Рішення № 70472843, 21.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Посунся Н.Є.

за участю секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2015 року

по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

У подальшому, позовні вимоги до поручителя ОСОБА_4 були виділені в інше провадження.

У обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 11 липня 2008 року між ЗАТ "Сведбанк Інвест", правонаступником якого є – ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір 1245-Ф від 11 липня 2008, на підставі якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 60 000,00 доларів США. Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов’язаний повернути кредит в терміни та в розмірах, встановлених графіком погашення кредиту щомісячними платежами, зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 10 липня 2011 року.

02 лютого 2012 року ПАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «Вердикт Фінанс» відповідно до Договору факторингу № 11 свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами до боржників, у тому числі за кредитним договором № 1245-Ф.

05 червня 2013 року ТОВ «Вердикт Фінанс» та ОСОБА_3 уклали договір поруки №1245-Ф-П, згідно якого обсяг відповідальності поручителя перед кредитором за невиконання відповідачем, яким є - ОСОБА_5 умов кредитного договору № 1245-Ф від 11 липня 2008 року, становить – 2000,00 гривень.

Посилаючись на те, що у зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитним договором в частині своєчасної сплати кредиту, відсотків по ньому та комісії у встановленні договором терміни, станом на 31 липня 2013 утворилася заборгованість у розмірі - 131 253,48 дол. США, що за курсом НБУ станом на 31 липня 2013 року є еквівалентом - 1 049 109,07 гривень, з яких: 53 175,00 доларів США – непогашена сума кредиту, 33 894,59 доларів США – несплачені проценти, 44 183,89 доларів США – пеня за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів.

Просив стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на свою користь 2000,00 гривень - заборгованість за кредитним зобов’язанням по договору поруки №1245-Ф-П, стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за кредитом у розмірі 131 253,48 дол. США, що за курсом НБУ станом на 31.07.2013 є еквівалентом - 1 049 109,07 гривень, а також судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 02 вересня 2015 року позовні вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 роз’єднані з вимогами до ОСОБА_4

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2015 року позовні вимоги ТОВ «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» заборгованість за кредитним зобов’язанням по договору поруки № 1245-Ф-П від 05.06.2013 року в розмірі 2000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Вердикт Фінанс" заборгованість по кредитному договору №1245-Ф від 11.07.2008 року в розмірі 104478,98 дол. США доларів США, що за курсом НБУ станом на 31 липня 2013 становить 835048,26 гривень, з яких: 53175,00 доларів США – непогашена сума кредиту, 33 894,59 доларів США – несплачені проценти, 17409,39 доларів США – пеня за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» в рахунок відшкодування судових витрат по 1720 гривень 50 копійок з кожного. В іншій частині вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог банку, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 липня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір 1245-Ф, згідно якого позичальник отримав кредит у сумі 60 000,00 доларів США зі сплатою відсотків 14% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 10 липня 2011 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Відповідача за кредитним договором, між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу № 1245-Ф/ЗМ-1 від 11.07.2008 року та заставлено автомобіль марки MERCEDES-BENZ, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 1.1,1.2,1.3 Кредитного договору, Банк зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі 60 000 доларів США, на строк з 11 липня 2008 р. по 11 липня 2011 року включно та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором.

Сторони погодилися, що кредит надається лише після виконання Позичальником умов п. 2.2 та 5.1.1 цього Договору, а також підписання договору застави майна, передбаченому у п. 2.2 цього Договору, що забезпечує повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, пені за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також відшкодування збитків у зв'язку із порушенням умов цього Договору та інших витрат Банку, пов'язаних з одержанням виконання.

Відповідно до п. 1.4, 3.1 Кредитного договору, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 14 % річних до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору, кредитні кошти призначені на придбання автомобіля.

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору, забезпечення виконання зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитом (пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов даного Договору та інших витрат, пов'язаних з одержанням виконання) є застава автомобіля марки MERCEDES-BENZ, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Також, 11 липня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 у забезпечення виконання зобов'язань Відповідача - ОСОБА_2 за кредитним договором було укладенодоговір поруки № 1245-Ф/П-1.

02 лютого 2012 року ПАТ "Сведбанк" відступило ТОВ "Вердикт Фінанс" відповідно до Договору факторингу № 11 свої права вимоги за зобов'язаннями Відповідача ОСОБА_2 по кредитному договору № 1245-Фвід 10 липня 2008 року.

05 червня 2013 року ТОВ «Вердикт Фінанс» та ОСОБА_3 уклали договір поруки №1245-Ф-П, згідно якого обсяг відповідальності ОСОБА_3 перед кредитором за невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору № 1245-Ф від 11.07.2008 року, становить – 2000,00 гривень.

