Ухвала суду № 70450049, 22.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/700/17 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Твердохліб В.А.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

за участю:

представника позивача Криштопи А.А.,

представника відповідача Хітька В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Завод «Точмаш» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Точмаш» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Завод «Точмаш», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області від 20.09.2016 №0000821200 та №0000831200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час, як представник відповідача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач зареєстрований як юридична особа з 15.03.1993, є платником ПДВ.

06 вересня 2016 року Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого грошового зобов'язання з орендної плати за землю за 2013-2016 роки.

За результати перевірки складено акт від 06.09.2016 №52/19277566/1032/1201, яким встановлено порушення позивачем положень п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що полягає у несвоєчасній сплаті узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за землю.

На підставі Акта перевірки, відповідно до положень ст. 126 Податкового кодексу України, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.09.2016 №0000831200 та №0000821200, яким позивачеві визначено штрафні санкції у загальному розмірі 52 599,64 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення є предметом цього позову, оскільки позивач вважає їх протиправними.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач діяв в межах наданих повноважень та на їх виконання, що він і довів суду як суб'єкт владних повноважень, в той час, як позивач свої доводи належним чином не довів і не обгрунтував.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.75.1ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до п.76.1.ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ПК України).

Відповідно до п. 87.1. ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 110.1 ст.110 ПК України).

Відповідно до п. 287.3. ст.287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з вимогами ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У випадку застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків відповідно до ст.116 ПК України надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення. За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Як установлено судом першої інстанції і свідчать матеріали справи, позивачем до контролюючого органу були подані податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності): за 2013 рік, у якій позивач визначив розмір податку, що підлягає сплаті щомісяця, у розмірі 16532,51 грн.; за 2014 рік, у якій позивач визначив розмір податку, що підлягає сплаті щомісяця, у розмірі 16532,51 грн.; за 2015 рік, у якій позивач визначив розмір податку, що підлягає сплаті щомісяця, у розмірі 20649,11 грн.; за 2016 рік, у якій позивач визначив розмір податку, що підлягає сплаті щомісяця, у розмірі 29590,17 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 у справі №810/4422/15 задоволений адміністративний позов Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області до ПАТ «Завод «Точмаш», внаслідок чого стягнуто з ПАТ «Завод «Точмаш» до Державного бюджету України податковий борг у сумі 362 426,20 грн.

Відповідно до вказаної постанови, податковий борг ПАТ «Завод «Точмаш» виник у зв'язку з несплатою самостійно визначених податкових зобов'язань з плати за землю за період з січня по грудень 2014 року та з січня по липень 2015 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 розстрочено виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 про стягнення з ПАТ «Завод «Точмаш» податкового боргу у розмірі 362 426,20 грн. шляхом його сплати щомісячно, починаючи з 01.11.2015 по 01.10.2018 по 10 000,00 грн., а з вересня 2018 року - по 12 426,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до вказаної ухвали та затвердженого у ній графіку здійснив сплату орендної плати у загальній сумі 258 627,67 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Наявними в матеріалах справи.

Судом встановлено, що одночасно з зарахуванням коштів згідно вказаних платіжних доручень на відповідний рахунок, контролюючий орган в інтегрованій картці відповідача здійснював нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату самостійно визначених податкових зобов'язань.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 18.11.2014р. №1602/11/10/14-14, норма пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання. Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 Податкового кодексу України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

Аналогічне регулювання було встановлено підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Правовий висновок з приводу застосування цих положень у разі порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, у тому числі й у разі розстрочення його виконання, викладено у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2014 року у справі N 21-279а14.

При цьому, посилання позивача на пропуск відповідачем строку, передбаченого статтею 102 ПК України, як підставу для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень у повному обсязі, не заслуговують на увагу, оскільки, такий строк обраховується не від дати подання відповідної декларації, як вважає позивач, а від часу закінчення граничного строку сплати грошових зобов'язань, зазначених у вказаній декларації, що і було зроблено податковим органом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Завод «Точмаш» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 23 листопада 2017 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

В.А.Твердохліб