Постанова № 70471273, 20.11.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 301/122/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.11.2017 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Феєра І.С., за участю захисника – адвоката ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 27.09.2017.

Цією постановою:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, мешканка с. Лоза, 119 Іршавського району, визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 ( десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) грн..

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 № 528506 від 07.01.2017 та постанови судді від 27.09.2017 вбачається, що ОСОБА_2 07.01.2017, о 16 год. 25 хв., в с. Лоза по вул. Центральній керувала автомобілем ВАЗ 2101, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. В лікарню для освідчення проїхати категорично відмовилася, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить провадження в справі закрити на підставі ч.7 ст. 247 КУпАП, оскільки на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закінчилися строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП. Уважає висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, зазначених у постанові суду таким, що не підтверджується належними доказами. На його думку, уповноважений суб’єкт на виконання вимог постанови суду апеляційної інстанції після направлення матеріалів справи на до оформлення, не усунув допущені ним помилки та не надав додаткові докази, які переконливо доводять наявність в діях ОСОБА_2 ознак складу адміністративного правопорушення.

-2-

Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП, апеляційний суд за згодою захисника – адвоката ОСОБА_1, розглядає справу про адміністративне правопорушення у відсутності ОСОБА_2, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, але до суду не з’явилася, причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи зі слів захисника обізнана.

Заслухавши пояснення захисника – адвоката ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга адвоката підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що суд повно та всебічно дослідив обставини вчинення правопорушення, наявні в справі докази, а тому висновок, викладений у постанові суду, про винність ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за наведених у постанові обставин є правильним.

Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі "Інструкція"), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Указані вимоги законодавства поліцейськими дотримано в повному обсязі.

З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом установлено, що ОСОБА_2 07.01.2017, о 16 год. 25 хв., в с. Лоза по вул. Центральній керувала автомобілем ВАЗ 2101, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. В лікарню для освідчення проїхати категорично відмовилася, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

-3-

Вказані обставини підтверджуються наявними в справі письмовими доказами, які судом першої інстанції та апеляційним судом ретельно досліджені та перевірені, є належними та допустимими, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 № 528506 від 07.01.2017, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП; письмовими поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 07.01.2017 та від 07.09.2017, які підтвердили факт відмови громадянки ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп’яніння; власними поясненнями ОСОБА_2, даними під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, де вона визнала, що випила 50 гр. горілки, керувала автомобілем та відмовляється їхати в лікарню на освідчення.

Докази здобуті відповідно до вимог КУпАП та інших нормативних актів України, і підстави визнання їх недопустимими відсутні.

За таких підстав, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки така повністю підтверджується наявними у справі доказами.

Не встановлено під час розгляду справи апеляційним судом даних про те, що у свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були підстави для обмови ОСОБА_2, при цьому свідок ОСОБА_4 неодноразово давав письмові пояснення з приводу обставин справи щодо ОСОБА_2, які узгоджуються між собою та не містять суперечностей.

Крім того, апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині не виконання вимог постанови Апеляційного суду Закарпатської області від 24.04.2017, оскільки після до оформлення матеріалів справи до суду першої інстанції було надано додаткові докази на підтвердження наявності у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність у діянні ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки такі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Разом з тим, апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог законодавства при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_2, оскільки не врахував вимоги ст. 38 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, оскільки правопорушення вчинене ОСОБА_2 07.01.2017, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення, а постанова суду першої інстанції винесена лише 27.09.2017, то адміністративне стягнення слід вважати таким, що накладене на особу поза межами, встановленими ч. 2 ст. 38 КУпАП.

-4-

За таких обставин, постанова судді підлягає скасуванню, а провадження у справі щодо ОСОБА_2 закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв’язку з закінченням строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КпАП України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 27.09.2017 щодо ОСОБА_2 - скасувати.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя: