3 від 04.07.2008р. з метою власного незаконного збагачення, надали у користування вищевказане приміщення ТзОВ «Домініка», а директор ТзОВ «Домініка» ОСОБА_7, маючи намір на власне незаконне збагачення, будучи достовірно обізнаною щодо подальшого укладення фіктивного договору суборенди нежитлових приміщень із внесеними у нього недостовірними даними, маючи як службова особа та директор юридичної особи приватного права засоби для виготовлення документів, печатку підприємства та право підпису, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_3, незаконно уклали договір суборенди нежитлових приміщень від 19.03.2014р. із ФОП ОСОБА_8, згідно якого службові особи ТзОВ «Домініка» в особі директора ОСОБА_7 надають підприємцю приміщення площею 177,7 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 285, у платне, в розмірі 200 грн. щомісяця, користування терміном на один рік, а фактично вимагали та одержували за це від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 7200,00 грн. готівкою щомісячно, що не було обліковано в бухгалтерській та фінансовій звітності, та є неправомірною вигодою.

Реалізовуючи свій злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди, директор ТзОВ «Арле-Кіно» ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою із директором ТзОВ «Домініка» ОСОБА_7 щомісячно впродовж березня-жовтня 2014 року одержали від представника ФОП ОСОБА_8 ОСОБА_1 неправомірну вигоду в загальній сумі 61200,00 грн. та зокрема востаннє 09.12.2014р. близько 11 год.15 хв., перебуваючи в приміщенні за адресою:м.Львів, вул. Городоцька, 285, ОСОБА_3 одержала від ОСОБА_1 неправомірну вигоду в сумі 7200,00 грн. за незаконне, всупереч ст.774 Цивільного кодексу України, надання в користування указаним приміщенням (піднайм), після чого її злочинна діяльність була припинена працівниками органів внутрішніх справ, а предмет неправомірної вигоду був вилучений.

Упродовж березня-листопада 2014року ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 одержали неправомірну вигоду в загальній сумі 68400,00 грн., що перевищує 1,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Крім цього, директор ТзОВ «Арле-Кіно» ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою із директором ТзОВ «Домініка» ОСОБА_7 01.04.2013р. у той самий спосіб уклали договір суборенди нежитлових приміщень із ФОП ОСОБА_9, згідно якого службові особи ТзОВ «Домініка» в особі директора ОСОБА_7 надало підприємцю приміщення площею 54,5 кв.м. за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 285, у платне, в розмірі 200 грн. щомісяця, користування терміном на один рік, а фактично вимагали та одержували за це від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 3800,00 грн. готівкою щомісячно, що не було обліковано у бухгалтерській та фінансовій звітності, та є неправомірною вигодою.

Реалізовуючи свій злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди, директор ТзОВ «Арле-Кіно» ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою із директором ТзОВ «Домініка» ОСОБА_7 щомісячно впродовж квітня-липня 2013 року одержали від представника ОСОБА_9 - ОСОБА_2 неправомірну вигоду в загальній сумі 18500,00 грн.

В подальшому, у звязку із припиненням своєї діяльності у вказаному приміщенні ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10 виявив бажання винаймати вказане приміщення спільно із ОСОБА_2, та спільно із останнім запропонували ОСОБА_3 та ОСОБА_7 укласти новий договір суборенди приміщення безпосередньо із ФОП ОСОБА_10 01.11.2013р. директор ТзОВ «Арле-Кіно» ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою із директором ТзОВ «Домініка» ОСОБА_7 уклали договір суборенди нежитлових приміщень із ФОП ОСОБА_10, згідно якого службові особи ТзОВ «Домініка» в особі директора ОСОБА_7 надає підприємцю приміщення площею 54,5 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 285, у платне, в розмірі 200 грн. щомісяця, користування терміном на один рік, а фактично вимагали та одержували за це від ОСОБА_2 та ОСОБА_10, грошові кошти в сумі від 3800,00 грн. до 4560,00 грн. готівкою щомісячно, що не було обліковано у бухгалтерській та фінансовій звітності, та є неправомірною вигодою.

Реалізовуючи свій злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди, директор ТзОВ «Арле-Кіно» ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою із директором ТзОВ «Домініка» ОСОБА_7 щомісячно впродовж серпня 2013 року до листопада 2014 року одержали від представника ФОП ОСОБА_10 - ОСОБА_2 неправомірну вигоду в загальній сумі 95934,00 грн., та зокрема востаннє 09.12.2014р. близько 11.00год., перебуваючи в приміщенні за адресою:м. Львів, вул. Городоцька, 285 ОСОБА_3 одержала частину, неправомірної вигоди в сумі 2574,00 грн. за незаконне всупереч ст.774 Цивільного кодексу України, надання в користування указаним приміщенням (піднайм).

Упродовж серпня 2013 по листопад 2014 року ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7, повторно одержали неправомірну вигоду в загальній сумі 95934,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_7 протягом квітня 2013 листопада 2014 року вимагали та одержували неправомірну вигоду на загальну суму 182834,00 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_3 будучи директором ТзОВ «Арле-Кіно» в період з квітня 2013 року по листопад 2014 року, вчинила легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Так, ОСОБА_3 будучи службовою особою юридичної особи приватного права, одержавши упродовж 2013-2014 років грошові кошти в якості неправомірної вигоди, заволоділа коштами потерпілого ОСОБА_1 в сумі 68400,00 грн. та потерпілого ОСОБА_2 в сумі 114434,00, а всього грошовими коштами потерпілих на загальну суму 182834,00 грн., діючи з корисливих мотивів та реалізуючи свій умисел на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, здійснювала перекази частини даних грошових коштів на поточний особистий рахунок №26205000412188 відкритий у ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023), з метою погашення заборгованості по отриманих нею кредитах, згідно Договору №605/30-06 від 06.04.2006р. та Договору №605/31-46 від 13.07.2007р., а також погашення нарахованих процентів по кредитам, на загальну суму 220578,36 грн.

Крім цього, ОСОБА_3, маючи намір на отримання готівкового кредиту в Львівській філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», що знаходиться за адресою: м.Львів, пл. Міцкевича,10, 06.04.2006року подала у відділення вказаного банку завідомо підроблений документ, а саме довідку №31 для одержання кредиту в АКБ «Укрсоцбанк» від 27.03.2006р. про те, що її сумарний дохід за період з вересня 2005 року по лютий 2006 року за місцем праці на посаді менеджера у ТзОВ «Арле-Кіно» становить 10000 грн. однак, відповідно до інформації Головного управління пенсійного фонду у Львівській області з реєстру застрахованих осіб ОСОБА_3 працюючи у ТзОВ «Арле-Кіно» за вказаний період отримала сумарний дохід в розмірі 1698 грн. Внаслідок використання ОСОБА_3 завідомо підробленої довідки між нею та Львівською філією АКБ «Укрсоцбанк» був укладений договір кредиту №605/30-06 від 06.04.2006року про надання ОСОБА_3 готівкового кредиту в сумі 50000.00 доларів США, на умовах кінцевого повернення заборгованості до 06.04.2016 року.

