Постанова № 70449154, 17.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 жовтня 2017 рокусправа № П/811/332/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 р. по справі за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом , -

в с т а н о в и в:

У березні 2017 року Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути ОСОБА_1 плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 21 690,50 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 (26300, м. Гайворон Кіровоградської області, вул. Залізнична, 41) на користь Державного бюджету України в особі Державної служби України з безпеки на транспорті на рахунок 31311309700111 в ГУ ДКСУ у Одеській області, отримувач: УК у Біляївському районі, МФО 828011, код ЄДРПОУ 37913781, плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в розмірі 21 690,50 грн. (двадцять одна тисяча шістсот девяносто грн. 50 коп.).

Не погодившись з постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31 серпня 2016 року посадовою особою Управління Укртрансбезеки в Одеській області головним спеціалістом ОСОБА_2 здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля (тягача) марки SCANIА, реєстраційний номер НОМЕР_1, причіп STAS, реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1, водій ОСОБА_3, та виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, про що за результатами проведення зважування складено:

- довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю 31.08.2016 року, якою встановлено тип транспортного засобу 5.12, навантаження на осі 1) 6,66; 2) 12,44; 3) 6,44; 4) 6,90; 5) 6,80, повна маса 39,24 т;

- акт №0001367 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 31 серпня 2016 року, згідно якого нормативно допустимі осьові навантаження 11 т,11 т, 22 т, фактичні 6,66 т, 12,44 т, 6,44, 6,90 т, 6,80 т;

- чек зважування від 31 серпня 2016 року №40539, в якому в графах «gross» «total» зазначена вага транспортного засобу 39 240 кг.

На підставі вказаних документів проведено розрахунок б/д та б/н плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 757,35 євро (0,27 євро-за 1 км., коефіцієнт збільшення плати за проїзд 3, 935 км. пройдена відстань).

Не сплата відповідачем зазначеної плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 757,35 євро стала підставою для звернення позивача-субєкта владних повноважень з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності нарахування відповідачу плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами України, яка підлягає стягненню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до п.22.1 Правил дорожнього руху (надалі ПДР) маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Згідно п.22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень у відповідності до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування встановлений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 879 від 27.06.2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (надалі Порядок).

У відповідності до п.п.3 п.2 Порядку великоваговими та великогабаритними транспортними засобами вважаються транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Водночас, згідно п.п.2.2 п.2 Порядку вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 19 Порядку також передбачено, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку. Проте, передбачена п.п.2 п.2 та п.19 Порядку методика, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, якою Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються під час проведення габаритно-вагового контролю відсутня.

На неодноразовий запит суду до Державної служби України з безпеки на транспорті щодо надання методики на підставі якої проводився процес вимірювання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь транспортного засобу відповідача, запитуваного документу позивачем не надано.

При цьому, матеріали справи свідчать, що при проведенні габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека керується Порядком затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 879 від 27.06.2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування".

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити, про що зазначалося вище, саме зазначеним Порядком передбачено затвердження методики процесу визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу.

При цьому, «Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі» від 30.05.2008 року, затверджена заступником голови державної служби автомобільних доріг України - втратила чинність на час виникнення спірних відносин.

Технологічний регламент здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Державної служби автомобільних доріг України N 219/198, від 07.05.2008, також втратив чинність на момент виникнення спірних відносин.

Водночас, самим Порядком № 879, на який посилається позивач, не передбачено порядок здійснення зважування транспортного засобу.

А відповідна методика, згідно з якою, згідно п.19 Порядку повинно проводитись вимірювання, як зазначалося вище, відсутня.

При цьому, в наданих до матеріалів справи довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відсутня будь-яка інформація щодо порядку здійснення зважування, а саме, якими вагами, у русі чи у статичному стані, у сукупності чи кожна вісь окремо, яким чином враховувався вантаж та ін.

Інших документів, в яких би було зазначено, яким чином було здійснено зважування транспортного засобу, позивачем не надано.

Таким чином, відповідачем не підтверджено належними доказами, що перевезення вантажу здійснювалось поза межами допустимих вагових норм. При перевезенні вантажу в межах допустимих норм спеціальний дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, не видається, а також не справляється плата за проїзд великовагових транспортних засобів, оскільки такий транспортний засіб не вважається великоваговим.

Оскільки суд першої інстанції під час вирішення справи неповно зясував обставини справи та допустив порушення у застосуванні норми права, що регулює спірні правовідносини, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 р. скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Державної служби України з безпеки на транспорті - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 760 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят гривен) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:С.А. Уханенко

Суддя:І.Ю. Богданенко

Суддя:Ю.М. Дадим