Рішення № 70456531, 22.11.2017, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/1100/17

2/610/552/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2017 року Балаклійськийрайонний суд Харківськоїобласті в складі:

головуючого - судді Усенко С.І.,

при секретарі - Бартєнєвої Ю.І.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Холодова С.Е.,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віртус-С», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,

ВСТАНОВИВ:

25.04.2017 року до суду надійшов позов ОСОБА_4, в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_1

Позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віртус-С» (далі - ТОВ «Віртус-С») на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 482 600, 00 гривень; стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (далі - ПАТ «СК «Універсальна») на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 17 400,00 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він є сином ОСОБА_5, який ІНФОРМАЦІЯ_2 року загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

По даному факту було внесено відомості до ЄРДР за № 12016220000000882 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Обвинуваченим у даному кримінальному провадженні був ОСОБА_3, який працював водієм у ТОВ «Віртус-С».

Вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 22.11.2016 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами, з іспитовим строком на 2 роки. Даним вироком було встановлено, що порушення правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3, які знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «ДАФ», р.н. НОМЕР_5, з напівпричепом «Троілет», р.н. НОМЕР_4, відволікся від керування автомобілем і не контролюючи його рух, допустив виїзд на смугу для руху зустрічного транспорту, де відбулось зіткнення з автомобілем «Мерседес Бенз», р.н. НОМЕР_3, внаслідок чого загинув його пасажир ОСОБА_5

Позивач вказав, що внаслідок смерті батька він зазнав моральних страждань у зв'язку з втратою близької людини, пережив сильний нервовий стрес, втратив душевний спокій та рівновагу. Розмір завданої йому моральної шкоди позивач оцінює у 500 000,00 гривень.

Власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля ДАФ р.н. НОМЕР_5 з напівпричепом «Троілет», р.н. НОМЕР_4, є ТОВ «Віртус-С», а ОСОБА_3 був водієм цього автомобіля та перебував у трудових відносинах з даним підприємством, а тому саме ТОВ «Віртус-С» повинно нести відповідальність за даним позовом, як власник автомобіля.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ТОВ «Віртус-С» за шкоду, завдану життю, здоров'ю чи майну потерпілого, застрахована в ПАТ СК «Універсальна». Строк дії полісу з 30.07.2016р. по 29.07.2017р. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, завдану життю, здоров'ю чи майну потерпілого, становить 200 000,00 гривень. На підставі ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач просить стягнути з ПАТ «СК «Універсальна» на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 17 400,00 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, та просив задовольнити позов.

Представник відповідача ТОВ «Віртус-С» у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, зазначивши, що ТОВ «Віртус-С» не є належним відповідачем за даним позовом. Обґрунтовуючи заперечення вказав, що ОСОБА_3 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Віртус-С». Між ними було укладено цивільно-правову угоду, відповідно до умов якої ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання виконати роботи (надати послуги) з перевезення вантажу на автомобілі замовника - ТОВ «Віртус-С». Також зауважив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди та, відповідно, розмір її компенсації.

Відповідач ПАТ «СК «Універсальна» свого представника в судове засідання не направив, просив розглянути справу за його відсутності та надав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в позові до ПАТ «СК «Універсальна» в повному обсязі. Обґрунтовуючи заперечення вказав, що відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. Страховик, керуючись нормами цього закону, приймає мотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. До цього часу із заявами про відшкодування шкоди, пов'язаної зі смертю потерпілого внаслідок ДТП, яке сталося 18.08.2016р., та підтверджуючими документами до ПАТ «СК «Універсальна» ніхто не звертався. Тому на даний час відсутні підстави для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, а подання позову до ПАТ «СК «Універсальна» є передчасним. Крім того, встановлений ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, виплачується рівними частинами чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Враховуючи, що із заявами про виплату страхового відшкодування до страховика ніхто не звертався, неможливо встановити коло осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, та визначити відповідні частини страхового відшкодування, які належать до виплати.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що він у добровільному порядку до ухвалення вироку відшкодував потерпілому у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - пасинку загиблого ОСОБА_5 матеріальну та частину моральної шкоди на загальну суму 40 000,00 гривень. Заперечував проти позову ОСОБА_4

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, заяви про відкладення розгляду справи не надавав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідачів, беручи до уваги пояснення третьої особи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 59, 60 цього ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши до суду належні та допустимі докази на їх підтвердження, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_6, виданого 24.04.1968р., ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_5 (а.с. 7).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7, виданим 19.08.2016 року виконавчим комітетом Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області (а.с. 9).

Вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 22.11.2016р. у справі № 610/3467/16-к, 1-кп/610/253/2016, який набрав законної сили 23.12.2016р., ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Даним вироком встановлено, що ОСОБА_3 18.08.2016р. приблизно о 14 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем «ДАФ», р.н. НОМЕР_5, з напівпричепом «Троілет», р.н. НОМЕР_4, рухався по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський» зі сторони м. Чугуїв Харківської області в сторону м. Ізюм Харківської області. В ході руху на 581км+700м, в районі с. Бригадирівка Балаклійського району Харківської області, ОСОБА_3 відволікся від керування автомобілем і не контролюючи його рух, допустив виїзд на смугу для руху зустрічного транспорту, тим самим порушив вимоги п.п. 2.3(б) і 12.1 Правил дорожнього руху України, де допустив зіткнення з автомобілем «Мерседес Бенз», р.н. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_7, який рухався у зустрічному йому напрямку, в результаті чого пасажир автомобіля «Мерседес Бенз» ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці ДТП. Порушення правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3, які знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «ДАФ», р.н. НОМЕР_5, з напівпричепом «Троілет», р.н. НОМЕР_4, відволікся від керування автомобілем і не контролюючи його рух, допустив виїзд на смугу для руху зустрічного транспорту, де відбулось зіткнення з автомобілем «Мерседес Бенз», р.н. НОМЕР_3, внаслідок чого загинув його пасажир ОСОБА_5 (а.с. 13, 14).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З характеристики на ОСОБА_3, виданої ТОВ «Віртус-С» 23.09.2016р., вбачається, що ОСОБА_3 був прийнятий на роботу на підприємство ТОВ «Віртус-С» водієм по цивільно-правовій угоді з серпня 2016 року (а.с. 12).

У довідці, виданій ТОВ «Віртус-С» 27.02.2017р., зазначено, що ОСОБА_3 станом на 18.08.2016р. не був штатним працівником на підприємстві ТОВ «Віртус-С», а виконував послугу за цивільно-правовою угодою № 25 від 17.08.2016 р. та не отримував заробітну плату (а.с. 49).

Відповідно до умов цивільно-правової угоди № 25 від 17.08.2016р., укладеної між ТОВ «Віртус-С» (замовником) та ОСОБА_3 (виконавцем), замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконати роботи (надати послуги): перевезення вантажу на автомобілі замовника за маршрутом: смт.Степанівка Сумського р-ну Сумської області - м. Костянтинівка Донецької області. Термін дії угоди з 17.08.2016р. до 31.08.2016р. (а.с. 48).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «DAF», р.н. НОМЕР_5, - ТОВ «Віртус-С» була застрахована ПАТ «СК «Універсальна», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/4808359, згідно якого страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого становить 200 000,00 гривень, поліс дійсний з 30.07.2016р. по 27.07.2017р. (а.с. 11).

Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р., під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 6 Постанови Пленуму від 01.03.2013р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснив, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК. Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З урахуванням характеру і обсягу страждань, яких зазнав позивач з причини смерті його батька внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з ТОВ «Віртус-С», як власника джерела підвищеної небезпеки, на користь ОСОБА_4 завданої моральної шкоди в сумі 100 000,00 гривень.

Відповідно до п. 27.1 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Пунктом 27.3 цієї ж статті передбачено, що страховик (відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Враховуючи, що станом на серпень 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1450,00 гривень, загальний розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплаті ПАТ «СК «Універсальна» позивачу, становить 17 400,00 гривень (1450,00 * 12 = 17 400,00).

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно до задоволеної частини вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 23, 1168, 1187, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Віртус-С» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 17 400 (сімнадцять тисяч чотириста) гривень.

Стягнути з ТОВ «Віртус-С» та ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» на користь держави судовий збір у розмірі по 587 (п'ятсот вісімдесят сім) гривень з кожного.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