Постанова № 7046758, 19.11.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2009 р. Справа № 2-а-4577/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,

При секретарі судового засідання: Педорук Олеся Сергіївна

За участю представників сторін:

позивача : Мельник Т.І.

відповідача : Бондарук І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів

до: Приватної комерційної фірми "Вікинг"

про: стягнення санкцій

ВСТАНОВИВ :

Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано позов до Приватної комерційної фірми "Вікинг" про стягнення 3229,40 грн., з яких 3050 грн. адміністративно-господарські санкції та 179,40 грн. - пеня за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 р.

Позов мотивовано тим, що ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

В звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік, поданому до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, відповідач чітко зазначив, що на його підприємстві в 2008 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 10 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена кількість інвалідів 0 осіб, фонд оплати праці становив 61,0 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 6100 грн. Кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, відповідно до вимог ст. 19 вказаного вище Закону, яка самостійно розрахована відповідачем у звіті, становить 1 особа. Тобто, відповідач не забезпечив встановленого нормативу 1-го робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда, та самостійно розрахував суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 3050 грн. Кінцевим терміном добровільної сплати адміністративно-господарських санкцій є 15.04.2009 року. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Таким чином, відповідач не виконав своїх зобовязань самостійно не розрахував та не сплатив до 15.04.2009 р. санкції, що зумовило нарахування пені у розмірі 179,40 грн. Добровільно відповідач вказані суми не перераховує, що зумовило звернення Фонду до суду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши заперечення суду від 09.11.2009р. б/н, посилаючись на обставини викладені в даному запереченні просив суд в задоволенні позовних вимог позивача відмовити та провадження у справі закрити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Статтею 19 Закону України від 21.03.1991 р. “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (зі змінами , далі Закон) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, яка використовує найману працю.

Виходячи з даних положень Закону, на підприємстві відповідача мав би працювати 1 інвалід, однак такий не був працевлаштований.

Як слідує зі звіту № 10-ПІ, середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві за 2008 р. становила 6100 грн., таким чином сума штрафних санкцій складає згадану суму.

Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.95 № 314 працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до п. 14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.95 № 314 підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1). Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Згідно з п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкції та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, встановлено, що порушення строків сплати сума адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

З матеріалів справи судом встановлено, що в 2008р. приватна комерційна фірма "Вікинг" надала інформацію для організації працевлаштування інваліда на посаду диспетчера. На цю вакансію центр зайнятості направив інваліда з числа безробітних, але відповідач відмовив в прийнятті на роботу, мотивуючи тим, що вакансія зайнята.

В даному випадку відповідач не забезпечив встановлення нормативу 1-го робочого місця для працевлаштування інваліда та самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції в розмірі 3050 грн., що зумовило правомірне нарахування пені в розмірі 179,40 грн..

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні (ст. 86 КАСУ).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи і підлягають задоволенню.

Ч.4 ст.94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є субєкт владний повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з приватної комерційної фірми "Вікинг" (22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Шмідта р/р 260063013439, БВ №12 ВЦВ "Промінвестбанк" м. Вінниця, МФО 302571, ЄДРПОУ 30229954) на користь Вінницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет - Калинівський район, р/р 31210230700222, код ЄДРПОУ 34701007, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця МФО 802015, код 50070000, символ звітності 230) адміністративно-господарські санкції в розмірі 3050 (Три тисячі п'ятдесят) грн., пеню в розмірі 179,40 (Сто сімдесят дев'ять) грн. 40 коп.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 20.11.09

СуддяЖданкіна Наталія Володимирівна