Рішення № 70463815, 24.11.2017, Апеляційний суд Вінницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Медвецького С.К.,

суддів: Денишенко Т.О., Берегового О.Ю.,

з участю секретаря Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 18 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з майна,

встановила:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд із указаним позовом до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, мотивуючи свої вимоги тим, що у лютому 2017 року з метою відчуження належного йому майна, він звернувся до нотаріальної контори, де дізнався, що на все його майно постановою державного виконавця Овідіопольського ВДВС ГТУЮ в Одеській області накладено арешт.

Вказуючи, що арешт накладено помилково, оскільки він не є боржником у виконавчому провадженні, в рамках якого його накладено, позивач просив суд скасувати арешт, зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за № 9049608 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 12 вересня 2009 року за № 9049608.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області віл 18 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник Овідіопольського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що арешт, про зняття якого просить позивач, накладено щодо майна іншої особи, анкетні даного якого співпадають з анкетними даними позивача і виконавче провадження відносно нього завершено на підставі п. 3 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження, проте позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки арешт на все нерухоме майно позивача накладено постановою державного виконавця по Тростянецькому району Тростянецького МРУЮ у Вінницькій області.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Статтею ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані,

які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Установлено, що постановою відділу ДВС Овідіопольського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АВ № 978542 від 11 вересня 2009 року було зареєстровано арешт нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_2 (а.с. 4).

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 79827311, сформованого 08.02.2017 року слідує, що ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, країна громадянства: Україна, на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, квартири, серія та номер: б/н, виданий 11.01.2017, видавник: ЖБК "Барський"; технічний паспорт, серія та номер: 178/11-16, виданий 07.11.2016, видавник: ФОП ОСОБА_4А; довідка, серія та номер: б/н, виданий 10.01.2017, видавник: ЖБК "Барський"; довідка, серія та номер: 1-159, виданий 11.01.2017, видавник: ЖБК "Барський", належить квартира загальною площею 91,3 кв.м, житловою площею 40,5 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 79847289, сформованого 08.02.2017 року, ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, країна громадянства: Україна, на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, квартири, серія та номер: б/н, виданий 11.01.2017, видавник: ЖБК "Барський"; технічний паспорт, серія та номер: 178/40-16, виданий 07.11.2016, видавник: ФОП ОСОБА_4А; довідка, серія та номер: б/н, виданий 10.01.2017, видавник: ЖБК "Барський"; довідка, серія та номер: 1-158, виданий 11.01.2017, видавник: ЖБК "Барський", належить квартира загальною площею 90,8 кв.м, житловою площею 40,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10).

Відповідно до ксерокопії листа заступника начальника Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_5 за вих. № 362328 від 23.02.2017 року, наданого на запит приватного нотаріуса ВМНО ОСОБА_6, Овідіопольський РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області повідомив, що у відділу згідно перевірки бази даних АСВП перебувало виконавче провадження за № 13062479 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-307 від 06.05.2009 року Приморським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, суми боргу у розмірі 1 183 258,97 грн. на користь ОСОБА_7, виконавче провадження завершено на підставі п. 3 ст. 47 старої редакції ЗУ «Про виконавче провадження». Щодо накладеного арешту на все майно, дату народження та ідентифікаційний код, відносно ОСОБА_2, надати інформацію не можливо, тому що на підставі порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 року та Закону України «Про виконавче провадження» п 9.9 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 ( три) роки (а.с. 6).

Питання щодо скасування накладеного в рамках зазначеного виконавчого провадження арешту на все майно ОСОБА_2 державним виконавцем вирішено не було.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті ? визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Частиною 2ст. 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Звертаючись до суду з позовом до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з майна, позивач посилався на те, що він не є боржником у виконавчому провадженні, в рамках якого накладено такий арешт, а у зв?язку з його накладенням він не може реалізувати свої права власника, тому такий арешт підлягає зняттю за рішенням суду.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що арешт на все нерухоме майно позивача накладено помилково, оскільки останній не є боржником по виконавчому провадженню, що перебувало на виконанні у відповідача, проте, дійшов помилкового висновку про неможливість задоволення позовних вимог через наявність накладеного арешту на майно позивача за постановою державного виконавця по Тростянецькому району Тростянецького МРУЮ у Вінницькій області, не врахувавши при цьому, що позивачем не заявлялася вимога про зняття арешту за цією постановою, що суперечить положенням ст. 11 ЦПК України.

Стаття 41 Конституції України закріплює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частиною 1 ст. 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для зняття виконавцем арешту з майна боржника.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону).

Ураховуючи, що арешт на майно позивача було накладено помилково, що порушує права останнього щодо володіння, користування та розпорядження ним, виходячи з положень ст. ст. 317, 391 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про скасування арешту на майно підлягає задоволенню.

Разом з тим, вимога про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження запису про обтяження є похідною від вимоги про скасування арешту майна. Скасування арешту є підставою для виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження запису про обтяження про обтяження, та не потребує судового рішення, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 18 вересня 2017 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з майна задовольнити частково.

Скасувати арешт, зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за № 9049608, накладений постановою відділу ДВС Овідіопольського РУЮ АВ № 978542 від 11 вересня 2009 року на все нерухоме майно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

У решті позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Підпис С.К. Медвецький

Судді: Підпис Т.О. Денишенко

ОСОБА_8 Береговий

Згідно з оригіналом

Головуючий С.К. Медвецький