Постанова № 70454833, 17.11.2017, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/616/16-а

номер провадження 2-а/350/76/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2017 року смт. Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді Калиній Г.В.

з участю: секретаря судового засідання Юречко Т.Б.

представників позивачки : ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4 та її представника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Перегінської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_7, Івано-Франківська філія Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст імені ОСОБА_8 «Діпромісто», про визнання незаконним та скасування рішення сесії селищної ради,

В С Т А Н О В И В :

У своєму адміністративному позові позивачка просить постановити рішення, яким визнати незаконним і скасувати пункт 20-а рішення сесії Перегінської селищної ради від 02 червня 2014 року №176-42/2014, яким встановлено при розробці технічної документації проектній організації врахувати генплан селища щодо заїзду до господарств ОСОБА_9 та ОСОБА_10, поновивши їй строк звернення до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила, що рішенням сесії Перегінської селищної ради від 28 липня 1998 року позивачці ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд по вул. Глібова,19 у смт. Перегінське, Рожнятівського району, Івано-Франківської області.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Перегінською селищною радою 07 жовтня 2009 року, позивачці належить домоволодіння по вул. Глібова,19 в смт. Перегінське.

Рішенням сесії Перегінської селищної ради від 02 червня 2014 року №176-42/2014 позивачці надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) – ділянки №1 площею 0,0428 га та ділянки №2 площею 0,0111 га – для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд по вул.Глібова,19 в смт.Перегінське. Пунктом 20-а даного рішення встановлено: при розробці технічної документації проектній організації врахувати генплан селища щодо заїзду до господарств ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Отримавши дане рішення сесії Перегінської селищної ради, позивачка звернулася у землевпорядну організацію для проведення робіт по виготовленню та оформленню відповідних документів про право приватної власності на передані їй у власність земельні ділянки. Працівникам ПП «Луги» було проведено обміри і встановлено їх межі, про що складено відповідний план встановлених меж земельних ділянок.

Сусідній землекористувач ОСОБА_7 відмовилась погодити межі земельної ділянки, тому рішенням сесії селищної ради позивачці надано дозвіл виготовити правовстановлюючі документи на земельні ділянки без погодження суміжного землекористувача.

Проте Перегінською селищною радою по даний час не погоджено межі земельних ділянок, оскільки, як вважає відповідач, при розробці технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), ділянка №1 площею 0,0428 га та ділянка №2 площею 0,0111 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд по вул.Глібова,19 в смт.Перегінське, проектною організацією не враховано вимоги п.20-а рішення сесії Перегінської селищної ради від 02 червня 2014 року щодо влаштування заїзду до господарств ОСОБА_9 та ОСОБА_10, чим фактично порушено право позивачки на реєстрацію права власності на належні їй земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Вважає п.20-а рішення сесії Перегінської селищної ради від 02 червня 2014 року №176-42/2014 щодо влаштування заїзду до господарств ОСОБА_9 та ОСОБА_10 незаконним і таким що підлягає до скасування, оскільки ним порушується право позивачки на приватизацію належної їй земельної ділянки.

Листом №7/15 Івано-Франківської філії Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст імені ОСОБА_8 «Діпрмісто» від 20 січня 2015 року, підтверджено відсутнвсть заїзду чи проїзду до господарства ОСОБА_7,

Також відповідно до листа Рожнятівського РВ УДСУ в Івано-Франківській області № 506 від 18 березня 2014 року підтверджено, що ширина проїзду для пожежних машин до житлових і громадських будинків повинна бути не менше 3,5 метра згідно вимог ДБН-360-92*.

Проїзд через земельні ділянку позивачки до земельної ділянки, на яку претендує ОСОБА_7 будь-якими землевпорядними документами не передбачено.

12 березня 2016 року позивачка звернулася в суд з цивільним позовом до Перегінської селищної ради, третя особа ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення сесії селищної ради від 02 червня 2014 року №176-42/2014, проте ухвалою Рожнятівського районного суду від 16 травня 2016 року провадження в справі закрито, а позивачці роз'яснено що дана категорія справ розглядається за правилами адміністративного судочинства. Зважаючи на такі обставини, просить поновити пропущений позивачкою строк звернення до суду з даним позовом, оскільки він пропущений з поважних причин.

