Постанова № 70461072, 14.11.2017, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5532/17

2-а/296/407/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді: Бондарчука В.В.,

секретаря судового засідання Тузенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 внутрішніх справ України, Управління МВС України в Житомирській області, про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду із позовом в якому просить визнати протиправною бездіяльність МВС України щодо розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, зобов’язати МВС України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 року № 850, зобов’язати МВС України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 року № 850 , зобов’язати УМВС України в Житомирській області провести виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 року № 850.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що згідно з наказом УМВС України в Житомирській області від 05.11.2015 року він звільнений зі служби в органах внутрішніх справ. Після звільнення з ОВС та у зв’язку із погіршенням стану здоров’я позивач пройшов медичне обстеження військово-лікарською комісією державної установи «Територіальне медичне об’єднання МВС України по Житомирській області» з метою визначення придатності за станом здоров’я проходити подальшу службу в органах поліції. Відповідно до свідоцтва про хворобу від 21.12.2016 року № 531/195 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час. Крім цього військово-лікарською комісією встановлено, що захворювання позивача пов’язане з проходження служби при виконанні службових обов’язків. Згідно висновку медико-соціальної експертизи 14.06.2017 року позивачу було встановлено третю групу інвалідності з 01.06.2016 року та встановлено, що травма пов’язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ. УМВС України в Житомирській області підготувало висновок про призначення позивачеві одноразової грошової допомоги. Однак, до теперішнього часу ОСОБА_2 внутрішніх справ матеріали позивача не розглянуло.

Позивач у судове засідання не з'явився. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. Позов підтримав з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача ОСОБА_2 оборони України. в судове засідання не з'явився, про дату час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, надав суду письмові заперечення.

Представник Управління МВС України в Житомирській області у судове засідання не з’явився, згідно поданої заяви просить розглядати справу у відсутність представника.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ до 06.11.2015 року.

Проходячи службу в органах поліції, після звільнення з ОВС (06.11.2015), у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, позивач пройшов медичне обстеження військово-лікарською комісією державної установи "Територіальне медичне об'єднання ОСОБА_2 внутрішніх справ України по Житомирській області" з метою визначення придатності за станом здоров'я проходити подальшу службу в органах поліції.

В результаті медичного огляду ОСОБА_1 було видане свідоцтво про хворобу від №531/195 в якому зазначено, що він непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, а також зазначено, що захворювання пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 8).

У подальшому 14.06.2017 обласною МСЕК йому була встановлена третя група інвалідності з 01.06.2017, а також зазначено, що захворювання, так, пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 9).

В червні 2017 позивач звернувся до УМВС України в Житомирській області із заявою та додатками до неї, передбаченої п. 7 Порядку для виплати одноразової грошової допомоги.

19.06.2017р. Управлінням МВС України в Житомирській області винесено висновок, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 252 600,00 грн., у зв'язку із інвалідністю.

В свою чергу, листом №15/2-2602 від 24.07.2017р. Департамент фінансово-облікової політики МВС України повернув матеріали на призначення одноразової грошової допомоги майору поліції ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Житомирській області та вказав, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватися ГУНП в Житомирській області.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

07.11.2015 року набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VІІІ).

До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст.23 Закону України "Про міліцію" та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Зокрема, відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).

Згідно підпункту 2 пункту 2 Порядку № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи (п.п.2 п.3 Порядку №850).

Пунктами 7 - 9 Порядку № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ (п.11 Порядку №850).

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію" (Відомості Верховної ОСОБА_3 УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20 із наступними змінами).

Відповідно до абз.3 п.15 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Виходячи з приписів зазначеної правової норми, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" відповідно до Порядку №850 який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" та продовжує діяти на даний час.

Відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", Постанови Кабінету Міністрів

України від 02.09.2015 №641 "Про утворення Національної поліції України" та "Положення про Національну поліцію", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

З положень вказаних нормативно-правових актів не вбачається, що органи Національної поліції є правонаступниками органів внутрішніх справ.

Разом з тим, порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення та виплата допомоги не здійснюється, визначено статтями 97-101 Закону України "Про національну поліцію".

Згідно п.4 ч.1 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Необхідною умовою для отримання поліцейським зазначеної допомоги є визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби саме в органах поліції, а не в органах внутрішніх справ, а тому на позивача не розповсюджується зазначена норма.

Однак, в свою чергу з представлених документів вбачається, що позивачу встановлено інвалідність внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850, тобто за останнім місцем служби саме в органах внутрішніх справ і рішення щодо такої виплати має прийняти саме ОСОБА_2 внутрішніх справ України.

Тобто, необхідною умовою для отримання поліцейським зазначеної допомоги є визначення поліцейському інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків саме в органах поліції, а не в органах внутрішніх справ, а тому на позивача не розповсюджується зазначена норма.

Як зазначалось, позивачу встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850, тобто за останнім місцем служби саме в органах внутрішніх справ і рішення щодо такої виплати має прийняти саме ОСОБА_2 внутрішніх справ України.

Крім того, з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону України "Про Національну поліцію", наказом ОСОБА_2 внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

На час звернення позивача за призначенням одноразової грошової допомоги, Порядок №4 не містив положень, які регулювали порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги особам, яким установлено групу інвалідності чи визначено втрату працездатності, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Лише, Наказом МВС України №916 від 12.09.2016 року, який зареєстровано в ОСОБА_2 юстиції України за №1277/29409 від 22.09.2016 року внесені зміни до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (наказ МВС №4), пункт 5 розділу 1 доповнено підпунктом 4 такого змісту:

"4) пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ - обставина, яка

виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ".

Отже, саме на ОСОБА_2 внутрішніх справ України на момент розгляду відповідних матеріалів позивача було покладено обов'язок прийняти рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги, однак всупереч наведеним положенням, документи було повернуто позивачу без розгляду. Таким чином, дії відповідача є протиправними, з приводу повернення без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з тих підстав, що призначення такої допомоги має здійснюватися за останнім місцем служби поліцейського. Належним захистом порушеного права позивача є зобов'язання відповідача розглянути матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850, оскільки матеріали про призначення одноразової грошової допомоги позивачу не були розглянуті належним чином відповідно до п.9 Порядку №850 .

Щодо позовних вимог зобов’язати МВС України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 року № 850 , зобов’язати УМВС України в Житомирській області провести виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 року № 850 слід зазначити наступне.

Згідно п.2 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Згідно Рекомендацій ОСОБА_3 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_3 Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Враховуючи наведене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна позиція з даного питання, викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008р., постанові Верховного Суду України від 18 березня 2014 у справі № 21-11а14, Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 у справі №К/800/34016/14 відповідно до яких, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

За таких обставин, з огляду на те, що ОСОБА_2 внутрішніх справ України наділене дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги або прийняття рішення про відмову у їх видачі, то суд не вправі перебирати на себе функції

вказаного суб'єкта владних повноважень. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Як зазначалось, МВС України повернуло без розгляду матеріали про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, тоді як відповідно до п.9 Порядку №850 ОСОБА_2 внутрішніх справ України в місячний строк після надходження матеріалів мало прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надіслати його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Враховуючи наведене, суд зобов'язує ОСОБА_2 внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, з прийняттям відповідного рішення та урахуванням обставин, викладених судом у даній справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3,6, 17, 18, 19, 71, 99, 104-106,137 КАС України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 внутрішніх справ України щодо повернення без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1.

Зобов'язати ОСОБА_2 внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, з прийняттям відповідного рішення та урахуванням обставин, викладених судом у даній справі.

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Cуддя В. В. Бондарчук