Крім цього, обвинувачена ОСОБА_7 являючись іпотекодавцем та майновим поручителем за зобовязаннями ОСОБА_3, за договором кредиту №605/30-06 від 06.04.2006 року, під час оформлення вказаного договору кредиту, 06.04.2006 року подала у Львівську філію Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», що знаходиться за адресою: м.Львів, пл. Міцкевича,10, завідомо підроблений документ, а саме довідку №32 для одержання кредиту в АКБ «Укрсоцбанк» від 27.03.2006 року про те, що її сумарний дохід за період з вересня 2005 року по лютий 2006 року за місцем праці на посаді заступника директора у ТзОВ «Арле-Кіно» становить 15400.00грн. Однак, відповідно до інформації Головного управління пенсійного фонду у Львівській області з реєстру застрахованих осіб ОСОБА_7 працюючи у ТзОВ «Арле-Кіно» за вказаний період отримала сумарний дохід в розмірі 4692 грн. внаслідок використання ОСОБА_7 завідомо підробленої довідки між ОСОБА_3 та Львівською філією АКБ «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту №605/30-06 від 06.04.2006 року, про надання ОСОБА_3 готівкового кредиту в сумі 50000.00 доларів США, на умовах кінцевого повернення заборгованості до 06.04.2016 року.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину у предявленому обвинуваченні визнала частково та дала покази, що 31.12.1999року між управлінням приватизації майна Львівської міської ради та ТзОВ «Арле-Кіно» укладено договір №1 оренди цілісного майнового комплексу, згідно якого ТзОВ «Арле-Кіно» надано в найм (оренду) цілісний майновий комплекс комунального підприємства побутового обслуговування кінотеатр ім. Довбуша, що за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 285 терміном на 10 років. На підставі п.10.6 вказаного договору у 2009 році термін найму (оренди) продовжено на той самий термін, тобто до грудня 2019 року. Наказом Управління комунальної власності №197-С від 12.06.2008р. «Про надання в суборенду частини орендованих площ на вул. Городоцькій, 285» надано дозвіл орендарю ТзОВ «Арле-Кіно», що орендує нежитлові приміщення 1-го, 2-го поверхів та мезонін загальною площею 545,4 кв.м. в будинку № 285 на вул. Городоцькій, згідно з договором оренди №1 (цілісний майновий комплекс), передати в суборенду ТзОВ «Домініка» частину нежитлових приміщень 1-го поверху загальною площею 145,7 кв.м., 2-го поверху загальною площею 250,9 кв.м. та мезонін загальною площею 48,8 кв.м. для надання побутових послуг на термін до 01.07.2009р. Відповідно до ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. У відповідності до ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Таким чином, вважає, що оскільки з часу укладення договору суборенди частини нежитлових приміщень від 04.07.2008р. наймодавець в особі Львівської міської ради жодних заперечень щодо продовження використання нежитлових приміщень ТзОВ «Домініка» не висував, цей договір діяв протягом всього часу дії основного договору оренди цілісного майнового комплексу від 31.12.1999р. укладеного між управлінням приватизації майна Львівської міської ради та ТзОВ «Арле-Кіно». Вважає, що ТзОВ «Арле-Кіно» правомірно уклало договір №04/07/2008-12/3 від 04.07.2008р. суборенди частини нежитлових приміщень із ТзОВ «Домініка», а ТзОВ «Домініка», що у свою чергу, відповідно правомірно використовувало орендовані приміщення. Уклавши вищевказаний договір суборенди, та передавши частину нежитлових приміщень ТзОВ «Домініка» ОСОБА_3, знаходячись з адресою м. Львів, вул. Городоцька, 285 та здійснюючи господарську діяльність, одночасно здійснювала контроль за станом використання орендованого майна, внаслідок чого була присутня разом із директором ТзОВ «Домініка» ОСОБА_7 при укладенні договорів суборенди між ТзОВ «Домініка» та іншими субєктами господарювання, зокрема 01.04.2013р. при укладенні договору суборенди нежитлових приміщень між ТзОВ «Домініка» та ФОП ОСОБА_9; при укладенні договору суборенди нежитлових приміщень між ТзОВ «Домініка» та ФОП ОСОБА_10; при укладенні договору суборенди нежитлових приміщень між ТзОВ «Домініка» та ФОП ОСОБА_8 При цьому, декілька разів допомагала ОСОБА_7 заповнювати договори суборенди, оскільки остання боялася помилитися в реквізитах та просила про таку допомогу ОСОБА_3 як більш досвідчену. 29.12.2009р. ТзОВ «Арле-Кіно» уклало договір купівлі-продажу із ТзОВ «Гуцулка», у відповідності до якого придбало обладнання петельну машину, оверлок тринитковий, машину човникового стібка, машину човникового і ланцюгового стібка, розкрійний стіл, манекен для здійснення господарської діяльності із надання побутових послуг населенню. В подальшому у відповідності до договору оренди обладнання від 15.05.2014р. вказане обладнання було передано в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8 згідно акту приймання-передачі обладнання від 15.05.2014р. Згідно п.3.1. договору розмір орендної плати за використання обладнання становив 1800,00 грн. на місяць. За користування обладнанням СПД-ФО ОСОБА_8 сплачував грошові кошти безпосередньо ОСОБА_3, інколи через свого представника ОСОБА_1, зокрема у липні, серпні 2014 року. Також зазначила, що як після укладення договору суборенди частини приміщень із ТзОВ «Домініка», так і після укладення ТзОВ «Домініка» договорів суборенди із ФОП ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 ТзОВ «Домініка» не здійснювала перерахувань суборендної плати на користь ТзОВ «Арле-Кіно». Внаслідок чого, у ТзОВ «Арле-Кіно» утворилась значна заборгованість із орендної плати перед орендодавцем управлінням комунальної власності Львівської міської ради. Зясувавши причини такої несплати у керівництва ТзОВ «Домініка» встановила, що між ТзОВ «Домініка» та суборендарями спочатку існувала домовленість про врахування ремонтних робіт в орендованих приміщеннях в рахунок сплати орендної плати. Проте, згодом суборендарі так і не здійснювали розрахунки за користування орендованими приміщеннями із ТзОВ «Домініка». Враховуючи наявність заборгованості ТзОВ «Арле-Кіно» по орендній платі перед управлінням комунальної власності Львівської міської ради, а також те, що ТзОВ «Арле-Кіно» змушене було сплачувати комунальні платежі за орендовані приміщення, у тому числі, які перебували в суборенді у ТзОВ «Домініка», 22.10.2014р. звернулась із претензією до керівника ТзОВ «Домініка» (на той час ОСОБА_11Я.) про термінову сплату заборгованості, що утворилась по орендній платі. Проте, заборгованість по орендній платі сплачена не була, відповідь на претензію не було отримано. За таких обставин, наприкінці листопада 2014 року, перебуваючи за місцем знаходження орендованого майна на вул. Городоцькій, 285 у м. Львові звернулась безпосередньо до суборендарів ТзОВ «Домініка», зокрема, до ФОП ОСОБА_8 із проханням погасити заборгованість по орендній платі. При цьому вказувала, що відповідно до умов укладеного договору передбачено, що суборендодавець вправі в односторонньому порядку збільшити розмір щомісячної суборендної плати до грошової суми в розмірі 6000.00грн. Таким чином, у звязку із систематичною несплатою орендної плати, користуючись правом наданим п.3.3. договору суборенди, просила терміново сплатити орендну плату з розрахунку 6000.00 грн. за місяць а також заборгованість по комунальним платежам.

Одночасно звернулась із аналогічною вимогою до СПД-ФО ОСОБА_10, 09.12.2014р. від працівника якого, а саме ОСОБА_12 отримала грошові кошти у сумі 1800-1900 грн., точної суми не пригадує, для сплати заборгованості за електроенергію. Вказує, що не мала на меті отримати будь-яку неправомірну вигоду, діяла під впливом обставин задля погашення заборгованості по орендній платі та комунальним платежам.

Стосовно обвинувачення у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, вказує, що жодних коштів злочинним шляхом не отримувала та не вчиняла дій спрямованих на їх легалізацію. Так, грошові кошти сплачені на погашення заборгованості по отриманих кредитах згідно договорів, сплачені нею протягом квітня 2013 року жовтня 2014 року на загальну суму 220578,36 грн. отримані нею із законних джерел, а саме від продажу 16.08.2013р. належного їй транспортного засобу - легкового автомобіля Mazda-6, 2005 року випуску, за ціною 100000,00грн. згідно довідки-рахунку від 16.08.2013р. виданою ТзОВ «Фортуна-М»; а також з грошових коштів отриманих нею у позику від ОСОБА_13, з якою перебуває у родинних стосунках. Просить за цими статтями обвинувачення її виправдати.

Стосовно обвинувачення у використанні ОСОБА_3 завідомо підробленої довідки №31 від 27.03.2006р. для одержання кредиту в АКБ «Укрсоцбанк», внаслідок чого між нею та Львівською філією АКБ «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту №605/30-06 від 06.04.2006 року, про надання ОСОБА_3 готівкового кредиту в сумі 50000.00 доларів США, на умовах кінцевого повернення заборгованості до 06.04.2016 року, вину свою визнала повністю, зазначила, що внаслідок використання вказаної довідки шкоди нікому не заподіяла, оскільки повністю виконує взяті на себе за кредитним договором зобовязання.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 визнала себе винною частково, та дала покази, що перебувала на посаді директора ТзОВ «Домініка» з початку 2013 року. На той час між ТзОВ «Арле-Кіно» та ТзОВ «Домініка» вже був укладений договір суборенди частини нежитлових приміщень у відповідності до якого ТзОВ «Домініка» отримало право використання на умовах оренди частини нежитлових приміщень 1-го та 2-го поверхів, загальною площею 250,9 кв.м. та мезонін загальною площею 48,8 кв.м. У квітні 2013року ТзОВ «Домініка» уклала договір суборенди частини нежитлового приміщення площею 54,5 кв.м. із ФОП ОСОБА_9 Від імені ТзОВ «Домініка» договір суборенди підписала вона, як директор. Договором суборенди було передбачено, що орендар зобовязується сплачувати орендну плату у розмірі 200,00 грн. щомісяця, проте положеннями договору було передбачено, що орендодавець вправі в односторонньому порядку збільшити суму орендної плати до 3800,00 грн. Така умова була включена у договір задля забезпечення належного виконання всіх умов договору орендарем. При укладенні договору, разом із нею знаходилась ОСОБА_3, як представник орендодавця, вона також допомагала заповнювати реквізити договору, оскільки ОСОБА_7 боялась помилитись при їх заповненні, та і не завжди мала при собі окуляри. ОСОБА_3 майже постійно знаходилась за місцем знаходження орендованих приміщень, оскільки здійснювала там свою господарську діяльність.

01.11.2013р., у звязку із припиненням діяльності ФОП ОСОБА_9, вказаний договір був переукладений на тих самих умовах із ФОП ОСОБА_10, оскільки вони працювали спільно. Підписувала договір вона, як директор та ФОП ОСОБА_10, при переговорах та підписанні договору була присутня ОСОБА_3, як представник орендодавця.

19.03.2014р. був укладений договір суборенди між ТзОВ «Домініка» та ФОП ОСОБА_8, у відповідності до якого ФОП ОСОБА_8 отримав у строкове, платне користування на умовах оренди частину приміщення другого поверху загальною площею 177,7 кв.м. Договором суборенди було передбачено, що орендар зобовязується сплачувати орендну плату у розмірі 200,00 грн. щомісяця, проте положеннями договору було передбачено, що орендодавець вправі в односторонньому порядку збільшити суму орендної плати до 6000,00 грн. Така умова була включена у договір задля забезпечення належного виконання всіх умов договору орендарем.При укладенні договору, разом із нею також знаходилась ОСОБА_3, як представник орендодавця.

Також повідомила, що їй відомо, що між ФОП ОСОБА_8 та ТзОВ «Арле-Кіно» існували також відносини з приводу оренди швейного обладнання, яке ФОП ОСОБА_8 взяв в оренду для здійснення господарської діяльності із надання побутових послуг населенню, з приводу чого ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_8 спілкувались між собою безпосередньо.

07.04.2014р. ОСОБА_7 звільнилась з посади директора ТзОВ «Домініка», про подальші відносини із орендарями їй більше нічого не відомо. Вказує, що між орендарями ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_8 та ТзОВ «Домініка» існувала домовленість про врахування вартості ремонтних робіт, що були здійснені орендарями в орендованих приміщеннях у рахунок сплати орендних платежів, проте згодом, не зважаючи на неодноразові нагадування з приводу необхідності сплати орендної плати орендарі так і не здійснювали сплату. Що стосується отримання грошових коштів від орендарів, вказує, що про це їй не було нічого відомо, жодних грошових коштів вона від орендарів не отримувала, з ОСОБА_3 ніяких домовленостей з цього приводу не було.

Приступила до виконання обовязків директора ТзОВ «Домініка» вже 17.12.2014 року, відтоді дізналась про існування судового спору між управлінням комунального майна Львівської міської ради та ТзОВ «Арле-Кіно» про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу у звязку із тривалою несплатою орендних платежів.

Стосовно обвинувачення у використанні завідомо підробленої довідки №32 від 27.03.2006р. про те, що її сумарний дохід за період з вересня 2005 року по лютий 2006 року за місцем праці на посаді заступника директора у ТзОВ «Арле-Кіно» становив 15400 грн., поданої ОСОБА_7 як іпотекодавцем та майновим поручителем за зобовязаннями ОСОБА_3, за договором кредиту, внаслідок чого між ОСОБА_3 та банком був укладений договір кредиту про надання ОСОБА_3 готівкового кредиту в сумі 50000.00 доларів США, вину свою визнала повністю, зазначали, що внаслідок використання вказаної довідки шкоди нікому не заподіяна, оскільки ОСОБА_3 повністю виконує взяті на себе зобовязання за кредитним договором.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1, надав показання, що в березні 2014р. він разом із ОСОБА_8 домовились оглянути приміщення на вул. Городоцькій, 285 у м. Львові на предмет оренди. На вул. Городоцькій, 285 до них із ОСОБА_8 підійшла ОСОБА_3 із ОСОБА_7 і вони разом оглянули приміщення на 2-му поверсі, орендна плата повинна була становити 6000.00 грн. на місяць. В подальшому 19.03.2014р. між ОСОБА_8 та ТзОВ «Домініка» в присутності ОСОБА_1 та в присутності ОСОБА_3 був підписаний договір суборенди. Договір заповняла ОСОБА_3, а підписала його ОСОБА_7 Печатка вже стояла на бланку договору. В орендованому приміщенні провели ремонтні роботи, просили переукласти договір суборенди на ТзОВ «Чистий Львів». В даному приміщенні ОСОБА_8 пропрацював до липня-серпня 2014р. та після цього зайнявся своїм бізнесом. В подальшому всі переговори щодо оренди вів ОСОБА_1 із ОСОБА_3 Станом на листопад 2014р. ОСОБА_1 було передано на вимогу ОСОБА_3 61200.00грн. та на комунальні послуги 2100.00грн. В грудні 2014р. він передав ОСОБА_3 за оренду 7200.00 грн.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2, пояснив суду, що приблизно 1 рік у нього на підприємстві ПП «Гуард Львів» працював ОСОБА_10, на посаді заступника директора. З 13.08.2013р. ОСОБА_10 створив власного субєкта підприємницької діяльності фізичну особу та почав працювати разом з ОСОБА_2 в одному приміщенні. Протягом 2013 року також співпрацював із ФОП ОСОБА_9

