Ухвала суду № 70454298, 21.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/5870/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1883/К/17 суддя Хомініч С.В.

Категорія - 26 (І) Суддя-доповідач – ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря - Гладиш К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 08 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» про відшкодування моральної шкоди, -

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» - ОСОБА_4,

представникпозивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» (надалі – ОСОБА_6 «КЗГО») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 03.10.2016 року йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 40% та визнано інвалідом третьої групи.

Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в шкідливих умовах праці, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 145 000,00 грн.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 08 червня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 «КЗГО» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнуто з ОСОБА_6 «КЗГО» на користь держави судові витрати у розмірі 551,20 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 «КЗГО» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, позивач є застрахованою особою та має право на відшкодування завданої шкоди на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а тому ОСОБА_6 «КЗГО» є неналежним відповідачем по даній справі. Факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами та розмір моральної шкоди необґрунтований та визначений без врахування профмаршруту позивача на ПАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод». Крім того, наявність шкідливих факторів є особливістю виробничого процесу на підприємстві, які не можуть бути усунуті роботодавцем у повному обсязі та при прийомі на роботу позивач був повідомлений про ці обставини під підпис.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_6 «КЗГО» ОСОБА_4, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_5, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 працював впродовж тривалого часу (17 років) в умовах важкої праці, вібрації, виробничого шуму та запиленості повітря робочої зони в параметрах, що перевищували гранично допустимі, із яких у період з 01.11.2001 року по 05.10.2016 року працював на підприємстві відповідача на посаді обрубувача, зайнятого на обробці лиття наждаком і вручну (молотками, зубилом та пневмоінструментом) третього розряду сталефасоноливарного цеху в порядку переведення з ВАТ «КЦРЗ», обрубувача термообрубувального цеху Закритого акціонерного товариства «КЗГО», правонаступником якого є ОСОБА_6 «КЗГО», та був звільнений із займаної посади за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з невідповідністю робітника виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, що перешкоджає продовженню роботи (а.с. 7-8).

Рішенням ЛЕК НДІ промислової медицини від 26 квітня 2016 року, протокол № 624, у ОСОБА_3 встановлена наявність професійних захворювань з діагнозами: 1) вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії локальної вібрації з переважанням периферичного ангіодистонічного синдрома з акроангіоспазами та вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, двобічним плеолопатковим пері артрозом (ПФС 2 ст.), деформуючим остеоартрозом, в поєднанні з періартрозом, ліктьових суглобів (ПФ 1-2ст.); 2) радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, деформуючим остеоартрозом колінних суглобів (ПФ 2ст.); (а.с. 13-14).

Актом № 4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06 липня 2016 року встановлена причина зазначених професійних захворювань – еквівалентний рівень локальної вібрації перевищує нормативний на 5 дБ (117 дБ при ГДР 112 дБ). Важкість праці: періодичне перебування у вимушеній позі – 30 % робочого часу, при допустимому 10 %; нахили тулуба (вимушені до 30°), 230 разів за зміну, при гранично допустимих до 51-100 разів; статичне навантаження за участю м’язів корпусу та ніг 104000-240000 при нормі до 100000; вміст пилу з вмістом оксиду кремнію менше 10% в повітрі робочої зони у рази перевищує у 2,1 рази перевищує ГДК (8,32 мг/м? . при ГДК 4,0 мг/м?) згідно СанПіН 4617-88 «Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны». Мікроклімат: температур повітря перевищує нормативну на 9,8°C згідно ДСН 3.3.6.042-99, вологість повітря – 76% (а.с. 15-16).

Висновком МСЕК від 03 жовтня 2016 року позивачу первинно встановлено 40% стійкої втрати професійної працездатності (30% - вібраційна хвороба, 10% - радикулопатія, 5) та визнано інвалідом третьої групи, з наступним переоглядом 01 вересня 2017 року (а.с. 17-20).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов’язків і пов’язане з виробництвом, і наявності у зв’язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Статтею 153 КЗпП України та статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» встановлено актом № 4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06 липня 2016 року (а.с. 15-16), тому доводи відповідача про відсутність його вини у спричиненні моральної шкоди позивачу, оскільки останній був під підпис повідомлений про роботу в шкідливих умовах праці, безпідставні.

Спростовуються доводи відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Доводи представника відповідача про відсутність обов’язку ОСОБА_6 «КЗГО» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки з першого січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», згідно з ч.8 ст. 36 якого відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу Законів про працю України, а отримання ним матеріального відшкодування за рахунок соціальних виплат жодним чином не впливає на право звернутися до роботодавця із вимогами про відшкодування моральної шкоди, завданої отриманим з вини роботодавця професійним захворюванням.

Погоджується колегія суддів і з розміром моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, оскільки судом взято до уваги роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача, тривалості його роботи в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача протягом 15 років, його стану здоров’я, та виходячи з засад розумності, виваженості та співмірності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду -залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» - відхилити.

Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 08 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: