Ухвала суду № 70470058, 24.11.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 225/3733/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1996/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2017 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Канурної О.Д.,

суддів: Будулуци М.С., Жданової В.С.

секретар Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації за затримку розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 29 травня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення з відповідача на її користь заборгованості із заробітної плати у розмірі 14222,89 грн., компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 48497,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що в період часу з 01.11.2011 року по 01.12.2014 року вона працювала у якості медичної сестри відділення анестезіології ДЗ «Дорожня лікарня станції Ясинувата ДП «Донецька залізниця». 01.12.2014 року її було звільнено з займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Дорожня лікарня станції Ясинувата ДП «Донецька залізниця» увійшла до переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворилося Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».

До теперішнього часу в порушення ст.116 КЗпП України з нею не було проведено остаточний розрахунок при звільненні, а також є заборгованість із заробітної плати.

Просила суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та компенсацію за затримку розрахунку при звільненні.

В січні 2017 року позивач звернулася до суду з уточненою позовною заявою, в якій просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати в розмірі 14074,02 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 01.12.2014 року по 12.01.2017 року у розмірі 70334,20 грн.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 29 травня 2017 року у позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації за затримку розрахунку при звільненні відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодилася позивач ОСОБА_1, в інтересах якої дії ОСОБА_2 і оскаржила його в апеляційному порядку. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив незаконне, необгрунтоване рішення, порушив норми процесуального і матеріального права. Просить апеляційний суд скасувати рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 29 травня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 14074,02 грн. заборгованість з заробітної плати і середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення рішення.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не зявилися, надали до суду письмову заяву про розгляд справи в їх відсутність.

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якої дії ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач в період часу з 01.11.2011 року по 01.12.2014 року працювала в якості медичної сестри у відділенні анестезіології ДЗ «Дорожня лікарня станції Ясинувата ДП «Донецька залізниця». 01.12.2014 року її було звільнено з займаної посади за власним бажанням.

Позивач звернулася з даним позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», оскільки вважає, що воно є правонаступником всіх прав та обов'язків ДЗ «Дорожня лікарня станції Ясинувата ДП «Донецька залізниця» відповідно до переліку підприємств, які було реорганізовано шляхом злиття в Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 року «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», утворено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Держаної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Як вбачається із додатку № 1 до постанови КМУ від 25 червня 2014 року № 200 до Переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» увійшов і Державний заклад «Дорожня лікарня станції Ясинувата ДП «Донецька залізниця» (01112451).

Пунктом 2 вказаної вище Постанови передбачено, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Державна реєстрація Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснена 21.10.2015 року (номер запису: 1 070 134 0000 060039).

Частиною 4 статті 91 ЦК України передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обовязки переходять до правонаступників.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в порядку, передбаченому статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», тобто запису про припинення юридичної особи.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що питання правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» стосовно ДЗ «Дорожня лікарня станції Ясинувата ДП «Донецька залізниця» визначається спеціальним законом та прийнятими на його виконання постановами КМУ № 200 та № 604, які пов'язують перехід прав і обов'язків ДЗ «Дорожня лікарня станції Ясинувата ДП «Донецька залізниця» до ПАТ «Українська залізниця» з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що в порушення вимог статті 60 ЦПК України суд першої інстанції ухвалив рішення, котре суперечить принципам гуманності та справедливості, оскільки жодних доказів щодо внесення (не внесення) майна ДЗ «Дорожня лікарня станції Ясинувата ДП «Донецька залізниця» до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» надано до суду першої інстанції не було, є безпідставними, оскільки частиною 1 статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 604 встановлено, що майно (активи, власний капітал та зобовязання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджується Міністерством інфраструктури відповідно до пункту 5 постанови КМУ від 25 червня 2014 року № 200, а відображається в балансі (крім зобовязань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови.

Пп.2 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 604 передбачено, що після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та завершення проведення антитерористичної операції провести інвентаризацію та оцінку майна і за результатами подати пропозиції щодо зміни статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що після державної реєстрації ПАТ «Українська залізниця» у позивача зявилася законна підстава вважати Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» таким, що набуло статусу боржника по зобовязанням ДЗ Дорожня лікарня станції Ясинувата ДП «Донецька залізниця» в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є безпідставними, оскільки статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Як вбачається із відповіді Міністерства інфраструктури України від 26.05.2016 року № 5196/16/10-16, за інформацією філії «Центр охорони здоровя» ПАТ «Укрзалізниця» згідно з додаткам до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної виконавчої влади не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» (із змінами) та відповідно до вимог листів Державної казначейської служби України з другого півріччя 2014 року фінансування медичного закладу, який розташований на непідконтрольній українській владі території, призупинено.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що не вчинення дій з переміщення ДЗ «Дорожня лікарня станції Ясинувата» на підконтрольну українській владі територію, є не провиною позивача, а бездіяльністю з боку влади у обличчі Державної адміністрації у Донецькій області, є безпідставними, оскільки Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи, що перебування юридичної особи у стані припинення підприємницької діяльності та вчинення дій, пов'язаних з припинення у зв'язку з реорганізацією, зокрема передача майна, ще не означає, що юридична особа вже є припиненою, тому відсутні підстави вважати, що до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", перейшли всі права і обов'язки ДЗ «Дорожня лікарня станції Ясинувата ДП «Донецька залізниця».

Частиною 3 статті 107 ЦК України передбачено, що передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи-правонаступника, за місцем її державної реєстрації.

У реєстрі міститься інформація про те, що ДЗ «Дорожня лікарня станції Ясинувата ДП «Донецька залізниця» перебуває у стані припинення, проте запис про припинення у реєстрі відсутній. Крім того, у Реєстрі містяться дані про юридичних осіб, правонаступником яких є ПАТ «Українська залізниця», серед яких зазначено ДЗ «Дорожня лікарня станції Ясинувата ДП «Донецька залізниця». Водночас, у цьому Реєстрі наведено інформацію про здійснення зв'язку з юридичною особою, зокрема відомості про те, що правонаступництво ПАТ «Українська залізниця» щодо ДЗ «Дорожня лікарня станції Ясинувата ДП «Донецька залізниця» настає згідно з Постановою КМУ № 604 після внесення майна до статутного капіталу правонаступника.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Ніяких нових обставин, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та давали б підстави для проведення апеляційним судом переоцінки, зробленої судом першої інстанції, в апеляційному суді не наведено та нових доказів не надано.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування чи зміни рішення, у справі не встановлено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 29 травня 2017 року і задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 немає.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 29 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: