Ухвала суду № 70449566, 21.11.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 листопада 2017 року

справа № 804/7517/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електродпостач» до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Електродпостач» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.09.2016 року №0000541400.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності господарських операцій по ланцюгу постачання ПП «Отіум» - ТОВ «Електродпостач» - ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е. Дзержинського», ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» та з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2015р. по 31.07.2015р. по ланцюгу постачання: ТОВ «Конфорт» – ТОВ «Електродпостач» - ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», ПАТ «Металургійний Комбінат «Азовсталь», враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій. Крім того позивач не може нести відповідальність за дотримання податкової дисципліни своїми контрагентами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ДПІ у Чечелівському районі подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що аналізом податкової звітності ПП «Отіум» та ТОВ «Конфорт» встановлено відсутність достатньої кількості трудових ресурсів; відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів, відсутність складських та офісних приміщень, основних фондів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб’єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності та відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині реалізації товару на адресу позивача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТОВ «Електродпостач» просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції, представник контролюючого органу не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Електродпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2015р. по 31.05.2015р. по ланцюгу постачання: ПП «Отіум» - ТОВ «Електродпостач» - ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е. Дзержинського», ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» та з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2015р. по 31.07.2015р. по ланцюгу постачання: ТОВ «Конфорт» – ТОВ «Електродпостач» - ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», ПАТ «Металургійний Комбінат «Азовсталь».

Перевіркою встановлено порушення:

1) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість на загальну суму 1336904,10 грн. у тому числі за травень 2015р. в сумі 686204,10 грн., та за липень 2015р. в сумі 650700 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 1020/04-66-14/33611832 від 25.08.2016 pоку на підставі якого винесене податкове повідомлення-рішення від 09 вересня 2016 року №0000541400, яким ТОВ «Електродпостач» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за податковим зобов’язанням у сумі 1336904 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 668452 грн.

Висновків про допущені порушення податкового законодавства податковий орган виходи з того, що з аналізу матеріалів податкової звітності ПП «Отіум» та ТОВ «Конфорт» встановлено відсутність достатньої кількості трудових ресурсів; відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів, відсутність складських та офісних приміщень, основних фондів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб’єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності та відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині реалізації товару на адресу позивача. Таким чином ПП «Отіум» та ТОВ «Конфорт» створено з метою лише оформлення документообігу господарських операцій , а не їх фактичного проведення, та з метою мінімізації сплати податків іншими підприємствами, які скористались отриманим податковим кредитом саме для мінімізації сплати ПДВ.

Так у перевіряє мий період позивачем були укладені наступні договори:

1. Договір купівлі-продажу №414/1-15 від 14.04.2015 року між ПП «Отіум» та ТОВ «Електродпостач», за умовами якого продавець зобов’язується передати належний йому товар: червоний ферохром та шлак кремнієвміщуючий, у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

2. Договір поставки №2905-15 від 29.05.2015 року між ТОВ «Конфорт» та ТОВ «Електродпостач», за умовами якого постачальник зобов’язується проводити поставку (продаж) покупцю у власність феросплавну сировину та шлак окремими партіями, відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

На підтвердження здійснення вказаних операції на перевірку були надані видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні. Оплата за надані послуги підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних по господарськими операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача повністю підтверджують законність нарахування ТОВ «Електродпостач» відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагента послуг та товарів на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту.

Вказані первинні документи відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від’ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Реальність господарських операцій по вказаним у акті перевірці контрагентам підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами, товарно-транспортними накладними.

Придбаний позивачем товар був використаний ним у власній господарській діяльності.

Посилання податкового органу на відсутність у контрагентів позивача можливостей для надання послуг в силу відсутності основних засобів та персоналу не може свідчити про нереальність угод через те, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг та поставки товару, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за яких ресурсів (власних або залучених) надавалися послуги або здійснювалася поставка товару постачальником.

За таких обставин платник податків (покупець товарів) не має обов’язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства, впливати на його господарські відносини з іншими контрагентами, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені продавцем або його посадовими особами порушення. Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) ПДВ.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Зазначені факти свідчать на користь висновку суду першої інстанції щодо підтвердження реальності спірних господарських операцій, крім того відсутність деяких документів, а так само помилки в їх заповненні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, в той час як з інших даних вбачається фактичний рух активів та зміна у капіталі позивача у зв’язку з його господарською діяльністю.

Згідно з висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 22 листопада 2017 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.В. Мельник