Рішення № 70448799, 21.11.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2017 р.Справа № 925/1301/17

Господарський суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.;

представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача ОСОБА_2 за довіреністю;

від ІІІ особи не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії ПАТ "Укртелеком", м.Черкаси

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради, м.Сміла

ІІІ особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Укртелеком" в особі Черкаської філії ПАТ "Укртелеком" (далі - позивач) звернулося в Господарський суд з вимогами:

-стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради (далі - відповідач) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі в особі Черкаської філії ПАТ "Укртелеком" 362 168,98 грн боргу за період з грудня 2015р. по грудень 2016 р. в якості компенсації витрат за надані послуги звязку на пільговій основі;

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

До початку судового засідання 21.11.2017 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вих.№ 71С000/17-720 від 20.11.2017), в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 358 052 грн. 72 коп. боргу по компенсації пільг на телекомунікаційні послуги, надані громадянам згідно законодавства України.

Представник позивача вищевказану заяву підтримав повністю посилаючись на те, що на виконання ухвали суду від 09.11.2017, під час перевірки, виявлено розбіжності, які спричинені невиконанням відповідачем п.1.1 Положення № 117 про зобовязання відповідача, як уповноваженого органу, щомісяця звіряти інформацію в Реєстрі з інформацією, яка надходить від підприємства та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, наданих конкретному пільговику, не проводить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей до уточнення цієї інформації.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав вважаючи їх безпідставними посилаючись на те, що Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради є бюджетною установою і діє у відповідності до вимог чинного законодавства України. Всі платежі, які здійснює управління, проводяться на підставі кошторисних призначень, згідно затверджених кошторисів та коштів, передбачених на конкретні цілі відповідно до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України, якою встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Відповідач не являється органом, який розподіляє кошти. Управління проводить розрахунок згідно призначень державного, обласного, та районного бюджетів, якщо такі виділені. В зв'язку з відсутністю фінансування названої пільги та не маючи функцій перерозподілу коштів, Управління не може бути відповідачем по даній позовній заяві.

Відповідач зазначив, що відповідно до договору № 7Н200-06-41 від 05.01.2015 між Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради та ПАТ "Укртелеком" існує заборгованість, яка утворилась за грудень 2015 року в сумі 80245,07 грн., а заборгованість, яку заявляє позивач в сумі 362168,98 грн. не є об'єктивною, оскільки у вказану суму включено розрахунки за надані послуги зв'язку за 2016 рік, яка не підтверджена договором між позивачем та відповідачем на відповідний рік, а тому пред'явлення позову до управління соціального захисту населення є безпідставним, оскільки управління дотримується приписів законодавства і не може взяти на себе зобов'язання, які суперечать чинному законодавству.

Відповідач вважає, що вказана заборгованість виникла у зв'язку з тим, що Законом України Про Державний бюджет України на 2016 рік та Законом України Про Державний бюджет України на 2017 рік кошти на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку окремим категоріям громадян не передбачені. Відповідно договір про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку на 2016 рік не укладався, і тому відповідач не має змоги погасити заборгованість в сумі 80245,07грн. за надані послуги зв'язку у грудні 2015 року пільговим категоріям громадян.

Представник відповідача зауважив, що здійснити будь-яку виплату самостійно, без належного оформлення бюджетного зобовязання в казначейській службі, без надходження видатків і субвенцій з бюджету, відповідач не має права.

Представник від ІІІ особи в судове засідання не зявився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області.

21.11.2017 від ІІІ особи надійшло письмове пояснення, зокрема про те, що відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 Державна казначейська служба України (далі - Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через

утворені в установленому порядку територіальні органи.

За приписами п. 11.1 розділу XI Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженим наказом ОСОБА_3 фінансів України від 24.12.2012 № 1407, органи Казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів шляхом проведення платежів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Казначейства, відповідно до кошторисів, планів асигнувань загального фонду державного бюджету (за винятком надання кредитів з державного бюджету), планів надання кредитів із загального фонду державного бюджету, планів спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) або планів використання бюджетних коштів та помісячних планів використання бюджетних коштів.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. З Закону України від «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

На виконання вимог частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» і пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок № 845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Боржниками відповідно до Порядку № 845 є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, визначеному ст.75 ГПК України.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.

