Постанова № 70449376, 20.11.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2017 р.Справа № 916/1704/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників процесу: Від ПАТ АБ «Порто-Франко» Від ПП «ЛИМА ТРЕЙД-2007» Керуючий санацією Богатиря К.В. Лашина В.В., Філінюка І.Г. Герасименко Ю.С. Булка С.Є., довіреність № 007975, дата видачі: 16.06.17 Назаренко Д.Б., довіреність № б/н, дата видачі : 20.10.17 Приміч Д.В., паспорт серія НОМЕР_1, дата видачі: 17.10.12 розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Порто-Франко» на ухвалу господарського суду Одеської області від15.08.2017р. у справі№ 916/1704/16за заявою кредитора до боржника Арбітражний керуючийПублічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко» Дочірнього підприємства «Маккенлі» Сніткіна І.А.пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Порто-Франко» звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Маккенлі», оскільки Боржник неспроможний сплатити заборгованість перед Кредитором після настання встановленого строку у сумі 38 370 131,31 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.06.2016р. заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко» про порушення справи про банкрутство Дочірнього підприємства «Маккенлі» прийнято до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.07.2017р. порушено провадження по справі, введено процедуру розпорядження майном Дочірнього підприємства «Маккенлі», розпорядником майна Дочірнього підприємства «Маккенлі» призначено арбітражного керуючого Сніткіну Ірину Анатоліївну.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2016р. за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів Дочірнього підприємства «Маккенлі».

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.03.2017р. припинено процедуру розпорядження майном Дочірнього підприємства «Маккенлі», введено процедуру санації Дочірнього підприємства «Маккенлі» строком на шість місяців, керуючим санацією призначено Приміча Дениса Володимировича, продовжено виконання обов'язків розпорядника майна Сніткіної Ірини Анатоліївни.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2017р. затверджено план санації боржника - Дочірнього підприємства «Маккенлі», встановлено строк виконання плану санації Дочірнього підприємства «Маккенлі» до 01.12.2017р., продовжено строк процедури санації та повноважень керуючого санацією Приміча Дениса Володимировича до 01.12.2017р., продовжено строк виконання повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого Сніткіної Ірини Володимирівни до 01.12.2017р.

До господарського суду надійшла заява ПП «Лима Трейд-2007» про заміну кредитора у справі про банкрутство в частині вимог до боржника за договором застави майнових прав №1341/12-ИП від 29.02.2012р., а саме ПАТ АБ «Порто-Франко» на ПП «Лима Трейд-2007», на підставі договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами від 21.06.2017р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.08.2017р., окрім іншого, замінено кредитора у справі про банкрутство в частині вимог за договором застави майнових прав №1341/12-ИП від 29.02.2012р. - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Порто-Франко» на Приватне Підприємство «Лима Трейд-2007».

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду від 15.08.2017р., Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Порто-Франко» звернулось з апеляційною скаргою, відповідно до якої скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 15.08.2017р. по справі № 916/1704/16 та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви Приватного Підприємства «Лима Трейд-2007».

Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт посилається на наступне:

- згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо обтяжував відступив іншій особі права за правочином, на підставі якого виникло обтяження, ця особа набуває всі відступлені права стосовно предмета обтяження, включаючи встановлений пріоритет за умови, що відомості про заміну обтяжувала були внесені до Державного реєстру протягом п'яти днів із дня відступлення права вимоги;

- відповідно до актуального витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 53400336 від 12.09.2017року відомості про заміну обтяжувача не вносились до Державного реєстру, таким чином ПП «Лима Трейд-2007» не набуло прав забезпеченого кредитора.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2017р. (у складі колегії суддів: головуючого - Богатиря К.В., суддів - Жекова В.І., Лашина В.В.) прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Порто-Франко» до провадження та призначено до розгляду на 30.10.2017р. о 15:00.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2017р. зобов'язано господарський суд Одеської області невідкладно направити Одеському апеляційному господарському суду усі матеріали справи № 916/1704/16 про банкрутство Дочірнього підприємства «Маккенлі» в оригіналі.

Розпорядженням керівника апарату суду № 1222 від 27.10.2017р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із перебуванням судді Жекова В.І. у відрядженні.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.10.2017р., сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Богатир К.В., судді: Лашин В.В., Філінюк І.Г.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2017р. (у складі колегії суддів: головуючого - Богатиря К.В., суддів - Лашина В.В., Філінюка І.Г.) прийнято апеляційну скаргу до провадження з призначеним розглядом на 30.10.2017р. о 15:00.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2017р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів, розгляд апеляційної скарги по справі № 916/1704/16 відкладено на 20.11.2017р. о 12:00, та повторно зобов'язано господарський суду Одеської області до 20.11.2017р. направити Одеському апеляційному господарському суду усі матеріали справи № 916/1704/16 про банкрутство Дочірнього підприємства «Маккенлі» в оригіналі.

31.10.2017р. з господарського суду Одеської області до Одеського апеляційного господарського суду надійшла справа № 916/1704/16 про банкрутство ДП «Маккенлі» у 3 томах.

У судове засідання 20.11.2017р. розпорядник майна Сніткіна І.А. не з'явилась без повідомлення про причини неявки. Доказом фактичного направлення ухвали ОАГС від 30.10.2017р. на адресу сторін та учасників процесу є відбиток штампу канцелярії Одеського апеляційного господарського суду на зворотньому боці останнього аркушу вказаної ухвали та завірена копія реєстру поштового відправлення суду, яка додана до матеріалів справи.

Як вбачається із роз'яснень, викладених у пункті 3.9.1 пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. (з наступними змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Пункт 3.9.2 пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. передбачає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 20.11.2017р., не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинна заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Ухвалою господарського суду від 12.07.2016р. за результатами підготовчого засідання порушено справу про банкрутство Дочірнього підприємства «Маккенлі». Даною ухвалою господарський суд визнав грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко» в сумі 38 370 131,31грн.

13.07.2016р. здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Маккенлі» з метою виявлення всіх кредиторів та можливих санаторів.

02.09.2016р. до господарського суду Одеської області надійшла заява Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко» про визнання додаткових грошових вимог до Дочірнього підприємства «Маккенлі» у розмірі 21 661 010,00грн.

Як зазначає ПАТ АБ «Порто-Франко» в заяві про визнання додаткових грошових вимог у розмірі 21 661 010,00грн., дані вимоги виникли на підставі кредитного договору № 420/2-11 від 13.09.2011р. укладеного між АБ «Порто-Франко» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профчс». В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 420/2-11 від 13.09.2011р. між АБ «Порто-Франко» та ДП «Маккенлі» 29.02.2012року був укладений договір застави майнових прав № 1341/12-ИП.

06.09.2016р. розпорядником майна до господарського суду Одеської області надано реєстр вимог кредиторів, відповідно до якого розпорядником майна вимоги ПАТ АБ «Порто-Франко» у розмірі 21 661 010,00грн. окремо внесені до реєстру вимог кредиторів як забезпечені заставою та відповідно до реєстру вимог кредиторів внесені відомості про майно боржника, яке є предметом застави - майнові права на «Комплекс багатоповерхових житлових будинків для відселення мешканців обвалювальної зони с. Фонтанка (в межах вулиць Радужна та Центральна. Житлові будинки №№ 1, 2, 3, 4, 5)».

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2016р. за результатами попереднього засідання, затверджено реєстр вимог кредиторів, та окрім іншого додаткові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Порто-Франко» у розмірі 21 661 010,00грн. визнанні у повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів як забезпечені.

15.08.2017р. до господарського суду Одеської області надійшла заява Приватного підприємства «ЛИМА ТРЕЙД-2007» про процесуальне правонаступництво (в порядку ст. 21 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), в якій заявник просить залучити Приватне підприємство «ЛИМА ТРЕЙД-2007» до участі у справі № 916/1704/16 у якості кредитора в порядку ст. 25 ГПК України як правонаступника Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко» в частині вимог за договором № 1341/12-ИП застави майнових прав від 29 лютого 2012року.

Заява Приватного підприємства «ЛИМА ТРЕЙД-2007» обґрунтована тим, що 01.06.2017р. Приватне підприємство «ЛИМА ТРЕЙД-2007» стало переможцем відкритих торгів (аукціону), на яких відбулось відчуження активів (майна) банку ПАТ АБ «Порто-Франко», що станом на теперішній час ліквідується. 21 червня 2017року між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ПП «ЛИМА ТРЕЙД-2007» був укладений договір № 27 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 420/2-11 від 13.09.2011р. Як зазначає в заяві ПП «ЛИМА ТРЕЙД-2007», відступлення права вимог відбулось у повному обсязі та ПП «ЛИМА ТРЕЙД-2007» набуло прав вимоги до позичальників за кредитними договорами, а також до заставодавців за договорами застави, в тому числі за договором № 1341/12-ИП застави майнових прав від 29 лютого 2012року, укладеного між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ДП «Маккенлі». На думку ПП «ЛИМА ТРЕЙД-2007» відбулась заміна кредитора в зобов'язанні та ПП «ЛИМА ТРЕЙД-2007» набуло право вимоги за вказаним договором застави та має процесуальне право приймати участь у господарській справі № 916/1704/16 у якості кредитора в частині вимог за договором № 1341/12-ИП застави майнових прав від 29 лютого 2012року.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2017р. між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Порто-Франко» (Банк) та Приватним підприємством «ЛИМА ТРЕЙД-2007» (Новий кредитор) укладено договір № 27 про відступлення права вимоги (далі по тексту - Договір № 27).

Згідно п. 1. Договору № 27, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цих Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, за: кредитними договорами та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки та/або договорами застави та/або договорами та/або контарктами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги.

До заяви Приватного підприємства «ЛИМА ТРЕЙД-2007» також надано Додаток № 1 до Договору № 27 про відступлення прав вимоги від 21.06.2017р. «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами».

В означеному додатку № 1, під порядковим номером « 10» зазначено боржника - ТОВ «ПРОФЧС», договора - кредитний договір (відзивна реверсивна кредитна лінія) № 420/2-11 від 13 вересня 2011р., договір застави майнових прав № 1341/12-ИП від 29.02.2012р.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Згідно ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Таким чином, виходячи з приписів закону, законодавець визначив окремо поняття рухоме майно, нерухоме майно та майнові права.

Як визначено преамбулою Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Відповідно до частин другої і десятої статті 18, частини першої статті 20, частин другої і третьої статті 32, частини третьої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Кабінет Міністрів України затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Порядок доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 21 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. № 1127, у разі проведення державної реєстрації речових прав або обтяжень таких прав щодо об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який не зареєстровано в Державному реєстрі прав або право власності на який не підлягає державній реєстрації відповідно до закону, а також проведення державної реєстрації іпотеки майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершене, державний реєстратор вносить відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав до спеціального розділу Державного реєстру прав.

Пунктом 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. № 1127 визначено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об'єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об'єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо).

У разі участі особи у фонді фінансування будівництва документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об'єкта будівництва, є видана управителем такого фонду довідка про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування.

У разі придбання майнових прав на об'єкт нерухомості документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об'єкта будівництва, є договір купівлі-продажу майнових прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Статтею 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що рухоме майно - окрема рухома річ, сукупність рухомих речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов'язки, у тому числі майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Майнові права як предмет застави визначено Законом України від 2 жовтня 1992 р. № 2654-ХІІ «Про заставу».

Відповідно до Закону України «Про іпотеку» № 898-IV предметом іпотеки можуть бути майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено. Причому іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Аналогічна норма міститься в Законі України від 19 червня 2003 р. № 979-IV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим боргом та іпотечні сертифікати».

