Вирок № 70452400, 23.11.2017, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3116/16-к

Провадження № 1-кп/209/61/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Замкової Я.В.

за участі: - секретаря Швець (Шепель) О.Е.

прокурора - Архарова Д.О.

потерпілого - ОСОБА_1

представника потерпілого (адвоката) - Фесюка Ю.О.

захисника обвинуваченого (адвоката) - Чернова О.С.

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області матеріали кримінального провадження № 209/3116/16-к (пр. № 1-кп/209/61/17), відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040160000210 від 11 вересня 2015 відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпродзержинська (нині м. Кам'янське) Дніпропетровської області, громадянина України, українця, РНОКПП НОМЕР_1, освіта вища технічна, працюючого майстром в КП "ДМР ДТМ", розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, має 3 групу інвалідності, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 08 серпня 2015 року о 11.00 годині, керуючи автомобілем "Опель Вектра", р.н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_6, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, здійснював рух заднім ходом по проїжджій частині б-ру Будівельників навпроти будинку № 7 у м. Кам'янському (Дніпродзержинськ) в районі перехрестя проїжджої частини б-ру Будівельників з дорогою без назви, яка сполучає б-р Будівельників з б-м Героїв, з метою виїзду з місця парковки.

В порушення вимог п.п. 15.9 "г" та 10.10 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_4 спочатку зупинився в забороненому місці, а саме на перехресті, а потім, знаходячись на перехресті, поновив та здійснював рух заднім ходом.

Перед початком руху заднім ходом, для забезпечення безпеки руху, водій ОСОБА_4 повинен був переконатися, що він своїм маневром не створить небезпеки іншим учасникам руху, а при необхідності повинен звернутися за допомогою до інших осіб, тобто водій ОСОБА_4 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 2.3. б), 10.9. Правил дорожнього руху України, де вказано:

- п. 2.3. б) "Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі";

- п. 10.9 "Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки або перешкоди іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він при необхідності повинен звернутися за допомогою до інших осіб".

Однак у порушення вимог вищевказаних пунктів правил дорожнього руху України, ОСОБА_4, проявляючи злочинну недбалість, почав здійснювати рух заднім ходом, не переконавшись в безпеці свого маневру та не звернувшись за допомогою для забезпечення безпеки руху до інших осіб, у зв'язку з чим не переконався у відсутності на лінії руху керованого ним транспортного засобу пішохода і в безпеці виконуваного їм руху заднім ходом.

В результаті ОСОБА_4, керуючи автомобілем "Опель Вектра", р.н. НОМЕР_2, та здійснюючи рух заднім ходом по б-ру Будівельників, навпроти будинку № 7 у м. Кам'янському (Дніпродзержинськ), допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка знаходилась перед задньою частиною вищевказаного автомобіля та пропускала транспортний потік, що рухався по проїжджій частині дороги, для подальшого перетинання б-ру Будівельників з боку будинку № 7 в напрямку ринку "Пасаж".

Внаслідок даного наїзду, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1097-Е від 10 жовтня 2015 року, ОСОБА_8 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: переломів лівої плечової та променевої кісток, лонної та сідничої кісток ліворуч, синці по передньо-внутрішній поверхні нижньої третини правого стегна та верхніх третин обох гомілок, правої кисті та передпліччя, синці лівого плеча та передпліччя, сідниць, садна обличчя ліворуч та лівого променево-зап'ястного суглобу - відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 21/10.1-18 від 18 лютого 2016 року, дії водія автомобілю "Опель Вектра" ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що, з технічної точки зору, знаходилося в причинному зв'язку з настанням події даної пригоди.

У прямому причинному зв'язку з вчиненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди, що спричинило настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння потерпілій ОСОБА_8 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, знаходиться грубе порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України, оскільки зазначене порушення безпосередньо спричинило настання даної події.

