Рішення № 70472734, 14.11.2017, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Фермерського господарства «Партнер»

про: визнання договору оренди земельної ділянки припиненим та визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

20.10.2017 до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений позов, в якому позивач просить суд:

- визнати припиненим з 10 жовтня 2017 року договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий № 2323684000:09:001:0017 площею 6,60 гектари, розташованої на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області державний акт серії ІІІ-ЗП № 055571, укладений 25 грудня 2006 року між ОСОБА_3 та фермерським господарством «Партнер», зареєстрований у ЗРФ Центр ДЗК 10 жовтня 2007 року за № 040727400016;

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2006 року, зареєстрованого за № 040727400016 10 жовтня 2007 року, укладену між ОСОБА_3 та фермерським господарством «Партнер» 01 вересня 2016 року на земельну ділянку невідомої площі та місця розташування, кадастровий № 23236844000:09:001:0001, зареєстровану з відкриттям розділу в Новомиколаївській РДА 23.03.2017 індексний № 34477481.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

25 грудня 2006 року між ФГ «Партнер» та ОСОБА_3, укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,60 гектари, кадастровий № 2323684000:09:001:0017 розташованої на території Підгірненської сільської ради, Новомиколаївського р-ну, Запорізької області, строком на 10 років. Договір зареєстровано у ЗРФ Центр ДЗК 10 жовтня 2007 року за № 040727400016.

Позивач вважає, що строк дії договору оренди закінчився 10.10.2017.

Проте, при перевірці даних реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права позивачу стало відомо що між ним та ФГ «Партнер» до договору оренди земельної ділянки від 25.12.2006, зареєстрованого за № 040727400016 від 10.10.2007 року, укладено додаткову угоду 01.09.2016 року, якою термін дії договору продовжено на 25 років, а кадастровий номер земельної ділянки в додатковій угоді не відповідає кадастровому номеру земельної ділянки в основному договорі оренди. Так в договорі оренди зазначено кадастровий № 2323684000:09:001:0017, а в додатковій угоді № 23236844000:09:001:0001. Крім того, позивач зазначає, що він не міг підписати договір оренди на 25 років, з огляду на його вік.

Позивач стверджує, що він не отримував вищезазначеної додаткової угоди і про її існування не знав.

Виходячи з наведеного представник позивача підтримав позов у судовому засіданні.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, вважаючи вимоги позивача необґрунтованими.

У судовому засіданні 14.11.2017 судом було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 6,60 га, розташованої на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП від 10.04.2003.

25.12.2006 між ОСОБА_3 (орендодавець) та ФГ «Партнер» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у ЗРФ Центр ДЗК 10 жовтня 2007 року за № 040727400016.

Згідно з преамбулою та п. 2.1 договору оренди земельної ділянки від 25.12.2006 предметом оренди є земельна ділянка з кадастровим номером 2323684000:09:001:0017, площею 6,60 га, що належить орендодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 055571.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 25.12.2006 договір укладено строком на десять років.

Підпунктом 8.1 пункту 8 «Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки» договору оренди земельної ділянки від 25.12.2006 визначено, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження): - використання земельної ділянки за цільовим призначенням; - дотримання режиму використання земель для охоронних і санітарно-захисних зон; - дотримання агротехнологічних вимог при сільськогосподарському виробництві.

01.09.2016 між ОСОБА_3 та ФГ «Партнер» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 25 грудня 2006 року, зареєстрованого за № 040727400016 від 10 жовтня 2007 року.

У преамбулі додаткової угоди від 01.09.2016 зазначено такий кадастровий номер земельної ділянки, що орендується: 2323684000:09:001:0001.

Водночас, пунктом 1 додаткової угоди від 01.09.2016 пункт 1.1 основного Договору доповнено посиланням на державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 055571, виданий 10.04.2003 за № 4820, на підставі якого орендована земельна ділянка належить позивачеві.

Згідно з пунктом 3 зазначеної додаткової угоди пункт 8 Договору викладено у новій редакції, а саме: «Договір укладено на 25 років. Після закінчення строку договору орендар мас переважне право поновлення його на новий строк. Якщо Орендар має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, він зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у місячний строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує, і орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов’язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди».

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка державний реєстратор Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_4 суттєвих пояснень по обставинам справи не надав.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Суд зазначає про помилковість позиції позивача щодо обчислення строку дії договору оренди земельної ділянки від 25.12.2006, з огляду на таке.