Представник відповідача – Перегінської селищної ради – ОСОБА_3 позову не визнав та пояснив, що приймаючи оскаржуване рішення сесія Перегніської селищної рада діяла цілком законно та у межах своїх повноважень, просив у задовленні позову відмовити.

Третя особа ОСОБА_7 у судовому засіданні позову не визнала та пояснила, що у смт. Перегінськ по сусідству з позивачкою знаходиться належний їй житловий будинок, заїзд до якого здійснюється через земельну ділянку позивачки, а тому сесія сільської ради підставно вирішила врахувати даний заїзд при виготовленні документації на приватизацію землі позивачкою.

Представник Івано-Франківської філії ДП «Діпрмісто» у судове засідання не прибув, на адресу суду направлено лист, в якому в.о. директора філії просить розглянути справу у відсутності представника. За таких обставин суд вважає за можливе справу розглянути без участі представника третьої особи.

Вислухавши пояснення учасників процесу та вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Рушенням сесії Перегніської селищної ради від 28 серпня 1998 року позивачці передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд по вул. Глібова, 19 у смт. Перегніське, що підтверджується копією архівного витягу № Г-120/04-01 від 10 жовтня 2013 року з рішення другої сесії третього демократичного скликання Пергінської селищної ради від 28 липня 1998 року (а. с. 7).

Крім того, з пояснень учасників процесу підтверджених витягами з інвентарної справи та з Генерального плану забудови селища за 1956 рік (а.с.10,11) встановлено, що позивачка, є власником житлового будинку, що знаходиться по вул. Глібова, 19 у смт. Перегніське, Рожнятівського району, Івано-Франківської області, третя особа ОСОБА_7 є суміжнім землекористувачем, що також підтверджується копіями планів земельних ділянок (а. с. 14-17) .

Рішенням сесії Перегінської селищної ради від 02 червня 2014 року № 167/42-2014 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» надано дозвіл позивачці ОСОБА_6 (вул. Глібова, 19) на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості): ділянки №1 орієнтовною площею 0,0428га та ділянка №2 площею 0,0111 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд по вул. Глібова, 19 у смт. Перегніськ. Пунктом 20-а вказаного рішення проектну організацію зобов’язано у при розробці технічної документації враховувати генплан селища щодо заїзду до господарств ОСОБА_9 та ОСОБА_10, що підтверджується копією рішення сесії Перегінської селищної ради від 02 червня 2014 року (а. с. 6).

Відповідно до Генерального плану смт. Перегніське 2005 року земельна ділянка по вул. Глібова між домоволодіннями №15, №19 та №21 відноситься до садибної житлової забудови. На генеральному плані відображена існуюча пішохідна доріжка (стежка) шириною орієнтовно 3 метри, що підтверджується копією листа №7/15 Івано-Франківської філії Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст імені ОСОБА_8 «Діпрмісто» від 20 січня 2015 року (а. с. 8,39).

Генеральним планом смт. Перегінське, розробленим філією ДП «Діпромісто» у 2017 році проїзд (громадську дорогу) через земельну ділянку ОСОБА_6 по вул. Глібова, 19 не передбачено, що підтверджується листом від 26 вересня 2017 року № 7/464 та Фрагментом з генерального плану смт Перегніське (вул. Глібова), Рожнятівськог району Івано-Франківської області (а. с. 112, 127).

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності та пояснення сторін, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_6 та третя осба ОСОБА_11 мають у користуванні земельні ділянки для обслуговування своїх житлових будинків, що знаходяться у смт. Перегніське, які на даний час перебувають у процесі приватизації. Оскаржуваним рішенням Перегінська селищна рада надала дозвіл на розробку технічної документації позивачці з обмеженням, а саме останню зобов’язано при виготовленні технічної документації враховувати генплан селища щодо заїзду до господарств ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Однак заїзд через земельну ділянку позивачки не передбачений будь-якою землевпорядною документацією, в тому числі і Генпланом селища смт. Перегніське.