Суд за погодженням з учасниками судового провадження, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження у загальному порядку, з дослідженням в суді доказів, а саме: допиту потерпілого, свідків, дослідження письмових доказів і допиту обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні винним себе не визнав, цивільні позови також не визнав. Пояснив, що 08 серпня 2015 року приблизно о 10.00 годині він під'їхав разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до ринку. Він припаркувався в правій стороні від ринку. ОСОБА_9 пішов на ринок, щоб купити паклю та круги для встановлення приладу опалювання ОСОБА_10, а він, разом з останньою, залишився чекати у машині. ОСОБА_10 сиділа на задньому сидінні автомобіля. Коли вони сиділи в машині у нього було відкрите вікно. Потім він почув крики: "Ай-ай-ай", вийшов з машини і побачив, що на землі лежить жінка. Він підійшов до цієї жінки та запитав у неї що сталося, але вона не відповіла. У неї була сумка коричневого кольору. Жінка лежала на асфальті. В цей час повернувся ОСОБА_9 і вони разом підняли її та обперли об машину. Далі він достав пляшку з водою та дав жінці попити. Потім намочив хустинку та приклав її жінці до лоба. Він запропонував жінці викликати швидку, але вона відповіла, що не потрібно. Вони постояли там ще хвилин з 7-10 і він запропонував жінці відвезти її у травмпункт. Він відкрив двері своєї машини та попросив ОСОБА_10 посунутися. Вона встала та пересіла на заднє сидіння автомобіля, яке знаходиться за переднім пасажирським сидінням. Він допоміг жінці сісти на заднє сидіння позаду водія. Далі, з увімкненим аварійним сигналом, він здав назад метрів з 10 і заїхав у двір поліклініки № 1 до медпункту. В цей час ОСОБА_10 почала балакати з потерпілою, вона сказала: "ОСОБА_8, ти працювала на Азоті?". Потім потерпіла сказала, що їй не потрібно у травмпункт і попросила відвезти її додому. Вона казала, що у неї болять тільки руки. Він запитав у жінки, де вона мешкає і вона сказала свою адресу. Він заїхав у двір і припаркувався біля під'їзду, поруч з яким на лавці сиділа жінка з дитиною у колясці. ОСОБА_10 залишилась у машині, а він та ОСОБА_9 повели жінку до квартири. На площадці потрібного поверху жінка почала шукати ключі від квартири і він допоміг їй відчинити двері. Він відкрив перші двері, а потім другі, вони зайшли до квартири і ОСОБА_9 залишився стояти біля входу, а він пройшов до зали. Він спитав у жінки, як вона себе почуває і жінка відповіла, що нормально. Потім він попрощався з нею та пішов. Далі вони разом з ОСОБА_9 пішли до ОСОБА_10 встановлювати батарею. Після проведених робіт вони разом з ОСОБА_9 завантажили інструмент до машини та поїхали до теплопункту. Приїхавши туди, вони виявили, що загубили ключі від теплопункту. ОСОБА_9 сказав, що ключі могли загубитись тоді, як відвозили жінку додому, бо він знімав робочий кітель. Вони знову поїхали до жінки, яку підвозили, піднялися та подзвонили до квартири, але ніхто не відчинив, тоді він подзвонив у двері до сусідки. Сусідка відчинила і він розповів їй все, тоді сусідка сама постукала у двері до тієї жінки, а потім побачила, що двері не були зачинені і зайшла до квартири. Жінка була у квартирі, сусідка у неї запитала, що у неї болить і жінка відповіла, що болить рука. Далі сусідка спитала у жінки, чи повідомила вона ОСОБА_1 (сина) про те, що їй погано, на що жінка відповіла: "Ні". Тоді сусідка подзвонила синові жінки на домашній телефон і повідомила, що матері погано і він повинен приїхати. Тим часом він разом з ОСОБА_9 вийшов до під'їзду покурити. Потім він повернувся та подзвонив сусідці і вона знову відчинила двері. Жінка вже лежала на дивані, а до цього вона сиділа біля вікна на стільці. ОСОБА_9 повідомив, що він знайшов ключі, але де він не казав. Сина жінки довго не було, вони прочекали десь до 16.20 години. ОСОБА_20 (сусідка) запропонувала йому залишити свій номер телефону, щоб у разі необхідності ОСОБА_1 (син жінки) міг йому подзвонити. Потім він разом з ОСОБА_9 поїхали на теплопункт, забрали речі та поїхали по домам. Наступного дня йому подзвонив син тієї жінки та попросив про зустріч біля кінотеатру "Мир". Вони зустрілися з ним десь через чотири години. Він все розповів сину тієї жінки, а останній попросив відвезти його до ОСОБА_10, він відвіз його до неї і вони поспілкувалися. Після цього він подякував йому і вони розійшлися. Десь через місяць йому зателефонував слідчий ОСОБА_13 і сказав, що жінка, яку він підвозив померла, тому йому необхідно приїхати дати свідчення. Він приїхав до поліції і дав ті ж самі свідчення, що надавав раніше ДАІ. Потім слідчий його знову викликав і сказав, що йому світить від 3 до 8 років за вбивство жінки, бо від травм, що він наніс їй, вона померла. Десь через 3-4 дні він знову його викликав і сказав, що йому потрібно зустрітися з сином потерпілої і вирішити це питання. Далі йому сам подзвонив ОСОБА_1 і вони зустрілися з ним біля його дому, останній присів до його машини. ОСОБА_1 сказав, що у разі, якщо він бажає вирішити питання, то повинен дати грошей, на що він відповів йому, що не буде платити, бо не винуватий. Тоді ОСОБА_1 сказав, що будь-яким шляхом змусить його платити і йому все одно він чи не він це зробив. Потім ОСОБА_1 вийшов з машини, а він поїхав додому. В подальшому йому знову подзвонив ОСОБА_13 і повідомив, що знайшлися свідки, які бачили, що він здійснив наїзд на жінку. Далі ОСОБА_13 призначив слідчий експеримент, десь о 10.00 годині ранку, точну дату він не пам'ятає. Він приїхав на слідчий експеримент разом з ОСОБА_9, при цьому ще були присутні жінка та два чоловіки, яких він не знав. Слідчий відвів їх метрів на 50 і ті люди щось розповідали, потім він дав свідчення і запитав чому відсутній головний свідок - ОСОБА_7, на що слідчий відповів, що це не його справа. На цьому слідчий експеримент закінчився. Через деякий час йому знову подзвонив ОСОБА_13, щоб він розписався в протоколі слідчого експерименту, при цьому він знову натякав, що можливо все вирішити. Потім йому оголосили підозру за ч. 1 ст. 286 КК України. Десь через 3-4 дні по роботі він вийшов за адресою: м. Кам'янське, пр-т Перемоги, де було протікання. На подвір'я вийшла ОСОБА_10, бо у неї були ключі від під'їзду, і спитала, як у нього справи, він відповів, що погано. ОСОБА_10 йому розповіла, що до неї приходили син потерпілої та ОСОБА_13 і просили, щоб вона змінила свої свідчення та сказала, що він здавав назад і збив жінку. Після того, десь через 2-3 дні він прийшов до ОСОБА_10 і попросив записати її свідчення на диск, а потім він написав заяву про вимагання у нього грошей та направився до прокуратури. Він попав на прийом до прокурора Захарова і вказав йому на ті факти, яких взагалі не було. В подальшому його захисник Чернов О.С. повідомив йому, що призначена експертиза. У задоволенні їхніх клопотань було відмовлено. Потім він надавав клопотання про проведення МСЕК. Він вказував, що потерпіла давала покази і казала, що її збила біла машина. В подальшому він подавав клопотання, в якому просив відвести від участі у слідстві ОСОБА_13 Щодо цього клопотання йому надійшли відповіді з різних інстанцій, але відвід так ніхто і не задовольнив, доки він не поїхав до начальника обласної поліції Кураченка, той подивився справу і дав наказ відсторонити ОСОБА_13 від справи. Він вважає, що відносно нього була сфабрикована справа. Коли йому вдруге оголосили підозру, то сказали, що піджимає час. Експертиза не була повністю проведена, не було підписів. У соціальній мережі "ВКонтакте" його сторінку навідував ОСОБА_14, син свідка ОСОБА_15 Повернувшись з зали суду, він зайшов у соціальну мережу "ВКонтакте" на сторінку ОСОБА_14, з якої довідався, що він є двоюрідним братом ОСОБА_1 А зі сторінок дружини ОСОБА_14 він довідався, що вони знайомі зі ОСОБА_16 та ОСОБА_14. Вони є підставними свідками, бо не відомо звідки вони взялися. З ОСОБА_9 він знайомий десь 5-6 років, у них суто робочі стосунки. ОСОБА_10 08 серпня 2015 року привів ОСОБА_9 Вони з ОСОБА_9 разом працювали у різних місцях, його начальником він не був. ОСОБА_9 запропонував йому допомогти, а запропонував саме йому, бо це був його район. Працювали у той день вони неофіційно. Він припаркував машину десь за 3 метри від повороту. Коли почув крик і вийшов, то побачив, що жінка лежала на відстані 3-4 м від машини. Він не пам'ятає яку саме відстань він вказував раніше, на досудовому слідстві, ОСОБА_13 все було сфальсифіковано. Жінка лежала на спині, права нога була під нею і права рука теж була під нею. Він не пам'ятає, які саме свідчення давав. Він не знає, чому у них з ОСОБА_9 відрізняються свідчення. Він не пам'ятає скільки разів він бачив сусідку, її номер телефону він не брав. Йому відомо, що ОСОБА_14 зі ОСОБА_16 є родичем з Контакта та інших людей. Коли вдруге приїхали до потерпілої, він подзвонив сусідці, бо жінка не відчинила дверей. Він не казав сусідці, що вони загубили ключі, з сусідкою ОСОБА_9 також розмовляв. Свідчення відрізняються від тих, що він надавав на стадії досудового рзслідування, бо він не думав, що це буде мати значення для правильного вірішення справи. Він не розмовляв з сусідкою про те, що збив жінку. У разі, якщо буде обвинувальний вирок, він підпадає під дію амністії, оскільки він є інвалідом ІІІ групи. На уточнюючі запитання пояснив, що на досудовому слідстві давав покази, що почув дотик до машини, але не думав, що потрібно говорити посекундно. Насправді, дотик він почув десь за 30 секунд до крику жінки.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що постраждала ОСОБА_8 є його рідною матір'ю. 08 серпня 2015 року йому зателефонувала сусідка матері і розповіла, що матері погано. Він виїхав, щоб поїхати до матері, і потрапив у ДТП. Через це, до матері поїхала його дружина. Матір він побачив лише 12 серпня 2015 року, вона розповіла йому, що її збила машина сірого кольору, яка здавала назад. Зі слів матері, машина знаходилась по праву сторону він неї. Вона впала на асфальт. Його дружина 08 серпня 2015 року відвезла матір до лікарні на швидкій, яку вона викликала до матері додому. Матір додому привезла машина, яка її збила, а сусідка вже подзвонила йому і сказала, що матері зле. Мати дуже тяжко переносила те, що у неї все боліло після ДТП, вона постійно плакала і згадувала ДТП. У матері була зламана рука, вставлені спиці та було зламане плече. Болі у матері були від спричинених трам, внаслідок ДТП. Мати мала інші тяжкі захворювання, а саме: рак молочної залози. Він купував знеболювальне та оплачував лікування. До ДТП мати почувала себе нормально, хоча стадія раку у неї була вже серйозна, однак її самопочуття було добрим, вона самостійно себе обслуговувала та вела нормальний спосіб життя, в лікарні не лежала. У лікарні лікували її травми від ДТП, а не рак. Він дуже страждав від того, що трапилося. ДТП сталося на Лівому березі на перехресті пр-ту Металургів та б-ру Будівельників біля аптеки. Він одразу не звернувся з заявою до поліції, оскільки не було часу, крім того на місці ДТП була поліція, яка повинна була розслідувати даний факт. На уточнюючі запитання пояснив, що ОСОБА_16 - це свідок, з яким його познайомила його тітка - сестра матері. Мати називала ОСОБА_10 зрадницею, бо та не розповіла, що її збили, вона скаржилася на те, що ОСОБА_10 не розповіла про всі обставини ДТП, що їй були відомі. Також пояснив, що йому зателефонував обвинувачений сам, він казав, що допоміг матері і пропонував зустрітися. Він не телефонував до ОСОБА_4, той сам йому дзвонив і доказував, що він не збивав. Він на той час ще не розмовляв з матір'ю. ОСОБА_10 казала, що вона не бачила чи збивав ОСОБА_4 його матір, чи ні. Коли він вдруге зустрівся з ОСОБА_4, той спитав, що саме потрібно, щоб не було справи, він відповів, що потрібно 10000 грн. і це витрати на ліки. У нього не було мети карати ОСОБА_4, він не погрожував йому. За життя матері він не писав заяви до поліції, бо вже було заведено справу, навіщо ж було дублювати, крім того, йому було не до цього. Просив суворо покарати ОСОБА_4 та призначити йому покарання, пов'язане з позбавленням волі. Цивільний позов підтримує у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_18 суду показала, що вона є дружиною потерпілого. Померла є її свекрухою. 08 серпня 2015 року їй подзвонила сусідка свекрухи та сказала, що останній погано. Її чоловік не зміг приїхати до матері, оскільки потрапив у ДТП, тому вона поїхала до свекрухи додому лише десь о четвертій годині. Коли вона зайшла до неї у квариру, то побачила, що та сидить на дивані і не може підвестися. Двері у квартиру були відчинені. Вона викликала швидку і вони вдвох з братом перенесли її у швидку, бо свекруха сама пересуватися не могла. Вони разом поїхали до лікарні, вона супроводжувала свекруху. В лікарні її зареєстрували, як постраждалу після ДТП, зробили рентген і після того, як знімки подивився травматолог, свекруху відправили до реанімації, оскільки була підозра на переломи руки та шийки тазу. Потім у лікарню приїхали слідчі і вона разом з ними поїхала до місця ДТП, а потім опитували свідків. Свекруха проживає за адресою: АДРЕСА_2. Свекруха розповідала, що вона переходила дорогу біля ринку "Пасаж" по б-ру Будівельників і її збила машина. На місце ДТП вона привезла слідчих, спираючись на розповідь свекрухи. На той час, як вона разом зі слідчими приїхала, свідків вони не знайшли, бо вже була дуже пізня година. У лікарню обвинувачений не приходив, вона його взагалі не бачила. Лікування оплачував її чоловік - син померлої ОСОБА_8 Травми у свекрухи були через ДТП, тому вони і привезли її до лікарні. Її чоловік дуже любив свою матір і робив все, щоб її вилікувати, він дуже хороший син. Поліція відбирала у неї пояснення, але вона не пам'ятає, чи вона розписувалася. Свекруха розповідала, що легковий автомобіль сріблястого кольору здавав назад і збив її. Водій вийшов з авто і відвіз її додому. Свекруха хворіла, у неї було онкологічне захворювання, метастази, однак вона була при пам'яті, сама себе обслуговувала, проживала теж сама і вела звичайний спосіб життя.

Свідок ОСОБА_15 суду показала, що потерпіла була її сестрою. Вона не була присутня при ДТП. 09 серпня 2015 року від племінника - ОСОБА_1 їй стало відомо про ДТП та про те, що її сестра у реанімації. У сестри був перелом променевої кістки, роздріблений плечовий суглоб зі зміщенням. Знаючи, що люди у такому віці з такими травмами не виживають, вона попросила, щоб її пропустили до сестри. Вона заходила у реанімацію до сестри, проте про ДТП вони не розмовляли. Через три дні сестру перевели до травматологічного відділення і та розповіла, що 08 серпня 2015 року її збила машина, коли вона переходила дорогу. Машина вдарила її у район попереку справа і її відкинуло. Зі слів сестри, машина рухалася назад і вона боялася, щоб машина не наїхала на неї, тому вона почала кричати, щоб він зупинився. Водій машини вийшов, дав сестрі води, більше ніякої допомоги він сестрі не надав. Далі обвинувачений посадив її в свій автомобіль і ще з якимось чоловіком привезли сестру додому. Потім сусіди подзвонили сину сестри і лише через чотири години до неї приїхала невістка та викликала швидку допомогу. Після невиликого проміжку часу жінка, яка торгувала яблуками на ринку, розповіла, що бачила, як водій машини помаленьку здавав назад, і здивувалася, що її сестра померла. Цю жінку звуть ОСОБА_20. Також вона розказувала, що машина була сіренького кольору. Коли вона вдруге попросила цю жінку розповісти, як саме збили її сестру, то вона розповіла вже зовсім інше, а саме те, що вона не бачила, як сестру збила машина, а бачила лише, як та лежала біля машини. Вона зрозуміла, що жінка більше нічого їй не скаже, бо боїться і не бажає, щоб її викликали до поліції. Тобто вона почала її обманювати. Потім таксисти дали їй номер телефону якогось ОСОБА_16, який нібито бачив ДТП. Вона зателефонувала цьому ОСОБА_16 і він розповів їй навіть те, у чому була одягнена її сестра. ОСОБА_16 розповів, що машина здавала назад і збила жінку, яка була у червоній кофті. Потім сестру посадили у машину та кудись повезли. Щодо цих свідків вона розповіла своєму племіннику ОСОБА_1 і дала йому номер телефону ОСОБА_16. А потім племінник надав цей номер телефону слідчому. Її сестра вела звичайний спосіб життя, сама себе обслуговувала. Таксист ОСОБА_16 був раніше їй не знайомий, це саме той чоловік, що бачив, як збили її сестру.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона ходила до тепломережі та домовилась там з хлопцями, щоб вони замінили їй батарею. Це було у серпні 2015 року, десь у другій половині дня, більш точну дату та час не пам'ятає. Вона разом з ними купила запчастини, для цього вони і приїхали на ринок. Вони зупинилися біля Лівобережної лікарні, зразу з машини вийшов ОСОБА_9, який сидів на передньому сидінні поруч з водієм, а потім вийшов і водій - ОСОБА_4 (майстер). ОСОБА_4 привів жінку і посадив її до машини. Вона впізнала цю жінку - це була ОСОБА_8. Вона спитала у неї чи пам'ятає та її, але ОСОБА_8 була у шоковому стані і нічого не відповіла. ОСОБА_4, який був за кермом автомобіля, запитав у ОСОБА_8 чи потрібна їй швидка та чи потрібно відвезти її до лікарні. Що саме відповідала ОСОБА_8 вона не зрозуміла, бо та не розмовляла. Як її довезли додому, вона не знає, бо ОСОБА_8 сиділа і нічого не казала, можливо казала пошепки, але вона не чула, хоча сиділи вони пліч о пліч. Олександра сиділа поруч з нею на задньому сидінні автомобіля. Вона думала, що ОСОБА_8 стало зле на вулиці, бо з нею самою таке бувало, а хлопці допомагали їй. Потім, через день, до неї прийшли ОСОБА_4 та син ОСОБА_8 - ОСОБА_1 і тоді вона дізналася, що та потрапила у аварію. Потім десь через місяць від слідчого вона дізналася, що ОСОБА_8 померла і що випадок ДТП прискорив смерть. Машина ОСОБА_4 темного кольору, ближче до чорного. Коли вона сиділа в машині і чекала хлопців, вона дивилася у те вікно, що було біля неї, а з іншого бокового та заднього вона нічого не бачила. Вона не знає, чи вони одразу зупинилися, чи здавали назад, чи припаркувалися, бо вона не розуміється на цьому, оскільки вона не водій. Там ще був автомобіль білого кольору, він стояв попереду них та виїжджав, а ОСОБА_8 привели від задньої частини їхнього автомобіля і посадили до неї. Вона не бачила ДТП і відразу не знала, що з ОСОБА_8 На уточнюючі запитання пояснила, що як вони під'їхали до поліклініки, то відразу вийшов ОСОБА_9 і десь через 10 хвилин вийшов ОСОБА_4 і повернувся разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вже через 7 хвилин. ОСОБА_4 привів ОСОБА_8 зі сторони багажника, а ОСОБА_9 вже сидів у машині, коли саме він встиг сісти, вона не знає. Вона не знає, чи рухалася машина назад, вперед вони точно не їхали, бо там теж стояла машина. Вона виходила з машини для того, щоб ОСОБА_4 посадив туди ОСОБА_8, яка була у шоковому стані, це вона зрозуміла по її очам, а також по тому, що вона їй не відповідала. ОСОБА_4 та ОСОБА_9 відвезли ОСОБА_8 додому, вони сказали, що завели її в дім. Її ніхто не просив змінювати свідчення, недозволені методи до неї не застосовувались, всі були ввічливі.

Свідок ОСОБА_16 суду показав, що в суботу у серпні 2015 року в першій половині дня, більш точну дату та час він не пам'ятає, він стояв біля входу у ринок "Лівобережний", біля кафе та пив каву, а також спостерігав, як водій на сірому автомобілі "Опель" здавав назад на перехресті малої Металургів та б-ру Будівельників біля Першої поліклініки. В цей момент бабуся переходила дорогу. А потім він побачив, як бабуся лежала біля коліс з водійського боку машини. З машини вийшов водій і пасажир, вони разом підняли бабусю, дали їй попити води, а потім посадили її на заднє пасажирське сидіння з лівого боку. З машини ніхто не виходив, вони її одразу посадили, сіли у машину самі, здали назад та поїхали. Також пояснив, що машина рухалася не швидко. Жінка лежала позаду сірого Опеля, але як саме відбулося ДТП, він не бачив. Він бачив, як сірий Опель здавав назад, але як саме він її вдарив, він не бачив. Він почув крик жінки і машина зупинилась. Ноги цієї жінки були більше збоку під колесом водія. Він знаходився від бабусі на відстані десь 6-7 метрів, вона знаходилась на смузі руху машини. Він бачив, що машина змістилася в сторону бабусі, а не бабуся у сторону машини. Іноді він таксує через служби "Любимое", "Економ", "Нове". В той день він таксував на автомобіл "Москвич 2141", р.н. НОМЕР_8, та "ВАЗ 2106", р.н. НОМЕР_9, його мобільні номери: НОМЕР_10, НОМЕР_11. Він працює тільки через службу. Крім того пояснив, що відстань від машини Опель до нього була десь метрів 30. Потерпіла була невисокого зросту, у червоній кофті і юбці. Чи були при ній якісь речі, він не пам'ятає. Раніше він не знав потерпілу. В той день біля ринку було багато машин. Попереду автомобіля Опель Вектра стояв автомобіль зеленого кольору, який потім поїхав. Хлопці були у двох, вони були одягнені у футболки, але які саме він не пам'ятає. Водій Опеля міг виїхати вперед, там не було автомобіля. До ДТП він не знав родичів потерпілої. Він став свідком у справі, коли десь у жовтні йому зателефонувала ОСОБА_15, яка дізналася від його колег, що він був свідком ДТП, вони і дали їй його номер телефону. Він не бачив, чи був у машині ще хтось, окрім водія та пасажира. Він працює здебільшого вночі, а по вихідним і вдень. З ОСОБА_15 він зустрівся біля кафе "Лагуна".

Свідок ОСОБА_19 суду показала, що вона працює реалізатором на ринку "Пасаж". Наприкінці літа 2015 року вона почула тихий крик жінки, а потім побачила, що позаду машини темно-сірого кольору, на відстані десь 20 см, лежить жінка. З машини вийшли чоловіки і дали бабусі води. Потім її посадили до машини, і вона думала, що бабусю повезли до лікарні, але вони проїхали повз. Тоді вона пішла до аптеки та спитала, чи немає у них камер відеоспостереження, бо жінку штовхнула машина. Цього вона не бачила, але поряд стояв її знайомий, який сказав, що машина збила бабусю. У аптеці вона розповіла, що бабусю збила машина, але вони сказали, що у них немає камер відеоспостереження. В поліцію вона з даного приводу не зверталася. Вона була дуже здивована, що бабусю не відвезли до лікарні. Все це відбувалося десь о 12.00 годині дня. Відстань від неї до автомобіля була десь метрів шість. Машина стояла навпроти аптеки. Обличчя чоловіка-водія вона не запам'ятала, бо більше уваги звертала на бабусю, яку посадили на заднє сидіння за водієм. Жінку посадили у автомобіль, він здав назад і проїхав повз поліклініки. Жінка лежала на правому боці, спиною до машини. Коли вона звернула на неї увагу, то жінка стогнала, а підвестись не могла, вона не чула чи казала що-небудь жінка. Її знайомий ОСОБА_16, який стояв поруч з нею, бачив, як збили бабусю. Вона вважає, що бабусю збила машина, що стояла поруч, бо вона стояла не на правильному місці, попереду неї було вільне місце, тому вона зробила висновок, що машина виїжджала. Крові на асфальті не було, вона не бачила. Пошкоджень на машині вона також не бачила. Чи був заведений двигун вона не знає. Хлопці підняли бабусю, добре її підтримували та повели до машини. Бабуся пила воду з пляшки об'ємом 0,5 л. Поруч не було інших припаркованих машин, на відстані були, а поруч ні.

Свідок ОСОБА_20 суду показала, що у суботу влітку 2015 року у першій половині дня (точніше вона не пам'ятає) вона була вдома за адресою: АДРЕСА_3, коли у її двері подзвонили. Вона відчинила двері і побачила, що це був раніше не знайомий їй ОСОБА_4 Він спитав її, як її сусідка тітка ОСОБА_8 себе почуває та пояснив, що та впала і він відвіз її додому, тобто допоміг. Вона разом з ОСОБА_4 пішли у квартиру до ОСОБА_8, двері були відчинені, а та сиділа на ліжку. Вона запитала у ОСОБА_8, як вона себе почуває, на що та відповіла, що у неї болять рука і нога. Вона спробувала покласти сусідку, але їй було боляче, тоді вона зателефонувала її сину та сказала, що його матері погано і її потрібно везти до лікарні. ОСОБА_4 увесь цей час був поруч з нею, він чекав, доки приїде син ОСОБА_8 - ОСОБА_1. Зі слів сусідки, вона зрозуміла, що її збив обвинувачений, бо вона при ній казала ОСОБА_4: "Ти ж мене збив", на що той відповідав, що він допоміг їй, бо вона впала і у нього є свідок, яка була з ним у машині і бачила, що він не збивав. Вона періодично навідувалася до ОСОБА_8, бо її сина довго не було, лише надвечір приїхала його дружина і тітку ОСОБА_8 відвезли до лікарні. Разом з обвинуваченим ще був якийсь чоловік, але його вона не знає. Він сидів разом з ОСОБА_4 під під'їздом, доки чекали на сина ОСОБА_8 Тітка ОСОБА_8 наполягала на тому, що її збив ОСОБА_4, а він говорив, що почув, як жінка впала і він їй допоміг. Такі спогади залишись у неї про те, що казав обвинувачений.

Свідок ОСОБА_22 суду показав, що він є лікарем ортопедом-травматологом. Десь у травні 2015 року (точно він не пам'ятає) він приймав жінку. Запам'ятав її, оскільки у нього не так багато було хворих після ДТП. Це була літня жінка, але ні її прізвища, ні імені він не пам'ятає. Жінка була доставлена швидкою допомогою, з її слів вона була збита машиною світлого (білого) кольору, додому вона була доставлена попутнім транспортом, а у лікарню вона була доставлена десь через 6-8 годин. Все це з її слів. Вона казала, що машина здавала назад чи потихеньку їхала і збила її, точніше він не пам'ятає. Жінці була надана перша допомога. Потерпіла була прийнята у відділення інтенсивної терапії, оскільки вона поступила до них через ДТП. Точно він не пам'ятає, але здається у неї був перелом променевої кістки, нижньої третини стегна і таз. Потім потерпіла була переведена у травматологію. Десь через тиждень вона померла. Вони надали першу допомогу, а що з нею було далі йому невідомо. На швидкій жінка була доставлена одна, її родичі приїхали пізніше. З швидкої до відділення вона була транспортована на каталці, оскільки з такими ушкодженнями люди зазвичай самостійно не пересуваються, проте траплялись випадки коли й пересувались. Людей після ДТП вони завжди оцінюють, як тяжких. Потерпілій було боляче, бо в неї були переломи. Також він зрозумів, що машина з місця ДТП поїхала, але це його особисте враження зі слів потерпілої.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що він працює слюсарем, є колегою ОСОБА_4, який був майстром, проте він не був його підлеглим. 08 серпня 2015 року йому подзвонила ОСОБА_10 з питання щодо негараздів з батареєю. Звідки у неї з'явився його номер телефону, йому не відомо. Він поїхав до неї та подивився, що потрібно докупити для ремонту. Після огляду він разом з ОСОБА_10 поїхали на ринок, щоб купити матеріали, дочекались ОСОБА_4 та поїхали всі разом на ринок по б-ру Будівельників. Там вони припаркувались з правої сторони проїжджої частини, там де всі ставлять автомобілі. Машина стояла на відстані приблизно 1 метр від бордюру, а до пр-ту Металургів було десь 2 метри. І перед ними стояли якісь автомобілі, і ззаду їх теж підперли. Він встав з машини та пішов купити паклю та відрізні диски. Коли він повертався назад з ринку до машини на перехрестя пр-ту Металургів та б-ру Будівельників, то став біля проїжджої частини, пропускаючи автомобіль, що рухався по дорозі, і побачив білий автомобіль, що виїжджав з пр-ту Металургів. Він пропустив цей автомобіль і після цього почув шум, а потім побачив, що десь за 4-5 метрів від машини ОСОБА_4 впала жінка. Він почув крик жінки, що впала, вона кричала: "Ой" чи "Ай". Вона лежала на асфальті на лівому боці десь за 5 метрів від їхньої машини. Її нога при цьому була підігнута, голова була повернута до пр-ту Металургів, а ноги до ринку. Білий автомобіль вже проїжджав. Ширина проїжджої частини там становить десь 5 метрів. Білий автомобіль їхав ближче до правої сторони дороги. Відстань білого автомобіля від жінки була десь 5 метрів. До проїжджої частини від жінки було десь метри чотири. Коли він повернувся, то автомобіль ОСОБА_4 не змінював свого розташування, як його спочатку поставили, так він і стояв. Він та ОСОБА_4 підійшли до цієї жінки, ОСОБА_4 спитав у неї, що сталося, на що вона відповіла, що жарко і у неї запаморочилась голова, тому вона впала. ОСОБА_4 дав жінці води, намочив їй голову та запропонував викликати швидку, але вона відмовилась. Потім вони посадили цю жінку у машину та повезли до поліклініки. В машині окрім нього, ОСОБА_4 та тієї жінки, ще знаходилась ОСОБА_10 Жінка відмовилася їхати до лікарні, вона розповіла їм де вона живе, також у неї зав'язалася розмова з ОСОБА_10, вони були раніше знайомі. Вони під'їхали до під'їзду жінки та допомогли їй піднятися на третій поверх, бо не працював ліфт. Оскільки у жінки була пошкоджена рука, ОСОБА_4 допоміг відкрити їй двері. Потім вони подзвонили до сусідки цієї жінки, щоб та їй допомогла, але її не було вдома. Потерпіла сказала, що вона подзвонить синові і той їй допоможе. Після цього вони поїхали встановлювати батарею ОСОБА_10 і виявилося, що вони загубили ключі від теплопункту. У зв'язку з цим вони повернулись до адреси потерпілої, щоб знайти ключі. Вони шукали і не могли знайти, тоді вони подзвонили в двері квартири тієї жінки та її сусідки. Потерпіла їм не відчинила двері, а сусідка відчинила і вони їй розповіли, що трапилося, тоді вона пішла додому до потерпілої, у якої були відчинені двері. Розповідали сусідці, що жінка впала, а вони їй допомогли, чи казали вони їй про загублені ключі, він не пам'ятає. Сусідка зайшла до потерпілої, взяла у неї телефон і подзвонила її сину. Потерпіла говорила сусідці, що її збила машина. Свої ключі вони знайшли в квартирі у потерпілої. Вони забрали ключі, а сусідка сказала, що зараз приїде син потерпілої. Не дочекавшись сина, вони знову піднялися до потерпілої, тоді сусідка сказала їм, щоб вони не чекали, а їхали. Вони залишили сусідці номер телефону ОСОБА_4, щоб син потерпілої йому подзвонив у разі, якщо йому буде потрібна будь-яка інформація. Після цього вони поїхали. ОСОБА_4 у той день допомагав йому встановити батарею ОСОБА_10 На ринок, щоб купити батарею, він пішов сам і з ринку повертався теж сам. Вони під'їжджали до травмпункту, але жінка відмовилася, тоді вони поїхали на б-р Героїв чи пр-т Металургів, точно він не пам'ятає. Біля дверей травмпункту вони знаходились кілька хвилин, жінка відмовилась від медичної допомоги, тоді вони повезли її додому. Коли вони підїхали до будинку, де мешкає остання, жінка вишла з автомобіля, пересувалася самостійно, тримала лише руку, вона не кульгала. Коли проводили слідчий експеримент з його участю, то він казав, що не бачив, як жінка впала назад, показував, як вона вже лежала, а не падала. Слідчому не розповідав, що повертався за ключами, бо не вважав за потрібне. ОСОБА_4 підійшов допомогти жінці, бо мабуть теж почув, як вона впала.

Крім того винність ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, також підтверджується наступними доказами:

●Витягом з кримінального провадження № 12015040160000210 від 11 вересня 2015 року (а.с. 1 том 1), згідно якого до СВ Дніпродзержинського МУ надійшло повідомлення про те, що під час вивчення матеріалів ДТП, які надійшли до СВ Дніпродзержинського МУ 11 вересня 2015 року з Баглійського РВ Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області (вхідний ДзМУ № 3535 від 11 вересня 2015), за фактом смерті ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 о 05.00 годині, знаходячись в хірургічному відділені КЗ "ДМЛШМД"ДОР" встановлено наступне. 08 серпня 2015 року з МЛШМД м. Дніпродзержинська на лінію "102" Дніпродзержинського МУ надійшло повідомлення про те, що до них за медичною допомогою звернулась ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, з тілесними ушкодженнями у вигляді: закритий перелом середньої треті лівої плечової кістки та закритий перелом шийки правого стегна, які вона отримала внаслідок ДТП 08 серпня 2015 року близько 11.00 годині по бульвару Будівельників в районі ринку "Пасаж" в м. Дніпродзержинську. Даний факт було зареєстровано до ЖЄО ДзМУ № 1437 від 08 серпня 2015 року. В ході перевірки даного повідомлення, старшим інспектором сектору оформлення матеріалів ДТП ВДАІ з обслуговування м. Дніпродзержинська капітаном міліції ОСОБА_23 було здійснено виїзд на вказане місце, де ні осипу скла, ні гальмівного шляху або інших слідів скоєння ДТП не встановлено. Під час проведення розшукових заходів було встановлений ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає АДРЕСА_1, тел. НОМЕР_4, який надав письмове пояснення, в якому вказав, що ОСОБА_8 під час ходьби впала самостійно на проїздну частину біля його автомобіля позаду внаслідок чого і отримала тілесні пошкодження. Та, в подальшому, він надав їй допомогу та довіз додому. Також були встановлені та опитані свідки пригоди, а саме: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, мешкає АДРЕСА_4, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, мешкає АДРЕСА_5, які повідомили, що ОСОБА_8 впала самостійно внаслідок своєї необережності і автомобіль Опель Вектра н.з. НОМЕР_2 стояв припаркований біля правого краю проїзної частини та руху не здійснював. Контакту автомобіля з ОСОБА_8 не відбувалось. Складено акт огляду транспортного засобу, під час якого пошкоджень характерних для даної пригоди не встановлено. Здійснено фотографування автомобіля. В засоби масової інформації навправлено оголошення з метою встановлення свідків чи очевидців. Оскільки дане ДТП не було підтверджено, даний факт розглядався відповідно до ЗУ "Про звернення громадян". 15 серпня 2015 року старшим інспектором сектору оформлення матеріалів ДТП ВДАІ з обслуговування м. Дніпродзержинська капітаном міліції ОСОБА_23 було складено висновок про те, що факт ДТП не підтвердився та матеріали перевірки списані до справи. 10 вересня 2015 року труп ОСОБА_8 направлено до Дніпродзержинського бюро СМЕ. Даний факт зареєстровано до ЖЄО Баглійського РВ за № 9237 від 10 вересня 2015 року. Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 1097 від 11 вересня 2015 року, виданого Дніпродзержинським бюро СМЕ, встановлено, що причиною смерті ОСОБА_8 є інтоксикація, злоякісне новоутворення молочної залози, які виходять за межі однієї і більше вищезазначених локалізацій. Завідуючим бюро СМЕ ОСОБА_24 під час розтину трупу повідомлено про те, що тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_8 у вигляді переломів могли утворитись внаслідок ДТП. У зв'зку з вищевикладеним, в даній події вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України;

●Даними акту огляду транспортного засобу від 11 серпня 2015 року з фототаблицею (а.с. 12-14 том 1), згідно якого був оглянутий автомобіль "Опель Вектра", р.н. НОМЕР_2. Виявлене зовнішнє пошкодження - вмятина на лівому задньому крилі. Пошкоджень, характерних для даної ДТП не виявлено;

●Висновком експерта № 1097-Е від 10 жовтня 2015 року (а.с. 108-112 том 1), згідно якого смерть ОСОБА_8, 1938 року народження, настала від низькодиференційованої протокової карциноми правої молочної залози з метастазами в печінку, кишковик, яка ускладнилася інтоксикацією, про це свідчать дані розтину трупа та судово-гістологічного дослідження: в верхніх квадрантах правої молочної залози білісувате, щільне дрібно бугристе на розрізі залозистого характеру новоутворення 7,0x4,0x3,0см, подібні чисельні новоутворення на всьому протязі печінки діаметром від 0,3см до 0,5см з проростанням на правий кут товстого кишечника; нерівномірне забарвлення та кровонаповнення серцевого м'язу, дистрофічні зміни внутрішніх органів, рідка кров та рихлі згортки в порожнинах серця та просвітку крупних судин.

При дослідженні трупу знайдено: загоєні переломи лівої плечової та променевої кісток, лонної та сідничої кісток ліворуч, синці передньо-внутрішній поверхні нижньої третини правого стегна та верхніх третин обох гомілок, правої кисті та передпліччя, синці лівого плеча та передпліччя, сідниць, садна обличчя ліворуч та лівого променево-зап'ястного суглобу - відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як зазвичай викликаючи тривалий розлад здоров'я понад 21 добу (п.п. 2.2.2. Наказ № 6, МОЗ України від 17 січня 1995 року), утворилися від дії тупого твердого предмета, предметів, якими можуть бути виступаючи частини автотранспорту, незадовго до потрапляння у лікарню.

Для конкретизації механізму необхідне проведення слідчого експерименту.

Згідно історії хвороби на ім'я ОСОБА_8 відомо, що при надходженні у стаціонар у неї взята кров на токсикологію: результати на алкоголь негативні.

За життя ОСОБА_8 хворіла на хронічну ішемічну хворобу серця.

Згідно історії хвороби на ім'я ОСОБА_8 відомо, що смерть її настала ІНФОРМАЦІЯ_10 о 05.00 годині;

●Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17 грудня 2015 року з фототаблицею (а.с. 116-119 том 1), який досліджено у судовому засіданні з демонстрацією відеозапису, що знаходиться на носії інформації - компакт-диску CD-R 4.7 GB 120 min 16 X, який був проведений 17 грудня 2015 року за участі ОСОБА_25, під час якого свідок ОСОБА_25 показав розташування на перехресті пр-ту Металургів та б-ру Будівельників автомобілю "Опель Вектра", р.н. НОМЕР_2, сірого кольору, а також відстань жінки, що лежала на проїжджій частині, до задньої лівої частини вказаного автомобіля - 0,8 м. Пояснив, що він не бачив момент падіння потерпілої;

●Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17 грудня 2015 року з фототаблицею (а.с. 120-125 том 1), під час якого свідок ОСОБА_16 відтворив обстановку та обставини вчинення автомобілем "Опель Вектра", р. н. НОМЕР_2, сірого кольору на жінку-пішохода, також показав їх розташування на перехресті пр-ту Металургів та б-ру Будівельників;

●Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17 грудня 2015 року з фототаблицею (а.с. 126-129 том 1), який досліджено у судовому засіданні з демонстрацією відеозапису, що знаходиться на носії інформації - компакт-диску CD-R 4.7 GB 120 min 16 X, який був проведений 17 грудня 2015 року за участі ОСОБА_19, під час якого свідок ОСОБА_19 відтворила розташування на перехресті пр-ту Металургів та б-ру Будівельників автомобілю "Опель Вектра", р.н. НОМЕР_2, сірого кольору, а також розташування жінки, що лежала на проїжджій частині. Пояснила, що вона не бачила момент наїзду на потерпілу;

●Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17 грудня 2015 року з фототаблицею (а.с. 130-135 том 1), під час якого свідок ОСОБА_9 показав розташування на перехресті пр-ту Металургів та б-ру Будівельників автомобілю "Опель Вектра", р.н. НОМЕР_2, сірого кольору, а також розташування жінки, що лежала на проїжджій частині. Пояснив, що жінка впала самостійно, автомобіль у цей час не рухався;

●Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17 грудня 2015 року з фототаблицею (а.с. 136-141 том 1), під час якого ОСОБА_4 показав розташування на перехресті пр-ту Металургів та б-ру Будівельників свого автомобілю "Опель Вектра", р.н. НОМЕР_2, сірого кольору, пояснив, що автомобіль зовсім не рухався в той момент, як він почув жіночий крик і вийшов з автомобілю, щоб подивитись, що сталося. Показав розташування жінки, що лежала на проїжджій частині позаду його автомобілю на відстані 5,3 м. від автомобіля та 5,1 м від проїжджої частини б-ру Будівельників;

●Висновком експерта № 21/10.1-18 від 18 лютого 2016 року (а.с. 149-151 том 1), згідно якого у даній дорожній обстановці водій автомобіля "Опель Вектра" ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України. В умовах місця пригоди технічна можливість запобігти пригоді для водія автомобіля "Опель Вектра" ОСОБА_4 визначалася виконанням ним вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати їх. При заданому механізмі пригоди, дії водія автомобіля "Опель Вектра" ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що, з технічної точки зору, знаходилося в причинному зв'язку з настанням події даної пригоди;

●Даними протоколу огляду місця події від 20 лютого 2016 року зі схемою та фототаблицею (а.с. 170-174 том 1), згідно якого була оглянута ділянка проїжджої частини по б-ру Будівельників в районі входу на Лівобережний ринок "Пасаж" та будинку № 7 по б-ру Будівельників, а саме: перехрестя б-ру Будівельників з дорогою без назви, що з'єднує проїжджі частини: б-р Будівельників та б-р Героїв (у народі Мала Металургів). Під час огляду будь-яких дефектів проїжджої частини та слідів, характерних для ДТП, не виявлено. Ширина проїжджої частини б-ру Будівельників становить 12,4 м, "Малої Металургів" - 5,7 м, та в місці з'єднання, в межах кордону перехрестя - 19,5 м. З місця огляду нічого не вилучалося;

●Характеризуючими даними ОСОБА_4 (а.с. 214-221 том 1);

●Висновком експерта № 155 від 08 серпня 2016 року (а.с. 43-72 том 2), згідно якого на підставі ознайомлення з матеріалами кримінального провадження по факту смерті ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, з урахуванням даних медичних документів, відповідно до питань поставлених на вирішення експертизи, судово-медична експертна комісія приходить до наступних підсумків:

Згідно даних медичної документації та первинних судово-медичних експертиз, у потерпілої ОСОБА_8 мали місце наступні тілесні ушкодження: великі синці на передній та задній поверхні лівого передпліччя з розповсюдженням на зовнішню поверхню плеча до нижньої його третини; на ліктьовій поверхні лівого передпліччя на всьому протязі; на розгинальній поверхні правого передпліччя в середній третині; на тильній поверхні правої кисті з розповсюдженням на нижню третину передпліччя; на переднє-внутрішній поверхні лівого стегна в середній третині; по переднє-внутрішній поверхні лівої гомілки в середній третині; на передній поверхні правої гомілки в верхній третині; в області обох сідниць з крововиливом в товщу м'язів правої сідниці; всі синці багрово-синюшного кольору з нечіткими жовтуватими контурами; косий перелом лівої променевої кістки, внутрішньо суглобовий перелом шилоподібного відростку лівої ліктьової кістки зі зсувом кісткових фрагментів; розрив дистального променево-ліктьового синдесмозу з задовільним стоянням відламків правої променевої кістки після метало остеосинтезу; косий перелом діалізу лівої плечової кістки з вираженим зсувом відламків, заходженням їх до 4,0 см та вкороченням лівого плеча; косі переломи обох лонних (лобковий) та сідничних кісток з розривом переднього полу кільця та деформацією замикальних отворів (на тлі метастатичного ураження хрестця, кісток тазу та обох стегнових кісток); дрібні садна в лобній ділянці ліворуч, в лівій виличній області, покриті шкоринкою, жовто-коричневого кольору, розташовану вище рівня навколишньої незміненої шкіри.

Характер тілесних ушкоджень з переломами кісток тазу та кісток лівої верхньої кінцівки, свідчить по те, що всі пошкодження, виявлені у потерпілої, виникли від дії тупих твердих предметів, діючих з великою силою, а також при ударі о подібні, могли виникнути при дорожньо-транспортній події.

Ступень вираженості загоєння ушкоджень (багрово-синюшний колір з нечіткими контурами синці, садна покриті шкоринкою жовтувато-коричневого кольору, розташованої вище рівня навколишньої незміненої шкіри; загоєні переломи, буро-червоний колір крововиливу в товщу м'язу правої сідниці) свідчить про те, що всі пошкодження могли виникнути в термін, а також при обставинах, вказаних в постанові про призначення комісійної судово-медичної експертизи, в медичній документації та в матеріалах кримінального провадження, тобто 08 серпня 2015 року при дорожньо-транспортній події.

Якихсь судово-медичних даних, які б свідчили про інший термін виникнення тілесних ушкоджень, нема.