За правилом ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, є обов’язковим для суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальною юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, при розгляді даної справи суд враховує правові позиції Верховного Суду України, викладені в постановах від 19 лютого 2014 року по справі № 6-162ц13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 37520393), від 06 березня 2013 року по справі № 6-5цс13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 30112967), від 18 грудня 2013 року по справі № 6-127цс13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 36475633), від 18 січня 2017 року по справі № 532\129\16-ц (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 64224578) і приходить до наступних висновків.

За змістом ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме станом на 25.12.2006) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме станом на 25.12.2006) до істотних умов договору оренди землі віднесено, зокрема строк дії договору оренди.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки, а реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору (правова позиція ВСУ № 6-127цс13).

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми. Разом із тим цивільні права та обов’язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірного договору, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Таким чином, сторони у даній справі дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди землі, в тому числі щодо строку його дії, 25.12.2006, скріпивши договір своїми підписами, що і є моментом укладення договору. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору (правова позиція ВСУ № 6-162ц13).

Державна реєстрація договору оренди земельної ділянки у період визначеного сторонами строку дії договору забезпечує правомірне, договірне використання орендарем орендованої земельної ділянки незалежно від дати проведення такої реєстрації (правова позиція ВСУ № 6-127цс13).

У випадку, якщо сторонами в договорі оренди землі спеціально передбачено умову, відповідно до якої строк договору розпочинається з моменту його державної реєстрації, обчислення строку договору оренди в такому разі має здійснюватися з моменту його державної реєстрації (правова позиція ВСУ № 532\129\16-ц).

Відповідно до ст. 631 ЦК України з моментом укладення договору пов’язується початок дії договору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що в тому разі, коли договором оренди землі не передбачено умови про початок строку його дії з моменту державної реєстрації, строк такого договору має обчислюватися з моменту його укладення, тобто з дати його підписання сторонами.

Оскільки сторонами у даній справі під час укладення договору оренди від 25.12.2006 не було погоджено умови, відповідно до якої строк цього договору має обчислюватися з моменту його державної реєстрації, закінчення строку дії цього договору оренди мало б припадати на 26.12.2016 (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Проте, 01.09.2016, тобто під час строку дії договору оренди від 25.12.2006, його сторонами було укладено додаткову угоду, відповідно до якої строк договору визначено у 25 років. При цьому суд зазначає, що неузгодженість у нумерації між пунктами додаткової угоди та пунктами основного договору, до яких вносяться зміни, не впливає на суть досягнутої сторонами домовленості щодо збільшення строку оренди.

Доводи позивача стосовно недійсності додаткової угоди від 01.09.2006 суд визнає необґрунтованими, виходячи з такого.

За правилом ч. 1 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимогі на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом частин 2 та 4 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч наведеним нормам цивільного процесуального законодавства позивач не надав суду будь-яких належних доказів того, що ним не укладалася додаткова угода від 01.09.2016, оригінал якої судом було витребувано у Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області та досліджено у судовому засіданні.

Твердження представника позивача про підробку додаткової угоди від 01.09.2016, мотивоване тим, що відомості про строк договору зазначено від руки та маються виправлення у кадастровому номері земельної ділянки, а решта умов угоди надрукована, суд визнає припущенням, непідтвердженими жодними доказами.

Про будь-які інші передбачені законом підстави недійсності додаткової угоди від 01.09.2016 позивачем не зазначено.

Державна реєстрація права оренди відповідача на підставі додаткової угоди від 01.09.2016 була проведена 23.03.2017, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.03.2017 № 83538236 та іншими матеріалами реєстраційної справи щодо земельної ділянки з кадастровим № 2323684000:09:001:0001.

Посилання позивача на невідповідність кадастрового номера земельної ділянки у додатковій угоді від 01.09.2016 зазначеному у договорі оренди земельної ділянки від 25.12.2006, судом не беруться до уваги як несуттєві, адже зі змісту договору та додаткової угоди випливає, що об’єктом оренди є одна і та сама земельна ділянка, що належить позивачу на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП від 10.04.2003.

Доказів того, що позивач має у власності іншу земельну ділянку, та що через вищезазначену невідповідність кадастрових номерів відбувається порушення його прав, суду не надано.

Отже, наявність укладеної сторонами додаткової угоди, якою збільшено строк дії договору оренди земельної ділянки від 25.12.2006 до 25 років, спростовує доводи позивача про закінчення строку дії цього договору, у зв’язку з чим відсутні підстави для визнання такого договору оренди припиненим.

Виходячи з вищезазначеного, недоведеність обставин, на які посилався позивач в обґрунтування заявленого позову, є підставою для відмови у його задоволенні в повному обсязі.

Документально підтверджені судові витрати, понесені відповідачем, у справі відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 – 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позову ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Партнер» про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим та визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Суддя С.С. Гасанбеков