На замолення позивачки ПП «Луги» розробило технічну документацію на земельну ділянку по вул. Глібова,19, без врахування встановленого рішенням сесії селищної ради обмеження щодо врахування заїзду до господарств ОСОБА_9 та ОСОБА_10, що підтверджується відповідною схемою, виготовленою ПП «Луги» (а. с. 128). Однак зазначена документація із землеустрою не погоджена Перегінською селищною радою у зв’язку з тим, що при її розробці не дотримано пункту 20-а оскаржуваного рішення сесії.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 цього ж кодексу громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, а згідно ч. 6 цього ж кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власті у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною 7 вказаної статті Земельного кодексу України, визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень визначених статтею 122 цього кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до змісту ст. 25 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом. Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується: у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою; в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.

Отже оскаржуване рішення Перегінської селищної ради про надання дозволу на розробку технічної документації, є підставою для розробки такого виду технічної документації як технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про землеустрій», розробники документації із землеустрою зобов'язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою.

На підставі оскаржуваного рішення селищної ради позивачка звернулася до спеціалізованої проектної організації, яка виготовила технічну документацію без дотримання пункуту 20-а оскаржуваного рішення, оскільки у спосіб, визначений рішенням виготовити її неможливо, у зв’зку з тим, що спільні заїзди відносяться до земель загального користування (землі селищної ради), а ні новим ні старим Генеральними планами смт. Перегніське не передбачено заїзду через земельну ділянку позивачки.

Зважаючи на такі обставини суд приходить до висновку, що наявність у оскаржуваному рішенні сільської ради обмеження щодо врахування заїзду, унеможливлює затвердження виготовленої позивачкою технічної документації із землеустрою, що є невід’ємним етапом передачі земельної ділянки у власність. Отже вказане у рішенні сільської ради обмеження, порушує права і законні інтереси позивачки, позбавляючи її можливості здійснити приватизацію земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. З ст. 158 ЗК України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах

За змістом статей ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Отже, на момент прийняття оскаржуваного рішення, як позивачка так і третя особа не були власниками чи землекористувачами земельних ділянок в розумінні статей 125, 126 Земельного кодексу України, оскільки такі права за ними не оформлені відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Згідно ч. 1 ст. 110 Земельного кодексу України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб.

Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, встановленому законом.

Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом і є чинними з моменту державної реєстрації.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що орган місцевого самоврядування вправі прийняти рішення про обмеження чи обтяження лише тієї земельної ділянки, яка вже передана у власність чи користування, і таке обтяження чи обмеження повинно ґрунтуватися на законі чи договорі та повинно бути зареєстровано в Державному земельному кадастрі або в Державному реєстрі речових прав. Відповідне обтяження чи обмеження вноситься до відповідної технічної документації із землеустрою, однак, якщо таке існує, і в законному порядку, зареєстроване. Отже, будь-яке обмеження чи обтяження земельної ділянки, до її формування в земельному кадастрі і до її виділення в натурі та передачі у власність чи користування, є порушенням наведених норм закону.

Відповідно до статті 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення селищної ради в частині обмеження позивачки врахуванням заїзду до господарств ОСОБА_9 та ОСОБА_10 при розробці технічної документації на земельну ділянку, яку вона має намір приватизувати, не відповідає нормам Земельного кодексу України та порушує законні права та інтереси позивачки на приватизацію землі, тобто порушує її право на землю. За таких обставин оскаржуване рішення Перегніської селищної ради в цій частині слід визнати недійсним.

12 березня 2016 року позивачка звернулася в суд з аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства, однак ухвалою Рожнятівського районного суду від 16 травня 2016 року провадження у справі закрито та роз’яснено, що дана категорія справ розглядається за правилами адміністративного судочинства, що підтверджується копією ухвали Рожнятівського районного суду від 16 травня 2016 року (а. с. 90).

За таких обставин, суд вважає, що строк звернення до суду з даним адміністративним позовом позивачкою пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_6 до Перегінської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_7, Івано-Франківська філія Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст імені ОСОБА_8 «Діпромісто», про визнання незаконним та скасування рішення сесії селищної ради задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати пункт 20-а рішення сесії Перегінської селищної ради Рожнятівського району від 02.06.2014 року №176-42/2014, яким встановлено при розробці технічної документації проектній організації врахувати генплан селища щодо заїзду до господарств ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з часу її проголошення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.В. Калиній