Рішення № 70456958, 10.11.2017, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/3356/17

Провадження № 2/639/1597/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2017 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Гаврилюк С.М.,

при секретарі судового засідання – Макушенко Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло,

встановив:

ОСОБА_1 01.06.2017 року звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 , в якому просив визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житло , яке видано Відкритим акціонерним товариством «Харківський завод тракторних самохідних машин», згідно з розпорядженням від 05 липня 1999 року № 022, зареєстрованого Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 07.07.1999 року за № В-49160 в частині визнання права власності на квартиру № 139, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Григорівське шосе (колишня назва Комсомольське шосе), буд. 57 «А» за ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 05.06.1999 року ВАТ «Харківський завод тракторних самохідних шасі» згідно розпорядження № 022 від 05.06.1999 року було видано Свідоцтво про право власності на житло – квартиру № 139, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Григорівське шосе (колишня назва Комсомольське шосе), буд. 57 «А» . Згідно із вказаним свідоцтвом квартира належить на праві спільної сумісної власності позивачеві ОСОБА_1, його донькам ОСОБА_5, ОСОБА_2 , онуці ОСОБА_3 та померлій 08.06.2016 року дружині ОСОБА_1

Однак, на думку позивача, право власності на вказану кватиру набуте відповідачами без належної правової підстави, оскільки відповідачі, які були зареєстровані у спірній квартирі , однак, починаючи із 1993 року і до теперішнього часу за місцем реєстрації не мешкали. У зв’язку з чим, позивач вважає, що вони втратили право на житло через шість місяців після припинення спільного проживання з позивачем, що , на думку ОСОБА_1 та його представника , свідчить у відповідності до статей 5,8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» про незаконність приватизації вказаної квартири у липні 1999 року. Окрім того, як стверджує позивач, відповідач ОСОБА_2 не давала письмової згоди на приватизацію вказаної квартири, оскільки на час приватизації проживала окремо від батьків. На думку ОСОБА_1І грубо були порушені і права його малолітньої на час приватизації квартири онуки ОСОБА_3 , оскільки у неї ніхто не питав згоди на приватизацію нерухомого майна, а надати письмову згоду на вчинення дій з приводу приватизації вона не мала змоги внаслідок свого чотирирічного віку. Включення ОСОБА_3 до приватизації вказаної квартири , як стверджує позивач, обмежило її права на поліпшення житлових умов та реалізацію в майбутньому права на приватизацію.

ОСОБА_1, посилаючись на те, що неподання відповідачами письмової згоди на здійснення приватизації вказаної вище квартири свідчить про те, що зміст оспорюваного свідоцтва суперечить чинним на час приватизації актам цивільного законодавства, у зв’язку з чим він вимушений відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України, звернутись до суду з даним позовом.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, посилаючись на вказані в ньому обставини .

Належним чином повідомлений представник відповідача – Харківської міської ради у судове засідання не з’явився, про причини неявки в порушення ч.2 ст. 77 ЦПК України суд не повідомив, однак надав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі за його безпідставністю та необґрунтованістю. При цьому представником ХМР зазначено, що відповідно до інформації Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 10.082017 за №12640, житловий будинок по Григорівському шосе, 57-А в м. Харкові є об’єктом комунальної власності територіальної громади міста згідно рішення 8 сесії Харківської міської ради 3 скликання від 28.05.1999 «Про комунальну власність м. Харкова». Відповідно до розпорядження Управління № 201 від 28.02.2007 зазначений житловий будинок передано в господарське відання комунальному підприємству «Жилкомсервіс».

В Управлінні відсутня будь -яка інформація щодо приватизації квартири №139 по Григорівському шосе, 57-А в м.Харкові.

Згідно інформації КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради від 23.08.2017 №7878 в наявних архівних матеріалів реєстрація квартири №139 по Григорівському шосе, 57-А в м.Харкові станом на 31.12.2012 проведена КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 05.07.1999 Відкритим акціонерним товариством «Харківський завод тракторних самохідних шасі», р.№6-99-022.

Виходячи з вищенаведеного, представник відповідача у запереченнях зазначив, що Харківська міська рада не порушувала прав позивача і тому є неналежним відповідачем, так як реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 проведена на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 05.07.1999 Відкритим акціонерним товариством «Харківський завод тракторних самохідних машин» р.№ 6-99-022.

Позивачеві та його представнику у судовому засіданні було роз’яснено на підставі ч. 4 ст. 10 ЦПК України наслідки невчинення такої процесуальної дії, як заміна неналежного відповідача.

В свою чергу представник позивача наполягав на тому, що ВАТ «Харківський завод тракторних самохідних шасі» - орган, який видав свідоцтво про право власності на спірне житло , було ліквідовано 09.10.2007 року у зв’язку з визнанням банкрутом на підставі рішення Господарського суду Харківської області та Харківська міська рада як представник територіальної громади міста Харкова є правонаступником ВАТ «Харківський завод тракторних самохідних шасі».

Відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 подано до суду заяви про розгляд справи за ї відсутності.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – ОСОБА_7 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його недоведеність, крім того зазначив , що позивачем подано позов з пропуском строку позовної давності.

Суд зазначає, що ні позивач, ні його представник у судовому засіданні не зазначили жодних поважних причин щодо пропуску строку позовної давності та із клопотанням про його поновлення до суду не зверталися.

Третьою особою ОСОБА_4 подано до суду посвідчену нотаріусом заяву, в якій вона просила розглянути справу за її відсутності та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на аналогічні обставини, що зазначені позивачем у позові (а.с.49-50).

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відсутність підстав щодо задоволення необґрунтованого позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків)державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України які постійно проживають в цих квартирах(будинках). Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Згідно до ч.ч.1-3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацію, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні угуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною виконавчою владою, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або в оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд з додержанням правил, визначених Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 р. N 56 із змінами та доповненнями.

Відповідно до п.п. 14, 26, 28 вказаного Положення, передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. На підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує паспорт на квартиру , свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі. Свідоцтво на право власності на квартиру (будинок) підлягає обов'язковій реєстрації в органах технічної інвентаризації.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, не заперечується сторонами, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло , яке видано Відкритим акціонерним товариством «Харківський завод тракторних самохідних шасі», згідно з розпорядженням від 05 липня 1999 року № 022АДРЕСА_2, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Григорівське шосе (колишня назва вул.Комсомольське шосе), буд.57-А безоплатно передана у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та членим її сім’ї: ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 , ОСОБА_3

Відповідно до свідоцтва про смерть серії I-ВЛ № 542892 від 08.06.2016 року ОСОБА_6 померла 8 червня 2016 року (а.с.23).У спірній квартирі згідно довідки КП «Жилкомсервіс» станом на 10.04.2017 року зареєстрована одна особа - позивач з 29.05.1999 року (а.с. 24).

Вказане вище свідоцтво про право власності на житло є правовстановлюючим документом, на підставі якого КП «Харківське міськ БТІ» проведено реєстрацію прав власності сторін на квартиру, як об'єкту нерухомого майна (а.с.19).

Передача спірної квартири у власність сторін по справі здійснена на підставі розпорядження органу приватизації житлового фонду ВАТ«Харківський завод тракторних самохідних шасі»,№ 022 від 05 липня 1999 року . На підставі саме цього розпорядження позивачу та відповідачам видано свідоцтво про право власності на житло від 05.07.1999 , реєстраційний № 6-99-022.

Вказане Розпорядження від 05.07.1999 року № 022 про безоплатну передачу квартири № 139, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Григорівське шосе (колишня назва вул.Комсомольське шосе), буд.57-А у власність сторін не скасовано, не визнано недійсним і позивачем не оспорювалося.

Приватизація державного житлового фонду в Україні здійснюється у відповідності до Конституції України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положення про порядок передачі квартир (будинків), у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 №56 .

Згідно з п. 18 Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктами 20, 21 Положення встановлено, що при оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї.

У довідці вказуються члени сім'ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

У довідці вказуються новонароджені, і на них розраховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Суд згідно вимог ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять відомостей , що на час приватизації спірної квартири відповідачі були визнані судовим рішенням такими , що втратили право користування вказаним нерухомим майном. Позивачем не надано жодних належних доказів щодо порушення його прав.

Оцінюючи встановлені у справі вищевказані обставини, досліджені докази, суд приходить до висновку , що відмови у задоволенні позову за його недоведеністю .

Керуючись ст.ст. 5, 6,10, 11, 57, 60,61, 88, 208, 209, 212 -215 ЦПК України , ст. ст.4,5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням про порядок передачі квартир (будинків), у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 №56, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.М.Гаврилюк