Рішення № 70460642, 23.11.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8125/17

Провадження № 2/161/2755/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі – Ярмолюк В.С.

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 товариства «Світоч», ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою на обґрунтування вказавши, що з 04.06.1991 року він став членом ОСОБА_4 товариства «Світоч». З того часу за ним була закріплена земельна ділянка № 174 у с. Лище Луцького району площею 0,08 га. На цій земельній ділянці ще в 1992 році він збудував садовий будинок, постійно користувався ним. Нещодавно – під час приїзду у будинок йому стало відомо, що у 2006 року відповідач ОСОБА_3, яка є його донькою, від його імені написала голові СГТ «Світоч» заяву про виключення його з членів товариства та переоформлення земельної ділянки на неї. На підставі вказаної заяви його було виключено з членів товариства та фактично позбавлено права користування земельною ділянкою і будинком. Рішенням Лищенської сільської ради відповідачу ОСОБА_3 було безоплатно передано у власність земельну ділянку № 174 у СГТ «Світоч», після чого вона виготовила технічну документацію із землеустрою та одержала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 649445 від 11.05.2006 року. Не погодившись з такими діями ОСОБА_3, він звернувся до суду з позовною заявою про визнання незаконним та скасування рішення СГТ «Світоч» про виключення його з членів товариства, рішення Лищенської сільської ради № 33/7 від 17.03.2006 року та державного акту про право власності на земельну ділянку. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.12.2016 року між ним та ОСОБА_3 було затверджено мирову угоду, за якою ОСОБА_3 заобов»язалася не чинити йому перешкоди для вільного доступу та користування земельною ділянкою в с. Лище Луцького району площею 0,08 га. Дана ухвала суду набрала законної сили. Всупереч укладеній мировій угоді, ОСОБА_3 не дає йому можливості вільно користуватися вказаною земельною ділянкою, володіти та користуватися садовим будинком. Право власності на спірний садовий будинок не було ним зареєстровано у зв’язку з відсутністю порядку проведення такої реєстрації. Такий порядок набрав чинності лише з 24.04.2015 року. У зв’язку з тим, що відповідач ОСОБА_3 унеможливлює йому доступ до земельної ділянки та садового будинку він не може забезпечити доступ працівників органів технічної інвентаризації для проведення замірів садового будинку та виготовлення технічного паспорту. Посилаючись на ст. 331 ЦК України просить суд визнати за ним право власності на нерухоме майно – садовий будинок у с. Лище Луцького району, що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,08 га в с. Лище Луцького району Волинської області, згідно державного акта на землю серії ЯА № 649445 від 11.05.2006 року – для ведення садівництва.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.10.2017 року за клопотанням представника позивача до участі у справі у якості співвідповідача була залучена ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні до викладених у позовній заяві.

Представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні до викладених у позовній заяві. Крім того, представник позивача суду пояснила, що на час розгляду справи судом, власником спірного садового будинку є відповідач ОСОБА_5 Право власності на спірний будинок ОСОБА_5 набула на підставі договору дарування, укладеного 11.05.2017 року, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 подарувала їй вказаний будинок. Просить позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 та представник відповідача ОСОБА_4 товариства «Світоч» в судове засідання повторно не з’явилися, причини неявки суду не повідомили, про день, час, місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 11.05.2006 року на ім’я відповідача ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 649445 від 11.05.2006 року, відповідно до якого ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, розташованої в с. Лище Лищенської сільської ради Волинської області площею 0,0800 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва (а.с. 6). Даний акт видано на підставі рішення Лищенської сільської ради від 17.03.2006 року № 33/7.

В провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області знаходилася цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 товариства «Світоч», Лищенської сільської ради Луцького району про визнання незаконним та скасування рішень зборів СГТ «Світоч» про виключення з членів товариства та прийняття у члени товариства, визнання недійсним рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки, державного акту на землю та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.12.2016 року було визнано мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_3М, відповідно до умов якої: позивач ОСОБА_1 визнає за відповідачем ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,08 га (кадастровий номер земельної ділянки - 0722883600:01:002:1220) в с. Лище Луцького району Волинської області для ведення садівництва, згідно державного акту на землю серії ЯА № 649445, від 11.05.2006 року; відповідач ОСОБА_3 зобов’язується безстроково не чинити перешкоди для вільного доступу та користування позивачем ОСОБА_1 земельною ділянкою загальною площею 0,08 га (кадастровий номер земельної ділянки - 0722883600:01:002:1220) в с. Лище Луцького району Волинської області, згідно державного акта на землю серії ЯА № 649445 від 11.05.2006 року, за її цільовим призначенням - для ведення садівництва в якості попереднього користувача. Також позивач ОСОБА_1 відмовляється від позовних вимог до відповідачів щодо визнання незаконними та скасування рішення зборів СГТ «Світоч» за № 38 від 09.05.2006 року про виключення з членів товариства та прийняття у члени товариства відповідача, визнання недійсними рішення Лищенської сільської ради про передачу у приватну власність земельної ділянки, державного акта на землю серії ЯА № 649445, від 11.05.2006 року та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (а.с. 8-9).

Вищевказана ухвала суду набрала законної сили і є чинною.

На день розгляду даної справи судом власником садового будинку, розташованого за адресою: Волинська обл., Луцький район, с. Лище, садове товариства «Світоч», будинок 174 є відповідач ОСОБА_5

Право власності на вказаний садовий будинок у відповідача ОСОБА_5 виникло на підставі договору дарування від 11.05.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстр № 303 (а.с. 45-46).

Вказаний договір дарування на час розгляду справи судом недійсним не визнаний, позивачем в рамках даної справи не оспорюється.

У суду відсутні будь-які докази щодо того, хто був власником зазначеного будинку та іншою стороною (дарувальником) за договором дарування від 11.05.2017 року, як і відсутня копія вищевказаного договору.

Учасникам процесу судом роз’яснювалися положення ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, проте клопотання про забезпечення доказів, витребування доказів, позивачем та його представником суду не заявлялися.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Як на підставу виникнення у нього права власності позивач ОСОБА_1 посилається саме на ст. 331 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі Закон) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону права на нерухоме майно, що виникло до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Станом на 1992 рік, який позивач зазначає у якості моменту виникнення у нього права власності на спірний садовий будинок, діюче законодавство України не передбачало обов»язкової державної реєстрації права на нього.

15.04.2013 року набув чинності Порядок прийняття в експлуатацію індивідувальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель в споруд, прибудов до них, громадянських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І тв. ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затв. Наказом Міністерства регіонального розвитку? будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.03.2013 року № 95.

24.04.2015 року вищевказаний порядок було прийнято у новій редакці та затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку? будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.04.2015 року № 79.

Умовами вказаних порядків встановлено процедуру та умови прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, збудованих у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.

Відповідно до вказаних Порядків позивач своє право власності на спірний будинок не зареєстрував.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 11 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Позивачем та його представником не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що спірний садовий будинок був побудований саме позивачем, як і не надано доказів ані часу побудови даного будинку, ані його технічних характеристик (площі, кількості поверхів та інше).

Наданий позивачем акт, складений сусідами по дачі та посвідчений головою СГТ «Світоч», суд до уваги не приймає, оскільки даний акт не містить вище вказаних відомостей щодо характеристик будинку, як і не містить дати його складання. За таких обставин суд вважає, що даний доказ є недопустимим.

Статтею 392 ЦК України визначені випадки пред’явлення позову про визнання права власності.

Так, за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами та нормою статті 331 ЦК України не передбачено.

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 Я,П. про визнання права власності на нерухоме майно – садовий будинок слід відмовити за необгрунтованністю.

На підставі ст.ст.16, 328, 331 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 товариства «Світоч», ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області ОСОБА_7

-