В березні 2013р. ОСОБА_2 спільно із ФОП ОСОБА_9 взяли приміщення площею 54.5 кв.м. на вул. Городоцькій,285 у м. Львові в оренду, уклавши договір суборенди приміщення із ТзОВ «Домініка». За договором суборенди орендна плата становила 200.00грн., а фактично сплачували 3800.00грн. і комунальні послуги. При укладенні договору були присутні ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 Всі питання по оренді вирішували в подальшому з ОСОБА_3. Провели в приміщені ремонтні роботи на загальну суму близько 48000.00грн. Гроші за оренду ОСОБА_3 передавав ОСОБА_2 або його заступник ОСОБА_10 Всі суми фіксувались в компютері, вони збереглись та роздруківку долучено до матеріалів справи. В загальному з квітня 2013р. до липня 2013р. передали ОСОБА_3 18500 грн. за оренду та 3056,21 грн. за комунальні послуги. В листопаді 2013р. був укладений новий договір між ТзОВ «Домініка» та ФОП ОСОБА_10 при його укладенні були присутні ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 принесла вже готовий договір, на якому були підписи та печатки ТзОВ «Домініка». ОСОБА_14 ОСОБА_3 приїжджала та їй сплачували орендну плату від 3800 до 4560грн. В квітні 2014р. до них прийшов представник Львівської міської ради та повідомив їх, що у приміщенні вони перебувають незаконно, а договір є недійсним. За весь період з серпня 2013 по грудень 2014 року передали ОСОБА_3 95934,00 грн., з яких за оренду 68680грн. та 5697,80грн. за комунальні послуги. Крім того, 09.12.2014р. працівник ПП «Гуард Львів» ОСОБА_12 передав ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 2574,00 грн., що також вбачається із відеозапису камер, які встановлені в приміщенні магазину.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 у своїх показаннях повідомив наступне, що в березні 2014р. він разом із потерпілим ОСОБА_1 вирішили займатись підприємницькою діяльністю по ремонту взуття, меблів, одягу. 08.04.2014р. зареєстрували ТзОВ «Чистий Львів». ОСОБА_1 був керівником вказаного товариства. Знайшли приміщення на вул. Городоцькій, 285, яке здавалось в оренду. Здзвонився із ОСОБА_3, домовились про зустріч та підїхали з ОСОБА_1 на вул. Городоцьку, де зустрілись із ОСОБА_3 та ОСОБА_7, і пішли оглянути приміщення, яке їм запропонували в оренду. В подальшому 19.03.2014р. між ОСОБА_8 та ТзОВ «Домініка» в присутності ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_7 та в присутності ОСОБА_3 був підписаний договір суборенди. Орендна плата згідно договору повинна була становити 200.00 грн. на місяць, однак згідно п.3.3. договору передбачалось можливість збільшення її до 6000грн. на місяць, що нас здивувало, але нам пояснили, що то їх внутрішня бухгалтерія. В орендованому приміщенні разом із ОСОБА_1 провели ремонтні роботи, просили переукласти договір суборенди на ТзОВ «Чистий Львів». Однак їм відмовили та вони змушені були залишити договір укладений із ФОП ОСОБА_8, а також виконувати вимоги договору по сплаті коштів за використання приміщення. В даному приміщенні він пропрацював до липня-серпня 2014р. та після цього зайнявся своїм бізнесом. Всі переговори з моменту підписання договору та подальші переговори щодо використання орендованого приміщення, сплати за оренду та інші організаційні питання вів ОСОБА_1 із ОСОБА_3, згідно їхньої домовленості. Також у травні 2014 року уклав із ТзОВ «Арле-Кіно» договір оренди обладнання, за яким отримав в оренду для використання у господарській діяльності швейне обладнання. За користування обладнанням сплачував грошові кошти безпосередньо ОСОБА_3, інколи через свого представника ОСОБА_1, зокрема літом 2014 року. Грошові кошти за оренду приміщення не передавав, питаннями оренди займався згідно домовленості ОСОБА_1, а тому не може точно повідомити у якому розмірі та за який період вони сплачувались. Зазначав, що у серпні 2014 року отримав претензію від ТзОВ «Домініка» про сплату заборгованості за орендну плату.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10, який у своїх показаннях повідомив суду, що у 2013 році він працював на посаді заступника директора ПП «Гуард Львів». Працював у вказаному підприємстві разом із ОСОБА_2, з яким у 2013 році шукали в оренду приміщення для здійснення господарської діяльності. Знайшли приміщення по оголошенню на вул. Городоцькій, 285 у м. Львові, та домовились по телефону про зустріч для огляду. На зустрічі були присутні дві жінки, старша ОСОБА_7 та молодша ОСОБА_3. Зоряна показала приміщення, яке потребувало ремонту. Домовившись про умови оренди погодились укласти договір. Договір було укладено між ТзОВ «Домініка» та ФОП ОСОБА_9 в його присутності, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 Згідно умов договору орендна плата становила 200.00 грн. на місяць, а все решта по домовленості. Всі переговори по оренді вів в подальшому ОСОБА_2 згідно їхньої домовленості. 01.11.2013р. між ним ФОП ОСОБА_10 та ТзОВ «Домініка» було укладено новий договір суборенди, оскільки ФОП ОСОБА_9 перестав із ними співпрацювати. При підписанні договору ОСОБА_3 привезла вже готовий договір з підписами ОСОБА_7 та печатками «Домініки». ОСОБА_3 приїжджала кожного місяця, передавали їй грошові кошти за оренду, суми яких коливались від 3800 до 4560 грн. за місяць, а також сплачували комунальні послуги. В орендованому приміщенні здійснили ремонтні роботи на загальну суму близько 50000,00 грн. Кошти за орендну плату, що передавались ОСОБА_3, фіксували у компютері ПП «Гуард Львів», роздруківка цих сум долучена до матеріалів справи.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15, який у своїх показах зазначив, що знайомий із ОСОБА_3 давно, проживають із нею спільно. У 2013-2014 роках його сестра ОСОБА_13, яка є підприємцем, неодноразово надавала у позику ОСОБА_3 грошові кошти, точної суми не пригадує, але протягом року сума позики сягала близько 150000.00 грн. Також зазначив, що у серпні 2013 року продали належний ОСОБА_3 автомобіль Mazda 6 за суму також близько 100000.00 грн. за допомогою вказаних коштів, а також тих грошових коштів, що вони заробили із ОСОБА_3 внаслідок трудової діяльності. ОСОБА_3 сплачувала кредит, який вона отримала у ПАТ «Укрсоцбанк».

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13, яка у своїх показах зазначила, що вона та ОСОБА_15 є рідними братом та сестрою. ОСОБА_15 тривалий час проживає спільно із ОСОБА_3, фактично у них шлюбні відносини. У 2013 році її брат ОСОБА_15 звернувся до неї із проханням допомогти їм матеріально, надавши у позику грошові кошти для сплати кредиту у банк, який отримала ОСОБА_3 Оскільки займається підприємницькою діяльністю та на той час мала грошові кошти у сумі достатній для задоволення прохання ОСОБА_15 та ОСОБА_3, погодилась надати їм гроші у сумі близько 150 000.00грн. Вказані кошти надавала частинами протягом року. В подальшому частину грошових коштів ОСОБА_15 їй повернув. Також із слів ОСОБА_15 їй відомо, що для погашення заборгованості по кредиту вони продали належний ОСОБА_3 автомобіль Mazda 6., однак за якою ціною, їй не відомо.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16, який у своїх показах повідомив, що знайомий із ОСОБА_15 давно, який приблизно у травні 2014 року звернувся до нього із проханням допомогти перенести на другий поверх приміщення, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 285, а саме швейне обладнання. Вказане обладнання, а це швейні машини, оверлок, якійсь великий стіл вони разом із ОСОБА_8, якого тоді побачив уперше, перенесли на другий поверх приміщення по сходам. При цьому, ОСОБА_8 вказував де що ставити, щоб йому було зручно із цим обладнанням працювати. Як він зрозумів ОСОБА_8 брав це обладнання для роботи на ньому. При цьому також була присутня ОСОБА_3, дружина ОСОБА_15, яка домовлялась із ОСОБА_8 про оплату за користування обладнанням. Більше нічого повідомити не може.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17, який у своїх показах повідомив, що знайомий із ОСОБА_3 давно, згідно домовленості здійснює охорону будинку ОСОБА_3, який розташований близько озера що у с.Дроговиж Миколаївського району Львівської області. Раз на місяць у холодну пору року та приблизно раз у тиждень влітку ОСОБА_3 приїздить до будинку, здійснює з ним розрахунки, привозить будівельні матеріали для облаштування будинку, інші речі. Облік коштів, що нею витрачаються на забезпечення охорони, купівлю будівельних матеріалів тощо, як він особисто неодноразово бачив ОСОБА_3 здійснює шляхом відповідних записів у свій блокнот чорного кольору, який носить при собі. Більше нічого повідомити не може.

Згідно визначеного порядку і обсягу доказів, судом оголошені та досліджені у судових засіданнях протоколи слідчих дій, документи та висновки експертів, які були зібрані на стадії досудового слідства, а саме:

31.12.1999року між управлінням приватизації майна Львівської міської ради та ТзОВ «Арле-Кіно» укладено договір №1 «оренди цілісного майнового комплексу», згідно якого ТзОВ «Арле-Кіно» отримало на умовах оренди цілісний майновий комплекс комунального підприємства побутового обслуговування кінотеатр ім. Довбуша, що за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 285 терміном на 10 років. У 2009 році, на підставі п.10.6 вказаного договору, термін найму (оренди) продовжено до грудня 2019 року.

Наказом Управління комунальної власності №197-С від 12.06.2008р. «Про надання в суборенду частини орендованих площ на вул. Городоцькій, 285» надано дозвіл орендарю ТзОВ «Арле-Кіно» передати в суборенду ТзОВ «Домініка» частину нежитлових приміщень 1-го поверху під індексами №4,5,7,8,9,10,11,12,І,ІІ загальною площею 145,7 кв.м., 2-го поверху під індексами №13-19, І загальною площею 250,9 кв.м. та мезонін під індексами №20,21,І загальною площею 48,8 кв.м. для надання побутових послуг на термін до 01.07.2009р.

04.07.2008р. між ТзОВ «Арле-Кіно» та ТзОВ «Домініка» було укладено Договір суборенди частини нежитлових приміщень №04/07/2008-12/3.

01.04.2013р. між ТзОВ «Домініка» і ФОП ОСОБА_9 було укладено договір суборенди частини нежитлового приміщення площею 54,5 кв.м., який в подальшому, 01.11.2013р., було переукладено на тих же умовах із ФОП ОСОБА_10

19.03.2014р. між ТзОВ «Домініка» та ФОП ОСОБА_8, був укладений договір суборенди частини приміщення другого поверху загальною площею 177,7 кв.м.

Матеріалами кримінального провадження, а саме протоколом №57Т про результати здійснення негласних оперативно-розшукових заходів по документуванню злочинних дій ОСОБА_3 в межах досудового розслідування по кримінальному провадженню №12014140000000692 від 19.11.2014р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368-3 КК України, протоколом №58Т про результати здійснення негласних оперативно-розшукових заходів по документуванню злочинних дій ОСОБА_3 в межах досудового розслідування по кримінальному провадженню №12014140000000692 від 19.11.2014р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368-3 КК України, протоколом ідентифікації та мічення грошових коштів від 08.12.2014р., протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 09.12.2014р., протоколом обшуку від 09.12.2014р., протоколом огляду предметів від 09.02.2015р. підтверджено, та в ході судового слідства не спростовано, що ОСОБА_3 09.12.204р. отримала грошові кошти в сумі 7200,00 грн. від ОСОБА_1 в якості оплати за оренду приміщення другого поверху площею 177,7 кв.м. на вул. Городоцькій, 285 у м. Львові згідно договору суборенди від 19.03.2014р.

Аналіз та оцінка досліджених судом доказів дозволила прийти до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_7 доведена частково.

Частиною 4 ст.368-3 КК України передбачено відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення дій або бездіяльності з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб чи поєднані з вимаганням неправомірної вигоди.

Таким чином, суб'єктом цього злочину може бути лише службова особа юридичної особи приватного права.

Юридичною особою приватного права є підприємство, установа або організація, створена на підставі установчих документів (статуту або засновницького договору, якщо інше не встановлено законом). Її службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Судом достовірно встановлено та не спростовано в ході судового розгляду те, що ОСОБА_3 отримала грошові кошти у сумі 7200.00 грн. від ОСОБА_1 Проте, взаємовідносини сторін з приводу оренди нерухомого майна виникли за договором суборенди між ТзОВ «Домініка» та СПД-ФО ОСОБА_8 ОСОБА_3 отримуючи 09.12.2014р. грошові кошти у сумі 7200,00грн. від ОСОБА_1 не діяла в інтересах чи всупереч інтересам ТзОВ «Домініка», не була службовою особою ТзОВ «Домініка», більше того, взагалі не була працівником цього товариства, відтак не могла вчинити жодних дій або бездіяльності з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи.

Не доведено зібраними по справі доказами і те, що ОСОБА_3 діяла за попередньою змовою із ОСОБА_7 отримуючи грошові кошти від орендарів, оскільки як було встановлено при дослідженні наказів ТзОВ «Домініка» ОСОБА_7 звільнена з посади директора ТзОВ «Домініка» з 07.04.2014р. Жодні свідки чи потерпілі, які були допитані при судовому розгляді кримінального провадження не вказували на те, що передавали будь-які грошові кошти ОСОБА_7

Відповідно до розяснень даних у п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб'єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об'єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Таким чином, оскільки жодними доказами по справі не доведено, що ОСОБА_3 діяла за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7, а також те, що ОСОБА_3 одержала неправомірну вигоду будучи службовою особою юридичної особи приватного права, тобто субєктом злочину передбаченого ст.368-3 КК України, суд переконаний, що обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_7 необхідно виправдати за ст.368-3 КК України, у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст.368-3 КК України із урахуванням положень ст.62 Конституції України де обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Із огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченої ОСОБА_3 щодо отримання 09.12.2014р. грошових коштів від ОСОБА_1 в сумі 7200,00гривень слід перекваліфікувати з ч.4 ст.368-3 КК Україна на ч.1 ст.190 КК України, оскільки отримавши вказані грошові кошти ОСОБА_3 діяла в своїх інтересах та заволоділа ними шляхом обману (шахрайство).

Стосовно обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні діяння передбаченого ч.4 ст.368-3 КК, суд дійшов висновку про її невинуватість у пред`явленому обвинуваченні та необхідності у її виправданні через відсутність в її діях складу даного кримінального правопорушення.

Відповідно до роз'яснень п.23 Пленуму Верховного Судку України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. В ході судового розгляду не встановлено, що у відеозаписах, що містяться у файлах: Magazin-CAMERA01-20141209; Magazin-CAMERA03-20141209; Magazin-CAMERA04-20141209; Magazin-CAMERA05-20141209; Magazin-CAMERA06-20141209; Magazin-CAMERA07-20141209, які визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження, не вбачається яку саме суму грошових коштів отримала ОСОБА_3 від працівника ПП «Гуард-Львів» ОСОБА_12 09.12.2014р. Натомість судом, беручи до уваги показання обвинуваченої ОСОБА_3, а також долучений до матеріалів кримінального провадження рахунок ПАТ «Львівобленерго» на плановий платіж П391146/1 від 14.11.2014р. про сплату заборгованості ТзОВ «Арле-Кіно» за спожиту активну електроенергію в сумі 1815,00грн., встановлено, що остання 09.12.2014р. отримала від працівника ПП «Гуард-Львів» ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 1800,00 грн. з метою відшкодування сплати заборгованості за електроенергію, яку оплатила 08.12.2014р. згідно квитанції ПАТ КБ «ПриватБанк» №25332.82.1 від 08.12.2014р.

Суд критично оцінює здобуту в ході досудового слідства та приєднану до матеріалів справи роздруківку виплати грошових коштів, надану потерпілим ОСОБА_2, оскільки із неї не вбачається, що будь-яка особа, у тому числі ОСОБА_3 чи ОСОБА_7 отримували ці грошові кошти, таким чином вона не може бути допустимим доказом отримання ОСОБА_3 грошових коштів від ОСОБА_2 чи від його довірених осіб.

Із долучених до матеріалів справи відеозаписів, що містяться на ДВД диску із написом «відео «Чистий Львів»: VID_20140807_132315; VID_20140707_103204; 2_01М_122014121500; 1_01_М_122014120000, вбачається, що на них містяться записи спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_3, передачі ОСОБА_3 грошових коштів. Разом із тим, суд зазначає, що автором вказаного джерела доказів є ОСОБА_1 При вирішенні питання про залучення їх до провадження як доказів, а також надання їм відповідної оцінки необхідно керуватися Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011р. у справі за поданням СБ України щодо офіційного тлумачення положення ч.3 ст.62 Конституції України. У відповідності до вказаного рішення ініціативне використання громадянином технічних засобів для фіксації злочинного діяння розцінюється як порушення конституційних прав особи і є підставою для визнання таких доказів недопустимими. Документ, що виходить від некомпетентного органу, посадової і службової особи, від неналежного громадянина, не може бути документом-доказом.

Крім цього, суд зазначає, із врахуванням та системним аналізом здобутих в ході судового розгляду доказів того, що між свідком ОСОБА_8, який здійснював господарську діяльність спільно із потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченою ОСОБА_3 існували ще й господарські відносини з приводу оренди обладнання у відповідності до договору оренди обладнання від 15.05.2014р., за користування яким ОСОБА_8 сплачував ОСОБА_3 грошові кошти, згідно показань свідка ОСОБА_8, грошові кошти нерідко передавались ним через ОСОБА_1, достовірно встановити, що грошові кошти, які передавались ОСОБА_1 ОСОБА_3 у липні-серпні 2014 року, є саме сплатою за оренду приміщення, а не оплатою оренди обладнання, із наведених відеозаписів не виявляється можливим. Показання свідка ОСОБА_10, потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо отримання грошових коштів ОСОБА_3 протягом квітня 2013 листопада 2014 років суд не приймає в якості допустимих доказів, оскільки такі не підтверджуються іншими доказами по справі. Так, матеріали кримінального провадження не містять жодних розписок, розрахунково-касових документів, тощо, які б свідчили про отримання ОСОБА_3 чи ОСОБА_7 грошових коштів саме у таких розмірах та саме протягом такого періоду.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що доводи сторони обвинувачення про умисел обвинувачених на заволодіння грошовими коштами побудовані на припущеннях та не підкріплені належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обовязок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р., Першого протоколу та протоколів 2,4,7 та 11 до Конвенції».

Щодо обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст. 209 КК України то суд переконаний за необхідне зазначити наступне. У ст.209 КК України дається визначення злочинному діянню - легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом як вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

У п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.04.2005р. №5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» зазначено, що для вирішення питання про наявність складу злочину, передбаченого ст.209 КК, необхідно встановити, що особа вчинила одну з дій, зазначених у ч.1 цієї статті, з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння, з метою надання правомірного вигляду володінню, розпорядженню ними, їх використанню, набуттю або приховання чи маскування їх незаконного походження чи володіння ними, прав на них, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення або ж вчинила щодо них фінансову операцію чи уклала угоду.

Використання коштів або іншого майна, одержаних внаслідок вчинення предикатного діяння, при здійсненні незаконної (у тому числі злочинної) діяльності не утворює складу злочину, передбаченого ст.209 КК, оскільки в цьому разі їм не надається легального статусу. Виняток становить використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, відповідальність за яке передбачена ст. 306 КК України.

Здобутими під час судового розгляду доказами, а саме показами свідків ОСОБА_15, ОСОБА_13, які стверджували, що грошові кошти отримані ОСОБА_3 для сплати заборгованості по кредитним договорам №605/30-06 від 06.04.2006р. та №605/31-46 від 13.07.2007р., протягом квітня 2013 року жовтня 2014 року на загальну суму 220578,36 грн. отримані нею із законних джерел, а саме від продажу 16.08.2013р. належного їй транспортного засобу (технічний паспорт серії САА652951 від 12.09.2009р.) легкового автомобіля Mazda-6, 2005р.в., та грошових коштів отриманих ОСОБА_3 у позику. Доказів зворотного досудовим слідством, а також у ході судового розгляду встановлено не було.