Позовні вимоги до поручителя ОСОБА_4 були виділені в інше провадження.

Відповідачем у суді першої інстанції було заявлено клопотання п застосування строку позовної давності (т.1.а.с.147-148), однак, судом було відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача виникла заборгованість внаслідок невиконання умов кредитного договору, яка підлягає стягненню з неї та поручителя солідарно в межах відповідальності за договором поруки на користь позивача.

Також, зменшуючи розмір пені, суд виходив з вимог ст. 258 ЦПК України, а також з того, що позивач звернувся до суду з позовом 31 липня 2013 року. А тому, вимоги щодо стягнення неустойки, підлягають задоволенню за період з 01 серпня 2012 року по 31 липня 2013 року включно та складають 139 101,03 грн. (17409,39 дол. США*7,993).

Однак, погодитись з висновком суду першої інстанції колегія повністю не може, з наступних підстав.

Судом встановлено, що кредитний договір №1245-Ф від 10 липня 2008 року укладений між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 з датою повного повернення 10 липня 2011 року.

Відповідно до матеріалів кредитної справи, наданої на виконання ухвали суду апеляційної інстанції, а саме, додатку №1 до листа вих. 33/439 від 15 квітня 2009 року, – підтверджується наявність заборгованості за кредитним договором №1245-Ф від 10 липня 2008 року у ОСОБА_2 перед ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого у подальшому став ПАТ «Сведбанк», яка була розрахована станом на ранок 25.04.2009 року.

Відповідно до п.4.1. кредитного договору, кошти кредиту, одержані позичальником за Договором, повертаються ним у валюті кредиту на рахунок для обліку наданого кредиту з додержанням строків, визначених у Графіку погашення кредиту. Тобто, порядок погашення кредиту визначений періодичними платежами згідно графіку.

Тобто, з травня 2009 року фактично почався перебіг строку давності до чергового платежу встановленого графіком погашення кредиту (т.1.а.с.12).

02 лютого 2012 року ПАТ "Сведбанк" відступило ТОВ «Вердикт Фінанс» відповідно до Договору факторингу № 11 свої права вимоги за зобов'язаннями Відповідача ОСОБА_2 по кредитному договору № 1245-Ф від 10 липня 2008 року.

Межі обсягу прав, що перейшли до нового кредитора визначені договором у обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Угодою про тлумачення умов договору від 10 липня 2013 року між ПАТ «Омега Банк», як правонаступника ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу є правонаступником ВАТ «Сведбанк» та ТОВ «Вердикт Фінанс» визначено, що виходячи зі всього змісту Договору Факторингу від 02.02.2012 року №11 та намірів сторін під час укладання договору, Сторони витлумачили зміст п.2.1. Договору наступним чином: Клієнт відступив Факторові свої Права Вимоги Заборгованості по кредитних договорах від Боржників, зазначених у Реєстрі Заборгованості Боржників, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації, а Фактор набув Права Вимоги такої Заборгованості від Боржників. При цьому до складу відступлених прав вимоги входять не тільки ті права вимоги строк виконання яких настав до 02.02.2012 року включно, але і ті права, термін виконання яких настане після цієї дати відповідно до умов кредитних договорів (т.2.а.с.75).

А як зазначалось вище, дата повного повернення кредиту за кредитним договором №1245-Ф від 10 липня 2008 року - 10 липня 2011 року.

Крім того, 30 липня 2013 року ТОВ «Вердикт Фінанс» направило на адресу відповідача письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов»язання з вимогою добровільно сплатити заборгованість. Вказаним повідомленням строк для добровільного виконання не вказаний. (т.1.а.с.40).

Однак, 31 липня 2013 року ТОВ «Вердикт Фінанс» звернувся до суду з позовними вимогами до Відповідача - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яка була розрахована станом на 31.07.2013 року.

Позивач зазначав, що у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором станом на 31.07.2013 року відповідач має заборгованість в сумі 131 253,48 долара США, що за курсом НБУ на 31.07.2013 року є еквівалентом – 1049 109,07 грн., яка складається з наступного: заборгованість по основній сумі кредиту - 53175 дол. США; заборгованість за процентами – 33894,59 дол. США; нарахована пеня – 44183,89 дол. США.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Як зазначалось вище, кредитним договором було встановлено, як строк дії договору, так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню залежно від умов договору 10.07.2011 року.

Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов’язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до абз. 3 п. 3.8 Кредитного договору, сторони передбачили, що банк має право надіслати Позичальнику повідомлення про зміну умов цього договору у будь-який час з моменту настання певних обставин.