Смерть ОСОБА_8 настала від низько диференційованої протокової карциноми (злоякісної пухлини) правої молочної залози, в перебігу якої виникли численні метастази в товстий кишечник, печінку, кістки стегон, тазу (хрестець, сідничні та лобкові кістки), в область головки та середню третину лівої плечової кістки, ребер, лопаток, а також в шийні хребці, що підтверджується даними судово-медичного та судово-гістологічного дослідження.

Всі тілесні ушкодження, виявлені у потерпілої ОСОБА_8 у вигляді тупої травми голови, тулубу, кінцівок, відмічених вище, знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною подією.

Виявлені тілесні ушкодження не знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті, але, не виключно, могли сприяти більш швидшому настанні смерті, так як, незалежно від того, що ці пошкодження не є небезпечними для життя, але їх кількість та характер, в тій чи іншій міри впливали на перебіг самих пошкоджень, а також на перебіг хронічного злоякісного захворювання, яке мало місце в даному випадку.

Характер та локалізація тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілої, свідчать про те, що вони могли виникнути при дорожньо-транспортній події, а саме: удар частинами транспортного засобу, який рухався, в область правої половини тіла, в момент коли потерпіла знаходилася у вертикальному, або в близькому до нього положенні, в результаті чого, більш вірогідно, могли виникнути пошкодження в області правих кінцівок (верхньої та нижньої), у вигляді великих синців на цих кінцівках, з подальшим падінням на тверде покриття та ударами об нього областю лівої верхньої кінцівки та сідниць, в результаті чого виникли переломи плечової та обох кісток передпліччя лівої верхньої кінцівки, які могли виникнути внаслідок опору цієї кінцівки о тверде покриття ґрунту при падінні від автотранспорту, синці в області сідниць та переломи кісток тазу з розривом переднього полу кільця та деформацією замикальних отворів.

Більш конкретніше визначити механізм спричинення тілесних ушкоджень не представляється можливим, так як для цього немає об'єктивних судово-медичних даних, а також тому, що відсутні будь-які пошкодження на транспортному засобу, по локалізації яких можливо було визначити, якою частиною транспортного засобу був контакт пішохода з транспортом, та які конкретно при цьому могли виникнути пошкодження на тілі потерпілої.

Характер, локалізація в різних анатомічних ділянках тіла та їх кількість виключають можливість виникнення тілесних ушкоджень при падінні потерпілої з висоти власного росту.

Вважаємо необхідним відмітити, що вирішення питання відносно обставини тих чи інших подій не входить до компетенції судово-медичної експертної комісії, а вирішується шляхом слідства.

Характер же тілесних ушкоджень, а саме переломи кісток тазу, не виключає можливість виконувати потерпілими активних дій, конкретний характер яких встановлюється шляхом слідства.

Як було відмічено вище, смерть потерпілої настала в результаті хронічного злоякісного захворювання молочної залози з метастазами в печінку, легені, товстий кишечник, в кістки тулубу та кінцівок, в шийні хребці.

Виявлені тілесні ушкодження, враховуючи їх кількість та характер, могли негативно вплинути на перебіг хронічного захворювання, яке мало місце в потерпілої, що привело до більш швидкого настання смерті.

Хоча подібна патологія, яка мала місце у ОСОБА_8, могла привести до смерті і без наявності тілесних ушкоджень, час настання якої визначити не представляється можливим.

Згідно даних медичної карти стаціонарного хворого, смерть ОСОБА_8 настала ІНФОРМАЦІЯ_10 в 05.00 годин.

Механізм виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_8, розкритий при проведенні первинних судово-медичних експертиз, не суперечить механізму спричинення пошкоджень, визначеному судово-медичною експертною комісією

Переломи обох лонних (лобкових) та сідничних кісток з розривом переднього синдесмозу, деформацією замикальних отворів, були виявлені при рентгенологічному дослідженні цих кісток.

Перелом шийки стегна не підтверджений даними рентгенологічного дослідження, тому не приймається до уваги судово-медичною експертною комісією при проведенні комісійної судово-медичної експертизи. Об'єктивно підтверджені наявність тільки синців в області стегна.

Вважаємо необхідним відмітити, що пошкодження хворобливо змінених тканин та органів (в даному випадку численні метастази в органи та кістки тулубу та кінцівок), може бути розцінено по ступеню тяжкості, як пошкодження здорових, якщо між цими пошкодженнями є прямий причинний зв'язок, (підстава: п. 4.7. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 року за № 6 та узгоджених з Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Службою безпеки України та Міністерством внутрішніх справ України).

Вважаємо необхідним відмітити, що судово-медичний експерт не може приймати до уваги показання потерпілих, обвинувачених, свідків та інших осіб, так як вони (показання) можуть змінюватися, як на досудовому слідстві, так і в суді.

Оцінка показань є прерогативою судово-слідчих органів.

По даним медичної карти стаціонарного хворого № 4800 КЗ "ДМЛШМД" ДОР", потерпіла ОСОБА_8, при надходженні на лікування, скаржилася не тільки на біль в області верхніх кінцівок, а і на біль в області тазу, порушення функції лівої верхньої та лівої нижньої кінцівки. Був встановлений діагноз: перелом лівої плечової та обох кісток лівого передпліччя. Перелом лонних та сідничної кісток з задовільним стоянням відламків, центральний вивих стегна (не вказано якого).

В подальшому вивих стегна, а також перелом стегнових кісток не підтвердився об'єктивними даними (даними рентгенологічного дослідження).

З подібними переломами кісток тазу (задовільне стоянні відламків) потерпілі можуть деякий час сидіти. Вирішення питання, в якому конкретно положенні та який конкретно проміжок часу сиділа потерпіла не входить до компетенції експертної комісії, а встановлюється шляхом слідства.

Звертаємо увагу на той факт, що характер та локалізація тілесних ушкоджень, їх кількість виключає можливість їх виникнення при падінні.

Як відмічено вище, всі пошкодження, виявлені у потерпілої, виникли в результаті дії тупих твердих предметів, діючих з великою силою, могли утворитися при дорожньо-транспортній події.

Якихось судово-медичних даних, які б свідчили про інший термін спричинення тілесних ушкоджень, не визначено.

Вирішення цього питання чому ті чи інші тілесні ушкодження не описані лікарями, якщо такі, на той час, мали місце у пацієнтів не входить до компетенції судово-медичної експертної комісії, а вирішується шляхом слідства, при якому встановлюється причина.

При надходженні в стаціонар відмічено, що мають місце садна обличчя. Клінічних даних, які б підтвердили наявність черепно-мозкової травми, комісією експертів не встановлено. В даному випадку мала місце не черепно-мозкова травма, а забій м'яких тканин голови у вигляді саден.

Як вже відмічалося вище, вирішення питання відносно конкретних обставин спричинення тих чи інших тілесних ушкоджень не входить до компетенції судово-медичної експертної комісії, а вирішується шляхом слідства.

В даному випадку були виявлені закриті переломи лівого плеча та обох кісток лівого передпліччя, лінії яких розташовані в незміненій кістковій тканині (тобто в ділянках не вражених патологічним процесом - відсутність в цих областях метастазів).

Механізм виникнення цих пошкоджень, розкритий вище при відповіді на питання № 6 та № 7, а саме: могли виникнути при падінні від автомобіля з упором цією кінцівкою о тверде покриття ґрунту, що підтверджується наявністю внутрішньо суглобового перелому шиловидного відростку ліктьової кістки

При внутрішньому дослідженні трупу гр. ОСОБА_8 в акті судово-медичної експертизи № 1097-Е, відмічено, що мають місце зрощені переломи у вигляді білісуватих потовщень та бугристостей (ознаки кісткових мозолів) в області перелом кісток тазу та лівої верхньої кінцівки.

Вид переломів відмічений при проведенні рентгенологічного дослідження, термін виникнення, як відмічено в первинних судово-медичних експертиз, а також в теперішній комісійній судово-медичній експертизі, може відповідно терміну спричинення тілесних ушкоджень, тобто 08 серпня 2015 року.

Термін розрішення (загоєння) гематом залежить від глибини розташування гематоми, їх об'єму, особистими реакціями організму пацієнтів, а також, не всі гематоми з'являються відразу після травми, а іноді через декілька днів (відносно глибини їх розташування в м'яких тканинах).

Вирішення питання відносно конкретного транспортного засобу, який приймав участь в дорожньо-транспортній події, не входить до компетенції судово-медичної експертної комісії, а вирішується шляхом слідства.

Механізм та послідовність спричинення тілесних ушкоджень, вказана при визначенні механізму всіх тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілої в даних підсумках комісійної судово-медичної експертизи.

Судово-медичний експерт не може приймати до уваги показання потерпілих, обвинувачений, свідків та інших осіб, так як вони (показання) можуть змінюватися, як на досудовому слідстві, так і в суді.

Судово-медичний експерт при проведенні судово-медичних досліджень, обстежень та експертиз різного характеру, приймають до уваги тільки об'єктивні судово-медичні дані, які дозволяють визначити наявність, локалізацію, характер, термін виникнення, механізм спричинення тілесних ушкоджень, їх ступень тяжкості, тощо.

В даному випадку, згідно даних медичної документації, якихось тілесних ушкоджень, характерних для виникнення їх при волочінні тіла по твердому покриттю ґрунту, експертною комісією не встановлено.

Але, в даному випадку, одяг потерпілої не був досліджений. А при контакті тіла з тупими твердими предметами при наявності одягу на тих чи інших ділянках тіла, можуть бути відсутні ці ознаки на шкіряних покровах, а відмічатися на одязі потерпілих.

Як було відмічено вище, характер, локалізація та кількість тілесних ушкоджень виключає можливість спричинення ушкоджень, виявлених у потерпілої при падіння з висоти власного зросту, не залежно від локалізації частин транспортного засобу, за участю якого були спричинені тілесні ушкодження.

Факт участі ОСОБА_4 або інших осіб вирішується шляхом слідства. Вирішення питання відносно конкретного транспортного засобу, яким були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_8, не входить до компетенції судово-медичної експертної комісії, а також вирішується шляхом слідства.

Аналіз наведених вище доказів, суд вважає належними та допустимими.