Також предметом іпотеки за іпотечним договором визнаються майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, за Законом України від 19 червня 2003 р. № 978-IV «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Статтею 2 Закону України від 18 листопада 2003 р. № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» майнові права і обов'язки визначено як рухоме майно.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2013 р. у справі № 6-168цс12 робиться висновок, що майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Важливе значення для вирішення судами справ, пов'язаних з виникненням, зміною та припиненням права власності, відповідно до чинного законодавства має правильне визначення належності об'єкта до рухомого або нерухомого майна.

За ст. 181 ЦК до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно, рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

До об'єктів нерухомого майна ЦК відносить житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно (ст.ст. 331, 376). Закон України від 10 квітня 1992 р. № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна» поділяє нерухоме майно на будівлі, споруди, приміщення (ст. 4). Відповідно до Закону № 1952-1V об'єктами нерухомого майна є житлові будинки; квартири; будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо; споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій; приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами (ст. 5).

Незважаючи на відсутність у ЦК загального визначення поняття «об'єкт нерухомості», перелік об'єктів нерухомого майна, який міститься в ст. 5 Закону № 1952-1V, в сукупності з положеннями ст. 181 ЦК дають підстави для висновку, що поняття «нерухомість», «нерухоме майно», «об'єкт нерухомого майна» у цивільно-правовому розумінні є ідентичними і повинні сприйматися в розумінні поняття, викладеного в ч. 1 ст. 181 ЦК.

Разом з тим у ЦК, крім поняття «нерухомість», «нерухоме майно», «об'єкт нерухомого майна» (п. 6 ч. 1 ст. 346, ст.ст. 350, 351), вживаються й інші поняття: «об'єкт незавершеного будівництва» (ст. 331), «об'єкт будівництва» (ст.ст. 875, 876, 877, 879, 880, 881, 883), однак прямого визначення цих понять не наводиться.

Визначення поняття «об'єкт будівництва» міститься в адміністративному законодавстві у сфері містобудування (абз. З ч. 1 ст. 4 Закону України від 17 лютого 2011 р. № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності».

Враховуючи, що об'єкт будівництва завжди тісно пов'язаний із земельною ділянкою, на якій він зведений, і ніяк не може бути переміщений без знецінення та зміни його призначення, він повністю відповідає встановленим ст. 181 ЦК об'єктивним критеріям кваліфікації майна як нерухомого.

За змістом ст. 331 ЦК об'єктом незавершеного будівництва є нерухома річ в процесі створення, яка характеризується такими основними ознаками:

1) фізичне створення такої нерухомої речі розпочато, однак не завершено, тобто не виконані всі передбачені проектно-звітною документацією роботи;

2) введення в експлуатацію такої нерухомої речі у встановленому законом порядку не здійснено;

3) право власності на таку нерухому річ, як закінчену будівництвом і введену в експлуатацію, не зареєстровано.

Разом з тим слід мати на увазі, що в окремих випадках поняття «об'єкт незавершеного будівництва» має інше визначення. Наприклад, згідно з абз. 4 ст. 1 Закону № 898-IV для цілей іпотеки (ч. 1 ст. 575 ЦК) це поняття визначається як об'єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його зведення, але його не прийнято в експлуатацію відповідно до закону.

Таким чином, об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) як правова категорія є тотожним поняттю, яке характеризує нерухоме майно в процесі його створення.

У Законі України від 3 березня 1998 р. № 147/98 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» (ст.ст. 2, 7) об'єкти незавершеного будівництва прямо віднесені до об'єктів нерухомого майна.

За таких обставин, з урахуванням положень ч. 1 ст. 181 ЦК щодо ознак нерухомої речі, не можна дійти висновку, що положення абз. 1 ч. 3 ст. 331 ЦК відносять об'єкт незавершеного будівництва (як сукупність будівельних матеріалів) до рухомих речей, оскільки будь-який об'єкт незавершеного будівництва нерозривно пов'язаний із землею.

Більш того, положення абз. 2 ч. 3 ст. 331 ЦК допускає за певних умов реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що перетворює його на повноцінний об'єкт нерухомості для цілей цивільного обороту.

Зазначений висновок підтверджується також положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України № 1952-1V «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого Державна реєстрація речових прав на об'єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об'єкта.

Стаття 3 того ж Закону встановлює загальні засади державної реєстрації прав, до яких віднесено:

1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

3) публічність державної реєстрації прав;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Стаття 4 вказаного Закону встановлює, що державній реєстрації прав підлягають:

1) право власності;

2) речові права, похідні від права власності:

право користування (сервітут);

право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

право забудови земельної ділянки (суперфіцій);

право господарського відання;

право оперативного управління;

право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки;

право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки;

іпотека;

право довірчої власності;

інші речові права відповідно до закону;

3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва;

4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно статті 5 частини 1 цього ж Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Вищевказані приписи Закону викладені в редакції, яка була чинною станом на день винесення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції.

Станом на день укладення договору застави майнових прав № 1341/12-ИП від 29.02.2012р. діяла інша редакція цього Закону, яка що стосується вищевикладеного не суперечить приписам сучасної редакції.

На підставі дослідження вищевказаних положень Закону України № 1952-1V «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» колегія суддів дійшла висновку про те, що саме цим Законом унормовані питання щодо обов'язковості проведення державної реєстрації обтяження у вигляді застави (іпотеки) майнових прав на «Комплекс багатоповерхових житлових будинків для відселення мешканців обвалювальної зони с. Фонтанка (в межах вулиць Радужна та Центральна. Житлові будинки №№ 1, 2, 3, 4, 5), Комінтернівського району, Одеської області», оскільки майнові права безпосередньо пов'язані із предметом незавершеного будівництва та не можуть існувати окремо від нього, а сам предмет житлового будівництва відповідно до вищевказаних правових норм слід віднести до об'єктів нерухомого майна.

Дослідивши договір застави майнових прав № 1341/12-ИП від 29.02.2012р., який міститься в матеріалах справи, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступні обставини:

29.02.2012р. між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Порто-Франко» та Дочірнім підприємством «Маккенлі» укладено договір застави майнових прав № 1341/12-ИП (далі по тексту - Договір № 1341/12-ИП).

Згідно п. 1.1. Договору № 1341/12-ИП, даний Договір забезпечує вимоги Заставодержателя по зобов'язанням Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФЧС», по кредитному договору (відзивна реверсивна кредитна лінія) № 420/2-11 від 13.09.2011р., а також всіма додатковими угодами до нього, які можуть бути укладені в подальшому.

П. 1.2. Договору № 1341/12-ИП, предметом даного договору є всі майнові права Заставодавця, які існують на момент укладення даного Договору, а також виникнуть і будуть існувати в майбутньому на «Комплекс багатоповерхових житлових будинків для відселення мешканців обвалювальної зони с. Фонтанка (в межах вулиць Радужна та Центральна. Житлові будинки №№ 1, 2, 3, 4, 5), Комінтернівського району, Одеської області», які стануть власністю Заставодавця після укладення даного Договору та завершення будівництва, а також Житлового комплексу зі всіма приміщеннями, які входять до складу Житлового комплексу (складовими частинами), який стане власністю Заставодавця після укладення даного договору, завершення будівництва та прийняття в експлуатацію.

На думку апелянта, відомості щодо наявності обтяження майнових прав повинні бути внесенні саме до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, та тільки після внесення відповідних відомостей до вказаного реєстру ця особа набуває всі відступлені права стосовно предмета обтяження.

З даними твердженнями апелянта колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується в частині визначення Державного реєстру, до якого повинні бути внесені відомості про обтяження.