Суд першої інстанції повною мірою не встановив усі обставини у справі та не врахував, що фактично з 25 квітня 2009 року відповідач не здійснює щомісячні платежі у погашення кредитної заборгованості. Та матеріали справи містять розрахунок такої заборгованості, з розрахунку заборгованості який надано позивачем убачається, що станом на 02.02.2012 року будь-яких сплат відповідачем не здійснювалось.

У той час з вимогами про стягнення заборгованості позивач звернувся до суду 31 липня 2013 року.

Порука має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до настання умов визначених ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, яка переглядається, судом установлено, що згідно з умовами кредитного договору (п.4.1) позичальник зобов’язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та у строки, визначені графіком повернення кредиту, та щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також установлено відповідальність за порушення графіка повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки, умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов’язань.

У зв’язку з наведеним висновок суду про початок перебігу позовної давності з визначеної судом дати закінчення дії кредитних договорів і відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованих на час звернення до суду платежів ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Аналогічні висновки містяться в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 15 жовтня 2013 року, від 4 грудня 2013 року, від 25 грудня 2013 року та від 22 січня 2014 року.

За таких обставин з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заяви про застосування позовної давності не можна погодитись, тому що він ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», як фактор, отримавши 02.02.2012 року від ПАТ "Сведбанк" відпущені відповідно до Договору факторингу № 11 свої права вимоги за зобов'язаннями Відповідача по кредитному договору № 1245-Ф від 10.07.2008 року прийняв їх у розмірі 53 175,00 доларів США – заборгованість по кредиту на 02.02.2012 року, 22 624,44 долари США – заборгованість по відсоткам на 02.02.2012 року, 20385,35 доларів США – заборгованість по пені (т.1.а.с.13) Колегія суддів вважає доведеним, і зазначене підтверджується матеріалами справи, що заборгованість зі сплати основного боргу виникла станом на 25.04.2009 року - 53 175,00 доларів США. Саме, після 25 квітня 2009 року у позивача виникло право вимоги щодо стягнення заборгованості. Оскільки, до зазначених правовідносин має застосовуватись загальний строк позовної давності у три роки, відповідно кінцевим терміном є 25 квітня 2012 року. Однак, оскільки умовами кредитного договору № 1245-Ф від 10.07.2008 року погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов’язань. Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду 31 липня 2013 року, відповідно строк з якого підлягають задоволенню позовні вимоги починається з липня 2010 року, а тому, підлягають частковому задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість у розмірі 18 325 доларів США, а розмір заборгованості по тілу кредиту згідно графіку погашення в розмі 34 850 доларів США знаходиться поза межами строку позовної давності, а тому стягненню не підлягає.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», як фактор, отримавши 02.02.2012 року від ПАТ "Сведбанк" відступлені відповідно до Договору факторингу № 11 свої права вимоги за зобов'язаннями Відповідача по кредитному договору № 1245-Ф від 10.07.2008 року прийняв, як усі права так і обов»язки. Крім того, переривання строків позовної давності визначено конкретними діями кредитора та кредитодавця і до цього переліку отримання за договором факторингу прав і обов»язків не входить.

Колегія суддів виходить з того, що строк дії договору закінчено 10.07.2011 року, останній платіж здійснено 25.04.2009 року, вимогу про дострокове погашення заборгованості на адресу відповідача не надсилалось, відступлено право вимоги 02.02.2012 року, а з позовом звернулись лише 31.07.2013 року, тому заборгованість за кредитним договором стягується в межах строку позовної давності з урахуванням періодичності внесення платежів.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскільки позовна заява подана позивачем 31.07.2013 року, позивачем не надано жодного доказу щодо зміни тривалості позовної давності, зупинення перебігу позовної давності чи переривання перебігу позовної давності, тому колегія приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, в частині стягнення заборгованості за кредитом за період з липня 2010 року по 09.07.2011 року в розмірі 18 325 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ 7,993грн. складає 146 471,73 грн.та відмовити у задоволенні інших позовних вимог у зв’язку зі спливом строку позовної давності, як до основаних вимог (тіла кредиту та відсотків) так і до додаткових вимог щодо стягнення пені, а також за договором поруки від 05.06.2013 року, укладеного у забезпечення виконання вимог за основним договором.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, –

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» заборгованість по кредитному договору № 1245-Ф від 10.07.2008 року за період з 25.04.2009 року по 09.07.2011 року в розмірі 18 325 доларів США по тілу кредиту, що в еквіваленті за курсом НБУ 7,993грн. складає 146 471,73 грн..

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» судовий збір у розмірі 1720 гривень 50 копійок.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді Т.П. Красвітна

ОСОБА_6