Ухвала суду № 70465854, 21.11.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/7340/17

Провадження № 2/521/3679/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді – Мазун І.А.

за участю секретаря – Кіліян О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні розглянувши заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, в якому, згідно останніх уточнень просить суд припинити право спільної сумісної власності на автомобіль марки TOYOTA PREVIA, державний номерний знак НОМЕР_1, 1993 року випуску номер шасі (кузова, рами) JT111АС1100062345 та право спільної власності на побутові товари, стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію 81 000 грн. вартості ? частини автомобіля марки TOYOTA PREVIA, державний номерний знак НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) JT111АС1100062345, який на праві спільної сумісної власності належав ОСОБА_3 і ОСОБА_1, що був відчужений ОСОБА_3 11.07.2017р., та стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію 22500,17 грн. ? усієї вартості придбаних товарів, усього 103500,17 грн.

Представником позивача було надано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на автомобіль марки TOYOTA PREVIA, державний номерний знак НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) JT111АС1100062345, зареєстрований за громадянином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно договору купівлі-продажу, укладеному у Територіальному сервісному центрі № 5142 в Одеській області за № 5142/2017/535245 від 11.07.2017р., заборонивши відчуження автомобіля до рішення суду, зазначаючи у своїй заяві, що відповідач розпорядився спільним майном та продав вищезазначений автомобіль.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України , ч. 1 та ч 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз’яснено, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

Пунктом 4 вище зазначеної Постанови, передбачено, що при розгляді справ, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач звертаючись до суду з позовною заявою просила суд, стягнути на її користь грошову компенсацію 81 000 грн. вартості ? частини автомобіля марки TOYOTA PREVIA, державний номерний знак НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) JT111АС1100062345, який на праві спільної сумісної власності належав ОСОБА_3 і ОСОБА_1, що був відчужений ОСОБА_3 11.07.2017р., та стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію 22500,17 грн. ? усієї вартості придбаних товарів, усього 103500,17 грн.

Заявляючи клопотання про накладення арешту на вказаний автомобіль, позивач не звернув увагу, що предметом спору є стягнення грошових коштів (грошова компенсація), а не транспортний засіб, який в свою чергу належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу укладеному у Територіальному сервісному центрі № 5142 в Одеській області за № 5142/2017/535245 від 11.07.2017р.

Вимоги про встановлення порядку користування спірним автомобілем або його витребування із чужого незаконного володіння чи оскарження договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 заявлено не було.

Посилаючись на викладене та враховуючи відсутність доказів в обгрунтування заявлених вимог, суд вважає, що необхідно відмовити в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’яти днів з дня її отримання.

Суддя І.А.Мазун