По-перше, виходячи з приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості щодо наявності обтяження майнових прав включаються до відповідних Державних реєстрів виходячи із оцінки самої речі, на яку існують майнові права. Майнові права згідно норм ЦК України є речовими правами, які пов'язані або з рухомим, або з нерухомим майном, та відповідно від цього критерію відомості про обтяження таких прав повинні вноситися до відповідного Державного реєстру, при цьому державна реєстрація обтяження майнових прав є обов'язковою, оскільки право на таке обтяження виникає у заставодержателя виключно з моменту державної реєстрації, проведеної у відповідності до закону.

Таким чином, оскільки як вбачається із Договору № 1341/12-ИП, ДП «Маккенлі» передані майнові права на незавершене будівництво, то на думку колегії суддів апеляційного господарського суду дані відомості виходячи із аналізу норм закону підлягають включенню саме до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

По-друге, договір застави майнових прав № 1341/12-ИП укладений Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Порто-Франко» та Дочірнім підприємством «Маккенлі» 29.02.2012р.

Згідно наданого ПАТ АБ «Порто-Франко» до апеляційної скарги Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 53400336 від 12.09.2017р., в реєстрі перебуває об'єкт обтяження: майнові права на «Комплекс багатоповерхових житлових будинків для відселення мешканців обвальної зони с. Фонтанка (в межах вулиць Радужна та Центральна. Житлові будинки №№ 1, 2, 3, 4, 5), Комінтернівського району, Одеської області». Підстава обтяження - договір застави майнових прав, № 1341/12-ИП, 29.02.2012, АБ «Порто-Франко».

Ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на 29.02.2012р.) передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на 29.02.2012р.), права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Головуючим суддею по справі Богатирем К.В. самостійно здійснено електронні запити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно двох юридичних осіб ПАТ АБ «Порто-Франко» та ПП «ЛИМА ТРЕЙД-2007» та згідно отриманих відомостей встановлено, що в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, відсутні відомості щодо наявності заборон/обтяжень об'єкту - майнових прав на «Комплекс багатоповерхових житлових будинків для відселення мешканців обвальної зони с. Фонтанка (в межах вулиць Радужна та Центральна. Житлові будинки №№ 1, 2, 3, 4, 5), Комінтернівського району, Одеської області».

Виходячи з наявних документів, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що обтяження, яке виникло на підставі договору застави майнових прав № 1341/12-ИП від 29.02.2012р., було неправомірно зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, оскільки така реєстрація повинна відбутися у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Порто-Франко» не була додержана встановлена законом процедура реєстрації обтяження на майнові права по договору застави майнових прав № 1341/12-ИП від 29.02.2012р., а тому наявність зареєстрованого обтяження не має правових наслідків для переходу даних прав до Приватного підприємства «ЛИМА ТРЕЙД-2007» на підставі договору № 27 від 21.06.2017р. про відступлення прав вимоги. Належних доказів щодо проведення державної реєстрації обтяження майнових прав ані за первісним кредитором, ані за новим кредитором у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до апеляційного господарського суду не надано, відсутні такі докази й в матеріалах даної справи станом на день винесення оскаржуваної ухвали господарським судом.

На вищевказане не звернув уваги господарський суд Одеської області, що привело до винесення ухвали з порушенням норм матеріального права та при неповному дослідженні усіх обставин по даній справі, що є підставою для скасування вказаної ухвали з прийняттям іншого рішення по суті заяви про заміну кредитора.

З врахуванням викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду від 15.08.2017р. в частині процесуальної заміни кредитора у справі про банкрутство № 916/1704/16 підлягає скасуванню як незаконна, а заява Приватного підприємства «ЛИМА ТРЕЙД» підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Порто-Франко» задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 15.08.2017р. в частині заміни кредитора у справі про банкрутство № 916/1704/16 скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні заяви від 14.08.2017р. Приватного підприємства «ЛИМА ТРЕЙД-2007» про процесуальне правонаступництво.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційні скарги на постанови (ухвали) апеляційного господарського суду подаються в порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених ч. 3 ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Головуючий К.В. Богатир

Судді: В.В. Лашин

І.Г. Філінюк