Рішення № 70448702, 17.11.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАЙКА"

про розірвання договору оренди,

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

встановив:

Позивач, Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАЙКА", про розірвання договору оренди берегозахісної споруди № 100-ор від 26.04.2010р.

Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на укладений з відповідачем договір від 26.04.2010р. №1000-ор оренди берегозахісної споруди щодо комунального майна (берегозахисої споруди) у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, порушення відповідачем умов договору та Правил устаткування та експлуатації пляжів, використання відповідачем об’єкту оренди за відсутності паспорту на відкриття та функціонування пляжу, відсутність узгодженої схеми дислокації розташування тимчасових споруд, не забезпечення 30% вільної території від надання платних послуг, відсутність рятувального та медичного постів, не обстеження пляжів уповноваженими органами на предмет їх безпеки та санітарного стану, неодноразове отримання позивачем скарг від відпочиваючих на дії відповідача.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав до позовної заяви копії договору оренди № 100-ор від 26.04.2010, копії приписів від 04.05.2016, 16.06.2016, 29.06.2016, 15.08.2016, копію акту про обстеження берегозахісної споруди у вигляді ділянки штучного пляжу від 28.08.2017, матеріали фотофіксації. Посилається на ст.ст.651, 783 Цивільного Кодексу України.

Відповідач проти позову заперечує, вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими. Вказує на оформлення належним чином необхідних документів для експлуатації пляж пляжу, зокрема Паспорти пляжу, Схеми розміщення тимчасових споруд, проведення необхідних обстежень відповідно до Правил устаткування та експлуатації пляжів м.Одеси. Також вказує на надання позивачеві схеми розміщення тимчасових споруд та шезлонгів, отримання відповідачем вказаної схеми, відсутність протягом 5-ти місяців будь-якої відповіді позивача, внаслідок чого відповідач вважав схему погодженою за принципом мовчазної згоди як це передбачено Законом України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, встановлення 30% території вільної від надання платних послуг, відсутність доказового значення фотофіксації, створення постів рятувальника та медичної допомоги, отримання від позивача з вказаних у позові приписів лише припису від 15.08.2017, вільне тлумачення позивачем істотного порушення договору, а також на інші зазначені у позовній заяві та поясненнях обставини.

У судовому засіданні від 17.11.2017р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст.85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

26.04.2010р. між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) укладено договір оренди берегозахісної споруди № 100-ор (Договір) щодо комунального майна (берегозахісної споруди) у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, в районі 10-ї станції ОСОБА_3, між траверсами № 6 та 6а, загальною площею 3000 кв.м.

Відповідно до п.4.1.1 Договору, орендар зобов’язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення і умов даного договору, а також Правил устаткування та експлуатації пляжів м. Одеси, які затверджено рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007р. № 1133-V (Правила).

Пунктом 2.1.2.1 Правил визначено, що на організації та суб’єктів підприємницької діяльності, які користуються пляжами покладено обов’язок щодо оформлення документів про відкриття пляжу, обладнання, експлуатацію, придбання, забезпечення рятувальними постами та пунктами медичної допомоги.

Пунктом 3.6 Правил визначено, що споруди, які встановлюються на пляжах, призначаються тільки для надання послуг морського відпочинку чи громадського харчування та не повинні мати ознаки капітальних споруд (стрічкових фундаментів, що спираються на ґрунти під пляжним матеріалом, підземні інженерні мережі, стіни з цементною кладкою, елементи утеплення, інше).

Пунктом 3.11 Правил визначено, що підставою для початку експлуатації пляжів є Паспорт на відкриття і функціонування пляжу (Додаток2), який підписується посадовою особою, яка очолює комісію, створену розпорядженням міського голови. Бланк паспорту на відкриття і функціонування пляжу надається управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради безкоштовно.

Відповідно до розпорядження Одеського міського голови № 227 від 28.03.2017р. „Про заходи з підготовки пляжів міста ОСОБА_2 до роботи в період курортного сезону 2017р. та забезпечення вільного доступу на їх територію”, а саме Додатком №2 визначено наступні обов’язки орендарів:

-п.1.1 – забезпечити населенню вільний і безкоштовний доступ до пляжної території, вільний прохід уздовж урізу води (не менше п’яти метрів), траверсів і бун, а також перехід між ділянками пляжів. Забезпечити населенню зазначені права протягом всього курортного сезону 2017р.;

- 1.4 – узгодити з управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради схеми дислокацій орендованих ділянок пляжів.

Пунктом 4.1.10 Договору визначено наступні обов’язки орендаря:

- дотримуватися вимог законодавства, будівельних норм, рішень органів місцевого самоврядування щодо використання берегозахісних споруд та уникати дій, які можуть шкідливо вплинути на їх протизсувні можливості, що включає будівництво будь-яких капітальних споруд;

- не виконувати будь-які будівельні роботи до одержання і передачі Орендодавцеві повністю оформленої та узгодженої проектної документації;

- не здійснювати на капітальних берегозахісних спорудах (траверсах, підпірних стінах, стабілізованих схилах, інших спорудах) та орендованої ділянці штучного пляжу, будівництво, реконструкцію або будь-які будівельні роботи, у тому числі підготовчі.