За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом спору є стягнення коштів на відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян м.Сміла.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - Позивач,

Товариство) є юридичною особою, що здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, зокрема - Законом України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 № 1280-IV (далі - Закон), Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України 11.04.2012 № 295(надалі - Правила), Статуту та внутрішніх актів Товариства. Згідно п. 2.2.1. Статуту, одним з основних видів діяльності Товариства є надання телекомунікаційних послуг, в тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, радіозв'язку (з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших

телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг. Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 28.09.2006 № 384 Позивача включено до Реєстру Операторів, провайдерів телекомунікацій за № 74.

Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради є бюджетною установою і діє у відповідності до вимог чинного законодавства України. Всі платежі, які здійснює управління, проводяться на підставі кошторисних призначень, згідно затверджених кошторисів та коштів, передбачених на конкретні цілі відповідно до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України, якою встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Ст.48 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань.

За приписами ч. 1, 2 ст. 509, ч. 1, 3, 4 ст. 11, ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

П. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 (далі - Правила), зазначено, що споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

За умовами п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг визначено, що встановлені законом пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Законами України від 22.10.1993 №3551-ХII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", від 23.03.2000 №1584-ІІІ "Про жертви нацистських переслідувань", від 28.02.1991 №796-ХII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 24.03.2008 №203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" і від 26.04.2001 №2402-ІІІ "Про охорону дитинства" встановлені пільги з оплати послуг зв'язку для визначених цими Законами категорій осіб.

05 січня 2015 року між сторонами було укладено договір № 71і200-06-41 про відшкодування витрат за встановлення телефонів і користування телефонами пільговій категорії громадян (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобовязався на пільгових умовах надавати телекомунікаційні послуги (встановлення телефону, абонплата за користування телефоном) пільговим категоріям громадянам м.Сміла (а.с.15-16).

П. 1.2 Договору визначено, що відповідач згідно з чинним законодавством з питань надання пільг з встановлення телефонів та з оплати за користування ними, зокрема згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", фінансує на протязі терміну дії цього Закону, поточні витрати Укртелекому з надання послуг пільговим категоріям громадян.

За умовами п. 2.1 Договору фінансування витрат з надання послуг громадянам, які відповідно до чинного законодавства мають пільги з оплати встановлення телефону та користування ним, проводиться Управлінням за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам згідно із затвердженим кошторисом шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Укртелекому або проведення взаєморозрахунків в межах сум на підставі виставлених рахунків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг.

Розділ 3 Договору передбачає обов'язки сторін.

Позивач зобовязався:

3.1.1. На підставі наданих документів на право користування пільгами на протязі поточного року надавати громадянам пільги за користування телефоном у відповідності до чинного законодавства.

3.1.2. Надавати Управлінню до 05 числа кожного місяця, наступного за звітним, на паперових та електронних носіях розрахунки вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці згідно з формою "2-пільга" та акти звірки розрахунків за надані послуги.

3.1.3. На підставі письмової заяви громадян, які відповідно до чинного законодавства мають пільги з оплати встановлення телефону, проводити техобстеження на предмет наявності технічної можливості встановлення телефону за вказаною адресою.

3.1.4. На основі технічної довідки видавати зведений реєстр на оплату послуг згідно з тарифом на виконання основних та додаткових робіт і згідно з кошторисом в межах, передбачених законодавством для різних пільгових категорій населення.

3.1.5. В місячний термін після надходження на розрахунковий рахунок Укртелекому коштів на оплату послуг з встановлення телефону з використанням пільги провести виконання робіт з оформленням відповідного акту та відзвітувати про їх цільове використання.

Відповідач зобовязався:

3.2.1. Оплату послуг з пільгового встановлення телефонів проводити на підставі наданих Укртелекомом документів.

3.2.2. В разі надходження фінансування протягом 3-х календарних днів, перерахувати цільові кошти на відповідний розрахунковий рахунок Укртелекому.

