Рішення № 70448437, 17.11.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 листопада 2017 р. Справа № 918/35/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача ОСОБА_2 селищної ради

про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат в сумі 1 583 978,20 грн.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості; Рівненська обласна державна адміністрація; Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області; Рівненська обласна рада; Дубенська районна рада Рівненської області; Дубенська районна державна адміністрація Рівненської області, Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської облдержадміністрації, Приватне акціонерне товариство "Рівнегаз".

за зустрічним позовом ОСОБА_2 селищної ради

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", про визнання недійсним договору

За участю представників:

від позивача: представник ОСОБА_3;

від відповідача: представник ОСОБА_4;

від відповідача: представник ОСОБА_5;

від третьої особи (Міністерства енергетики та вугільної промисловості): не з'явився;

від третьої особи (Рівненської обласної державної адміністрації): представник ОСОБА_6;

від третьої особи (Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області): не з'явився;

від третьої особи (Рівненської обласної ради): не з'явився;

від третьої особи (Дубенська районна рада Рівненської області): не з'явився;

від третьої особи (Дубенська районна державна адміністрація Рівненської області): не з'явився;

від третьої особи (Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської облдержадміністрації): не з'явився.

від третьої особи (Приватне акціонерне товариство "Рівнегаз"): представник ОСОБА_7

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - Позивач або ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_8 сільської ради в якому просить стягнути з останнього борг в сумі 762 853,97 грн., три проценти річних в сумі 66 780,99 грн.; інфляційні втрати в сумі 754 343,24 грн., а всього 1 583 978,20 грн.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі Договору № 174 від 06.08.2012 року 24.09.2012 р. перерахував Відповідачу грошові кошти на добудову об'єкта газопостачання - підвідний газопровід від с. Берег до сіл Миньківці та Сапанівчик Дубенського району Рівненської області, у розмірі 821 553,00 грн. Разом з тим, 12.12.2012 року Відповідач повернув Позивачеві 58 699,03 грн. невикористаних коштів, однак кошти у розмірі 762 853,97 грн., у строк по 31.12.2013 р., передбачений п. 2.3.15 Договору, Відповідачем не повернуто.

Від Позивача до суду надійшло письмове пояснення, відповідно до якого останній вказує на те, що обов'язок відповідача повернути отримані кошти Компанії, у строки та в порядку, що встановлені Договором, визначений актами цивільного законодавства України, а тому відсутність у Замовника необхідних коштів, або взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України, на думку позивача, не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання перед позивачем за Договором, яке не припинилось відповідно до гл. 50 ЦК України. Приймаючи до уваги зазначене вище, Компанія позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 21 лютого 2017 року здійснено заміну первісного відповідача ОСОБА_8 сільську раду на її правонаступника ОСОБА_2 селищну раду Дубенського району Рівненської області (35680, Рівненська область, Дубенський район, смт.Смига, вул.Богдана Хмельницького,37) (надалі Відповідач, Рада тощо).

Відповідач надав суду письмовий відзив на позов в якому проти вимог Позивача заперечив в повному обсязі, пославшись на те, що на момент пред'явлення позову між позивачем та відповідачем не існувало цивільних відносин, а позивачем подано позов про стягнення заборгованості саме за договором (основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат), то у позивача відсутні правові підстави для стягнення боргу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором щодо сплати основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

Разом з тим, 05.04.2017 року до суду від Відповідача надійшло доповнення до відзиву на позов, в якому останній зазначив, що договір № 174 від 06.08.2012 року спрямований на незаконне заволодіння майном територіальної громади, а отже є нікчемним в силу ст. 228 ЦК України. Враховуючи, що на момент пред’явлення позову між позивачем та відповідачем не існувало цивільних відносин, а позивачем подано позов про стягнення заборгованості саме за договором (основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат), то у позивача відсутні правові підстави для стягнення боргу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором щодо сплати основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, оскільки виконання нікчемного правочину почалося 24.09.2012 року, а отже почався і перебіг позовної давності щодо вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відповідно до ч. 3 ст. 261 ЦК України. Таким чином, просить вважати наведене заявою про застосування наслідків спливу позовної давності щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме договору №174 від 06.08.2012 року та відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_2 селищною радою подано до суду додаткові письмові пояснення в яких остання зазначає про те, що умови укладеного з позивачем договору щодо повернення Компанії протягом бюджетного року, наступного після закінчення фінансування нею добудови об"єкта газопостачання, суперечать ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 48 БК України, тому що зазначені умови включено у договір за відсутності відповідних бюджетних призначень у Державному бюджеті України на 2009 рік та наступні роки, і тому такі умови не породжують правових наслідків та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів", із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 року № 1881-р(далі - Розпорядження) відповідно до діючого законодавства України уклали даний Договір. Після укладання Договору № 174 від 06.08.2012 ОСОБА_8 сільська рада (правонаступником якої є ОСОБА_2 селищна рада) здійснила добудову вище вказаного газопроводу та усі необхідні процедури по введенню цього газопроводу в експлуатацію.

