Рішення № 70448687, 22.11.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2017 р.Справа № 922/3044/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів в сумі 347526,88 грн. за участю представників:

позивача: Сінько Ю.Ю., довіреність №08-11/2942/2-17 від 26.09.2017 р.;

відповідача: не з'явився,

Вільний слухач: ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківська міська рада - звернувся з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 347526,88 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що на земельній ділянці площею 0,0408 га. по АДРЕСА_2, яка належить територіальній громаді міста Харкова, знаходиться нежитлова будівля літ. "Л-1" загальною площею 283,3 м. кв., яка належить відповідачу. Позивач вважає, що з таких умов відповідач здійснює користування земельною ділянкою та повинен сплачувати плату за її користування.

Представник позивача в судовому засіданні 22.11.2017 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив, що при розрахунку заявлених до стягнення збитків було застосовано Кф 2,5 (комерційне використання земель), оскільки земельна ділянка відповідачем використовується для здійснення його підприємницької діяльності - передається в оренду іншим суб'єктам під авто мийку; площа земельної ділянки для виконання розрахунку заявлених до стягнення збитків визначалась з урахуванням площі, фактично зайнятої позивачем у зв'язку із самовільною добудовою відповідачем до належного йому приміщення площею 283,3 м. кв.

Відповідач правом на участь в судовому засіданні 22.11.2017 р. не скористався, в заяві від 26.10.2017 р. (вх. № 35255) просив суд про розгляд справи за його відсутності, зважаючи на похилий вік та погіршення стану здоров'я у зв'язку з пред'явленням до нього даного позову. Крім того, відповідач у даній заяві, зазначив, що в нього немає можливості сплатити кошти за послуги представника.

Враховуючи диспозитивність права сторони на участь в судовому засіданні, суд вважає за можливе розгляд справи здійснити за відсутності відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що він отримує низький дохід від підприємницької діяльності, будівля, що знаходить земельній ділянці знаходиться в незадовільному стані; він не ухилявся від здійснення плати за використання земельної ділянки, звертався до позивача про укладення договору її оренди, однак сума плати за земельну ділянку для відповідача є надто високою до сплати; відповідач зазначає, що позов привів до погіршення його фізичного стану; сума безпідставно одержаних коштів до нього не надходила. Окрім того, відповідач посилався на положення ст. 233 ГК України, якою врегульовано підстави зменшення заявлених до стягнення санкцій.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

Як свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (арк.с. 12-13), витяг з реєстру права власності на нерухоме майно (арк.с. 100), відповідачу з 24.11.2004 р. на праві власності належить нежитлова будівля літ. "Л-1" загальною площею 283,3 м. кв. по АДРЕСА_2. Відповідні обставини визнаються відповідачем.

З листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області №19-20.08-3-584/20-17 від 13.02.2017 р. (арк.с. 14) та Департаменту земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради №965/0/225-17 від 15.02.2017 р. (арк.с. 15) вбачається, що ані право власності, ані право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 - не зареєстровано.

Факт відсутності укладеного з позивачем договору оренди визнається відповідачем.

30.08.2017 р. було проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2 на місцевості, в результаті якого головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, Інженером-геодезистом та інженером-землевпорядником було складено Акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки (а.с. 20-21).

В Акті було зазначено, що в період з 24.11.2004 р. по теперішній час відповідач використовував земельну ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,0408 га без виникнення права власності/ користування. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж нежитлової будівлі.

Позивач, посилаючись на наведені обставини, стверджує, що відповідач безпідставно користується земельною ділянкою по АДРЕСА_2 площею 0,0408 га, не сплачує за їх використання орендну плату, у зв'язку з чим за період з 01.09.2014 р. по 31.08.2017 р. відповідач безпідставно зберігає у себе належні позивачу, як власнику земельної ділянки, кошти в розмірі не отриманої орендної плати в сумі 347526,88 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Судом встановлено, що відповідач, набувши 24.11.2004 р. право власності на нежитлову будівлю літ. "Л-1" загальною площею 283,3 м. кв. по АДРЕСА_2, фактично користується, у зв'язку з цим, земельною ділянкою, без якої існування нерухомого майна та його експлуатація є неможливим.

Як свідчить Акт обстеження (а.с. 20-21), відповідач фактично використовує земельну ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,0408 га. Відповідні обставини відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечувались.

Відповідно до статті 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 ПК України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з п. 14.1.72 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Відповідач не є ані власником, ані постійним користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_2, а отже й не є суб'єктом плати земельного податку. З довідки ГУ ДФС у Харківській області №600/9/20-30-13-03-17 від 01.03.2017 р. (арк.с. 26) вбачається, що відповідач платником земельного податку відповідної земельної ділянки - не обліковується.

