Рішення № 70452296, 16.11.2017, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1389/17

Провадження №2/173/821/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2017

Верхньодніпровський районний суд

Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді - Петрюк Т.М.

При секретарі Рудовій Л.В

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою. відповідальністю «Лізінгова компанія «АВТО ЛАЙФ» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів ,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів до відповідача ТОВ «Лізингова компанія ОСОБА_2» згідно якого просить визнати недійсним договір фінансового лізингу № 1033 від 14.09.2016 року. що укладений між ним та відповідачем та стягнути на його користь грошові кошти в сумі 47700 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилаючись на наступне: у вересні 2016 року з рекламних повідомлень в мережі «інтернет» він довідався про можливість одержання трактора бувшого у використанні марки «МТЗ-82.1.26» ціною 65000 грн., за умовами лізингового договору. З метою придбання трактора він 14.09.2016 року звернувся до представника відповідача, який повідомив його, що такий трактор дійсно можна придбати у їхній компанії вартістю 65000 грн., із можливістю його одержання після першого платежу.

В той же день він сплатив грошові кошти в сумі 47700 грн., за реквізитами, наданими відповідачем та надав квитанцію про сплату представнику відповідача. Представник відповідача надав йому на підпис договір фінансового лізингу від 14.09.2016 року, який ним був підписаний. В подальшому ознайомившись із умовами договору він довідався, що вартість трактора становить не 65000 грн., а 17932.33 доларів США, що еквівалентно 477000 грн., на дату підписання договору. Не погодившись з даною ціною трактора він в жовтні 2016 року направив відповідачу пропозицію про добровільне розірвання договору та повернення йому коштів, що були сплачені на користь відповідача. Однак відповідач листом від 21.10.2016 року повідомив його , що кошти в сумі 47700 грн., одержані ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» та згідно п. 9.6 укладеного договору зараховані як комісія за організацію угоди і у відповідності до ст..12 п.12.1 договору поверненню не підлягають.

Вважає даний договір таким, що порушує його права як споживача. А також такий, що суперечить умовам чинного законодавства та вимог, що визначають дійсність правочину. виходячи з того, що в порушення вимог ст. 779 ЦК України, укладений між ним та відповідачем договір нотаріально не посвідчений. Крім того у відповідача відсутня ліцензія на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, в договорі не зазначені відомості про продавця товару, що позбавляє права позивача на звернення із претензіями у випадку порушення вимог до якості, комплектності придбаного товару. Крім того, договір не спрямований на настання реальних наслідків, що й стало підставою звернення до суду.

В судове засідання позивач не з'явився, подавши заяву про слухання справи у його відсутність, згідно якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі проти постановлення заочного рішення не заперечує .

Відповідач, представник ТОВ « Лізингова компанія ОСОБА_2» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши зміст позовних вимог, оцінивши надані суду докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14 вересня 2016 року, Позивач уклав з ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ», договір фінансового лізингу №1033 відповідно до умов якого Лізингодавець зобов'язався придбати у свою власність предмет лізингу транспортного засобу трактор МТЗ -82.1.26 та передати його у користування лізингоотримувача, а той в свою чергу зобов'язався сплачувати лізингові платежі. Договір передбачає право отримати предмет лізингу у власність за умови повної сплати вартості автотранспортного засобу та інших витрат.

Відповідно до квитанції від 14.09.2016 року позивач сплатив 47700 грн., на виконання умов Договору лізингу №1023, як зазначено в квитанції комісія за організацію по договору.

Відповідно до специфікації до Договору повна вартість предмету лізингу складає - 477 000,00 грн.. Авансовий платіж 50% складає 17932.33 грн.

Згідно з умовами підпунктів 1.1 та 1.3 статті 1 Договору фінансового лізингу №1023 від 14.09.2016 року, Відповідач (за умовами Договору лізингу Лізингодавець) зобов'язувався придбати у власність та передати Позивачу (за умовами Договору лізингу Лізингоодержувачу) в користування на термін та на умовах, передбачених Договором лізингу, транспортний засібМТЗ -82.1.26, об'єм двигуна 4.75 тип. КПП мех.. (надалі - Предмет лізингу). Відповідно до п.1.2 ст.1 вартість предмету лізингу на момент укладання даного договору зазначається у договорі та в Додатку №1

Згідно з підпунктом 1.2 статті 1, підпунктом 8.2 статті 8 Договору лізингу та Додатком №1 до Договору лізингу вартість Предмета лізингу на момент укладення Договору лізингу становила 17932.33 дол. США, що еквівалентно гривні 477000.00 грн. Відповідно до специфікації повна вартість предмету лізингу складає 477000,00 грн., з яких 47700,00 грн., позивачем сплачено. Згідно з підпунктами 2.1 та 2.2 статті 2 Договору лізингу Договір лізингу діє протягом 78 календарних місяців з моменту його підписання, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором лізингу, а строк лізингу закінчується через 60 календарних місяців з моменту підписання Акта приймання-передачі Предмета лізингу та в останньому місяці сплати лізингового періодичного платежу за Додатком №3 до Договору лізингу, якщо інше не передбачене, умовами Договору лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи доставка предмету лізингу передбачена до 14.10.2016 року. Однак жодної доставки не відбулося, в матеріалах справ відсутній акт прийому передачі товару.

Згідно із частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина другастатті 627ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина першастатті 628 ЦК України).

Відповідно до частини другоїстатті 628 ЦК Українидо відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частини першоїстатті 806 ЦК Україниза договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника)відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною другоюстатті 806 ЦК Українивстановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 807 ЦК Українипередбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначаєЗакон України «Про фінансовий лізинг»

Відповідно достатті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини першоїстатті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З підпункту 4.1 п.4 Договору лізингу вбачається, що лізингодавець передає у користування Предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 30 робочих днів з дати отримання на поточний рахунок лізингодавця наступних платежів: адміністративного платежу, авансового платежу в розмірі 50 % вартості Предмету лізингу (стаття 9 Договору лізингу), комісії за передачу Предмета лізингу.

Згідно з Договором лізингу комісія за передачу Предмета лізингу - це єдиноразовий платіж, розмір якого становить 3 відсотки від вартості Предмета лізингу, що має бути сплачений лізингоодержувачем на користь лізингодавця за здійснення необхідних дій, які пов'язані з передачею Предмета лізингу лізингооодержувачу.

Відповідно до статті 10 Договору лізингу лізинговий платіж включає: відсотки за користування обсягом фінансування в розмірі 21 відсоток річних на залишок частини від обсягу фінансування (винагорода відповідача за отримане у лізинг майно); частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу); комісію за супроводження договору в розмірі 7%..

Відповідно до частини другоїстатті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»розмір лізингових платежів є істотною умовою договору.

Судом встановлено, що адміністративний платіж та комісія за передачу Предмета лізингу, які передбачені Договором лізингу, виходять за межі переліку платежів, передбаченихЗаконом України «Про фінансовий лізинг».

Підпунктом 11.1 статті 11 Договору лізингу передбачено, що після завершення терміну лізингу Позивач має придбати Предмет лізингу у Відповідача за викупною вартістю, що буде визначена Відповідачем з урахуванням виконання Позивачем зобов'язань щодо сплати лізингових та інших платежів, що підлягають сплаті за Договором лізингу.

Договором лізингу передбачено право відповідача змінювати та розривати Договір лізингу в односторонньому порядку, а Позивач в такому праві фактично обмежений. Для Позивача встановлені жорсткі зобов'язання та непропорційно великі розміри штрафів та пені.

Верховний Суд України, розглядаючи справу №6-2766цс15 у своїй постанові зазначив, що така умова договору суперечить положенням пункту 4 частини 3статті 18 Закону України « Про захист прав споживачів», оскільки, надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору - є несправедливою умовою договору.

Відповідно до частини першоїстатті 808 ЦК Україниякщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізинголавцем продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем і постачальником на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником)( частина другастатті 808 ЦК України).

У Договорі лізингу зазначено, що продавець ( або постачальник) - це юридична чи фізична особа-підприємець, найменування, адресу та реквізити якої зазначені в Акті приймання-передачі Предмета лізингу.

Договір про сервісне обслуговування з продавцем (постачальником) Предмета лізингу Позивач не укладав, оскільки продавець (постачальник) Предмета лізингу йому не відомий..

Згідно з підпунктом 5.2 статті 5 Договору лізингу Позивач зобов'язаний: за власний рахунок втримувати Предмет лізингу в належному технічному та робочому стані; додержуватись інструкцій та рекомендацій виробника та Продавця щодо утримання, обслуговування та експлуатації предмета лізингу (з залученням належним чином підготовлених фахівців, реквізити яких мають бути надані Позивачу Відповідачем). Всі роботи, пов'язані з технічним обслуговуванням та ремонтом Предмета лізингу, повинні виконуватися виключно на сертифікованих станціях технічного обслуговування Продавця та/або на станціях технічного обслуговування, які будуть вказані Відповідачем. Всі витрати, пов'язані з експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом Предмета лізингу покладаються на Позивача.

Однак як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не надав Позивачу реквізитів сервісної організації, яка має здійснювати сервісне обслуговування предмета лізингу.

Судом встановлено, що у Договорі лізингу виключені та обмежені права Позивача, як споживача стосовно Відповідача у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених Договором лізингу та законом, звужені обов'язки відповідача, які передбачені вЗаконі України «Про фінансовий лізинг», положенняхЦивільного кодексу України, повністю виключена відповідальність Відповідача за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі Предмета лізингу належної якості, одночасно значно розширені права Відповідача, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно достатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першоїстатті 230 ЦК Україниякщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина першастатті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Так, згідно з частиною першоюстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другійстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»: умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Законом України «Про захист прав споживачів», встановлено недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введені в оману споживачів, шляхом пропонування; з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, позбавлення споживачів достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення.

Згідно з положеннями частини І, пунктів 2, 4, 7 частини третьої, частин 5 тастатті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема: з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Крім цього, Верховний Суд України, розглядаючи справу №6-2766цс15 прийшов до висновку, що передбачений договором обов'язок сплатити авансовий платіж в розмірі 50 % вартості предмета лізингу, адміністративний платіж в розмірі 10 % вартості предмета лізингу та комісію за передачу предмета лізингу в розмірі 3 % від вартості предмета лізингу містить ознаки фінансової послуги, пов'язаної із залученням фінансових активів від фізичних осіб і потребує відповідної ліцензії.

Відповідно до частини першоїстатті 227 ЦК Україниправочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

З наданих матеріалів позову встановлено, що у Відповідача відсутній спеціальний дозвіл (ліцензії) на надання фінансових послуг з залучення фінансових активів від фізичних осіб. Відповідач на спростування даного твердження жодних доказів до суду не надав.

Також, Верховний Суд України у своїй постанові від 16 грудня 2015 року у справі №6-2766цс15 зробив правовий висновок про те, що договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи має бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини другоїстатті 806 ЦК Українидо договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю - продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідностатті 799 ЦК Українидоговір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першоїстатті 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Як встановлено в судовому засіданні, спірний Договір лізингу нотаріально посвідченим не був.

Оцінивши докази по даній справі в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню, ґрунтуються на нормах чинного законодавства і доведені доказами, дослідженими в судовому засіданні, спірний Договір фінансового лізингу укладений 14.09.2016 року між Сторонами слід визнати недійсним та стягнути з Відповідача на користь Позивача кошти в розмірі 47700 грн., оскільки в судовому засіданні встановлено, що, спірним Договором забезпечено захист інтересів лише Відповідача, умови Договору лізингу є несправедливими, а сам Договір лізингу був укладений з використанням нечесної підприємницької практики, а тому в судовому порядку слід захистити порушені права та інтереси Позивача при укладенні спірного Договору лізингу та визнати його недійсним.

Крім цього, на підставі ч.1ст. 88 ЦПК Україниз Відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 640.00 грн.

Керуючись ст. ст.10,11, 60, 88, 212-215 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою. відповідальністю « Лізінгова компанія «Авто Лайф»» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати Договір фінансового лізингу № 1033 від 14 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» - недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» (код ЄДРПОУ 40352937 м. Київ вул.. Лінійна,17) на користь ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 47700грн. (сорок сім тисяч сімсот гривень.).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» (код ЄДРПОУ 40352937 м. Київ вул.. Лінійна,17) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640-00 грн..

Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення

Заочне рішення може бути оскаржене відповідачем протягом 10 днів з моменту його отримання шляхом подачі заяви про його скасування до Верхньодніпровського районного суду.

Рішення набирає чинності після закінчення строку на подання апеляційної скарги та/або заяви про скасування заочного рішення, якщо така скарга та/або заява не подавались. У випадку подання апеляційної скарги або заяви про скасування заочного рішення набирає чинності після розгляду справи судом апеляційної інстанції, або після перегляду заочного рішення судом, який його постановив, якщо рішення не було скасоване або змінене

Суддя Т.М. Петрюк