05 квітня 2013 року на виконання умов Договору № 174 від 06.08.2012 року, ОСОБА_8 сільська рада Дубенського району Рівненської області рішенням № 241 "Про передач безкоштовно на баланс Дубенського УЕГГ об’єкту "Підвідний газопровід" та вуличні мережі та відповідно до акту приймання-передачі від 30.04.2013 року, передала вказаний газопровід у державну власність. Таким чином, Договір в частині фінансування будівництва' в частині побудови Об’єкта та введення його в експлуатацію було виконано повністю. Тобто, з 30.04.2013 року ОСОБА_8 сільська рада не являється ні власником ні користувачем ні розпорядником вище вказаного газопроводу.

Згідно визначення, наведеного у п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" у редакції станом на 02.10.2011 року, чинній на час укладення сторонами договору, державними коштами є, зокрема, кошти Державного бюджету Украй місцевих бюджетів, установ та організацій, утворених у встановленому порядку державними органами, місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядуваня тощо.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 2 БК України бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

У відповідності до частин 1, 2 ст. 23 БК України, будь - які бюджетні зобов’язання платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 БК України бюджетне призначення повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Отже, зобов’язання ОСОБА_8 сільської ради щодо повернення грошових коштів, отриманих від Компанії на добудову об’єкта, передбачені п. 2.3.13 договору зокрема, могли бути включені у договір лише за умови наявності відповідного бюджетного призначення Управлінню на такі видатки на момент укладання договору.

Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України від 26.08.2009 р. № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" (із змінами), передбачено, що НАК "Нафтогаз України" укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Компанії. Проте, НАК "Нафтогаз України" укладаються угоди про фінансування виконання робіт з добудови мереж газопостачання за умови повернення замовниками (органами місцевого самоврядування, або уповноваженими радами органами) виділених коштів після завершення будівництва.

Зазначає, що правові засади бюджетних/міжбюджетних відносин регулюються Бюджетним кодексом України. Зокрема нормами Кодексу визначено, що бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності бюджетного призначення. Взяття бюджетних зобов’язань без відповідних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства. Тому, зазначені зобов’язання можуть бути передбачені в договорі лише за умови наявності відповідного бюджетного призначення замовнику на момент укладання договору. За період з 2009 року по 2013 рік, Законами України про Державний бюджет України не передбачалось повернення коштів НАК "Нафтогаз України" за добудову об’єктів газифікації.

Крім того, законом України від 22.12.2011 р. № 4220-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності", внесено зміни до Господарського кодексу України та Закону України "Про трубопровідний транспорт" в частині виключення норм щодо відшкодування забудовнику чи інвестору витрат на будівництво мереж постачання природного газу (об’єктів). Так як ОСОБА_8 сільській раді на момент укладення договору не було виділено бюджетних призначень для повернення Компанії коштів, наданих на добудову об’єкта за договором, то Рада не набула в порядку, визначеному бюджетним законодавством, статусу розпорядника бюджетних коштів Таким чином, умови, укладеного сторонами у справі, договору щодо зобов’язань Ради повернути Компанії протягом бюджетного року, наступного після закінчення фінансування нею добудови об’єкта, виділених на це грошових коштів, передбачені п. 2.3.13 договору зокрема, є такими, що суперечать законодавству, і бюджетному законодавству зокрема, а тому не породжують будь-яких правових наслідків для сторін.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що ОСОБА_8 сільською радою умови договору щодо відведення земельних ділянок для добудови газопроводів, підготовці необхідних дозвільних документів, а також введенню добудованих газопроводів в експлуатацію і передачі їх у державну власність виконані повністю, а фінансування добудови підвідних газопроводів, повинно здійснюватись за рахунок коштів державного бюджету, ОСОБА_2 селищна рада просить суд відмовити у задоволенні позову НАК "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості у розмірі 1 583 978, 20 грн. за договором №174 від 06.08.2012 р.

17.11.2017 року до суду від ОСОБА_2 селищної ради надійшло пояснення по справі, відповідно до якого остання вказує наступне.

Після укладання Договору № 174 від 06.08.2012 ОСОБА_8 сільська рада (правонаступником якої є ОСОБА_2 селищна рада) здійснила добудову вище вказаного газопроводу та усі необхідні процедури по введенню цього газопроводу в експлуатацію. 05 квітня 2013 року на виконання умов Договору № 174 від 06.08.2012 року, ОСОБА_8 сільська рада Дубенського району Рівненської області рішенням № 241 "Про передачу безкоштовно на баланс Дубенського УЕГГ об’єкту "Підвідний газопровід" та вуличні мережі (Додається) та відповідно до акту приймання-передачі від 30.04.2013 року, передала вказаний газопровід у державну власність. Таким чином, Договір в частині фінансування будівництва та в частині побудови Об’єкта та введення його в експлуатацію було виконано повністю. Тобто, з 30.04.2013 року ОСОБА_8 сільська рада не являється ні власником, ні користувачем, ні розпорядником вище вказаного газопроводу.

Так от: в 2013 році виконавчий комітет ОСОБА_8 сільської ради, надіслав звернення до обласної державної адміністрації за вих. №282 від 22 жовтня 2013року "Про виділення коштів". Відповіді не отримали.

В 2012 році до обласної державної адміністрації виконавчим комітетом ОСОБА_8 сільської ради, був надісланий лист за вих. №247 від 10 грудня 2015 р. "Про виділення коштів". Відповіді не отримали.

17.03.2017 р. за вих. №217/03-15 від ОСОБА_2 селищної ради був надісланий лист на Кабінет Міністрів України із проханням посприяти у вирішенні даного питання на державному рівні, на що відповіді не отримали.

25.04.2017 року за вих. № 03-15/323 виконавчий комітет ОСОБА_2 селищної ради надіслав лист на ПАТ "Рівнегаз" з проханням посприяти у вирішенні даного питання.

11.05.2017 року отримали лист від Рівнегаз.

12.05.2017 року за вих. №390/03-15 був надісланий лист Народному депутату України ОСОБА_9, і отримали відповідь на депутатське звернення від 24.05.2017 № 352/05-603 від міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

02 листопада 2017 р. за вих. №912/03-15 Виконавчий комітет ОСОБА_2 селищної ради надіслав лист Звернення до Кабінету Міністрів України з проханням посприяти у вирішенні даного питання. На даний час відповіді не отримали.

02 листопада 2017 р. за вих. № 910/03-15 на Міністерство фінансів України виконавчий комітет ОСОБА_2 селищної ради надіслали лист з проханням посприяти у вирішенні даного питання. На даний час відповіді не отримали.

02 листопада 2017 року Виконавчий комітет ОСОБА_2 селищної ради надіслав лист з вих. № 911/03-15 на Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, зі зверненням посприяти у вирішення даного питання.

06 листопада 2017 року Виконавчий комітет ОСОБА_2 селищної ради надіслав лист під вих. №925/03-15 на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України з проханням посприяти у вирішенні даного питання.

09 листопада 2017 року за вих.№50 надіслав лист виконавчий комітет №1 ОСОБА_2 селищної ради до Кабінету Міністрів України, з проханням посприяти у вирішенні даного питання.

Іншого способу, а саме шляхом безпосереднього звернення в Кабінет Міністрів України для включення певної суми коштів в бюджетний запит, як через звернення до облдержадміністрації, Бюджетним кодексом не передбачено.

Таким чином даний договір укладений всупереч ст. 48 Бюджетного кодексу України, за яким сільська рада взяла на себе зобов’язання повернути кошти, що мають надійти з державного бюджету України, не гарантуючи їх жодними бюджетами, починаючи з сільської ради, обласної гади, бюджету країни, а також жодний державний орган та орган місцевого самоврядування не уповноважував брати на себе такі зобов’язання.

ОСОБА_8 сільська рада, та ОСОБА_2 селищна рада яка є її правонаступником, вжили всіх необхідних заходів на забезпечення повернення коштів НАК "Нафтогаз Україна". ОСОБА_8 сільською радою умови договору щодо відведення земельних ділянок для добудови газопроводів, підготовці необхідних дозвільних документів, а також введенню добудованих газопроводів в експлуатацію і передачі їх у державну власність виконані повністю, а фінансування добудови підвідних газопроводів, повинно здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 01.02.2017 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості; Рівненську обласну державну адміністрацію; Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області; Рівненську обласну раду; Дубенську районну раду Рівненської області; Дубенську районну державну адміністрацію Рівненської області.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21.02.2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської облдержадміністрації.