Відповідно до п. 14.1.136 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оренди землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 17 Закону України «Про оренди землі» встановлено, що об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи та визнає сам відповідач, договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 ним не укладено.

В матеріалах справи також відсутні докази здійснення відповідачем плати за використання земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,0408 га.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У зобов'язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, обов'язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об'єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

З викладеного вбачається, що збереження відповідачем грошових коштів, які мали б бути ним сплачені позивачу в якості орендної плати, відбулось за рахунок останнього, оскільки він є власником земельної ділянки, тобто мало місце безпідставне збагачення відповідача, а відтак відповідач зобов'язаний сплатити Харківській міській раді грошові кошти безпідставно збережені внаслідок безоплатного користування спірною земельною ділянкою без належного оформлення.

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача про те, що безпідставно одержаних коштів до нього безпосередньо не надходило є необґрунтованими, оскільки для застосування ст.1212 ЦК України достатнім є факт несплати обов'язкових платежів, тобто фактично збереження їх у відповідача у зв'язку з несплатою відповідачу.

Щодо розміру безпідставно збереженої орендної плати, яку просить стягнути позивач, суд зазначає наступним.

Із розрахунку не отриманого доходу, здійсненого позивачем (а.с. 16-19) вбачається, що даний розрахунок здійснено з урахуванням загальної площі земельної ділянки в розмірі 0,0408 га., що фактично зайнята відповідачем. Цей розмір розрахований позивачем відповідно до зовнішніх меж будівлі, з урахуванням самовільно добудованої відповідачем площі. Відповідні обставини відповідачем під розгляду справи не заперечувались.

Межі земельної ділянки, що зайнята відповідачем визначено на підставі акту обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації від 30.08.2017 (а. с. 20-25), що був складений в результаті обстеження Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2. Даним актом підтверджується факт використання відповідачем земельної ділянки ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,0408 га.

Суд також констатує, що здійснений позивачем розрахунок доходів розраховано з урахуванням розміру орендної плати земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,0408 га. за період з 01.09.2014 р. по 31.08.2017 р. При цьому, розмір орендної плати розраховано в порядку визначеному "Положенням про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові", затвердженого Рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 р. № 41/08.

Згідно з зазначеним розрахунком, розмір доходу, отриманого відповідачем за використання майна позивача (земельної ділянки) за період з 01.09.2014 р. по 31.08.2017 р. становить 347526,88 грн.

Перевіривши правильність визначення позивачем розміру доходу суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість визначення цих сум, а від так і про задоволення позовних вимог.

Наведена вище правова позиція суду цілком узгоджується з обов'язковою, з огляду на положення ст. 82 ГПК України, до враховання практикою Верховного Суду України, викладеною, зокрема у постановах: від 30.11.2016 р. у справі №922/1008/15; від 07.12.2016 р. у справі №922/1009/15; від 12.04.2017 р. у справі №922/207/15.

Суд зазначає, що визначені позивачем підставі для відмови у позові: низький дохід від підприємницької діяльності; поганий стан здоров'я; незадовільний стан нежитлової будівлі; фінансова неспроможність сплачувати орендну плату за земельну ділянку - не свідчать про неможливість задоволення позову.

Адже, за приписами ст. 24 Конституції України, всі громадяни є рівними перед законом.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно з ч. 1 ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність.

Отже, відповідач, як власних нерухомого майна та підприємець, зобов'язаний відповідально використовувати належне йому майно, у спосіб, що не порушує вимоги чинного законодавства.

Наведені ним суб'єктивні фактори не свідчать про звільнення його від загального обов'язку здійснювати плату за використання земельної ділянки.

Наданий відповідачем лист до позивача від 18.01.2017 р. (а.с. 104) із проханням укласти договір оренди земельної ділянки - також не свідчить про наявність підстав для відмови в задоволенні позову. По-перше, вказаний лист не свідчить про вжиття залежних від відповідача заходів щодо укладення договору оренди та ухилення позивача від його укладення, оскільки такий лист поданий без дотримання вимог ст.ст. 116-126 ЗК України; по-друге, наявність чи відсутність вини набувача майна для застосування ст.1212 ЦК України немає юридичного навантаження.

Суд також зазначає про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 233 ГК України, оскільки дана норма передбачає підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, якими не є заявлені до стягнення в порядку ст.1212 ЦК України кошти.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України та, враховуючи задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача в повному обсязі в сумі 5212,90 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 42, 233 ГК України, 319, 1212 ЦК України, 14 ПК України, 120, 206 ЗК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 347526,88 грн., судовий збір в сумі 5212,90 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.11.2017 р.

Суддя Т.Д. Суярко