Рішення № 70455472, 13.11.2017, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/2852/16-ц; 2/401/65/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2017 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Гармаш Т.І., при секретарі - Липко О.А, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітні платі, моральної шкоди та зустрічним позовом ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної працівником,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась з позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі, зазначеному у заяві (а.с. 188) 15698,88 грн. та заборгованості по заробітні платі в розмірі 1706, 40 грн., моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Мотивує свій позов тим, що за трудовим договором від 01.09.2016р., укладеного між нею та ФОП ОСОБА_2, вона була прийнята на посаду менеджера (управителя) із збуту. 05.08.2016 р. позивачка вирішила звільнитись за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. Проте, 09.08.2016 року наказом №2 її було звільнено з роботи з підстав, передбачених п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку із втратою довіри з боку роботодавця. Вважає, що процедура її звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, визначена законом, не була дотримана відповідачем. Тому позивач вважає, що її звільнення із займаної посади є незаконним та безпідставним з огляду на те, що вона займала посаду, яка не передбачає безпосереднього обслуговування грошових коштів та товарно-матеріальних цінностей.

При звільнені її з посади з нею не було здійснено повний розрахунок по заробітній платі, а саме не виплачено заробітну плату за липень 2016 року та з 1 по 9 серпня 2016 року.

В свою чергу відповідач подала зустрічну позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 70983,20 грн. відшкодування завданої шкоди. Мотивуючи свою заяву тим, що після перевірки документації вона виявила, що ОСОБА_1 привласнила кошти, які були прийняті нею від замовників, для виконання замовлень на загальну суму 70983,20 грн. У зв'язку із цим вона звернулась до правоохоронних органів про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ознаками злочинів, передбачених ст. 190, 191 КК України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі просили їх задовольнити, посилаючись на обставини та докази, що їх стверджують. У зустрічних позовних вимогах просили відмовити у зв'язку з їз недоведеністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, та вказав, що позивачка здійснювала операції з прийому коштів від замовників продукції, яка підлягала реалізації, а тому виявивши факт привласнення коштів, які отримувала позивачка у зв'язку з виконанням своїх обов'язків, звільнила її у зв'язку із втратою довіри. Водночас просив задовольнити зустрічний позов та стягнути ОСОБА_1 шкоду заподіяну нею при виконанні трудових обов'язків.

Заслухавши доводи сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши докази, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 01.09.2015 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.4) був укладений трудовий договір.

Відповідно до наказу № 2 від 09.08.2016 року ОСОБА_1 було звільнено з посади менеджера за п.2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довіри з боку роботодавця. Підставою для звільнення зазначено акт перевірки № 01 від 09.08.2016 року.( а.с. 39). Із даним наказом ознайомлена ОСОБА_1 про що свідчить її підпис.

Судом досліджені заяви ОСОБА_1 про надання їй відпустки з 05.08.2016 року та про звільнення її з 05.08.2016 року. (а.с.86,87). Вказані заяви не містять відміток про їх реєстрацію за вхідною кореспонденцією, а тому суд не бере їх до уваги як такі що підтверджують бажання ОСОБА_1 звільнитись саме з підстав зазначених у заяві.

Статтею 41 КЗпП України передбачені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Статтею передбачено що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, зокрема, може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (п.2 ст. 41 КЗпП України).

Пленум Верховного Суду України у пункті 28 Постанови від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпПпро строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Звільнення з підстав втрати довір'я (п. 2 ст. 41 КЗпП) суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Отже, при вирішенні питання щодо дотримання вимог закону при звільненні працівника відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України встановленню підлягають обставини щодо трудової функції працівника, а саме чи пов'язана вона з безпосереднім обслуговуванням грошових, товарних або культурних цінностей, при цьому закон не визначає чіткого кола працівників, які можуть здійснювати вказані функції. Крім цього встановленню підлягає наявність винної поведінки працівника незалежно від форми вини.

Судом досліджені умови трудового договору укладеного з ОСОБА_1, пунктом 2 якого визначено, що ОСОБА_1 зобов'язана була виконувати обов'язки менеджера (управителя) із збуту, а саме: організовувати збутову діяльність відповідно до замовлень і укладених договорів, забезпечувати постачання продукції споживачам у встановлені терміни в повному обсязі, вносити пропозиції щодо коригувань цін на продукцію, виконувати роботу з укладення договорів на постачання продукції, складати заявки, зведені відомості замовлень, організовувати і контролювати своєчасне відвантаження готової продукції відповідно до укладених договорів, одержувати та аналізувати претензії від покупців щодо невідповідності якості, кількості і комплектації продукції, яка постачається, порушення термінів постачання.

Крім цього дорученням від 01.09.2015 року ФОП ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_1 на укладення від її імені договорів поставки та монтажу металопластикової продукції на суму в межах 50000 грн. по кожній угоді та приймати готівкові кошти в якості розрахунку згідно укладених договорів. Доручення видане строком на 1 рік. (а.с.116)

Прибутковими касовими ордерами (а.с. 117-154) підтверджується, що ОСОБА_1 на постійній основі здійснювала приймання готівкових коштів від замовників, про що свідчить її підпис у графі «одержав касир». Вказаний факт не заперечується представниками позивача.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3, суду пояснила, що свого часу вона створила торгівельну марку та здійснювала підприємницьку діяльність з реалізації метало пластикових виробів, а потім ці функції вона передала своїй мамі на підставі договору франчайзингу від 01.07.2015 року. На підставі доручення від 01.07.2015 року вона була повіреною у справах ФОП ОСОБА_2 по здійсненню юридичних дій від її імені в підприємницькій діяльності. Пояснила, що ОСОБА_1 спочатку працювала у неї, а потім була прийнята на роботу до ФОП ОСОБА_2 Обов'язки ОСОБА_1 залишались ті самі. Вони їй довіряли. ОСОБА_1 постійно працювала з готівкою. У них був сейф. Ключі від сейфу та офісу були у ОСОБА_1 Договори підписувала її мама ОСОБА_2 На той момент бухгалтер їх не обслуговував. Книгу доходів вела її мама. Їй відомо, що зателефонував замовник ОСОБА_4 та повідомив, що він у лютому 2016 року уклав договір та вніс кошти, проте після перевірки виявилось, що вказаний договір не зареєстрований, а замовлення не запущено до роботи. Коли вони почали проводити перевірку, то знайшли договір за липень 2016 року, проте замовник ОСОБА_4 сказав, що підпис у договорі йому не належить. Після чого з ним був підписаний новий договір та виконане його замовлення, за яке він вніс кошти. Після чого була проведена перевірка та було з'ясовано, що це був непоодинокий випадок привласнення коштів ОСОБА_1 Їй нічого не відомо про те що ОСОБА_1 бажала звільнитись за власним бажанням. Її заяви вона не бачила. Знає, що ОСОБА_1 зникла з міста Світловодська.

Беручи до уваги з'ясовані обставини, суд приходить до переконання, що трудова функція ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_2 була пов'язана з безпосереднім обслуговуванням грошових коштів.

Факт вчинення діяння, яке стало підставою для недовіри з боку роботодавці ОСОБА_2 підтверджується такими доказами.

08.08.2016 року замовник ОСОБА_4 звернувся до ФОП ОСОБА_2 із заявою (а.с.64) за змістом якої він просить розібратися із неправомірними діями співробітника ОСОБА_1, яка отримала від нього кошти згідно договору № 010306 від 02.02.2016 року. В день підписання договору він вніс кошти у сумі 6000 грн. згідно прибуткового касового ордеру, який отримав від ОСОБА_1 18.06.2016 року, 19.06.2016 року, 20.06.2016 року, сплатив кошти у загальній сумі сумі 14000 грн., а саме сплатив відповідно - 7000 грн., 3000 грн. та 4000 грн. Не зважаючи на проведену ним оплату виконання замовлення так і не було розпочато. При спілкуванні з ОСОБА_1 остання відстрочувала початок робіт, посилаючись на велику зайнятість.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 у якості свідка суду пояснив, що він 02.02.2016 року уклав договір, замовив та оплатив металопластикові вікна, а потім поїхав у Грузію. Коли звернувся з приводу невиконання замовлення, то йому показали другий договір від 18.06.2016 року, не з тими розмірами вікон, які він замовляв. Підпис у договорі від 18.06.2016 року йому не належав. Він підписував договір від 02.02.2016 року. Вікна йому поставили на підставі договору від 08.08.2016 року.

Договором № 010306 від 02.02.2016 року підтверджується, що ОСОБА_4 замовив у ФОП ОСОБА_2 металопластикові вироби (а.с.106-110).

Прибутковими касовими ордерами підтверджується приймання касиром ОСОБА_1 від ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 6000 грн. - 02.02.2016 року, 7000 грн. - 18.06.2016 року, 3000 грн. - 19.06.2016, 4000 грн. - 20.06.2016 року.(а.с.65)

Квитанціями до прибуткового ордеру від 02.02.2016 року вбачається, що ОСОБА_4 вніс до ФОП ОСОБА_2 через касира ОСОБА_1 6000 грн. від 19.06.2016 року 3000 грн. 20.06.2016 року 4000 грн.(а.с.199)

Договором № 00022 від 08.08.2016 року укладеним між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.66-68) підтверджується, що з метою підтримання ділової репутації, яка постраждала у зв'язку із неправомірними діями ОСОБА_1, а саме отримання нею грошових коштів від ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_2 зобов'язується передати у власність ОСОБА_4 металопластикові вироби згідно параметрів узгоджених сторонами та провести їх монтаж. Актом приймання-передачі від 24.08.2016 року (а.с. 73) підтверджується факт виконання зобов'язання за даним договором.

Із змісту акту перевірки № 01 від 09.08.2016 року складеного у присутності ОСОБА_1 та замовника ОСОБА_4 (а.с.38) встановлено, що ОСОБА_1 користуючись своїм службовим становищем та печаткою внаслідок неправомірних дій заволоділа грошовими коштами в загальній сумі 20000 грн. Із пояснень ОСОБА_1 зазначених у даному акті, вбачається, що ОСОБА_1 заперечує факт привласнення нею грошових коштів. ОСОБА_4 ознайомився із вказаним актом та зазначив, що факти, викладені в акті, зазначені вірно.

На підставі вказаного акту перевірки та наказу про звільнення ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 видала наказ про утримання із заробітної плати ОСОБА_1 суму середнього заробітку у рахунок відшкодування шкоди спричиненої нею при виконанні трудових обов'язків, направлення до правоохоронних органів заяви про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та звернення до суду із позовом про стягнення заподіяної шкоди. Від підпису про ознайомлення із вказаним наказом та його отримання ОСОБА_1 відмовилась, про що зазначену в акті (а.с.41)

Із заяви ОСОБА_2 (а.с.42) вбачається, що вона звернулась до правоохоронних органів з повідомленням про злочин, вчинений ОСОБА_1

З повідомлення про початок досудового розслідування встановлено, що відомості про кримінальне правопорушення відповідно до вимог закону внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.08.2016 року за № 12016120270001497. (а.с.43)

Даючи оцінку зазначеним доказам у їх сукупності, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1, здійснюючи безпосереднє обслуговування грошових коштів, своїми винними діями надала достатній привід для недовіри до неї з боку роботодавця ОСОБА_2, а тому наказ про звільнення ОСОБА_1 суд вважає таким, що відповідає вимогам закону.

У зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання наказу № 2 від 09.08.2016 року про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та морально ї шкоди не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Із довідки від 20.05.2017 року (а.с. 178 ) вбачається, що ОСОБА_1 за липень 2016 року до сплати належить заробітна плата у сумі 1308,24 грн. Згідно відомості на виплату грошей № ВЗП - 000014 за липень 2016 року їй виплачена заробітна плата у сумі 581 грн. 91 коп. (а.с. 198) Таким чином за липень 2016 року сума невиплаченої заробітної плати складає 726 грн. 33 коп., яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо зустрічних позовних вимог відповідача ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної працівником, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню виходячи з такого.

Як вбачається із зустрічного позову ФОП ОСОБА_2 в обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час перевірки своєї документації вона виявила, що кошти, які були отримані ОСОБА_1 по приходним касовим ордерам на загальну суму 70983, 20 грн. були привласнені нею та не передані їй. На її думку в діях ОСОБА_1 наявний склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 191 КК України. Вважає що своїми діями ОСОБА_1 заподіяла їй шкоду на суму привласнених коштів.

Питання щодо гарантій при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, регулюються главою ІХ КЗпП України.

Зокрема ст.130 КЗпП України передбачені загальні підстави та умови матеріальної відповідальності працівників.

Із змісту вказаної норми випливає, що притягнути працівника до матеріальної відповідальності можливо лише за одночасної наявності наступних умов: 1)порушення працівником, покладених на нього трудових обов'язків, 2)наявності прямої дійсної шкоди, 3)вини працівника, 4)причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю працівника та заподіяною шкодою.

А відповідно до ст. 138 КЗпП України обов'язок доказування наявності зазначених умов покладається на власника або уповноважений ним орган;

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для справи і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Даючи оцінку доказам наданим ФОП ОСОБА_2 на підтвердження своїх вимог, суд не може прийняти їх як такі, що підтверджують умови, за яких можливе настання матеріальної відповідальності працівника за заподіяну шкоду підприємству.

А саме ФОП ОСОБА_2 не доведено, які саме посадові обов'язки були порушені ОСОБА_1, які призвели до наслідків у вигляді матеріальної шкоди.

Не доведена наявність прямої дійсної шкоди, а саме реальних втрат підприємця. Надані суду документи, які долучені до зустрічної позовної заяви не можуть бути доказом реальних збитків підприємця, оскільки вказана обставина повинна підтверджуватись даними бухгалтерського обліку.

Крім цього не надано доказів на підтвердження причино-наслідкого зв'язку між діями чи бездіяльністю ОСОБА_5 та наслідками, що настали.

Відповідно до п. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству у випадку, коли між працівником і підприємством укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Беручи до уваги вказані обставини, суд дійшов висновку, що зустрічний позов не підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається відповідач ФОП ОСОБА_2, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

На підставі викладеного та п. 2 ст. 41, ст.ст.130, 134, 138 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215,217,218 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за липень 2016 року у розмірі 726 (сімсот двадцять шість) грн. 33 коп. В решті позовних вимог - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.

У зустрічному позові ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної працівником у розмірі 70983 грн. 20 коп. - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Світловодський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду : Т.І.Гармаш

13.11.2017