Рішення № 70460598, 21.11.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6286/13-ц

Провадження № 2/161/3866/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2017 року року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого – судді Рудської С.М

при секретарі – Ярмолюк В.С.

за участю:

представника відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ “ПриватБанк” звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_2 08.12.2006 року укладено кредитний договір №VO19RX04820134 відповідно до якого останній надано кредит в розмірі – 1592,79 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі – 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак, відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов’язання за договором. Станом на 14.03.2013 року заборгованість за кредитним договором становить – 22700 грн. 49 коп., з яких заборгованість за кредитом – 1298,44 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом – 6855,79 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором – 12988,59 грн., а також штрафи відповідно до пункту 1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна ставка) – 1057,17 грн. На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі – 22 700 грн. 49 коп., згідно кредитного договору № VO19RX04820134 від 08.12.2006 року та понесені судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з’явився по невідомим суду причинам, подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує із підстав зазначених у заяві.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності представника позивача по наявним матеріалам справи.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв’язку зі спливом позовної давності.

Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з кредитного договору № VO19RX04820134 від 08.12.2006 року укладеного між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_2, останній надано кредит в розмірі – 1592,79 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі – 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 4-14).

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.

Згідно зі ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1.5.20 умов надання споживчого кредиту при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості (а.с. 9).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 належним чином не виконала взяті на себе зобов’язання за договором.

Станом на 14.03.2013 року заборгованість за кредитним договором становить – 22700 грн. 49 коп., з яких заборгованість за кредитом – 1298,44 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом – 6855,79 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором – 12988,59 грн., а також штрафи відповідно до пункту 1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна ставка) – 1057,17 грн. (а.с.3).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Ч. 1 ст.550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п. 1.5.25 умов надання споживчого кредиту при порушенні позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених заявою та умовами, банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язується сплатити банку пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла в період, за який платиться пеня, за кожен день прострочки (а.с. 9 зворот).

Пеня за прострочення термінів сплати кредиту та процентів за його користування, нарахована позивачем, складає 12988,59 грн.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зважаючи на очевидну невідповідність розміру пені, нарахованої позивачем, розміру збитків, які він поніс внаслідок прострочення виконання позичальником ОСОБА_2 зобов'язання щодо своєчасного та у повному обсязі повернення кредиту та процентів за користування ним, з метою недопущення безпідставного збагачення позикодавця за рахунок позичальника, суд зменшує розмір пені, яка підлягає стягненню за кредитним договором № VO19RX04820134 від 08.12.2006 року, до 6300 грн.

Таким чином, з ОСОБА_2 слід стягнути в користь ПАТ КБ “Приват Банк” заборгованість за кредитом – 1298,44 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом – 6855,79 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором – 6300 грн., штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна ставка) – 1057,17 грн., а всього на загальну суму – 17866,40 грн.

Отже, ОСОБА_2 істотно порушила умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України не повернула суму простроченого кредиту, в зв’язку з чим утворилась заборгованість, а тому позов слід задовольнити частково.

Із матеріалів справи вбачається, що представник відповідача подав суду заяву про застосування строків позовної давності, оскільки останній платіж із погашення відсотків по кредиту, згідно розрахунку заборгованості був здійснений ОСОБА_2 13.02.2009 року, а позивач за захистом свого права звернувся лише 24.05.2013 року, тобто більше ніж через 3 роки, тому в судовому засіданні просив суд з цих підстав відмовити в позові банку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до умов договору № VO19RX04820134 від 08.12.2006 року укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, кінцевий термін виконання кредитного зобов'язання встановлено до 08 грудня 2007 року (а.с. 4).

С3удом встановлено, що останній платіж відповідачкою ОСОБА_2 внесено 25.06.2010 року.

Отже, у липні 2010 року розпочався строк позовної давності для звернення банку до суду за захистом порушених прав, банк звернувся до суду з даним позовом у квітні 2013 року, а отже не пропустив трирічний строк для звернення з позовом до суду.

Проаналізувавши зібрані та дослідженні по справі докази, суд прийшов до висновку, що з ОСОБА_2 слід стягнути в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” заборгованість за кредитом – 1298,44 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом – 6855,79 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором – 6300 грн., штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна ставка) – 1057,17 грн., а всього на загальну суму – 17866,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вимоги позивача про відшкодування відповідачем судових витрат підлягають до задоволення.

На підставі ст.ст. 526, 527, 533, 551, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України, керуючись ст.ст., 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором№ VO19RX04820134 від 08.12.2006 року у розмірі – 17866 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 40 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 1298,44 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом – 8155 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором – 6300 грн., штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна ставка) – 1057,17 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” понесені ним судові витрати пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі – 229 (двісті двадцять дев’ять) грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області ОСОБА_3