Рішення № 70460620, 21.11.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8026/17

Провадження № 2/161/2735/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі – Ярмолюк В.С.

за участю:

прокурора – Куприянчик С.І.

представника позивача – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовною заявою Першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України у Волинській області до ОСОБА_2 про стягнення збитків

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Луцької місцевої прокуратури звернувся до суду з даною позовною заявою в інтересах держави в особі ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України у Волинській області, на обґрунтування вказавши, що вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.11.2016 року ОСОБА_2 була визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Зазначеним вироком було встановлено, що ОСОБА_2, працюючи на посаді головного державного виконавця Першого ВДВС Луцького МУЮ, будучи згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу», державним службовцем, тобто службовою особою, неналежно виконувала свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, чим вчинила службову недбалість. Так, ОСОБА_2 отримавши 15.11.2007 року для виконання наказ господарського суду Волинської області № 4/119-1 від 07.09.2002 року про стягнення з Волинського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» (ВОДП ДАК «Хліб України») на користь Волинського головного регіонального управління комерційного банку «Приватбанк» 1206403,47 грн., який надійшов після попередньої винесеної постанови про повернення виконавчого документу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», будучи зобов'язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, 16 листопада 2007 року в приміщенні Першого ВДВС Луцького МУЮ , маючи значний досвід роботи, неналежно віднеслась до своїх посадових обов'язків, виконуючи їх не у точній відповідності до закону, в порушення вимог ч. 5 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», яким не передбачено право стягувача на повторне пред'явлення виконавчого документа у випадках його попереднього відкликання за письмовою заявою стягувача, винесла постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Волинської області № 4/119-1 від 07.09.2002 року. Також 13.12.2007 року, 13.03.2008 року, 31.03.2008 року ОСОБА_2 винесла постанови про арешт коштів боржника ВОДП ДАК «Хліб України», а 07.10.2008 року - постанову про стягнення з ВОДП ДАК «Хліб України» виконавчого збору, на підставі яких з рахунків ВОДП ДАК «Хліб України», відповідно до виставлених Першим ВДВС Луцького МУЮ платіжних вимог № 18 від 26.03.2008 року на суму 68863,62 грн., №85 від 30.05.2008 року на суму 50264,09 грн., № 299 від 03.10.2008 року на суму 405877,74 грн. стягнуто та перераховано Волинському головному регіональному управлінню КБ «Приватбанк» - 477531,32 грн., та на користь держави - 47474,13 грн. виконавчого збору, тобто стягнуто коштів на загальну суму 525005,45 грн., які в подальшому за рішенням Господарського суду Волинської області від 04.10.2011 року були стягнуті з Державного бюджету шляхом безспірного списання Державним Казначейством України на користь ВОДП ДАК «Хліб України». Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2М своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, державі було завдано тяжких наслідків, що виразилось у спричиненні збитків на загальну суму 525005,45 грн. Зазначені збитки відповідач ОСОБА_2 в добровільному порядку не відшкодувала. Відповідно до ч. 4 ст. 1191 ЦК України держава отримала право зворотної вимоги (регресу) до особи, винної за завдання шкоди. Тобто у разі регресу виконання первісного зобов»язання має характер правоприпиняючого та одночасно правоутворюючого юридичного факту. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 525005,45 грн. збитків, заподіяних злочином.

В судовому засіданні представник Луцької місцевої прокуратури – прокурор Куприянчик С.І. позов підтримала, надала пояснення аналогічні до викладених у позовній заяві. Крім того, суду пояснила, що строк позовної давності в даному випадку не пропущено. В даній справі строк позовної давності слід відраховувати від дня встановлення вини відповідача ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, яким були завдані збитки держави, тобто з моменту набрання вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.11.2016 року законної сила, а саме з 09.03.2017 року. Просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України у Волинській області в судовому засіданні позов підтримала, надала пояснення по суті аналогічні поясненням прокурора.

Відповідач та її представник позов не визнали, суду пояснили, щоПершим заступником керівника Луцької місцевої прокуратури пропущено строк позовної давності на звернення до суду з даною позовною заявою. Строк позовної давності рахується з моменту, коли у держави виникло право зворотної вимоги, тобто після виконання рішення господарського суду від 04.10.2011 року, що мало місце 24.07.2012 року. Позовна заява прокурора подана до суду лише у травні 2017 року, тобто по збігу 4 років 10 місяців. Просять суд застосувати до вирішення спору строк позовної давності та відмовити у позові.

Вислухавши пояснення сторін. Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Волинської області від 27.02.2002 року по справі № 4/119-50 вирішено стягнути з Волинського обласного дочірнього підприємства ДАК “Хліб України ” на користь КБ “Приватбанк ”в особі Волинського головного регіонального управління 1204585,47 грн. заборгованості по кредиту та відсотках, а також судові витрати в сумі 1818 грн.

На виконання даного рішення господарським судом Волинської області 07.09.2002 року було видано наказ № 4/119-1 з терміном пред»явлення до 27.11.2002 року.

14.03.2005 року стягувач Волинське ГРУ КБ"Приватбанк" звернувся з заявою про відмову від стягнення і повернення наказу господарського суду № 4/119-1 від 07.09.2002 року без виконання

28.03.2005 року підрозділом примусового виконання рішень направлено сторонам постанову за № 3-49/1466 про повернення виконавчого документа на підставі ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

16.11.2007 року Перший відділ ДВС Луцького міського управління юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження по наказу господарського суду Волинської області від 07.09.2002 року № 4/116-1, а 13.03.2008 року постанову про арешт коштів Волинського обласного дочірнього підприємства ДАК “Хліб України ” в сумі 1206403,47 грн.

Згідно постанови Першого відділу ДВС Луцького МУЮ від 13.03.2008 року, якою накладено арешт на кошти Волинського ОДП ДАК “Хліб України ” на суму 1206403,47 грн., які знаходились на рахунках підприємства, протягом березня-жовтня 2008 року платіжними вимогами № 85 від 30.05.2008 року, № 18 від 26.03.2008 року, № 299 від 03.10.2008 року на виконання наказу від 07.09.2002 року № 4/119-1 з розрахункового рахунку підприємства було списано кошти в загальній сумі 525005,45 грн.

В платіжних вимогах призначенням платежу було вказано:“стягнути борг згідно наказу № 4/119-1ГС від 07.09.2002 року з Волинського обласного дочірнього підприємства ДАК “Хліб України ” на користь ВГРУ КБ “Приватбанк” в сумі 1206403,47 грн. (ст. 3 п. 1 Закону України “Про виконавче провадження ”).

Ухвалою господарського суду Волинської області 13.10.2008 року у справі № 4/119-50 було задоволено скаргу Волинського ОДП ДАК “Хліб України ” - скасовано Постанови першого відділу ДВС Луцького МУЮ від 16.11.2007 року “Про відкриття виконавчого провадження ” та від 13.03.2008р. “Про арешт коштів боржника”. Дана ухвала суду набрала законної сили і є чинною.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 року у справі № 4-119-50 визнано неправомірними дії першого відділу ДВС Луцького МУЮ по стягненню виконавчого збору з ВОДП ДАК «Хліб Україна». Дана постанова суду набрала законної сили і є чинною.

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.10.2011 року у справі № 5004/1699/11 за позовом ВОДП ДАК «Хліб Україна» до першого ВДВС Луцького МУЮ ГУ Державного казначейства України у Волинській області про стягнення грошових коштів, позовні вимоги ВОДП ДАК «Хліб Україна» було задоволено, стягнуто з державного бюджету, шляхом безспірного списання Державним казначейством України на користь ВОДП ДАК «Хліб Україна» грошові коти в сумі 525005,45 грн. матеріальної шкоди (а.с. 60-66). Дане рішення суду набрало законної сили і є чинним.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України обставини. Встановлені судовим рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином вищевказані обставини є доведеними і відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню у даній справі не підлягають.

24.07.2012 року на виконання рішенням господарського суду Волинської області від 04.10.2011 р. у справі № 5004/1699/11 Державною казначейською службою України на користь ВОДП ДАК «Хліб Україна» були перераховані грошові кошти в сумі 525005,45 грн. (а.с. 67).

Вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.11.2016 року ОСОБА_2 була визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (а.с. 8-11). Даний вирок набрав законної сили 09.03.2017 року (а.с. 12-13).

Відповідно до частин другої, третьої статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» № 202/98-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі вчинення державним виконавцем під час виконання службових обов'язків діяння, що має ознаки злочину чи адміністративного правопорушення, він підлягає кримінальній чи адміністративній відповідальності у порядку, встановленому законом. Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

За змістом частини 4 статті 1191 ЦК України держава, ОСОБА_5 Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної ОСОБА_5 Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

Статтю 1191 ЦК України, яка передбачає право зворотної вимоги до винної особи, доповнено четвертою частиною Законом України від 08 липня 2010 року № 2457-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Бюджетного кодексу України» (далі - Закон № 2457-VI), що набрав чинності 1 січня 2011 року.

Відповідно до цієї норми права позивачОСОБА_6 управління Державної казначейської служби України у Волинській області, відшкодувавши шкоду, отримав право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої її діями.

Регрес регулюється загальними нормами цивільного права.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною шостою статті 261 цього Кодексу передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Тобто у разі регресу виконання первісного зобов'язання має характер правоприпиняючого та одночасно правоутворюючого юридичного факту.

З урахуванням положень вищезазначених норм, право зворотної вимоги (регресу) до посадової, службової особи, винної за завдану шкоду, виникає у держави з моменту виконання нею свого зобов»язання щодо відшкодування шкоди.

Саме така правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 30.03.2016 року у справі № 6-18534цс15.

Таким чином, суд вважає, що перебіг позовної давності в даному випадку має рахуватися з моменту, коли у держави виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_2, тобто з 24.07.2011 року коли Державною казначейською службою України було виконано рішення господарського суду Волинської області від 04.10.2011 року.

Посилання прокурора на те, що строк позовної давності слід відраховувати з моменту набрання вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.11.2016 року законної сила, а саме з 09.03.2017 року, суд до уваги не приймає, оскільки діюче законодавство України не ставить виникнення права на регрес в залежність від притягнення особи за винні дії до кримінальної відповідальності.

З даною позовною заявою Перший заступник керівника Луцької місцевої прокуратури в звернувся до суду 23.05.2017 року (а.с. 1), тобто після спливу трирічного строку позовної давності.

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Про застосування строку позовної давності відповідачкою ОСОБА_2 суду подано письмову заяву.

Поважних причин пропуску строку позовної давності прокурором та позивачем ОСОБА_4 управлінням Державної казначейської служби України у Волинській області суду не надано.

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позовної заяви Першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України у Волинській області до ОСОБА_2 про стягнення збитків слід відмовити у зв’язку зі спливом позовної давності.

На підставі ст.ст. 256, 261, ч. 4 ст. 1191 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України у Волинській області до ОСОБА_2 про стягнення збитків – відмовити.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області ОСОБА_7