Пунктом 4.1.12 Договору визначено, що Орендар зобов’язаний організувати, обладнати та утримувати за рахунок власних коштів сезонні пункти медичної допомоги та рятувальний пост.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому ст.32 Господарського процесуального Кодексу України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вже зазначалось, позивач обґрунтував свою позицію доданими до позовної заяви копіями приписів від 04.05.2016р., 16.06.2016р., 29.06.2016р., 15.08.2016р., копією акту про обстеження берегозахісної споруди у вигляді ділянки штучного пляжу від 28.08.2017 та матеріалами фотофіксації. Інших доказів у розуміння ст.32 Господарського процесуального Кодексу України, на підставі яких можливо було б встановити наявність підстав для розірвання договору позивачем суду не надано.

Вказані приписи позивача містять посилання на встановлення відповідачем тимчасових споруд у вигляді дерев’яного настилу, торгівельних павільйонів, атракціонів та барних стоїк без узгодження орендодавця, не оформлення паспорту пляжу, не забезпечення 30% вільної території з зазначенням що вказані дії є порушенням умов договору та Правил.

Слід зазначити, що лише припис від 15.08.2017 містить відмітку про фактичне отримання відповідачем, решта приписів містить лише зазначення прізвища особи якій нібито вручено припис без її підпису, зазначення дати, посади.

Щодо матеріалів фото фіксації, то суд не може прийняти їх в якості належного доказу по справі, оскільки з них не вбачається коли саме, де, та за яких обставин вони виконані. Крім того, з наданих фотографій частини пляжу не можливо встановити яким чином вони можуть підтвердити доводи позивача щодо позовних вимог.

В акті від 28.08.2017 в якості порушення зазначено відсутність 30-ти відсоткової зони для надання безкоштовних послуг відпочиваючим.

Наведені доводи позивача щодо наявності підстав для розірвання договору спростовуються наданими відповідачем до матерів справи копіями документів, а саме:

- паспорт подвійної частини пляжу;

- план-схему водолазного обстеження дна акваторії пляжу ТОВ "ЧАЙКА" між траверсами № 6 та 6а площа 3650 м. кв.,

- акт водолазного обстеження дна акваторії пляжу ТОВ "ЧАЙКА";

- акт усунення перешкод з дна акваторії пляжу ТОВ "ЧАЙКА";

- паспорт пляжу № 017.1 від 29.06.2017р.;

- лист від 31.03.2017р. вихід. №6;

- лист від 06.04.2017р. вихід. №7 про погодження схеми розміщення тимчасових споруд та шезлонгів;

- висновок спеціальної комісії з перевірки готовності пляжів міста ОСОБА_2 до роботи у курортний період 2015р.

- акт санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 07.06.2017р.;

- схему розташування тимчасових споруд.

06.04.2017р. відповідачем на адресу позивача був направлений супровідний лист від вихід. №7 з схемою дислокації розміщення тимчасових споруд та шезлонгів. Вказаний лист позивач отримав 06.04.2017р., про що свідчить штамп Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.

Проте, протягом ніж 5 місяців від позивача не надходило відповіді на вказаний лист, тому відповідач вважав вказану схему як погоджену позивачем за принципом мовчазної згоди, термін якої міститься в ст.1 Законом України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” №2806-15 принцип мовчазної згоди –це принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Крім того, з наданого акту санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 07.06.2017р. вбачається, що на пляжі виділено 70% території для надання платних послуг відпочиваючим та 30% території для безкоштовного користування. Також до складу пляжного комплексу входять: дитячій майданчик, один дитячий басейн з прісною водою, рятувальний пост. На території пляжу встановлено тіньові завіси, ногомийки, кулери з питною водою, роздягальні, душеві, шезлонги, зонти, вбиральні, сміттєзбірні контейнери, медичний пункт з аптечками медичної допомоги тощо.

З огляду на вказане, посилання позивача щодо невиконання умов договору (відсутність рятувального та медичного постів, не обстеження пляжів уповноваженими органами на предмет їх безпеки та санітарного стану) не обґрунтовані належними доказами.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

П.1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Передача ділянки в оренду підтверджується наданим до матеріалів справи актом приймання-передачі від 26.04.2010р.

Відповідно до ст.651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Договором такі випадки встановлено у п.5.2.3, а саме:

- неперерахування Орендарем орендної плати протягом 2-х місяців;

- ухилення Орендаря від виконання приписів Орендодавця, щодо утримання майна у належному технічному стані;

- невиконання цілком або частково умов пунктів 4.1.1, 4.1.4, 4.1.5, 4.1.6, 4.1.7, 4.1.9, 4.1.10, 4.1.12, 4.1.14;

- порушення Правил обладнання та експлуатації пляжів міста ОСОБА_2;

- невикористання майна, або його використання не за цільовим призначенням.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 202, 526,626, 629, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАЙКА" про розірвання договору оренди - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 17.11.2017р. Повний текст рішення складений 22 листопада 2017 р.

Суддя Р.В. Волков