Сторонами захисту та обвинувачення були заявлені свідки ОСОБА_25, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_11, ОСОБА_23, ОСОБА_29, ОСОБА_30 однак явка останніх в судове засідання так і не була забезпечена, а ухвала суду про привід залишилася без виконання. В судовому засіданні останні відмовився від зазначених свідків і вважали за можливе закінчувати розгляд кримінального провадження без вищевказаних свідків.

Суд, з урахування думки учасників кримінального провадження, вважає за можливе закінчити розгляд кримінального провадження без допиту свідків ОСОБА_25, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_11, ОСОБА_23, ОСОБА_29, ОСОБА_30, які неодноразово викликались у судові засідання як рекомендованим поштовим відправленням так і примусово, шляхом застосування приводу.

Суд вважає дії ОСОБА_4 органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Доказами на підтвердження встановлених судом обставин є зазначені вище показання потерпілого ОСОБА_1, свідків: ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_15, ОСОБА_22 та дослідженими судом документами: витягом з кримінального провадження № 12015040160000210 від 11 вересня 2015 року; даними акту огляду транспортного засобу від 11 серпня 2015 року з фототаблицею; висновком експерта № 1097-Е від 10 жовтня 2015 року; даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17 грудня 2015 року з фототаблицею за участі свідка ОСОБА_25; даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17 грудня 2015 року з фототаблицею за участі свідка ОСОБА_16; даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17 грудня 2015 року з фототаблицею за участі свідка ОСОБА_19; даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17 грудня 2015 року з фототаблицею; даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17 грудня 2015 року з фототаблицею; висновком експерта № 21/10.1-18 від 18 лютого 2016 року; даними протоколу огляду місця події від 20 лютого 2016 року зі схемою та фото таблицею; висновком експерта № 155 від 08 серпня 2016 року.

Показання потерпілого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_15, ОСОБА_22 є незмінними та послідовними, узгоджуються між собою, доповнюють та не суперечать один одному, узгоджуються з іншими доказами у їх сукупності, дослідженими в судовому засіданні. Тому у суду відсутні підстави ставити показання цих свідків та досліджені докази під сумнів, у зв'язку із чим суд приймає їх за основу як належні та допустимі докази.

Про те суд оцінює критично покази в судовому засідання свідка ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_4 не вчиняв ДТП і не збивав ОСОБА_8, так як вказаний свідок взагалі не був очевидцем подій ДТП. У своїх показах ОСОБА_9 наголошував на тому, що не бачив як і від чого жінка падала, а висловив лише свої примущення відносно ДТП за участі білого автомобіля і потерпілої, тобто останній з його показів бачив лише як вона вже лежала на асфальті. Крім того вказаний свідок є знайомим обвинуваченого та перебуває з ним у добрих стосунках, тож суд знаходить покази в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 такими, що не можуть бути прийняті судом як достовірні, і вважає їх такими як намагання допомогти обвинуваченому уникнути кримінальної відповідальності, оскільки його покази щодо розвитку подій, що мали місце 08.08.2015 року і їх наслідки, спростовуються, показами свідків ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_15, ОСОБА_22

Також суд критично оцінює покази обвинуваченого в судовому засіданні про те, що автомобіль під його керування не здійснював рух і він не скоював наїзд на потерпілу, а лише допоміг ОСОБА_8 підійнятися і відвіз її додому, оскільки останні спростовуються дослідженими доказами, а тому суд вважає їх такими як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення. Показаня обвинуваченого, що автомобіль під його керуванням не рухався, а був припаркований і траєкторія його розташування відносно ОСОБА_8 була на відстані 3-4 метри, спростовується показаннями свідків. Згідно висновку експерта № 21/10.1-18 від 18 лютого 2016 року, водій автомобіля "Опель Вектра" ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України. В умовах місця пригоди технічна можливість запобігти пригоді для водія автомобіля "Опель Вектра" ОСОБА_4 визначалася виконанням ним вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати їх. При заданому механізмі пригоди, дії водія автомобіля "Опель Вектра" ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що, з технічної точки зору, знаходилося в причинному зв'язку з настанням події даної пригоди.

Крім того суд критично оцінює тези захисної промови, заявлені обвинуваченим в судовому засіданні відносно того, що йому не потрібно було здійснювати виїзд заднім ходом, так як попереду нього на місті парковки не було припаркованих автомобілів, а місця для виїзду автомобіля було більш ніж достатньо, щоб виїхати на дорогу з односторонньою смугою руху, оскільки його наголошення на вказаних фактах не відображають дійсних подій, що відбулися 08.08.2015 року, так як згідно його ж показів у судовому засіданні він зазначив « Він допоміг жінці сісти на заднє сидіння позаду водія. Далі, з увімкненим аварійним сигналом, він здав назад метрів з 10 і заїхав у двір поліклініки № 1 до медпункту», тобто наголошуючи на можливості виїзду автомобіля в перед, згідно його ж пояснень, він здійснив рух заднім ходом, що ставить під сумнів правдивість його тверджень.

Також суд не бере до уваги, посилання обвинуваченого на відсутність пошкодження його автомобіля і відсутність уламків частин чи скла автомобіля на місці ДТП, оскільки померла ОСОБА_8 була особою похилого віку, для якої достатньо було незначного удару автомобіля для спричинення шкоди її здоров'ю і настання негативних наслідків, без будь-яких пошкоджень для транспортного засобу.

Суд також не приймає до уваги посилання обвинуваченого на те, що ОСОБА_10, вказувала, що автомобіль в якому вона знаходилась на парковці біля ринку «Пассаж» не здійснював ніяких рухів, а також не має причетності до травмування, її давньої знайомої ОСОБА_8 та те, що капітан міліції ОСОБА_13 разом з ОСОБА_1 прохали ОСОБА_10, змінити свої свідчення та вказати що ОСОБА_8 збив на своєму автомобілі водій ОСОБА_4, оскільки вони спростовуються показами наданими у судовому засіданні самою ОСОБА_10, яка показала, що не знає, чи вони одразу зупинилися, чи здавали назад, чи припаркувалися, бо вона не розуміється на цьому, оскільки вона не водій. Вона не знає, чи рухалася машина назад, вперед вони точно не їхали, бо там теж стояла машина. Також остання пояснила суду, що її ніхто не просив змінювати свідчення, недозволені методи до неї не застосовувались, всі були ввічливі.

Крім того суд також не приймає до уваги посилання обвинуваченого на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_15 неодноразово вмовляли свідків ОСОБА_19 і ОСОБА_25 свідчити проти останнього, оскільки вказані обставини є лише припущенням обвинуваченого, не підтвердженого будь-якими доказами. Крім того вказані обставини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і спростовуються показами свідка ОСОБА_19

Також суд вважає необґрунтованими посилання обвинуваченого на невірність чи неточність висновків, судових експертів, оскільки обвинувачений не є фахівцем з вирішення даних питань, які потребують спеціальних знань в області відповідних наук. Крім того суд критично оцінює посилання обвинуваченого на те, що згідно зі слів хворої ОСОБА_8, травма автодорожня, а саме, що вона збита автомобілем білого кольору, і те що вказані обставини зазначені в в судово-медичних експертизах та показах лікаря прийомного відділення ОСОБА_31, оскільки вказані факти були записані зі слів ОСОБА_8, яка після отриманих травм і тривалого ненадання постраждалій медичної допомоги, була в станні сильного хвилювання, що могло бути наслідком помилкового сприйняття потерпілою подій і фактів. Крім того вказані обставини спростовуються також поясненнями свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_20, яким потерпіла розповідала, про обставини ДТП, ще до того як остання була госпіталізована до лікарні, а саме зазначала, що збив її автомобіль сірого кольору і вказала саме на обвинуваченого, коли той був в її квартирі.

Суд вважає також необґрунтованими посилання обвинуваченого на те, що слідчим ОСОБА_13 при проведенні слідчого експерименту були допущенні грубі процесуальні порушення, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Крім того обвинувачений посилався на те, що в кримінальному провадженні є свідок, зі слів якого побудована судово-медична та авто-технічна експертизи, а також побудоване обвинувачення - це свідок ОСОБА_16 З його свідчень в кримінальному провадженні, він став свідком ДТП, перебуваючи в той момент біля кіоску на протилежній стороні міста пригоди. Ці всі свідчення записані на диску слідчого експерименту. На момент здійснення слідчого експерименту, пора року була зима, він не взяв до уваги той факт, що біля вказаного ним кіоску, у літній час по ліву та праву сторони, від його місця знаходження, були встановленні холодильники для охолодження напоїв, висота яких більш 2-х метрів, а це обмежує видимість на проїжджу частину, та абсолютно закриває видимість на місце події. Взимку вказані холодильники демонтують за ненадобністю. Зі слів ОСОБА_16, його як свідка, знайшла незнайома йому раніше жінка, яку він називає тіткою ОСОБА_15. На судовому засіданні, за участю саме ОСОБА_16, на питання чи знайомий йому хто-небудь зі сторони потерпілих, він відповів, що ні, а також відповів, що не знайомий з ОСОБА_14, який потерпілому приходиться двоюрідним братом. З соціальних мереж ВК, йому стало відомо, що ОСОБА_14 та ОСОБА_16 перебувають у дружніх стосунках, ще задовго до події. Таким чином ОСОБА_16 є підставним свідком по даній справі, по проханню потерпілої сторони, а також при одночасному допиті з обвинуваченим у кабінеті у капітана ОСОБА_13, він не вказав жодного факту, яке б вказувало б на його присутність під час пригоди.

У судовому засіданні від 06.10.2017 року був оглянутий диск з відеозаписом та скріншотами, наданий обвинуваченим на підтвердження родинних та дружніх зв'язків свідка ОСОБА_16 з потерпілою стороною.