Відповідно до роз'яснень даних у п. 23 Пленуму Верховного Судку України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані - суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність визнати ОСОБА_3 невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України та виправдати останню через відсутність в її діях складу даного злочину.

Правильно кваліфіковані органом досудового слідства дії обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України.

Доказами здобутими під час досудового слідства, а також під час судового розгляду доведено, що ОСОБА_3 маючи намір на отримання готівкового кредиту в Львівській філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича,10, 06.04.2006 року подала у відділення вказаного банку завідомо підроблений документ, а саме довідку №31 від 27.03.2006р. для одержання кредиту в АКБ «Укрсоцбанк» про те, що її сумарний дохід за період з вересня 2005 року по лютий 2006 року за місцем праці на посаді менеджера у ТзОВ «Арле-Кіно» становить 10000.00 гривень.

У відповіді Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області з реєстру застрахованих осіб на запит органу досудового слідства зазначено, що ОСОБА_3 працюючи у ТзОВ «Арле-Кіно» за період з вересня 2005 року по лютий 2006 року отримала сумарний дохід в розмірі 1698.00 гривень.

ОСОБА_7, являючись іпотекодавцем та майновим поручителем за зобовязаннями ОСОБА_3, за договором кредиту №605/30-06 від 06.04.2006 року, під час оформлення вказаного договору кредиту, 06.04.2006 року подала у Львівську філію Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», що знаходиться за адресою: м.Львів, пл. Міцкевича,10, завідомо підроблений документ, а саме довідку №32 для одержання кредиту в АКБ «Укрсоцбанк» від 27.03.2006 року про те, що її сумарний дохід за період з вересня 2005 року по лютий 2006 року за місцем праці на посаді заступника директора у ТзОВ «Арле-Кіно» становить 15400.00 гривень.

Натомість із відповіді Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області з реєстру застрахованих осіб вбачається, що ОСОБА_7 працюючи у ТзОВ «Арле-Кіно» за вказаний період отримала сумарний дохід в розмірі 4692.00 гривень.

Суд враховує, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_7 вину свою визнали повністю у предявленому обвинуваченні за ч.3 ст.358 КК України (в редакції Закону станом на 2006р.), щиро розкаялися у вчиненому. Також зазначають, що внаслідок використання вказаної довідки шкоди нікому не заподіяно, оскільки зобовязання за кредитним договором повністю виконуються.

Згідно з ч.2 ст.50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд призначаючи покарання, зобовязаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що помякшують і обтяжують покарання.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК) а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Так, при призначенні виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обираючи міру та вид покарання обвинуваченій ОСОБА_3, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, які є злочинами невеликої тяжкості, вчинені умисно, з корисливих мотивів, особу винної, яка раніше не судима, має на утриманні доньку ОСОБА_18, 28.08.2000року народження, яка є неповнолітньою та малолітню доньку ОСОБА_19 19.07.2006року народження, тобто дитину віком до чотирнадцяти років, також суд бере до уваги, що обвинувачена позитивно характеризується за місцем проживання, обставиною, що пом'якшує покарання є визнання вини з приводу предявленого обвинувачення за ч.3. ст.358 КК України(в редакції Закону станом на 2006р.), разом з тим, обставини, що обтяжують її покарання судом не встановлені, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, а тому, суд приходить до переконання, що до обвинуваченої ОСОБА_3 слід застосувати покарання в межах санкції ч.3. ст.358 КК України(в редакції Закону станом на 2006р.) у виді арешту та ч.1 ст.190 КК України призначити покарання у виді штрафу у максимальному розмірі передбаченою санкцією даної статті.

Стосовно обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні діяння передбаченого ч.1 ст.209 КК України, суд дійшов висновку про її невинуватість у пред`явленому обвинуваченні та необхідності у її виправданні через відсутність в її діях складу даного злочину.

Обираючи міру та вид покарання обвинуваченій ОСОБА_7, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину за ч.3 ст.358 КК України(в редакції Закону станом на 2006р.), який є злочином невеликої тяжкості, вчинений умисно, особу винної, яка раніше не судима, пенсіонер, суд бере до уваги, що обвинувачена позитивно характеризується за місцем проживання, обставинами, що пом'якшують покарання є визнання вини з приводу фактичних обставин скоєного злочину за ч.3 ст.358 КК України(в редакції Закону станом на 2006р.), разом з тим, обставини, що обтяжують її покарання судом не встановлені, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, а тому, суд приходить до переконання, що до ОСОБА_7 слід застосувати покарання в межах санкції статті обвинувачення за ч.3 ст.358 КК України(в редакції Закону станом на 2006р.) та призначити покарання у виді арешту. Стосовно обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні діяння передбаченого ч.4 ст.368-3 КК України, суд дійшов висновку про її невинуватість у пред`явленому обвинуваченні та необхідності у її виправданні через відсутність в її діях складу даного злочину.

Разом з тим, суд враховує, що злочин, передбачений ч.3 ст.358 КК України (в редакції Закону станом на 2006р.), вчинений як ОСОБА_3 так і ОСОБА_7 06.04.2006 року, такий злочин, відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, на день постановлення вироку з часу його вчинення минуло більше трьох років, а тому відповідно до ст.49, ч.5 ст.74 КК України, останні, кожен окремо, підлягають звільненню від покарання за вчинення такого, у звязку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду предявити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_1 на досудовому слідстві був заявлений цивільний позов про стягнення із обвинуваченої ОСОБА_3 68400.00 гривень матеріальної шкоди та 30000.00 гривень відшкодування моральної шкоди /матеріали кримінального провадження т. 2 а.с.92/.

Обвинувачена ОСОБА_3 позов заперечила у звязку з його безпідставністю, просила залишити позов без задоволення.

Згідно ізст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно дост.1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовуєтьсяв повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи № 6-183цс14 від 03.12.2014року, законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідност.1167 ЦК України- моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Із огляду на зазначене, суд приходить до переконання, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки будь-яких підтверджуючих доказів понесення позивачем вказаної суми витрат суду не надано, а що стосується коштів в сумі 7200.00грн., які шляхом обману заволоділа ОСОБА_3 то такі визнані речовими докази і будуть повернуті законному власнику.

Крім цього, відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Із п.9 зазначеної Постанови вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів в підтвердження вимоги щодо стягнення на його користь моральної шкоди. Крім цього, не вказав в чому саме полягають його моральні страждання, втрата нормальних життєвих звязків, або у чому полягали його додаткові зусилля для організації свого життя.

Із огляду на зазначене, суд приходить до переконання, що у задоволенні цивільного позову слід відмовити.

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Із огляду на зазначене, із обвинувачених підлягають стягненню порівно на користь держави витрати на проведення НДЕКЦ ГУ МВС України у Львівській області судової почеркознавчої експертизи №6/39 від 27.01.2015року в розмірі 982,80 гривень /матеріали кримінального провадження т.8 а.с.14/, оскільки проведення вказаної експертизи було зумовлено розслідуванням вчиненого обвинуваченими злочину.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Як вбачається із ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова Мисько Х.М. від 24.03.2015року /справа №461/3362/15-к/ та ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова Мисько Х.М. від 26.12.2014року по кримінальному провадженню №12014140000000692 були вжиті заходи забезпечення кримінального провадження шляхом накладеного арешту на нерухоме майно з метою можливої конфіскації майна або цивільного позову. Однак, такий вид заходу кримінального провадження як арешт майна обвинувачених слід скасувати, оскільки судом не призначено покарання у вигляді конфіскації майна, а також у задоволенні позову відмовлено.

Під час досудового розслідування обвинуваченій ОСОБА_3 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова 11.12.2014року /справа №461/15033/14-к/ обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 60900.00 гривень /матеріали кримінального провадження т.2 а.с.64/.

12.12.2014року ОСОБА_3 звільнено з ізолятора тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб Пустомитівського РВ ГУ МВС України у Львівській області у зв'язку із внесенням застави гр. ОСОБА_13 /матеріали кримінального провадження т.4 а.с.68/.

Згідно з ч.4 ст.202 КПК України ОСОБА_3 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Із огляду на наведене, запобіжний захід у вигляді застави відносно ОСОБА_3 слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу, а після припинення дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_3, тобто після вступу вироку в законну силу, повернути заставодавцю ОСОБА_13 внесену на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області заставу в розмірі 60900.00 гривень.

Підстав, передбачених ст.176, 177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжних заходів, суд не вбачає.

Керуючись ст.337, 368-371, 373-375 КПК України, суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_3 невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.209 КК України.

Виправдати ОСОБА_3 за ч.1 ст.209 КК України через відсутність в її діянні складу даного злочину.

Визнати винною ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України (в редакції Закону станом на 2006р.) та призначити їй покарання у виді арешту строком на два місяці.

На підставі ч.5 ст. 74, ст. 49 КК України, звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання за ч.3 ст.358 КК України(в редакції Закону станом на 2006р.) у виді арешту, у звязку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Визнати винною ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,що складає 850.00 гривень.

Застосований щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді застави залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у виді застави в розмірі 60900.00 /шістдесят тисяч девятсот/гривень - скасувати після набранням вироком законної сили. Грошові кошти в сумі 60900.00гривень внесені в якості застави 12.12.2014 року, що зараховані на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Львівській області №37313005000789 (ЄДРПОУ 26306742), відкритий в ГУДКСУ у Львівській області (МФО 825014) /матеріали кримінального провадження т.2 а.с.65-66/ - повернути заставодавцю ОСОБА_13 після набранням вироком законної сили.

Визнати ОСОБА_7 невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368-3 КК України.

Виправдати ОСОБА_7 за ч.4 ст.368-3 КК України через відсутність в її діянні складу даного злочину.

Визнати винною ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України (в редакції Закону станом на 2006р.) та призначити їй покарання у виді арешту строком на два місяці.

На підставі ч.5 ст.74, ст.49 КК України, звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч.3 ст.358 КК України (в редакції Закону станом на 2006р.), у звязку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути порівно із ОСОБА_3та ОСОБА_7 у на користь державипроцесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 982гривні 80 копійок.

Речові докази: /т. 1 а.с.128-129; т.2 а.с.81, 136-137; т. 4 а.с.11-17 матеріали кримінального провадження), які визнані постановами старшого слідчого в ОСОБА_20 та ЗУОГ і ЗО СУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_21 від 26.01.2017 року, від 24.01.2015 року, від 10.12.2014 року залишити при матеріалах кримінального провадження;

- паспорт України для виїзду за кордон Е3035480, виданий на імя ОСОБА_3 06 червня 2012 року, в якому вклеєні дві фото, ОСОБА_19 19.07.2006р., та ОСОБА_18 28.08.2000 р., а також відкриті візи, які знаходяться на зберіганні в УДМС у Львівській області; грошові кошти, які були вилучені із сумочки ОСОБА_3, на загальну суму 16 (шістнадцять) тисяч 400 (чотириста) гривень; мобільний телефон марки «Самсунг», білого кольору в чохлі білого кольору та картка оператора мобільного звязку «Київстар», які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Залізничного ВП ГУ НП України у Львівській області; ключі від замка запалювання з автомобіля НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_3, за адресою м. Львів вул. Городоцька, 285, та два ключі від дверних замків, а також персональний комп'ютер «ACER», Extensa 5ll5-903G25Mi, EE20C009942180AE2505, SNID:94209847825, який знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Залізничного PB ГУ МВС України у Львівській області; флеш носій чорного кольору «Транскенд» юсб - 2.0, 4 Гб., на якій відсутні будь-які файли; флеш носій білого кольору «СП» - 4 Гб., на якій відсутні будь-які файли; флеш носій-модем білого кольору «СДМА-УА» НОМЕР_2, на якому відсутні будь-які файли які б сприяли розкриттю злочину, і кругла печатка ФОП ОСОБА_3, основа пластикова бордово-сірого кольору, на окремому аркуші зроблено відтиски печатки та долучено до протоколу; кутовий штамп ТЗОВ «Арле-кіно» свідоцтво № 23882824; основа пластикова синьо-сірого кольору, на якому відсутня резинова основа із реквізитами, відтиски не проставляються; кутовий штамп КАФЕ-КАЛІПСО-БАР» - нічний клуб, м. Моршин, вул. І.Франка, 42, тел.моб. (096)530-50-15, основа пластикова чорно-прозорого кольору, та на окремому аркуші зроблено відтиски печатки та долучено до протоколу; кутовий штамп Україна, Львівська область, Пустомитівський р-н с. Черкаси, ТзОВ «Терміт-Л» 35630291, основа пластикова сіро-чорного кольору, та на окремому аркуші зроблено відтиски печатки та долучено до протоколу, які поміщені в поліетиленовий пакет та опечатані паперовою биркою СУ ТУ МВС України у Львівській області та знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Залізничного PB ТУ МВС України у Львівській області повернути ОСОБА_3, як законному власнику;

Речові докази: /т.1 а.с.169-171 матеріали кримінального провадження/, визнані постановою старшого слідчого в ОСОБА_20 та ЗУОГ і ЗО СУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_21 від 09.02.2015 року знищити;грошові кошти в сумі 7 тисяч 200 гривень, поміщені в поліетиленовий пакет №4 повернути ОСОБА_1, як законному власнику.

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова Мисько Х.М. від 24.03.2015року /справа №461/3362/15-к/ та ухвалою від 26.12.2014року /справа №461/15430/14-к/ по кримінальному провадженню №12014140000000692 - на 4/5 частки квартири №21 в будинку №36 на вул. Величковського у м. Львові, яка на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3; обєкт незавершеного будівництва та земельної ділянки, за адресою: Львівська область Миколаївський район с. Вербіж вул. Дубина, будинок 25, що належить на праві власності ОСОБА_3; житловий будинок №2а, який знаходиться на вул. А. Коверка у м. Львові та квартиру 3а в будинку 40 на вул. П. Дорошенка у м. Львові, які на праві власності належать ОСОБА_7

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Ю.Л. Бориславський