3.2.3. До 05 числа наступного місяця за звітним періодом узгоджувати та підписувати акти звірки розрахунків заборгованості між сторонами.

3.2.4 Щомісячно інформувати про якісні та кількісні зміни серед пільгових категорій, які перебувають на обліку та мають право на пільги.

Пунктом 8.1. Договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту укладення та застосування до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 січня до 31 грудня 2015 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (а.с.16).

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256). Порядком № 256 встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України. Зокрема, пунктом 2 вищевказаної Постанови встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, згідно п. 3 Порядку № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг м.Сміла є Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, має здійснювати відповідачем.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п.8 Порядку № 256).

Суд приходить до переконання, що на підставі вищевказаних нормативних актів, відповідач, за рахунок державних субвенцій, зобов'язаний відшкодувати витрати, понесені позивачем внаслідок надання жителям ІНФОРМАЦІЯ_1 послуг зв'язку на пільгових умовах.

Проте, в порушення вищезазначених вимог законодавства відповідач не здійснив в повному обсязі відшкодування позивачу наданих послуг зв'язку пільговій категорії населення, внаслідок чого відповідач за період з 01.12.2015 по 31.12.2016 не відшкодував позивачу вартість послуг, наданих позивачем, в розмірі 358 052 грн. 72 коп.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що відповідно до договору від 05.01.2015 №71і200-06-41 (№ який діяв з січня 2015 р. по грудень 2015 р.(включно)) відповідач не виконав належним чином свої грошові зобовязання, внаслідок чого утворилася заборгованість з грудня 2015 р. в сумі 358 052 грн. 72 коп.

На підставі ч.3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» та пункту 63 Правил надання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплат, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Зобовязання у відповідності з ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Факт надання позивачем телекомунікаційних послуг на суму 358052 грн. 72 коп. відповідач не оспорює.

Відтак, судом зясовано, що позивачем пільговим категоріям населення за період з січня 2015 року по грудень 2016 року надано послуг на пільговій основі, вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету на загальну суму 358 052 грн. 72 коп.

За приписами ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суд враховує, що відповідач не надав до суду доказів щодо вжиття ним заходів для здійснення належного фінансування видатків на оплату послуг, наданих позивачем.

Посилання відповідача на неналежне бюджетне фінансування суд оцінює критично, оскільки, за загальним правилом, у відповідності до ст. 599, 625 ЦК, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд вважає, що законодавством не передбачена залежність відшкодування відповідачем витрат позивача від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

За приписами ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Суд приходить до переконання, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16 та Вищого господарського суду України від 12.14.2017 у справі № 927/1039/16.

Доказів неналежного надання позивачем послуг пільговим категоріям населення суду не подано.

За правилами ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

ОСОБА_3 фінансів України від 30.06.2011 № 31-07310-10-24/16584 роз'яснено, що ...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Внаслідок укладеного сторонами Договору від 05.01.2015 № 71і200-06-42 про відшкодування витрат на встановлення телефонів і користування телефоном пільговим категоріям громадян, та з вчинених позивачем фактичних дій щодо надання в 2016 році телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян м.Сміла, що є обов'язком позивача згідно чинного законодавства, у позивача виникло право на відшкодування фактичних витрат на надання вказаних послуг, а у відповідача виникло зобовязання з відшкодування позивачу таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 358 052 грн. 72 коп. боргу по компенсації витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян м.Сміла за період з грудня 2015 р. по грудень 2016 р.

Клопотань щодо повернення судового збору не заявлялось.

З відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 5370,79 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов вимоги задовольнити.

Стягнути 358 052 грн. 72 коп. боргу та 5370 грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради (код03195791, вул.Михайла Дорошенка,4, м.Сміла, Черкаська область, 20700) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (код 21560766, вул. Байди Вишневецького,34, м.Черкаси, 18000).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку в порядку, визначеному ГПК України з дня складення повного тексту рішення.

Рішення складено 23.11.2017.

Суддя В.В.Єфіменко