Постанова № 70449124, 21.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2017 р. Справа № 910/6414/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тищенко А.І.

Яковлєва М.Л.

за участю представників сторін:

від відповідача (апелянта): Пойда О.А. - за довіреністю № 652 від 29.05.2017;

від позивача: Кімлик І.В.- за довіреністю № 2387 від 14.08.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Українського державного підприємства «УКРХІМТРАНСАМІАК» на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/6414/17 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод», м. Южне, Одеська обл.

до Українського державного підприємства «УКРХІМТРАНСАМІАК», м. Київ

про стягнення заборгованості в розмірі 1 878 158,96 грн.

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» (надалі -позивач/ПАТ «Одеський припортовий завод») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Українського державного підприємства «УКРХІМТРАНСАМІАК» (надалі-відповідач/УДП "УКРХІМТРАНСАМІАК") про стягнення заборгованості в розмірі 1 878 158,96 грн. (т.1, а.с. 6-13).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.12.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії № 1006/1ТА-2016, відповідно до якого відповідач протягом 2016 року забезпечував постачання на ПАТ "ОПЗ" аміаку з магістрального аміакопроводу Росія-Україна, а позивач надав послуги з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку рідкого технічного ДСТУ 6221-90 марки "АК" російського походження без права власності на нього, в об'ємі 2300,00 тис. тон., з використанням причалів, які перебувають у веденні державного підприємства "Адміністрація морських портів України". Як вказує позивач, у січні-березні 2016 року державним підприємством "Адміністрація морських портів України" було надано позивачу спеціалізовану послугу із забезпечення доступу Портового оператора до причалів № 3 та № 4 для перевантаження аміаку та метанолу, у зв'язку з чим державним підприємством "Адміністрація морських портів України" на підставі тарифів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541, були виставлені рахунки на загальну суму 8 708 712,69 грн. без врахування ПДВ, які були сплачені позивачем. Таким чином, замовник - відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу витрати, з урахуванням донарахованих ДП "Адміністрація морських портів України" сум ПДВ за січень - квітень 2016 з оплати ДП "Адміністрація морських портів України" за доступ до причалів порту при відвантаженні на судна транзитного аміаку російського походження у розмірі 1 852 554,88 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем його зобов'язань позивач просить суд стягнути з УДП "УКРХІМТРАНСАМІАК" інфляційні у розмірі 18 525,55 грн. та 3 % річних у розмірі 7 078,53 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6414/17 та призначено її до розгляду.

09.06.2017 відповідачем було подано клопотання про припинення провадження у справі № 910/6414/17 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України ( т.2, а.с 120-123).

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/6414/17 (суддя Чинчин О.В.) позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" задоволено частково; стягнуто з українського державного підприємства "УКРХІМТРАНСАМІАК" на користь публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" заборгованість у розмірі 1 852 554,88 грн., 3% річних у розмірі 7 046,16 грн., інфляційні у розмірі 18 525,55 грн. та судовий збір у розмірі 28 171, 90 грн.; в іншій частині позову - відмовлено ( т.2, а.с. 143-167).

Також судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання УДП «УРІМТРАНСАМІАК» про припинення провадження у справі.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції з посиланням на приписи ст.ст. 6, 11, 526, 530, 625,627, 628, 629, 901, 902, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України встановив факт невідшкодування відповідачем витрат понесених позивачем при виконанні договору про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії № 1006/1ТА-2016 від 29.12.2015 у розмірі 1 852 554,88 грн. і, відповідно, прийшов до висновку про доведеність розміру заборгованості та, враховуючи межі заявлених позовних та періоди прострочення сплати такої заборгованості дійшов висновку про часткову доведеність позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду міста Києва, УДП "УКРХІМТРАНСАМІАК" (надалі-апелянт) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а саме-ст.ст. 6, 12, 35, 43, 80 Господарського процесуально кодексу України, неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; не вжиттям всіх необхідних заходів для повного та всебічного розгляду справи, та порушення норм матеріально права, зокрема, ст.ст. 173, 174, 179, 180 Господарського кодексу України та статті 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2017 відновлено УДП "УКРХІМТРАНСАМІАК" пропущений процесуальний строк на звернення з апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/6414/17; скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 07.09.2017.

06.09.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від УДП "УКРХІМТРАНСАМІАК" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 916/1427/16 господарського суду Одеської області.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-53/3597/17 від 06.09.2017 у зв'язку з перебуванням суддів Отрюха Б.В. та Чорної Л.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/6414/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.09.2017 для розгляду справи № 910/6414/17 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Тищенко А.І. Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 у справі № 910/6414/17 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу УДА "УКРХІМТРАНСАМІАК" на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/6414/17 колегією суддів у складі: головуючий суддя -Разіна Т.І. (доповідач у справі), судді: Тищенко А.І. Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 у справі № 910/6414/17 розгляд апеляційної скарги УДП "УКРХІМТРАНСАМІАК" на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/6414/17 відкладено на 25.09.2017.

19.09.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду УДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» надійшли документи на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 07.09.2017.

25.09.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду ПАТ «Одеський припортовий завод» були подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких останнє просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін, та заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

25.09.2017 оголошено перерву у справі № 910/6414/17 на 30.10.2017.

30.10.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду ПАТ «Одеський припортовий завод» були подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких останнє просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін,

В судовому засіданні 30.10.2017 представник відповідача (апелянта) звернулася з клопотанням про продовження строку розгляду скарги у відповідності до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 задоволено клопотання апелянта про продовження строку розгляду апеляційної скарги; продовжено строк розгляду апеляційної скарги, та, відповідно розгляд справи відкладено на 21.11.2017.

У судовому засіданні 21.11.2017 представник апелянта просив клопотання про зупинення провадження у даній справі задовольнити та зупинити провадження у справі № 910/6414/17 до перегляду в Вищому господарському судді України справи № 916/1427/16 господарського суду Одеської області.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти поданого апелянтом клопотання про зупинення провадження у справі до пов'язаної з нею справи № 916/1427/16 господарського суду Одеської області, у зв'язку з його необґрунтованістю.

Представник апелянта у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав.

Представник позивача у судовому засіданні доводи апеляційного скарги заперечував, з викладених у запереченнях на неї підстав.

Київський апеляційний господарський суд відхиляє подане клопотання УДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» про зупинення провадження у справі, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно з п. 3.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання позивач посилався на те, що рішення господарського суду міста Києва у даній справі було прийнято на підставі рішення господарського суду Одеської області від 03.08.2016 у справі № 916/1427/16 за позовом державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про стягнення 1 691 588, 63 грн. Однак, як вказує апелянт, УДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» не було залучено до участі у розгляді справи № 916/1427/16. Вважаючи, що рішення господарського суду Одеської області від 03.08.2016 у справі № 916/1427/16 безпосередньо впливає на права на УДП «УКРХІМТРАНСАМІАК», останнє звернулось з апеляційною скаргою рішення господарського суду Одеської області до Одеського апеляційного господарського суду. Проте, Одеський апеляційний господарський суд ухвалою від 20.07.2017 відмовив у прийняті апеляційної скарги УДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» на рішення господарського суду Одеської області від 03.08.2017 у справі № 916/1427/16. Разом з тим, не погоджуючись із прийнятим судовим актом УДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» звернулось до Вищого господарського суду України із касаційної скаргою на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2017.

Разом з тим, як встановлено колегією суддів та вбачається із клопотання апелянта (позивача) останнім до суду апеляційної інстанції не було надано доказів, як на дату звернення із вказаним клопотанням (05.09.2017) так і на дату судового засідання (21.11.2017), що касаційну скаргу УДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» № 1021 від 08.08.2017 на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 у справі № 916/1427/16 прийнято до провадження Вищим господарським судом України, відповідно до ст. 111-4 ГПК України, а відтак, колегія суддів не встановила наявність підстав, які зумовлюють зупинення провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У разі зупинення провадження у справі за відсутності достатніх підстав, передбачених ч. 1 ст. 79 ГПК України, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 29.12.2015 року між ПАТ «Одеський припортовий завод», як виконавцем та УДП «УКРХІМТРАНСАМІАК», як замовником було укладено договір № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей).

