Ухвала суду № 70450778, 21.11.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"21" листопада 2017 р. Справа № 806/1683/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Моніча Б.С.

ОСОБА_2,

розглянувши в письмовому провадженні в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "30" серпня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання відповідача зарахувати до вислуги років у пільговому обчисленні період проходження служби в органах внутрішніх справ з 26.07.1996 р. по 12.07.2007 р. у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.08.2017р. позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії - залишено без розгляду у зв'язку із пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що аналізуючи встановлені та процесуальні норми Кодексу адміністративного судочинства, які врегульовують питання строку звернення з адміністративним позовом до суду, вважає, що суд першої інстанції прийшов передчасно до помилкового висновку про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском звернення до адміністративного суду.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом №79 о/с від 29.04.2016р. ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію". Зокрема, у зазначеному наказі №79 о/ с вказано, що вислуга років на 29.04.2016 р. складає: календарна - 22 роки 08 місяців 13 днів, у пільговому обчисленні - 22 роки 10 місяців 19 днів.

З наявного у матеріалах справи розрахунку вислуги років на пенсію підполковника поліції ОСОБА_3 вбачається, що позивач 13.05.2016р. ознайомлений та погоджується з вказаним розрахунком, про що свідчить підпис ОСОБА_3

Відповідно до вхідного штампу (вх. № 806/1683/17 від 19.06.2017 року) та відбитку штампу на конверті, позовну заяву було надіслано на адресу суду 16.06.2017 р.

Суд першої інстанції залишаючи без розгляду, виходив з того, що ОСОБА_3 пропустив строк звернення з адміністративним позовом до суду, оскільки позивачу про його порушене право стало відомо значно раніше ніж ним зазначено.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частинами 2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч.3 ст.99 КАС для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (ч.1 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України).

Не погоджуючись з наведеним обґрунтуванням суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що у даному випадку суд ототожнив процесуальний строк на звернення до суду із гарантією права позивача на зарахування до вислуги років в пільговому обчисленні часу проходження служби в органах міліції у зоні безумовного (обов'язкового) гарантованого добровільного відселення, без обмеження будь-яким строком, яка (гарантія) закріплена у матеріальному законодавстві (Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" №393 від 17.07.1992 р., постанова Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 р. №106).

Разова відмова зарахування до вислуги років позивача в пільговому обчисленні проходження служби в зонах безумовного (обов'язкового) гарантованого добровільного відселення, висловлена Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області у листі від 25.05.2017р. №Л-164/105/05/12-2017, також порушує право позивача, але порушення Позивачем 6-ти місячного процесуального строку на оскарження такої відмови, не звільняє Відповідача від обов'язку, закріпленому в матеріальному праві, за наявності підстав в проведенні такого зарахування.

Більше того, бездіяльність відповідача щодо не зарахування до вислуги років позивача в пільговому обчисленні часу проходження служби в зонах безумовного (обов'язкового) гарантованого добровільного відселення є триваючим порушенням загального права позивача (яке не обмежене будь-якими строками), а тому процесуальний строк у даному випадку не повинен застосовуватися.

Крім того, звернення щодо оскарження конкретної відмови у проведенні перерахунку відбулося у визначений законом шестимісячний строк.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що оцінюючи обставини справи, що перешкоджали реалізації права особи на звернення до суду, а також обставини за яких позивачу стало відомо про порушення його права при обрахуванні Відповідачем пільгової вислуги, суд першої інстанції не надав таким обставинам належну оцінку, не врахував всіх наведених позивачем доводів дотримання строку звернення із позовом до суду, що дозволило б відповісти на питання, чи позивач за встановлених обставин своєчасно реалізував своє право на звернення до суду, або чи міг його реалізувати. Таким чином, суд першої інстанції не надав належну оцінку всім обставинам у справі та прийшов до передчасного висновку щодо залишення позовної заяви без розгляду.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Згідно з п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до положень ст.204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що, залишаючи позовну заяву в частині без розгляду, суддею суду першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що дає підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали в частині залишення без розгляду як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "30" серпня 2017 р. скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Б.С. Моніч

ОСОБА_2