Ухвала суду № 70470674, 12.05.2015, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року м. Мукачево Справа №303/7705/13-ц

2/303/1558/15

Номер рядка стат. звіту-26

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого – судді Кость В.В.

при секретарі Прокоп Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево матеріали цивільної справи

за позовом публічного акціонерного товариства «ВіЕсБанк»

до відповідача (1) малого підприємства «Нова»

до відповідача (2) ОСОБА_1

до відповідача (3) ОСОБА_2

до відповідача (4) ОСОБА_3

до відповідача (5) товариства з обмеженою відповідальністю «Ківін»

про стягнення заборгованості,

За участю:

представника позивача – ОСОБА_4;

представника відповідача (2) – ОСОБА_5 ;

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «ВіЕсБанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом.

У судовому засіданні 12 травня 2015 року, з огляду на фактичні обставини по справи та з метою виконання ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.03.2015, на обговорення учасників судового процесу було поставлено питання щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «ВіЕс Банк» про солідарне стягнення з МП «Нова» та ТОВ «Ківін» заборгованості у сумі 17591,41 дол. США.

З цього приводу, представник позивача висловив свої заперечення відносно такого процесуального рішення, з посиланням на приписи п. 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 №5 (надалі – Постанова №5), які вказують, на його думку, про можливість розгляду в порядку цивільного судочинства справ у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту.

В свою чергу, представник відповідача (2) вказала на необхідність закриття провадження у справі у частині позовних вимог банківської установи до товариства з обмеженою відповідальністю «Ківін», оскільки такі вимоги підлягають розгляду у порядку господарського судочинства, так як ні умовами укладених між сторонами по справі договорів поруки, ні діючим законодавством не передбачено можливості солідарної відповідальності декількох поручителів за зобов’язаннями боржника.

Заслухавши доводи та заперечення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Фактичний аналіз змісту позовних матеріалів свідчить про те, що позивач просить солідарно стягнути з позичальника (МП «Нова»; договір кредиту від 06.12.2010 (Т. 1, а.с. 8-11) та поручителів за кредитними зобов’язаннями позичальника (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Ківін»; договори поруки від 06 грудня 2010 року №KU007143/S-3, №KU007143/S-4, №KU007143/S-5 та від 03.10.2012 №KU007143/S-6, а.с. 18-19, 20-21, 22-23, 24-25) кредитну заборгованість у сумі 17591,41 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає суму 147858,36 грн.

За умовами п. 1.2. договорів поруки, кожен із поручителів поручився солідарно з боржником відповідати перед кредитором в повному обсязі за невиконання МП «Нова» усіх його зобов’язань за кредитним договором.

При цьому, у вказаних договорах поруки відсутні фактичні дані, які б свідчили про солідарну відповідальність поручителів між собою, тоді як п.п. 2.1.1 договорів поруки передбачене право Кредитора, у разі невиконання боржником своїх зобов’язань за основним договором вимагати виконання умов даного Договору від Поручителя.

Таким чином, солідарне стягнення з поручителів суми заборгованості за кредитним договором не узгоджується з положеннями ст. 554 Цивільного кодексу України та умовами договорів поруки.

В свою чергу, ст. 16 Цивільного процесуального кодексу України містить нормативне правило відносно того, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду в порядку різних видів судочинства.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи на предмет їх відповідності ст. 16 Цивільного процесуального кодексу України, слід констатувати, що позивачем в одне провадження об'єднані позовні вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Згідно з роз’ясненнями Верховного Суду України, які містяться в п. 4 постанови № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці також виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави».

По відношенню до цього також слід зазначити, що захист суб’єктивних громадських прав та охоронюваних інтересів здійснюється в передбаченому законом порядку, тобто шляхом застосування належної форми, засобів та способів захисту.

Конституцією України (ст. ст. 124, 125) передбачено, що судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Наведені норми Основного Закону України свідчать про наявність такої концептуальної ознаки судової системи як спеціалізація.

Властива вітчизняній системі права спеціалізація судів передбачає її поділ за предметом і суб’єктом правовідносин, а також за галуззю права, яка їх регулює.

Згідно з частиною першою ст. 1, ст. ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких сторонами є юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.

Таким чином, з огляду на відсутність процесуальної та законодавчої можливості щодо розгляду даної справи стосовно солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості у розмірі 17591,41 дол. США, вирішення заявленого позову у частині позовних вимог ПАТ «ВіЕсБанк» до МП «Нова» та ТОВ «Ківін» за суб’єктним складом сторін та предметом позову відноситься до компетенції господарських судів.

У спірній по справі ситуації також відсутні фактичні дані, які б свідчили про наявність обов’язкової процесуальної співучасті відповідачів, оскільки законом передбачено право позивача звернутися за судовим захистом до кожного з поручителів окремо.

На вищевказані обставини і звернуто увагу Колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 25 березня 2015 року по даній справі.

Зазначені висновки суду касаційної інстанції, в силу правових приписів частини четвертої ст. 338 Цивільного процесуального кодексу України, є обов’язковими для суду першої інстанції при новому розгляді даної справи.

Посилання представника позивача на п. 2 Постанова №5 судом відхиляються, оскільки вказані у ній приписи стосуються випадків, коли позовні вимоги у справі взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

У даному ж випадку окремий розгляд позовних вимог банківської установи про солідарне стягнення кредитної заборгованості з позичальника (боржника) та кожного з поручителів окремо є можливим.

З огляду на фактичні обставини по справі та приписи чинного законодавства у контексті з висновками суду касаційної інстанції по вказаній справі, суд приходить до висновку про доцільність закриття провадження в частині позовних вимог ПАТ «ВіЕс Банк» про солідарне стягнення з МП «Нова» та ТОВ «Ківін» заборгованості у сумі 17591,41 дол. США.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 8, 10, 11, 174, 205, 210, 338 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Провадження по справі в частині позовних вимог ПАТ «ВіЕс Банк» про солідарне стягнення ПАТ «ВіЕс Банк» з МП «Нова» та ТОВ «Ківін» заборгованості у сумі 17591,41 дол. США - закрити.

2. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.В. Кость