Відповідно до п. 1.1. договору № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії від 29.12.2015 (надалі-договір) замовник протягом 2016 року забезпечує поставку з магістрального аміакопроводу Росія-Україна на ПАТ "ОПЗ", а виконавець надає послугу з прийому, захолоджування, зберігання і відвантаження на судна транзитного аміаку рідкого технічного ГОСТУ 6221-90 марки "АК" російського походження (в подальшому аміак) без права власності на нього боку, в обсязі 2300,0 тис. тонн з письмовим щомісячним узгодженням обома сторонами, з урахуванням використання причалу порту "Південний", що знаходиться у віданні ДП "Адміністрація морських портів України".

У відповідності до пунктів 2.1.1. та 2.1.4. пункту 2.1. договору, замовник зобов'язаний, забезпечити підтверджену виконавцем, рівномірну щодобову поставку аміаку рідкого в обсязі, як правило, 5250-7560 тонн. За погодженням сторін, в залежності від виробничих умов, може встановлюватися інше навантаження, аж до 8200 тонн на добу, за умови, що температура яка надходить по аміакопроводу аміаку не перевищує 15 градусів Цельсія.

У разі якщо замовник не забезпечує поставку вищевказаного добового обсягу російського аміаку, недопоставлена кількість не підлягає заповненню в подальшому.

Своєчасно оплатити виконавцеві послугу з приймання, зберігання, захолоджування і відвантаження на судна російського аміаку і витрати по доступу до причалів порту в національній валюті, в розмірі, обумовленої в цьому договорі, згідно з виставленими рахунками (п. 4.3.).

Пунктом 2.2. договору сторони визначили, що виконавець зобов'язаний, зокрема, надавати замовнику не пізніше 3-го числа підписані акт наданих послуг і не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним акт здачі-приймання аміаку рідкого російського походження.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що за надані послуги з прийому, захолоджування, зберігання і відвантаження на судна транзитного аміаку російського походження замовник здійснює оплату на розрахунковий рахунок виконавця за узгодженою ставкою 300,00 гривень за кожну відвантажену на борт судна тонну, крім того ПДВ (20% - 60,00 гривні ), всього 360,00 гривень. Розмір ставки оплати встановлена при курсі НБУ 23,807482 гривень за доларом США на 29.12.2015. Загальна вартість послуг становить 828 000 000 грн. 00.коп., в т.ч. ПДВ.

Крім того, замовник компенсує виконавцю витрати, понесені ним при оплаті ДП "АМПУ" за доступ до причалу порту при відвантаженні на суді транзитного аміаку російського походження, згідно з рахунком виконавця, до якого додається копія відповідних коносаментів і рахунки ДП "АМПУ". Тарифи на оплату ДП "АМПУ" встановлюються відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.12.2015 № 1331-р "Про погодження тарифів на спеціалізовані послуги щодо забезпечення доступу портового оператора до причалу, який знаходиться в господарському віданні адміністрації морських портів України".

Відповідно до п.4.3 договору в редакції протоколу розбіжностей оплата згідно з пунктом 4.1. проводиться замовником по кожній суднової партії і по кожному рахунку протягом 4-х банківських днів після отримання від виконавця по факсу відповідних рахунків.

Даний договір вступає з силу з 01.01.2016 і діє до 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків між сторонами до повного їх проведення (п. 8.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що додатковою угодою № 1 від 12.12.2016 року до договору № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії від 29.12.2015, відповідно до якого сторони вирішили п. 1.1. договору доповнити абзацем наступного змісту:

Замовник протягом 2017 року забезпечує поставку з магістрального аміакопроводу Росія-Україна на ПАТ "ОПЗ", а виконавець надає послугу з прийому, захолоджуванню, зберігання та відвантаження на судна транзитного аміаку рідкого технічного ГОСТ 6221-90 марки "АК" російського походження без права власності на нього сторін, в обсязі 2150, 00 тис. тонн, з письмовим щомісячним узгодженням обома сторонами, з урахуванням використання причалу порту "Південний", що знаходиться у віданні ДП "Адміністрація морських портів України".

Останнє речення першого абзацу пункту 4.1. договору, згідно додаткової угоди, викладено в наступній редакції: "Загальна вартість послуг становить 1 602 000 000 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ" (т.1. а.с. 24).

Пункт 8.1. договору викладено в наступній редакції: "Даний договір вступає з силу з 01.01.2016 і діє до 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків між сторонами до повного їх проведення".

Як вказує позивач, у січні-квітні 2016 державним підприємством "Адміністрація морських портів України" було надано ПАТ "Одеський припортовий завод" спеціалізовану послугу із забезпечення доступу Портового оператора до причалів № 3 та № 4 для перевантаження аміаку та метанолу, у зв'язку з чим державним підприємством "Адміністрація морських портів України" на підставі тарифів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541, були виставлені рахунки на загальну суму 8 708 712,69 грн. без врахування ПДВ.

Крім того, факт надання ПАТ "Одеський припортовий завод" послуги із забезпечення доступу Портового оператора до причалів, що знаходяться на балансі державного підприємства "Адміністрація морських портів України" для навантаження транзитного вантажу позивача підтверджується актами надання послуг від 08.01.2016, від 17.01.2016, від 20.01.2016, від 22.01.2016, від 27.01.2016, від 01.02.2016, від 12.02.2016, від 14.02.2016, від 16.02.2016, від 19.02.2016, від 23.02.2016, від 28.02.2016, від 03.03.2016, від 04.03.2016, від 06.03.2016, від 07.03.2016 від 11.03.2016, від 17.03.2016, від 21.03.2016, від 22.03.2016, від 25.03.2016, від 30.03.2016, від 05.04.2016, від 07.04.2016, від 07.04.2016, від 09.04.2016, які підписані представниками державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та ПАТ "Одеський припортовий завод" та скріплені печатками підприємств.

Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" були виставлені відповідачу рахунки щодо компенсації витрат, понесених позивачем при оплаті ДП "АМПУ" за доступ до причалу порту при відвантаженні на судні транзитного аміаку російського походження у січні-квітні 2016 року, про що також позивачем та відповідачем складено та підписано акти компенсації витрат.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 29.08.2016 року №1861016199.99-15-03-02-14 Державною фіскальною службою України надано відповідь на лист позивача від 24.05.2016 № 2118/04, в якому зазначено, що послуги платника податку із забезпечення доступу до причалу портового оператору, не належать до послуг, що безпосередньо пов'язані з транзитом вантажів і оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20%.

Таким чином, на підставі листа Державної фіскальної служби України від 06.04.2016 № 7668/6/99-99-19-03-02-15 державним підприємством "Адміністрація морських портів України" було донараховано позивачу ПДВ за надані послуги у 2016 році.

З огляду на несплату ПАТ "Одеський припортовий завод" донарахованих державним підприємством "Адміністрація морських портів України" сум ПДВ, останнє звернулося до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просило стягнути з публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" 1 741 742,56 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.08.2016 року у справі № 916/1427/16, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 року, позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 1 691 588,63 грн. - заборгованості, 25 373,82 грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення господарського суду Одеської області від 03.08.2016 року у справі № 916/1427/16 позивачем було сплачено на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" суму ПДВ за 2016 рік, нараховану за послуги із забезпечення доступу до причалу Портового оператору у розмірі 1 691 588,63 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10280 від 19.12.2016 року, а також в процесі розгляду справи позивачем було також сплачено на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" грошові кошти у розмірі 50 153, 93 грн., а загалом сплачено 1 741 742,56 грн.

Крім того, ПАТ "Одеський припортовий завод" було сплачено на рахунок державного підприємства "Адміністрація морських портів України" грошові кошти у загальному розмірі 160 966,25 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3248 від 29.04.2016 року (сума ПДВ 31 694,63 грн.), № 3249 від 29.04.2016 року (сума ПДВ 2 877,38 грн.), № 3246 від 29.04.2016 року (сума ПДВ 71 019,44 грн.), № 3532 від 11.05.2016 року у розмірі 55 374,80 грн. із зазначенням призначення платежу: "плата за забезпечення доступу портового оператора (аміак)".

11.01.2017 позивач листом № 84 направив на адресу відповідача акти - коригування компенсації витрат та додані до них рахунки та просив рахувати недійсними та повернути акти та рахунки, надіслані листом № 4907 від 27.12.2016 року

Листом № 85 від 11.01.2017 року позивач звернувся до відповідача, в якому зазначив, що на підставі постанови Вищого господарського суду України від 07.12.2016 року у справі № 916/1427/16 щодо правомірності оподаткування податком на додану вартість послуг із забезпечення доступу Портового оператору до причалів, що знаходяться на балансі Южненської філії ДП "АМПУ", ПАТ "Одеський припортовий завод" складено акти коригування компенсації витрат від 31.12.2016, які позивач просить в строк до 10.02.2017 року підписати та повернути, а також здійснити оплату виставлених рахунків.

Зазначений лист був направлений на адресу відповідача 13.01.2017 року, що підтверджується фіскальним чеком від 13.01.2017 року та отриманий останнім 17.01.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Невідшкодування відповідачем витрат понесених позивачем на виконання п. 4.1. договору № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії від 29.12.2015 стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору ( ч. 1 ст. 902 ЦК України).

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вже зазначалось вище, рішенням господарського суду Одеської області від 03.08.2016 року у справі № 916/1427/16, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 року, позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 1 691 588 грн. 63коп. - заборгованості, 25 373 грн. 82 коп. витрат по сплаті судового збору.

У вище зазначеному рішенні суду встановлено, що 30.12.2015 року між державним підприємством "Адміністрація морських портів України" та публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" укладено договір про забезпечення доступу портового оператору до причалів № 110-П-ЮЖФ-15.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На виконання вимог договору № 110-П-ЮЖФ-15 від 30.12.2015, державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в січні-березні 2016 року надано ПАТ "Одеський припортовий завод" спеціалізовану послугу із забезпечення доступу Портового оператора до причалів № 3 та № 4 для перевантаження аміаку та метанолу, згідно чого Адміністрацією на підставі тарифів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541, були виставлені ПАТ "ОПЗ" рахунки на загальну суму 8 708 712,69 грн. без врахування ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом і судовою колегією апеляційного господарського суду, що 11.04.2016 року на адресу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від Державної фіскальної служби України надійшов лист від 06.04.2016 року № 7668/6/99-99-19-03-02-15, яким роз'яснено, що послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з транзитним вантажем не є такими, що безпосередньо пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через митну територію України, а тому операції платників податку з їх постачання звільненню від опадкування не підлягають і оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Враховуючи зазначене, 18.04.2016 року державним підприємством "Адміністрація морських портів України" складено відповідні акти коригування здачі-приймання послуг до вже виставлених рахунків та виставлено ПАТ "Одеський припортовий завод" відкориговані рахунки з урахуванням сум ПДВ (1 741 742, 56 грн.) на загальну суму 10 450 455,25грн.

Під час розгляду судом справи № 916/1427/16 ПАТ "Одеський припортовий завод" частково сплачено донараховані суми ПДВ за актами коригування від 18.04.2016р. до рахунків: № А10378 від 12.03.2016 у розмірі 8 458,18 грн. № А10176 від 05.02.2016 у розмірі 8 549,65 грн., № А10282 від 29.02.2016 у розмірі 9 072,38 грн., № А10427 від 29.03.2016 у розмірі 10 490,21 грн., № А10016 від 11.01.2016 у розмірі 13 583,51 грн., всього на загальну суму 50 153,93 грн., у зв'язку з чим сума боргу становить 1 691 588, 63 грн. (1 741 742, 56 грн. - 50 153, 93 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, що відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 03.08.2016 року у справі № 916/1427/16 позивачем було сплачено на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" суму ПДВ за 2016 рік, нараховану за послуги із забезпечення доступу до причалу Портового оператору у розмірі 1 691 588,63 грн., підтверджується платіжним дорученням № 10280 від 19.12.2016 року.

Крім того, ПАТ «Одеський припортовий завод» відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 03.08.2016 року у справі № 916/1427/16 було сплачено на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" суму ПДВ за 2016 рік, нараховану за послуги із забезпечення доступу до причалу Портового оператору у розмірі 1 691 588 грн. 63 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 10280 від 19.12.2016 року, а також в процесі розгляду справи № 916/1427/16 було також сплачено на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" грошові кошти у розмірі 50 153, 93 грн., а загалом сплачено 1 741 742,56 грн.

Проте, колегія суддів зазначає, що на підставі актів - коригування компенсації витрат позивачем було виставлено відповідачу суму витрат з урахуванням донарахованих Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" сум ПДВ, яка була сплачена відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 03.08.2016 року у справі № 916/1427/16, в розмірі 1 691 588 грн. 63 коп., а не у повному обсязі за вказаним рішенням на суму 1 741 742, 56 грн.

Крім того, позивачем було сплачено на рахунок державного підприємства "Адміністрація морських портів України" грошові кошти у загальному розмірі 160 966,25 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3248 від 29.04.2016 року (сума ПДВ 31 694,63 грн.), № 3249 від 29.04.2016 року (сума ПДВ 2 877,38 грн.), № 3246 від 29.04.2016 року (сума ПДВ 71 019, 44 грн.), № 3532 від 11.05.2016 року у розмірі 55 374,80 грн. із зазначенням призначення платежу: "плата за забезпечення доступу портового оператора (аміак)"

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що ПАТ "Одеський припортовий завод" було сплачено на рахунок державного підприємства "Адміністрація морських портів України" суму ПДВ за 2016 рік, нараховану за послуги із забезпечення доступу до причалу Портового оператору у загальному розмірі 1 852 554, 88 грн. (1 691 588, 63 грн. за рішенням господарського суду Одеської області від 03.08.2016 року у справі № 916/1427/16 + 160 966,25 грн. за платіжними дорученнями від 29.04.2016 року, 11.05.2016 року.

Листом № 84 від 11.01.2017 року позивач направив на адресу відповідача акти - коригування компенсації витрат та додані до них рахунки та просив рахувати недійсними та повернути акти та рахунки, надіслані листом № 4907 від 27.12.2016 року

Листом № 85 від 11.01.2017 року позивач звернувся до відповідача, в якому зазначив, що на підставі постанови Вищого господарського суду України від 07.12.2016 року у справі № 916/1427/16 щодо правомірності оподаткування податком на додану вартість послуг із забезпечення доступу Портового оператору до причалів, що знаходяться на балансі Южненської філії ДП "АМПУ", ПАТ "Одеський припортовий завод" складено акти коригування компенсації витрат від 31.12.2016, які позивач просить в строк до 10.02.2017 року підписати та повернути, а також здійснити оплату виставлених рахунків.

Вказаний лист був направлений на адресу відповідача 13.01.2017 року, що підтверджується фіскальним чеком від 13.01.2017 року та отриманий останнім 17.01.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до абзацу 2 п. 4.1 договору № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії від 29.12.2015 року, замовник компенсує виконавцю витрати, понесені ним при оплаті ДП "АМПУ" за доступ до причалу порту при відвантаженні на суді транзитного аміаку російського походження, згідно з рахунком виконавця, до якого додається копія відповідних коносаментів і рахунки ДП "АМПУ". Тарифи на оплату ДП "АМПУ" встановлюються відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.12.2015 №1331-р "Про погодження тарифів на спеціалізовані послуги щодо забезпечення доступу портового оператора до причалу, який знаходиться в господарському віданні адміністрації морських портів України".

Пунктом .4.3 договору в редакції протоколу розбіжностей оплата згідно з пунктом 4.1. проводиться Замовником по кожній суднової партії і по кожному рахунку протягом 4-х банківських днів після отримання від виконавця по факсу відповідних рахунків.

Однак, колегія суддів зазначає, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України на підтвердження виплати компенсації відповідачем підприємством позивачу витрат з урахуванням донарахованих державним підприємством "Адміністрація морських портів України" сум ПДВ на загальну суму в розмірі 1 852 554,88 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії від 29.12.2015, не здійснив виплату компенсації ПАТ "Одеський припортовий завод" витрат, понесених позивачем при оплаті ДП "АМПУ" за доступ до причалу порту при відвантаженні на судні транзитного аміаку російського походження у січні-квітні 2016 року, з урахуванням донарахованих сум ПДВ, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині суми основного боргу є правомірними, законними та обґрунтованими, а отже підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача за прострочення внесення оплати за надані послуги інфляційні втрати та 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 7 078, 53 грн. за період з 21.01.2017 по 27.03.2017 та з 11.02.2017 по 27.03.2017.

Згідно з п. 4.3 договору в редакції протоколу розбіжностей оплата згідно з пунктом 4.1. проводиться замовником по кожній суднової партії і по кожному рахунку протягом 4-х банківських днів після отримання від виконавця по факсу відповідних рахунків, а не протягом 1 банківського дня, як помилково зазначає позивач, а відтак, колегія суддів зазначає, що прострочка відповідача почалась з 24.01.2017 року, а не з 21.01.2017 року, як помилково вказав позивач.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, вважає розрахунок, здійснений місцевим господарським судом арифметично правильним, відповідно якого загальний розмір 3 % річних від суми основної заборгованості за договором за договором № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії від 29.12.2015 у період з 24.01.2017 по 27.03.2017 становить 7 046,16 грн..

Як вже зазначалось вище, загальний період прострочки з 24.01.2017 по 27.03.2017, а тому враховуючи межі заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 18 525,55 грн. інфляційних втрат обґрунтованими та правомірними.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявного факту невідшкодування відповідачем витрат понесених позивачем при виконанні договору про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії № 1006/1ТА-2016 від 29.12.2015, та, відповідно, обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог ПАТ "Одеський припортовий завод".

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що справа зі спору непідвідомча господарському суду (стаття 12 ГПК України).

Так, в обґрунтування поданого клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України відповідач зазначав, що предметом позову є формування тарифу на спеціалізовану послугу із забезпечення доступу до причалів.

Однак, судова колегія апеляційного господарського суду не приймає до уваги вказані доводи відповідача, оскільки 29.12.2015 року між сторонами було укладено договір № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей), умовами якого передбачено, що замовник протягом 2016 року забезпечує поставку з магістрального аміакопроводу Росія-Україна на ПАТ "ОПЗ", а виконавець надає послугу з прийому, захолоджування, зберігання і відвантаження на судна транзитного аміаку рідкого технічного ГОСТУ 6221-90 марки "АК" російського походження (в подальшому аміак) без права власності на нього боку, в обсязі 2300,00 тис. тонн з письмовим щомісячним узгодженням обома сторонами, з урахуванням використання причалу порту "Південний", що знаходиться у віданні ДП "Адміністрація морських портів України".

Пунктом 4.1. договору передбачено, що замовник компенсує виконавцю витрати, понесені ним при оплаті ДП "АМПУ" за доступ до причалу порту при відвантаженні на суді транзитного аміаку російського походження, згідно з рахунком виконавця, до якого додається копія відповідних коносаментів і рахунки ДП "АМПА". Тарифи на оплату ДП "АМПУ" встановлюються відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.12.2015 №1331-р "Про погодження тарифів на спеціалізовані послуги щодо забезпечення доступу портового оператора до причалу, який знаходиться в господарському віданні адміністрації морських портів України".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що оскільки між сторонами склались зобов'язальні правовідносини із договору № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії від 29.12.2015 року, внаслідок неналежного виконання умов якого у відповідача виникла заборгованість за надані послуги за доступ до причалу порту при відвантаженні на суді транзитного аміаку російського походження, а тому даний спір підвідомчій господарському суду на підставі п.1 ч.1 ст. 12 ГПК України (справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав), а не спір про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін.

Доводи апеляційної скарги про недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору, тобто ПАТ «Одеський припортовий завод» порушено умов пункту 6 договору та ст. 6 ГПК України, судова колегія відхиляє, оскільки відповідно до ст. 5 ГПК України, сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Згідно ст. 6 ГПК України, підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.

Положеннями ст. 222 ГК України визначено, що у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Недотримання вимог ст. 6 ГПК України щодо обов'язку з надсилання іншій стороні претензії не позбавляє позивача звернутися до суду за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача.

Відповідно до ст. 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, враховуючи вищенаведені приписи законодавства, судова колегія зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов'язкове дотримання досудового порядку врегулювання спору, та являється правом, а не обов'язком особи, яка вважає свої права порушеними.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на лист № 85 від 11.01.2017 року, відповідно до якого (листа) позивач звернувся до відповідача, та зазначав про те, що на підставі постанови Вищого господарського суду України від 07.12.2016 року у справі № 916/1427/16 щодо правомірності оподаткування податком на додану вартість послуг із забезпечення доступу Портового оператору до причалів, що знаходяться на балансі Южненської філії ДП "АМПУ", ПАТ "Одеський припортовий завод" складено акти коригування компенсації витрат від 31.12.2016, які позивач просить в строк до 10.02.2017 року підписати та повернути, а також здійснити оплату виставлених рахунків.

На підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги інші твердження відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно невідповідності висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні, обставинам справи.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Українського державного підприємства «УКРХІМТРАНСАМІАК» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/6414/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді А.І. Тищенко

М.Л. Яковлєв