Ухвала суду № 70449723, 21.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/5086/17 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Кузьмишина О.М.

Секретар судового засідання: Хаврат О.О.

За участі:

Позивача: ОСОБА_2;

Представника відповідача: Саханюк І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.17р. у справі №826/5086/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною відмови відповідача в особі заступника голови Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області Жовновського В.І., викладеної у листі від 03 березня 2017 року №29/К-90 щодо визнання позивача ветераном органів внутрішніх справ; зобов'язання відповідача визнати позивача ветераном органів внутрішніх на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» та видати відповідне посвідчення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.17р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Головного управління МВС України в Київській області в особі заступника голови Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області Жовновського В.І., викладеної у листі від 03 березня 2017 року №29/К-90, щодо визнання ОСОБА_2 ветераном органів внутрішніх справ; зобов'язано Головне управління МВС України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 01 лютого 2016 року про надання посвідчення ветерана органів внутрішніх справ, з урахуванням висновків даної постанови, відповідно до вимог чинного законодавства України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що у Позивача недостатньо вислуги років необхідної для надання статусу ветерана органів внутрішніх та видачі посвідчення.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників провадження, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що наказом ГУ МВС України в Київській області від 29.03.13р. №204 о/с Позивача з 01.04.13р. звільнено з органів внутрішніх справ за ст. 65 «а» (за віком).

За підрахунком Позивача, його вислуга років на момент звільнення складала 25 років 04 місяці 05 днів.

Позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою від 01.02.16р., у якій просив встановити йому статус ветерана органів внутрішніх справ та видати посвідчення ветерана органів внутрішніх справ, з огляду на наявну в нього вислугу років понад 25 років.

Листом від 18.02.16р. №29/к-40 Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Київській області Позивача повідомлено про наявність у нього вислуги років лише 23 роки 00 місяців 11 днів у календарному обчисленні, що є недостатнім для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ та видачі відповідного посвідчення.

Не погоджуючись з такою відмовою, Позивач звернувся з позовом до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.17р. у справі №826/13514/16, яка набрала законної сили, адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в Київській області задоволено частково: визнано протиправною відмову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області у визнанні ОСОБА_2 ветераном органів внутрішніх справ з підстав, зазначених у листі від 18.02.16р. №29/к-40; зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 01.02.16р. про надання посвідчення ветерана органів внутрішніх справ, з урахуванням висновків даної постанови.

27.01.17р. Позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій, з врахуванням постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.17р., просив:

- прийняти заяву ОСОБА_2 до розгляду невідкладно;

- доручити розгляд даної заяви досвідченим фахівцям та провести службову перевірку за фактом неналежного розгляду співробітникам Ліквідаційної комісії ГУ МВС України Київській області заяви ОСОБА_2 від 01.02.16p.;

- повідомити ОСОБА_2 про місце, дату, час розгляду заяви та надати можливість для участі в розгляді даної заяви та ознайомлення з матеріалами перевірки;

- вирішити питання по суті та видати на ім'я ОСОБА_2 відповідне посвідчення ветерана ОВС згідно вимог чинного законодавства України;

- за результатами розгляду даної заяви надати відповідь у встановленому законом порядку.

Листом від 03.03.17р. №29/К-90 відповідачем відмовлено у наданні Позивачу статусу ветерана органів внутрішніх справ та видачі відповідного посвідчення з тих же підстав, що і листом від 18.02.16р. №29/к-40.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що у Позивача наявна вислуга років понад 25 років, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Вирішення питання щодо надання особі статусу ветерана органів внутрішніх справ та видачі відповідного посвідчення є дискреційними повноваженнями відповідача, а тому належним способом захисту порушеного права Позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути вказане питання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Так, задовольняючи адміністративний позов у справі №826/13514/16 в частині визнання протиправною відмови Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області у визнанні ОСОБА_2 ветераном органів внутрішніх справ з підстав, зазначених у листі від 18.02.16р. №29/к-40, суд виходив з того, що у ОСОБА_2 є вислуга років понад 25 років, що підтверджується документально.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.17р. апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Київській області на вказану вище постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2017 року визнано неподаною та повернуто апелянту. Відтак, постанова суду у справі №826/13514/16 набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Таким чином, з огляду на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено обставини щодо наявності у Позивача вислуги років понад 25 років, відмова відповідача, викладена у листі від 03.03.17р. №29/К-90 є необґрунтованою.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, виходячи з положень статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

З огляду на викладене, завдання, покладені на відповідача, в тому числі щодо вирішення питань пов'язаних з наданням особі статусу ветерана органів внутрішніх справ та видачі відповідного посвідчення, є його виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями), тобто втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним захистом порушеного права Позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання ГУ МВС України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання посвідчення ветерана органів внутрішніх справ.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача.

У іншій частині - постанова суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не переглядається, оскільки за правилами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.17р. у справі №826/5086/17 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.17р. у справі №826/5086/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КАС України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді Глущенко Я.Б.

Кузьмишина О.М.

Повний текст ухвали складений: 22.11.2017