Рішення № 70462988, 22.09.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/3855/17

Провадження №2/359/1738/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2017 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Коробові О.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення грошових коштів,

встановив:

В травні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом та обґрунтовує його тим, що 17 березня 2017 року вона уклала з ТОВ «ЛК «Еталон» договір фінансового лізингу №005175, за яким відповідач зобов’язався придбати автомобіль мар-ки «Citroen C4 Cactus 1.6D AT Feel» та передати його у користування позивача, а ОСОБА_3 зобов’язалась сплачувати на користь відповідача лізингові платежі. В той же день у виконання цього договору позивач сплатив ТОВ «ЛК «Еталон» грошові кошти в розмірі 44500 гривень. Однак в змісті договору фінансового лізингу не передбачено право позивача на вибір постачальника товару та відсутні відомості про продавця товару, до якого позивач має право звернутись у випадку недотримання вимог до якості та ком-плектності товару. Ці обставини свідчать про те, що вказаний договір суперечить ч.1 ст.808 ЦК України. В змісті договору фінансового лізингу та специфікації відсутня інформація про номер кузову та номер двигуна, рік випуску, колір, об’єм двигуна, а також індивідуальні технічні характеристики та комплектація транспортного засобу. Ці обставини свідчать про те, що вказаний договір також суперечить Закону України «Про фінансовий лізинг». Як вбачається з п.12.12 договору фінансового лізингу, у випадку розірвання цього договору до підписання акту приймання-передачі предмета лізингу відповідач має право утримати з ОСОБА_2 штраф в розмірі 20% від сплаченої нею суми авансових платежів. В такому випадку комісія за організацію виконання дого-вору позивачу не повертається взагалі. Ця умова договору є несправедливою та супере-чить п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, за своєю природою договір фінансового лізингу є змішаним договором: він містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу. Договір оренди (найму) транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Однак договір фінансового лізингу №005175 від 17 березня 2017 року був укладений лише в простій письмовій формі та нотаріально не посвідчувався. Тому ОСОБА_3 просить суд визнати недійсним вказаний договір та стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 44500 гривень.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримує позов та просить суд задоволь-нити його.

Представник ТОВ «ЛК «Еталон» не з’явився у судове засідання. Він двічі завчасно у встановленому порядку був повідомлений про час та місце розгляду цивільної справи. Ця обставина підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток (а.с.65, 66).

На підставі ч.1 ст.224 ЦПК України суд постановив протокольну ухвалу про проведення заочного розгляду цивільної справи у відсутності представника відповідача (а.с.67).

Вислухавши пояснення позивача та дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 17 березня 2017 року сторони уклали договір фінансового лізингу №005175 (а.с.13-19), за яким ТОВ «ЛК «Еталон» зобов’язався придбати автомобіль мар-ки «Citroen C4 Cactus 1.6D AT Feel» та передати його у користування позивача, а ОСОБА_3 зобов’язалась сплачувати на користь відповідача лізингові платежі.

Відповідно до ч.1 ст.808 ЦК України якщо відповідно до договору непрямого лізин-гу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізинго-одержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов’язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов’язанням щодо продажу (постав-ки) предмета договору лізингу.

Встановлено, що в п.12.1 оспорюваного договору передбачено, що відповідач несе відповідальність тільки за ненадання ОСОБА_2 предмета лізингу. Однак в роз-ділі 12 «Відповідальність сторін» відсутня умова про відповідальність ТОВ «ЛК «Ета-лон» перед позивачем за недотримання вимог до якості, комплектності та справності предмета лізингу.

З огляду на це суд вважає, що договір фінансового лізингу №005175 від 17 березня 2017 року суперечить ч.1 ст.808 ЦК України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» прода-вець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добро-совісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Згідно з п.2, п.4 ч.3 цієї ж статті несправедливими є, зокрема, умови про виключен-ня або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов’язань; а також надання можливості продав-цю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв’язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Встановлено, що в розділі 12 «Відповідальність сторін» міститься 17 пунктів, які визначають відповідальність ОСОБА_2 у випадку невиконання або неналежного виконання нею договору фінансового лізингу. І тільки один з 18 пунктів передбачає відповідальність ТОВ «ЛК «Еталон» виключно за ненадання предмета лізингу. Аналіз цих обставин свідчить про наявність істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків на шкоду позивача. Крім того, з п.12.12 договору фінансового лізингу вбачається, що у випадку розірвання цього договору до підписання акту приймання-передачі предмета лізингу відповідач має право утримати з ОСОБА_2 штраф в розмірі 20% від сплаченої нею суми авансових платежів. В такому випадку комісія за організацію вико-нання договору позивачу не повертається взагалі. Така умова договору є явно несправед-ливою в розумінні п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

З огляду на це суд вважає, що договір фінансового лізингу №005175 від 17 березня 2017 року не відповідає ч.1, ч.2 та п.2, п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодер-жання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені части-нами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Встановлено, що зміст оспорюваного договору суперечить одночасно ч.1 ст.808 ЦК України, а також ч.1, ч.2 та п.2, п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав спожи-вачів».

З огляду на це суд вважає, що з метою відновлення законності та порушеного права позивача належить визнати недійсним договір фінансового лізингу №005175 від 17 бе-резня 2017 року.

Крім того, як роз’яснив Верховний Суд України в справі №6-2766цс15, виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою при-родою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Відповідно до ч.2 ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч.1 ст.220 цього ж Кодексу у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Встановлено, що оспорюваний договір був укладений лише в простій письмовій формі та нотаріально не посвідчувався. Ця обставина є додатковою підставою для виз-нання недійсним договору фінансового лізингу №005175 від 17 березня 2017 року.

Однак в п.3.1 оспорюваного договору та специфікації (а.с.21) міститься детальна інформація про марку, модель та комплектацію автомобіля, про об’єм та тип двигуна, а також про тип трансмісії. Ці обставини свідчать про те, що предмет лізингу максимально індивідуалізований.

З огляду на це суд критично оцінює посилання ОСОБА_2 на те, що договір фінансового лізингу №005175 від 17 березня 2017 року нібито не відповідає Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦПК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Встановлено, що 17 березня 2017 року у виконання договору фінансового лізингу позивач сплатив ТОВ «ЛК «Еталон» грошові кошти в розмірі 44500 гривень. Ця обста-вина підтверджується копією квитанції №ПН6148 від 17 березня 2017 року (а.с.23). У зв’язку з недійсністю вказаного договору у відповідача виник обов’язок повернути ці грошові кошти. Однак ТОВ «ЛК «Еталон» ухиляється від добровільного виконання цього зобов’язання.

З огляду на це суд вважає, що з відповідача на користь ОСОБА_2 нале-жить стягнути грошові кошти в розмірі 44500 гривень.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід дер-жави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Встановлено, що ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору на під-ставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів». Пред’явлений нею позов задоволений в повному обсязі.

З огляду на це суд вважає, що з ТОВ «ЛК «Еталон» в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 640 гривень.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.208, ч.1-ч.3 ст.209, ст.ст.213-215, ч.1 ст.218, ч.1 ст.224 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення грошових коштів задовольнити.

Договір фінансового лізингу №005175, укладений 17 березня 2017 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон», визнати недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ета-лон» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 44500 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ета-лон» в дохід держави судовий збір в розмірі 640 гривень.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його оголошення.

Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення до Бориспіль-ського міськрайонного суду протягом 10 днів з дня отримання його копії. У разі відмови у задоволенні цієї заяви відповідач набуде право оскаржити заочне рішення до Апеля-ційного суду Київської області в загальному порядку.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець