Постанова № 70449113, 20.11.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.11.2017 справа №908/1372/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання за участю представників сторін від позивача: від відповідача: розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 – представник за довіреністю №747 від 20.12.2016 р. не з’явились Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Оріхів, Оріхівський район, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької областівід13.09.2017 р. (повний текст 15.09.2017 р.)у справі№908/1372/17 (суддя Колодій Н.А.) за позовом:Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Запоріжжя до відповідача: Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Оріхів, Оріхівський район, Запорізька областьпро стягнення 34 687,54 грн. заборгованості

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017р. Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Запорізької філії ПАТ “Укртелеком” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом №12/274 від 20.06.2017 р. до Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Оріхів, Оріхівський район, Запорізька область про стягнення 29064,63 грн. (а.с.3-12).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.09.2017 р. по справі №908/1372/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” до Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області задоволені. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” заборгованість за період з грудня 2016р. по травень 2017р. в сумі 34 687 (тридцять чотири тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 54 коп. (а.с.154-157).

В обґрунтування правової позиції позивач посилався на статтю 63 Закону України “Про телекомунікації”, ст. ст. 48, 89, 102 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинної до 01.01.2017), Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 610, 614, 617, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 144, 174, 193, 218 Господарського кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області звернулось з апеляційною скаргою №576/03 від 17.10.2017 р., в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 13.09.2017 р. у повному обсязі (а.с. 170-174).

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області у цій справі не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки останнє ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В основу заперечень скаржника покладено твердження про відсутність вини в несвоєчасному виконанні зобов’язання, оскільки видатки на відшкодування витрат за рахунок субвенцій з державного бюджету щодо виплат за користування телекомунікаційними послугами пільговими категоріями населення в державному бюджеті на 2017 рік не передбачено. У зв’язку із цим просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 13.09.2017 р. по справі №908/1372/17.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Чернота Л.Ф., судді – Радіонова О.О., Марченко О.А. (а.с.166).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2017 р. порушено провадження по справі №908/1372/17. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.11.2017р. об 14 год. 45 хв. (а.с.167).

07.11.2017р. до відділу організаційної роботи, документального забезпечення та канцелярії Донецького апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Запоріжжя надійшов відзив № 12/557 від 03.11.2017р. на апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адмістрації Запорізької області, в якому останній просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 13.09.2017 р. по справі №908/1372/17 – без змін, а апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області – без задоволення. Судова колегія розглянула вищезазначений відзив та долучила його до матеріалів справи (а.с.183-187).

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді цієї колегії ОСОБА_6 на дату розгляду справи 20.11.2017 р., для подальшого розгляду апеляційної скарги, розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2017 р. №2077 було призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів сформовано склад колегії суддів: головуючий – Чернота Л.Ф., судді - Зубченко І.В., Радіонова О.О.(а.с.191-192).

Абзацом четвертим пункту 3.8 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у разі зміни складу суду розгляд справи починається заново, а отже спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Представник позивача у судовому засіданні 20.11.2017 р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у зазначеному вище відзиві та просив апеляційний суд залишити без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 13.09.2017р. по справі №908/1372/17, апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення (а.с.182) у зв’язку із чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу без участі представника відповідача, що не скористався правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

Технічна фіксація судового процесу у справі №908/1372/17 не здійснювалась, у зв’язку клопотанням представника позивача (а.с. 193).

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду ухваленим з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших законодавчих актів України.

Відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу”, Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”, Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України “Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус”, Закону України “Про охорону дитинства”, Закону України “Про прокуратуру” для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ № 295 від 11.04.2012р., споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 вищезазначених Правил визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв’язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред’явлення ним документа, що підтверджує право на пільги. У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

На час розгляду справи, ані Законом України "Про телекомунікації", ані Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

За приписами ст.86 та ст.102 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв’язку, наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних прграм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, норми матеріального права на момент виникнення спірних правовідносин, не ставили фінансування відповідних пільг за послуги зв’язку виключно наявністю субвенції з державного бюджету, а передбачають можливість їх фінансування за рахунок місцевих бюджетів та міжбюджетних трансфертів. Отже, за рішенням господарського суду, навіть при відсутності у відповідача на казначейських рахунках відповідних коштів, може бути виконано окремо за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, що визначаються при прийнятті Закону України про Бюджет на відповідний рік.

Частиною 2 ст. 97 Бюджетного Кодексу України встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Субвенція - це форма грошової допомоги місцевим бюджетам із державного, яка призначена для конкретно визначеної цілі/цілей.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі – Порядок № 256) встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відтак, головним розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг є Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області. На сьогоднішній день законодавство не змінилося, а відтак, саме на відповідача згідно положень Порядку №256 та Постанови покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Отже, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, такі зобов'язання виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх фінансування.

Відповідно вищевказаного Порядку №256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг, згідно ч. 2 п. 8 Порядку № 256.

Переліки споживачів-пільговиків за видами пільг складались позивачем за формою “2-пільга”, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 року № 535 “Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг 2-пільга, та Інструкції про порядок її заповнення”, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 року за №1172/14439.

Як вбачається із матеріалів справ, в період з грудня 2016 року по травень 2017 року позивачем рекомендованою кореспонденцією направлялися відповідачу супроводжувальні листи від 10.01.2017 р. №32/2-3-13 (а.с.23-24), від 06.02.2017 №32/2-3-127 (а.с.25-26), від 06.03.2017 №32/2-3-172 (а.с.27-28), від 06.04.2017 №32/2-3-227 (а.с.29-30), від 08.05.2017 №32/2-3-270 (а.с.31-32) з розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг (акти форми “ 2-пільга”) з вимогою оплати відшкодування понесених витрат. Листи позивача залишені без відповіді. Фінансування заборгованості відповідачем не здійснювалось.

16.06.2017 року позивач листом №12/267 звернувся до відповідача з вимогою погашення заборгованості, що утворилась внаслідок надання позивачем телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах, за період з грудня 2016 по квітень 2017р. у розмірі 29064,63 грн. (а.с.33)

До господарського суду Запорізької області від Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” надійшла заява вих. 12/469 від 29.08.2017 р., якою позивач збільшує період нарахування суми боргу з грудня 2016р. по травень 2017 р. на загальну суму 34687,54 грн. Зазначає, що станом на серпень 2017 року заборгованість відповідачем за вказаний період не сплачена, а лише збільшилася на суму 5 622 грн. 91 коп. у зв'язку із відсутністю оплати відповідачем наданих позивачем телекомунікаційних послуг в травні 2017 року пільговим категоріям абонентів, що проживають на території м. Оріхів та Оріхівського району. Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 34687,54 грн.(а.с.133)

Вищезазначену заяву було прийнято до розгляду. Справу розглянуто з урахуванням збільшення позовних вимог. У зв’язку із чим розглядались вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 34687,54 грн. за період з грудня 2016 року по травень 2017 року.

Всупереч вимогам чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах у період з грудня 2016 року по травень 2017 року, відповідачем компенсовані позивачу не були, у зв’язку з чим утворилась заборгованість.

Частинами 3, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України обумовлено виникнення цивільних прав та обов’язків безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Підставою заявленого позову визначено неналежне виконання відповідачем зобов’язання, що виникло у останнього на підставі саме Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено обов’язковості договірних відносин сторін на відшкодування витрат за надані послуги зв’язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов’язання сторін виникають безпосередньо із законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відтак, п. 5 вищезначеного порядку передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, в тому числі пільг з послуг зв'язку. Акти звіряння складаються за формою № 3-пільга, встановленою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28 березня 2003 року N 83 Про затвердження форми № 3-пільга.

Отже, до обов'язків відповідача, як головного розпорядника коштів місцевого бюджету, відноситься саме складання актів встановленої форми, надання їх позивачу та надсилання до державних органів для виділення фінансування відповідно до вимог законодавства.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, акти форми №3-пільга відповідачем не складались та не направлялись позивачу для підписання.

Тому, позиція відповідача, яка ґрунтується на відмові проводити розрахунки з позивачем з причин того, що відповідач має право взяти бюджетні зобов’язання лише в межах бюджетного асигнування, відповідно до ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України, є помилковою, оскільки відповідачем не застосовується ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України та вимоги Порядку №309 в частині зменшення рівня заборгованості минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов»язаннями в поточному році.

Відповідач, як розпорядник коштів бюджетів нижчого рівня та відповідальний виконавець по розрахункам з оператором телекомунікацій у разі неможливості реалізувати обов’язки, покладені на нього законодавством, повинен як учасник бюджетних правовідносин звернутися до розпорядників коштів вищого рівня, які по відношенню до нього є суб’єктами владних повноважень, наділеними управлінськими функціями, в досудовому порядку або у порядку адміністративного судочинства з вимогами спонукання до дій, які призведуть до виділення коштів для фінансування понесених витрат або їх відшкодування.

Чинним законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов’язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості оператора, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України.

У постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі №11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. - відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того, ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. При цьому, і послуги населенню, і витрати позивача з їх надання надавалися та мали бути здійснені відповідно у 2016 р., відтак подальше не закріплення субвенцій на фінансування надання пільг у Державному бюджеті України на 2017 р. не впливає на факт виникнення відповідної заборгованості перед позивачем і не може позбавляти його права на набуття відповідних грошових коштів, що охоплюється гарантією мирного володіння своїм майном за ст.1 Першого протоколу ратифікованою Україною Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., покладаючи його у залежність від подальших дій законодавця адже юридична підстава для існування означеного права (фактичне надання послуг пільговим категоріям, яке не спростовано і не заперечується) наразі не скасована.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від сплати компенсації за надані послуги (пільги).

Заперечення відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування судова колегія вважає безпідставним, що законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Крім того, приписами ст. 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” прямо визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів з відповідача.

Вимогами ст. 3 вказаного Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень – за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Враховуючи вищевикладене,судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” про стягнення з Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області суми 34687,54 грн. відшкодування коштів за надані у період з грудня 2016 року по травень 2017 року телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Доводи скаржника щодо того, що даний спір відноситься до адміністративного є безпідставними, оскільки даний спір не є публічно – правовим, предмет цієї справи є саме стягнення заборгованості, а не шкоди у зв’язку визнанням протиправними дій або бездіяльності, отже, даний спір підвідомчий господарським судам.

Зважаючи на зазначене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає заперечення скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того,судова колегія дослідила, що в рішенні господарського суду Запорізької області від 13.09.2017 р. на сторінці 156 (зворотня сторона) в абзаці 6 помилково зазначено суму стягнення у розмірі 29064,63 грн. відшкодування коштів за надані послуги у період з грудня 2016 року по квітень 2017 року телекомунікаційні послуги пільговим категоріям. Але, в резолютивній частині рішення суд стягнув саме, 34687,54 грн. Тому, вказана описка, в мотивувальній частині не впливає на суть прийнятого рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає заперечення скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 13.09.2017 року у справі №908/1372/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Оріхів, Оріхівський район, Запорізька область – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.09.2017р. по справі № 908/1372/17 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: Л.Ф.Чернота

Судді: І.В.Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано примірників 4:

1 – позивачу;

1 – відповідачу;

1 – до справи;

1 – ГСЗО;