Ухвала суду № 70471109, 24.11.2017, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6191/17

Провадження № 2/0182/3837/2017

У Х В А Л А

Іменем України

24.11.2017 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації.

Відповідно до ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2017 року ОСОБА_1 було надано строк для усунення недоліків, оскільки позовну заяву подано з порушенням вимог ст. ст. 119-121 ЦПК України, з наступних підстав.

При подачі позовної заяви позивачем порушено вимоги п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК, так як у позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовувала свої вимоги. А саме: не вказала конкретно, які слова чи вислови є недостовірною інформацією та в чому полягала приниження честі, гідності і ділової репутації. Із тексту позову однозначно не зрозуміло: порушено честь позивача, її гідність чи її ділову репутацію. ОСОБА_1, звернувшись до суду з даним позовом, фактично намагалася спростувати негативну інформацію, яка була поширена.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 необхідно було уточнити свої позовні вимоги, оскільки з викладених обставини вбачалися оціночні судження та їх не можна було витлумачити, як такі, що містять дані, які порушують право, та виникла можливість звернутися до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації та в чому полягало порушення її особистих немайнових прав, особистих немайнових благ, або в чому перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, яке може підлягати захисту способом, встановленим цивільним законодавством.

Крім того, відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК).

З огляду на вказані обставини, ОСОБА_1 в позовній заяві посилалася на ту обставину, що подія, яка сталася 30 травня 2017 року з приводу продажу спиртних напоїв в магазині "Калина" неповнолітнім та відео з даного приводу заполонило інтерент - ресурси, на яких була поширена інформація про неї, що в свою чергу порушує її честь та гідність.

Пленум Верховного Суду України в п. 12 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив судам, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України).

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Таким чином, ОСОБА_1 необхідно також було уточнити й відповідачів по справі.

За змістом позовної заяви вбачалося, що позивач в прохальній частині позовної заяви не конкретизувала місця розміщення оспорюваної інформації.

Згідно з ч.4 ст.119 ЦПК України, позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.

Відповідно до ст. 7 ЦПК України, мова цивільного судочинства визначається статтею 14 Закону України «Про засади державної мовної політики».

Частиною 1 ст. 7 ЗУ «Про засади державної мовної політики» передбачено, що державною мовою України є українська мова.

Відповідно до ч. 3 ст.14 Закону України «Про засади державної мовної політики», сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.

Тому, позивачу необхідно було викласти позовну заяву на державній мові.

Крім того, підписаний позов та підпис у ньому не співпадає з підписом ОСОБА_1, що зроблена у її паспорті, копію якого вона долучила до позовної заяви.

Вищевказану ухвалу суду ОСОБА_1 отримала 17 листопада 2017 року, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення. Однак, передбачені ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2017 року недоліки усунуті не були.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, зазначені недоліки заяви перешкоджають суду розглянути позовну заяву по суті, у зв"язку з цим та на підставі ст. 121 ЦПК України, позовна заява повертається позивачеві.

Суд роз"яснює, що відповідно до ч. 5 ст. 121 ЦПК України, повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з такою самою позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення.

Керуючись ст. 121 ЦПК України,-

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації - вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз’яснити позивачу, що, згідно з ч. 5 ст. 121 ЦПК України, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.