Суд не приймає до уваги вказані обставини обвинуваченим та оглянутий диск з відеозаписом, на якому мається запис з всесвітньої мережі Інтернет, а саме сторінки сайту соціальної мережі «Вконтакте», наданих обвинуваченим на підтвердження родинних та дружніх зв'язків між потерпілим та свідком ОСОБА_16 і що має місце фальсифікація, оскільки вони жодним чином не підтверджують наявність чи відсутність родинних чи дружніх зв'язків між останніми, так як не містять жодної доказової інформації відносно вказаних обставин. Крім того соціальна мережа «ВК» не є процесуальним джерелом доказів. Також суд не бере до уваги і ті твердження обвинуваченого, що свідок ОСОБА_16 не міг бачити проїжджу частину, із-за перешкод, а саме холодильників, які закривали видимість на місце події, оскільки докази не можуть ґрунтуватися на примущеннях. Також суд критично відноситься до пояснень обвинуваченого відносно того, що при одночасному допиті з обвинуваченим у кабінеті у капітана ОСОБА_13, свідок не вказав жодного факту, яке б вказувало б на його присутність під час пригоди, оскільки доводи обвинуваченого повністю спростовуються показами самого ОСОБА_16 та наданими суду об'єктивними доказами.

Також суд не бере до уваги посилання обвинуваченого на те, що син потерпілої ОСОБА_1 який слідством визнаний потерпілим, його дружина ОСОБА_18 та тітка ОСОБА_15 свідчать не однозначно, про обставини справи та травматизм ОСОБА_8, у день події, який настав 08.08.15 року, оскільки вказані покази проаналізовані судом, є послідовними, узгоджуються між собою, доповнюють та не суперечать один одному, узгоджуються з іншими доказами у їх сукупності, дослідженими в судовому засіданні. Тому у суду відсутні підстави ставити показання останніх під сумнів.

Доводи обвинуваченого щодо наявності порушень процесуального законодавства при проведенні слідчого єксперементу, що всі особи були викликані на один день і той же час, не є порушенням вимог норм КПК України, оскільки згідно оглянутих у судовому засіданні відеозаписів, що знаходиться на носії інформації - компакт-диску CD-R 4.7 GB 120 min 16 X, які були проведені 17 грудня 2015 року за участі ОСОБА_19 та ОСОБА_25, слідчий експеримент проводився з кожною особою окремо.

Так, відповідно до ст.84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст.85 КПК України).

Тому, суд констатує той факт, що доводи обвинуваченого про те, що він не вчиняв інкримінованого йому кримінального правопорушення, не спростовують доказів, наданих стороною обвинувачення та досліджених і проаналізованих судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом… Суд, зберігаючи об'єктивність, та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття справедливого суду включає принцип змагальності процесу.

Так, в п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року (остаточне 06.12.2005 року) наголошується, що «принцип рівності сторін у процесі є однією зі складових більш широкого поняття справедливого суду, яке також включає основоположний принцип змагальності процесу (див. рішення у справі «Руіз Матеос проти Іспанії»). Крім того принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєво більш невигідне становище порівняно з іншою стороною… Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні має бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та доводами, представленими іншою стороною, і відповісти на них…».

Також, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Під час судового розгляду справи по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, судом було дотримано гарантії рівності процесуальних засобів сторін, оскільки сторони процесу мали можливість прокоментувати аргументи чи спростувати підстави, наведені іншою стороною, зокрема, заявляти клопотання, висловлювати думку з приводу доводів іншої сторони, допитувати свідків, надавати та досліджувати докази.

З огляду на встановлені судом обставини суд вважає, що ОСОБА_4 повинен нести кримінальну відповідальність за вчинений ним злочини - за ч. 1 ст. 286 КК України.

При призначенні ОСОБА_4 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, думку потерпілого, який просив суворо покарати обвинуваченого, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є інвалідом ІІІ групи, (відсутня одна нирка), хворіє на виразку шлунку, має на утриманні малолітню дитину - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, позитивно характеризується за місцем мешкання, працює, свою вину у скоєному правопорушенні не визнає, шкоду не відшкодував.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» із змінами, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, тощо).

Відповідно до п. п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначені покарання за ст. 286 КК України суди мають урахувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортну, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів та ін.), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України (абз.17), ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

З досудової доповіді, складеної територіальним органом пробації за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 за № 1429 від 07 квітня 2017 року вбачається, що ймовірність вчинення повторного правопорушення низька, виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства (у т.ч. для окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов'язків, відповідно до ч. 2 ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення відносно особи похилого віку.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає за можливе призначити покарання ОСОБА_4 в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, у вигляді виправних робіт без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, при цьому правових підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає. Додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами не призначається виходячи з роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», оскільки враховується характер та мотив дій обвинуваченого, а саме те, що його дії носили необережний характер, є інвалідом 3 групи, на момент вчинення ДТП він був тверезий, а тому суд приходить до висновку про недоцільність призначення даного покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про застосування до нього положень Закону України від 22 грудня 2016 року "Про амністію у 2016 році" та звільнення від відбування призначеного покарання на підставі п."г" ст.1 Закону.

Вирішуючи питання про можливість звільнення обвинуваченого від покарання за цим вироком та застосування до нього амністії, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 85 КК України, на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. Стаття 86 КК України передбачає, що підставою для такого звільнення є відповідний закон України щодо певної категорії осіб.

За п. "г" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, зокрема, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке не є тяжким або особливо тяжким, є інвалідом третьої групи (безстроково), що підтверджується довідкою МСЕК №597560 (а.с. 93 с.п.).

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_4, вчинене ним до набрання чинності Законом України від 22 грудня 2016 року "Про амністію у 2016 році", не входять до переліку злочину, на який амністія не поширюється, зазначених в ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні", а також ст. 9 Закону України від 22 грудня 2016 року "Про амністію у 2016 році".

Прокурор не заперечував проти застосування акту амністії до обвинуваченого.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_4 підпадає під дію п. "г" ст. 1 Закону України від 22 грудня 2016 року "Про амністію у 2016 році".

КЗ «Камянська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» заявлено цивільний позов в якому просить стягнути з ОСОБА_4 на їх користь витрати на лікування ОСОБА_8, на загальну суму у розмірі 12274, 10 грн. КЗ «Камянська міська лікарня швидкої медичної допомоги» у своїй заяві від 04.04.2017 №166, позов підтримали та просила розглянути справу за їх відсутності.

Обвинувачений та його захисник позов не визнали у повному обсязі.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з насупного.

Відповідно до ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

За змістом наведеної норми права відповідальність за відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на винного при заподіянні шкоди як умисними, так і необережними діями.

Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року.

Відповідно до п. 2 цього Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.

Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарних хворих або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворих із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілих за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжкодня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Встановлено, що КЗ «Камянська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» є лікувально-профілактичним закладом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з районних бюджетів належать видатки на охорону здоров'я, а саме: первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, а також дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти, центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги).

Потерпіла ОСОБА_8 у зв'язку із заподіянням їй тілесного ушкодження середньої тяжкості внаслідок ДТП, перебувала на стаціонарному лікуванні в КЗ «Камянська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» з 08.08.2015р. по 11.08.2015р. - 1,5 ліжко-днів та з 11.08.2015р. по 10.09.2015р. - 29 ліжко-днів. Витрати на її лікування становлять 12274,10 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_4 як з винної особи у вчиненні злочину, на користь КЗ «Камянська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради».

До початку судового розгляду потерпілим ОСОБА_1 подано цивільний позов, який в подальшому уточнено, про стягнення з обвинуваченого на його користь 5033 грн. в якості відшкодування завданої матеріальної шкоди та заподіяну йому моральну шкоду у сумі 20000 грн.

В судовому засіданні потерпілий та його представник підтримали цивільний позов та просили його задовольнити.

Обвинувачений та його захисник у задоволенні позову просили відмовити у повному обсязі.

Розглянувши цивільний позов, поданий потерпілим ОСОБА_1, суд вважає за необхідне задовольнити його частково, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ст. 1195 ЦК України - фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 р. (з наступними змінами) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяній нею (в порядку часткової відповідальності).

Згідно ч .3 ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимоги щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого матеріальної шкоди у розмірі 5033 грн., яка складається з витрат на придбання ліків для лікування матері потерпілого - ОСОБА_8, що документально підтверджені (а.с. 27-28 с.п), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в межах заявленної суми позову.

Згідно ст.128 ч.1, ч.5 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Частиною 2 ст.1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вирішуючи позов про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого, суд знаходить його частково обґрунтованим, зумовленим душевними стражданнями через втрату близької людини, що потягло за собою зміни у звичному засобі життя потерпілого та його емоційному і майновому стані, і при розв'язанні питання про розмір шкоди, яку належить стягнути, виходить з положень ст. 23 ЦК України, згідно із якою розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодування, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Вирішуючи питання про розмір морального відшкодування, суд в силу ст. 1193 ЦК України враховує майновий стан особи, що заподіяла шкоду, наявність на утриманні малолітньої дитини, є інвалідом 3 групи, і вважає, що сума в 5000 грн. є домірною глибині емоційних переживань потерпілого відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, суд вважає, що на відшкодування спричиненої моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 необхідно стягнути завдану моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат в частині розгляду цивільного позову, суд виходить з того, що згідно до п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про відшкодування майнової шкоди, і тому згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп. за вимогу немайнового характеру, слід стягнути з відповідача на користь держави.

Судові витрати за проведення експертизи покладаються на обвинуваченого, відповідно до ст. 124 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

Речові докази відповідно до ст.100 КПК України в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді виправних робіт строком на 2 (два) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до положень п. "г" ст. 1 Закону України від 22 грудня 2016 року "Про амністію у 2016 році", звільнити обвинуваченого ОСОБА_4, від призначеного покарання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

Цивільний позов Комунального закладу "Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_1 на користь КЗ «Камянська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» на р/р 35420004000491 ГУДКСУ в Дніпропетровській області, м. Дніпро, МФО 305012, код 01985854 витрати на стаціонарне лікування в КЗ «Камянська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_8 від злочину в сумі 12274 (дванадцять тисяч двісті сімдесят чотири) гривні 10 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_7, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5033 (п'ять тисяч тридцять три) гривні 00 копійок та 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави судовий збір за подачу ОСОБА_1 до суду позову в розмірі 640 грн. 00 коп. за вимогу немайнового характеру.

Стягнути з ОСОБА_4 суму вартості проведення судової автотехнічної експертиз в сумі 491 (чотириста дев'яносто одна) гривня 04 копійок на користь держави.

Речові докази у справі відсутні

Вирок суду може бути оскаржений учасниками процесу до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя: Я.В. Замкова