Ухвала суду № 70462362, 22.11.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/1328/16-ц Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 5 Доповідач Трояновська Г. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів Шевчук А.М., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Житомирської дирекції, третя особа – служба у справах дітей Житомирської районної державної адміністрації про визнання права власності за набувальною давністю

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 липня 2017 року,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, вимоги якого в подальшому уточнила та просила визнати за нею право власності на квартиру в с. Зарічани по вул. Цюрупи, 72-а Житомирського району загальною площею 26,1 кв.м, яка складається із двох жилих кімнат площею 10,6 кв.м та 8,5 кв.м, кухні площею 5,2 кв.м, коридору площею 1,8 кв.м (а.с. 1-3, 18-20). В обґрунтування вимог зазначила, що, перебуваючи у трудових відносинах із відповідачем, із січня 2006 року вона, як молодий спеціаліст, разом із своїм неповнолітнім сином заселилася у спірну квартиру, яка належить Українському державному підприємству поштового зв’язку «Укрпошта» та була надана їй для проживання. З моменту вселення в квартиру вона за власні кошти зробила ремонт, провела газопостачання та платила за комунальні послуги. Зазначає, що відкрито безперервно володіє спірною квартирою більше 10 років, а тому має право визнати за собою право власності на цю квартиру за набувальною давністю.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення її позову. Обставини, наведені в апеляційній скарзі, аналогічні тим, які викладені в позовній заяві.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував роз'яснення, викладені у п. п. 9, 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», та виходив з того, що на час вселення позивачки у спірну квартиру без її реєстрації, вона належала Українському державному підприємству поштового зв’язку «Укрпошта», на роботу в який вона була розподілена як молодий спеціаліст, а тому відсутні підстави для визнання за позивачкою права власності на вищевказане нерухоме майно за набувальною давністю

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Із змісту ст. 344 ЦК України випливає, що позивач як володілець майна, протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випаду при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити із того, що задоволення таких вимог можливе лише за умов добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Судом установлено, що із січня 2006 року позивач ОСОБА_1 разом із неповнолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає без реєстрації в с. Зарічани, по вул. Цюрупи, 72-а Житомирського району, що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 395 від 10 березня 2016 року (а.с. 4).

12 квітня 2016 року на ім'я ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на житлову прибудову, що розташована за адресою с. Зарічани, вул. Цюрупи, 72-а Житомирського району (а.с. 6-8).

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що спірна будівля в с. Зарічани, по вул. Цюрупи, 72-а Житомирського району належить Українському державному підприємству поштового зв’язку «Укрпошта» в цілому на праві загальнодержавної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на приміщення відділення поштового зв’язку серії САА № 509792 від 18.10.2004 року (а.с. 33-34). Тип об’єкта – нежитлова будівля (а.с.34).

Сторонами не заперечується, що позивач ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з ПАТ «Укрпошта» та їй дозволено проживання в частині нежитлового будинку №72-а по вул. Цюрупи с. Зарічани Житомирського району, в якому заходиться відділення поштового зв’язку.

Відтак ОСОБА_1 проживає у спірній частині будинку за згодою власника і за час користування квартирою їй було достовірно відомо про те, що спірна частина будинку належить Українському державному підприємству поштового зв’язку «Укрпошта» на праві власності.

Отже, власник спірної нерухомості позивачу відомий, а за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Окрім того при вирішенні спорів, пов’язаних із виникненням і припиненням права власності норми статті 344 ЦК про набувальну давність не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалось на підставі договірних зобов’язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

З огляду на наведене відсутні правові підстави визнання за ОСОБА_1 права власності спірної квартири за набувальною давністю.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції постановлено із дотриманням норм цивільного матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: