Постанова № 70448872, 20.11.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів В.В. Лашина, Т.А. Величко

при секретарі судового засідання: О.В. Процук

за участю представників сторін:

від прокуратури – ОСОБА_1

від позивача – не з’явився, про день, час та місце апеляційного перегляду повідомлений належним чином

від відповідача – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

від третіх осіб – ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод”

на окрему ухвалу господарського суду Миколаївської області від 10.10.2017 року

у справі № 915/742/17

за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод”

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”;

на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство “Термінал-Укрхарчозбутсировина”

про розірвання договору оренди та повернення державного майна

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 року перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” про:

-розірвання договору оренди державного майна №572 від 09.06.1999 року, укладеного між ФДМ України та ТОВ “Миколаївський глиноземний завод”;

-повернення державного майна, а саме причалів: № 1 (інвентарний № 2000030), № 2 (інвентарний № 2000031), № 3 (інвентарний № 2000032), № 4 (інвентарний № 2000033), № 5 (інвентарний № 2000034) ФДМ України, як орендарю спірних об’єктів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем без згоди орендодавця – ФДМ України передано в суборенду ТОВ Миколаївське підприємство “Термінал-Укрхарчозбутсировина” частину орендованих причалів (№№ 3-5) для розміщення маслопроводу, яким упродовж 2012-2013 року прокладено наземний маслопровід. Вказані обставини є порушенням п. 6.2. договору, ч. 1 ст. 774 ЦК України, п. 2 ч. 1 ст. 783 ЦК України.

У відзивах на позов Міністерство інфраструктури України підтримало позов прокурора, а ТОВ “Миколаївський глиноземний завод” та ТОВ Миколаївське підприємство “Термінал-Укрхарчозбутсировина” зазначили про його необґрунтованість та безпідставність.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.08.2017 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство інфраструктури України, Державне підприємство “Адміністрація морських портів України”; на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство “Термінал-Укрхарчозбутсировина”.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.10.2017 року (суддя Коваль Ю.М.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 17.10.2017 року, позов задоволено частково, розірвано договір оренди державного майна №572 від 09.06.1999 року, укладений між ФДМ України та ТОВ “Миколаївський глиноземний завод”, стягнуто з ТОВ “Миколаївський глиноземний завод” на користь прокуратури 1600,00 грн. судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; в порядку ч. 1 ст. 83 ГПК України визнано недійсним договір від 30.12.2008 року №418-У в частині надання послуг доступу до причалів, укладений між ТОВ “Миколаївський глиноземний завод” та ТОВ Миколаївське підприємство “Термінал-Укрхарчозбутсировина”, стягнуто в солідарному порядку з ТОВ “Миколаївський глиноземний завод” та ТОВ Миколаївське підприємство “Термінал-Укрхарчозбутсировина” в доход державного бюджету України 1600,00 грн. судового збору.

Окремою ухвалою від 10.10.2017 року (суддя Коваль Ю.М.) доведено до відома Кабінету Міністрів України, що дотепер не визначено меж території морського порту – Адміністрації Миколаївського порту філії ДП “Адміністрація морських портів України”.

Не погодившись з окремою ухвалою суду, ТОВ “Миколаївський глиноземний завод” 17.10.2017 року звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило її скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження із призначенням до розгляду на 20.11.2017 року о 10:30 год.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство інфраструктури України просило її залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.

Відзиви на апеляційну скаргу від прокурора, позивача та інших третіх осіб не надходили.

Заслухавши прокурора, відповідача та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія зазначає наступне.

09.06.1999 року між ФДМ України (Орендодавець) та ВАТ “Миколаївський глиноземний завод” (Орендар) укладено договір оренди №572, згідно п.п. 1 п. 1 якого, з урахуванням додатку до договору “Перелік основних засобів Дніпро-Бузького морського порту, що передаються в оренду ВАТ “Миколаївській глиноземний завод”, Орендар прийняв в оренду за актом приймання-передачі державне майно Дніпро-Бузького морського порту, яке обліковується на балансі Заводу, зокрема, північне берегоукріплення, південне берегоукріплення, навігаційну обстановку та інші об’єкти, а всього у кількості 69 одиниць, загальною вартістю 59815000 грн., серед яких і спірні причали, а саме: № 1 (інвентарний № 2000030), № 2 (інвентарний № 2000031), № 3 (інвентарний № 2000032), № 4 (інвентарний № 2000033), № 5 (інвентарний № 2000034

Відповідно до п. 6.1 договору в усьому, що не урегульовано умовами цього договору сторони керуються нормами чинного законодавства України.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що останній діє з 01.04.1999 року по 01.04.2004 року (а.с. 14-18 т.1).

Додатковою угодою від 21.04.2003 року № 259 у Перелік об’єктів, які передаються в оренду, внесено лише спірні причали №№ 1-5 та продовжено строк дії договору до 01.04.2014 року, а додатковою угодою від 27.06.2007 року № 411 викладено пп.1.1 п.1 спірного договору в іншій редакції, у відповідності до якої Завод приймає в оренду державне майно Дніпро-Бузького морського порту (групу об’єктів) у складі причалів №№ 1-5 загальною ринковою вартістю 43557060 грн. (а.с. 19, 22 т.1).

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.08.2014 року, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 року та Вищого господарського суду України від 23.12.2014 року, договір оренди державного майна від 09.06.1999 року №572 визнано продовженим до 01.04.2029 року (а.с. 23-25 т.1).

Як свідчать матеріали справи, орендовані спірні причали обліковуються на балансі як Заводу, що підтверджується довідкою Заводу від 09.10.2017 року, так і ДП “АМПУ”, а земельна ділянка, на якій розміщені спірні причали, використовується на підставі державного акта на право постійного користування землею, серії І-МК № 00209, виданого Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області 06.03.1997 року, і зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 125, Заводом, як правонаступником орендного підприємства Миколаївський глиноземний завод, на ім’я якого видано акт на право постійного користування землею.

Приймаючи оскаржену окрему ухвалу, місцевим господарським судом для визначення спірних причалів як об’єктів оренди за спірним договором досліджено наступні документи: технічні паспорти, свідоцтва про придатність гідротехнічних споруд до експлуатації, за результатами якого, судом встановлено таке.

Згідно виготовленого ТОВ “Укрюртех” документа “Технічний паспорт Нежитловий об’єкт” від 22.12.2015, його складової Форми № 1.8 зокрема, у складі нежитлового об’єкта за адресою: вул. Набережна, 54, с. Галицинове, Жовтневий район, Миколаївська область, є, крім автошляхів та інших причалів, спірні причали, при цьому у колонці “Площа” зазначено лише довжина причалів, а щодо причалів №№ 4 і 5 у колонці “Формула для підрахунку площ” - ще й розрахунково конструктивну та конструктивну ширину.

У технічних паспортах гідроспоруд, виготовлених товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Гідротехніка” у 2014 році на кожний із п’яти спірних причалів, арх. №№ 0234, 0236, 2038, 0240, 0242 відповідно, відсутнє зазначення площ спірних причалів, а наведено лише їх довжина, а щодо причалів №№ 4 і 5 - розрахунково конструктивну та конструктивну ширину.

У свідоцтвах про придатність спірних причалів до експлуатації як гідротехнічних споруд від 24.11.2014 є посилання на те, що свідоцтва зберігають силу до 23.11.2019 при умові, зокрема, чинності документів землекористування.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 1, ч. 1-3 ст. 8 Закону України “Про морські порти України” територія морського порту - частина сухопутної території України з визначеними межами, у тому числі штучно створені земельні ділянки. Межами морського порту є межі його території та акваторії. Межі території морського порту визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України, виходячи з положень Земельного кодексу України. Межі акваторій морських портів визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до закону.

Кабінетом Міністрів України визначено межі акваторії Адміністрації Миколаївського морського порту філії ДП “АМПУ”, але межі території цього порту дотепер не визначено.

Відсутність меж території вказаного морського порту, в тому числі спірних причалів, визнано однією із підстав, з яких у справі відмовлено в задоволені позовних вимог в частині зобов’язання Заводу повернути орендовані причали за спірним договором.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про морські порти України» морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності.

Статтею 8 Закону України «Про морські порти України» передбачено визначення меж морського порту.

Перелік морських портів України визначено Реєстром морських портів України відповідно до Закону України «Про морські порти України».

Так, в означеному Реєстрі не міститься назви морського порту, як він визначений в окремій ухвалі - Адміністрація Миколаївського морського порту філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України». Реєстром визначено наявність Миколаївського морського порту під реєстраційним номером UANLV.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про морські порти України» адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об'єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

Отже, морський порт та адміністрація морського порту є різними суб'єктами. Законодавство не передбачає визначення меж адміністрації морського порту.

Таким чином, окрема ухвалу суду є неможливою для виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Згідно п. 5.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18 визначено, що в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим. Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання.

В окремій ухвалі суду взагалі відсутні конкретні вказівки щодо порушення вимог чинного законодавства України та необхідності їх усунення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування окремої ухвали суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 105, 106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” задовольнити.

Окрему ухвалу господарського суду Миколаївської області від 10.10.2017 року у справі № 915/742/17 скасувати.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 23.11.2017 року

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя В.В. Лашин

Суддя Т.А. Величко