Рішення № 70458730, 15.11.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 646/2125/15-ц Головуючий суддя І інстанції Чудовський Д. О.

Провадження № 22-ц/790/36/17 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого – судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Кругової С.С.. ОСОБА_1,

за участю секретаря: Плахотнікової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що він є власником автомобіля НОМЕР_1, який 19.07.2014 року, під управлінням його дружини ОСОБА_5, потрапив у ДТП, зіткнувшись із транспортними засобами: HONDA ACCORD, д.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 та ВMW, д.н.НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_4 Дорожньо транспортна пригода сталася внаслідок порушень правил дорожнього руху водіями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки останні проїжджали перехрестя пр. Гагаріна і вул. Зернової на заборонений сигнал світлофора. В результаті ДТП автомобілю НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 були завдані пошкодження.

З урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 60-61) позивач просив стягнути з співвідповідачів солідарно 92432,62 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди та 10000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 грудня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-гарант» на користь ОСОБА_2 у рахунок страхового відшкодування 37513,59 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму франшизи у розмірі 1000,00 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-гарант» на користь ОСОБА_2 частину сплаченого судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог, у сумі 427,69 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 частину сплаченого судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог, у сумі 28,50 грн. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 частину сплаченого судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог, у сумі 17,05 грн. Іншу частину сплаченого судового збору у розмірі 473,24 грн. зараховано в дохід держави.

В апеляційній скарзі Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2В до ТДВ СК «Альфа- Гарант».

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що позивач передчасно звернувся до суду з позовом до ТДВ СК «Альфа- Гарант» про стягнення відшкодування, не довів порушення своїх прав на добровільну виплату відповідачем страхового відшкодування. Зазначає, що суд безпідставно проігнорував клопотання апелянта про залучення у якості співвідповідача ПАТ СК «Україна», оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_4 застрахована цією компанією.

Рішення суду першої інстанції позивачем та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 не оскаржено.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; б) як розподілити між сторонами судові витрати.

Рішення суду першої інстанції не у повному обсязі відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником HONDA CIVIC, д.н. НОМЕР_4, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. (а.с. 43).

19.07.2014 року об 21.55 год. на перехресті пр. Гагаріна та вул. Зернової в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_5, яким керувала ОСОБА_5, HONDA ACCORD, д.н. НОМЕР_6, яким керував ОСОБА_3 та ВMW, д.н.НОМЕР_7, яким керував ОСОБА_4

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 цієї статті.

Проте, у відповідності із принципом диспозитивності, визначеним ст. 11 ЦПК України, підстави та предмет позову визначає виключно позивач.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Диспозиція наведеної норми у взаємозв'язку зі ст. 60 ЦПК України покладає на позивача обов'язок доказати факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір. Відсутність вини у заподіянні шкоди згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України має доводити відповідач (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-183цс14 від 03 грудня 2014 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У п. 8 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Як роз'яснив судам пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 4 постанови від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Постановою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.11.2014 року справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, у відношенні ОСОБА_5 закрито у зв*язку з відсутністю в її діях складу правопорушення. При цьому суддя виходив з того, що виникнення даної ДТП обумовлено тим, що водії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перетинали перехрестя на заборонений сигнал світлофора, в той час як ОСОБА_5 здійснювала маневр повороту на дозволяючий сигнал світлофору.

Суд першої інстанції правильно надав оцінку обставинам ДТП, вірно застосував норми Правил дорожнього руху.

Так, відповідно до підп.. е п. 8.7.3 ПДР України, сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Згідно із п. 8.10. ПДР України, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Висновок суду першої інстанції про те, що водії автомобілів НОМЕР_8 – ОСОБА_3 та ВMW, д.н.НОМЕР_7 – ОСОБА_4, 19.07.2014 року об 21.55 год. на перехресті пр. Гагаріна та вул. Зернової в м. Харкові порушили підп. е п. 8.7.3, п. 8.10. ПДР України, в результаті чого сталося дорожньо-транспортна пригода відповідає обставинам справи.

Відповідно до звіту дослідження спеціаліста – автотоварознавця № 606, складеного 20.05.2015 року, матеріальний збиток, завданий власникові HONDA CIVIC, д.н. НОМЕР_4, в результаті його пошкодження при ДТП складає 92 432,62 грн., з урахуванням ПДВ. (а.с. 62-95).

Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована ТОВ Страхова компанія «Альфа-гарант», що підтверджується полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0575078 (а.с. 97), а ОСОБА_6 в ПРаТ «СК «Україна», що підтверджується витягом з єдиної бази МТСБУ (а.с. 98).

Правильно дійшовши висновку про наявність вини у діях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у ДТП, суд першої інстанції не надав оцінку наявності причинного зв*язку між діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вважав шкоду неподільною, такою, що завдана спільними діями цих осіб, однак належних та допустимих доказів цього матеріали справи не містять. Крім того, вважаючи шкоду неподільною, не визначивши ступеню вини кожного з відповідачів, суд першої інстанції вирішив стягнути з ТДВ СК «Альфа-гарант» половину майнових збитків спричинених позивачу.

Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (ст. ст. 543, 1190 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За змістом зазначеної норми закону спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. При цьому не обов'язково, щоб дії або бездіяльність, які завдали шкоди іншим особам, співпадали за часом. Дане правило поширюється на випадки, коли неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку.

При цьому у заподіянні шкоди спільними діями має місце єдність дій заподіювачів, яка полягає у такому їх взаємозв'язку, при якому виключення хоча би однієї із цих дій із комплексу діянь співзаподіювачів не призводить до виникнення спільного шкідливого результату. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їх вини.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, матеріали цієї цивільної справи, колегією суддів встановлено, що автомобіль HONDA ACCORD, яким керував ОСОБА_3 лівою стороною контактував з передньою частиною автомобіля HONDA CIVIC, яким керувала ОСОБА_5, а автомобіль ВMW, яким керував ОСОБА_4 вдарив автомобіль HONDA CIVIC, яким керувала ОСОБА_5 у праву сторону, після чого автомобіль HONDA CIVIC контактував з бордюром.

Отже автомобілі HONDA ACCORD та ВMW контактували з різними частинами автомобіля HONDA CIVIC.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав вважати шкоду неподільною, такою, що завдана спільними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розумінні ст. ст. 543, 1190 ЦК України.

З метою розмежування шкоди, заподіяної ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 апеляційним судом за клопотанням ТОВ СК «Альфа-гарант» було призначено транспортно-тросологічну та авто товарознавчу експертизу. Автомобілі учасники ДТП для огляду експерту надані не були, експертиза проведена на підставі матеріалів цивільної та адміністративної справи та фотознімків.

Із висновку експертизи № 16855/16-52/16856/16-54 від 06 жовтня 2017 року вбачається, що за обсягом наданих матеріалів встановити в повній мірі, які саме пошкодження на автомобілі НОМЕР_9, могли утворитись при зіткненні з автомобілем НОМЕР_8, а які при зіткненні з автомобілем НОМЕР_10, неможливо в зв'язку з недостатньою інформативністю наявних фотознімків, відсутністю фотознімків з місця ДТП, відсутністю фотознімків розібраного автомобіля Honda Civic, відсутністю фотознімків автомобіля BMW, накладанням пошкоджень від різних слідоутворюючих об'єктів одне на одне (див. дослідницьку частину). З цих же причин, відповідно, визначити розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Honda Civic при кожному із зіткнень з автомобілями Honda Accord та BMW також неможливо.

Із мотивувальної частини зазначеного висновку вбачається, що визначити розмір шкоди, яка завдана з вини саме ОСОБА_3 не виявилося можливим через обставини, які не залежать від останнього.

Отже позивач не надав суду належних та допустимих доказів наявності причинного зв*язку між діями ОСОБА_3 та шкодою у тому розмірі, який стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант».

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в частині задоволення позову до ТДВ СК «Альфа-Гарант» підлягає скасуванню, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТДВ СК «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди необхідно відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядається, оскільки інші відповідачі його не оскаржили, в апеляційній скарзі ТДВ СК «Альфа-Гарант» просить відмовити лише у задоволенні позову до ТДВ СК «Альфа-Гарант», а апеляційний суд, маючи повноваження вийти за межі доводів апеляційної скарги, не може вийти за межі оскарження.

Керуючись ст.ст.303, 304, п. 3, ч.1 ст.307, ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» - задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 грудня 2015 року в частині задоволення позову до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

В іншій частині рішення суду не переглядалося.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий – Н.П. Пилипчук

Судді: С.С. Кругова

ОСОБА_1