Від третьої особи - Рівненської обласної ради до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому остання проти вимог Позивача заперечує, посилаючись на те, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" передбачено забезпечення Міністерством палива та енергетики передачі профінансованих за рахунок коштів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств об’єктів незавершеного будівництва газопроводів або їх часток у державну власність з подальшим введенням в установленому законодавством порядку цілісних об’єктів в експлуатацію; а п. 7 передбачено забезпечення Міністерством палива та енергетики включення до фінансових планів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" видатків на добудову газопроводів відповідно до затвердженого Компанією переліку. Таким чином, добудова підвідних газопроводів має фінансуватись саме з державного бюджету. Отже, добудова підвідних газопроводів на території ОСОБА_8 сільської ради здійснювалась за рахунок коштів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", при цьому газопровід переданий у державну власність. Крім того, зазначивши, що рішення з даного господарського спору не впливає на права або обов'язки Рівненської обласної ради, оскільки кошти на добудову підвідних газопроводів з обласного бюджету не виділялись.

До господарського суду Рівненської області від третьої особи - Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області надійшло письмове пояснення, в якому остання зазначає, що ОСОБА_8 сільська рада, як юридична особа публічного права припинила свою діяльність, а правонаступником усіх її прав та обов’язків є новоутворена внаслідок добровільного об'єднання ОСОБА_2 селищна рада. На виконання розпорядження голови облдержадміністрації від 25.05.2012 року № 256 "Про передачу об’єктів газопостачання у державну власність", враховуючи, що в ОСОБА_8 сільській раді Дубенського району відсутні власні кошти на погашення заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" за проведення добудови підвідних газопроводів, а інші умови договору щодо відведення земельних ділянок для добудови газопроводу, підготовці необхідних дозвільних документів, а також введенню добудованих газопроводу в експлуатацію і передачі їх у державну власність виконані повністю, райдержадміністрація зверталась до облдержадміністрації з клопотанням від 13.06.2014 року № 1347/02-23/14 надати сільській раді згідно вимог Бюджетного кодексу України, субвенцію з Державного бюджету України.

Третьою особою - Рівненською обласною державною адміністрацією до суду подано пояснення в якому остання зазначила про те, що за повідомленням департаменту з питань будівництва та архітектури облдержадміністрації (25.10.2016) будівництво підвідного газопроводу від с. Берег до сіл Миньківці та Сапанівчик Дубенського району (замовник - ОСОБА_8 сільська рада) завершено, введено в експлуатацію та замовником будівництва передано у державну власність і на обслуговування відповідному управлінню по експлуатації газового обладнання. Щодо виконання ОСОБА_2 селищною радою пунктів договору від 06.08.2012 № 174, укладеного між ОСОБА_8 сільською радою Дубенського району та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", якими передбачено обов'язок сільської ради повернути грошові кошти, отримані від та НАК "Нафтогаз України" на добудову об'єкта газопостачання (підвідного газопроводу) зазначило наступне.

Нормами Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності бюджетного призначення. Взяття бюджетних зобов'язань без відповідних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства. Так, Міністерством фінансів України на запит Мащанської сільської ради Костопільського району Рівненської області в Мінфін України щодо вирішення питання відшкодування коштів ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", які були виділені для будівництва підвідного газопроводу, було повідомлено, що зазначені зобов'язання можуть бути передбачені в договорах лише за наявності відповідного бюджетного призначення замовнику на момент укладання договору. За період з 2009 по 2014 рік законами України про Державний бюджет України не передбачалося повернення коштів НАК "Нафтогаз України за добудову об'єктів газифікації. Крім того, Законом України від 22.12.2011 № 4220-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності" внесено зміни до Господарського кодексу України та Закону України "Про трубопровідний транспорт" в частині виключення норм щодо відшкодування забудовнику чи інвестору витрат на будівництво мереж постачання природного газу (об'єктів). Враховуючи вищевикладене, Мінфіном зазначено, що підстави для виділення коштів з держаного бюджету на повернення коштів НАК "Нафтогаз України" за добудову (будівництво) об'єктів газифікації відсутні.

За повідомленням департаменту з питань будівництва та архітектури облдержадміністрації не передбачались зазначені кошти і Законами України про Державний бюджет на 2015-2016 роки.

Враховуючи наведене, укладення договору між сільською радою та НАК "Нафтогаз України" відбулось в той час, коли законодавчим актом було виключено норми відшкодування забудовнику чи інвестору витрат на будівництво мереж постачання природного газу (об'єктів), що в свою чергу ставить під сумнів відповідність вказаних умов договору щодо повернення коштів за добудову об'єктів газифікації законодавству.

До господарського суду від третьої особи - Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської облдержадміністрації надійшло пояснення по справі відповідно до яких, останній вважає позовній вимоги безпідставними, посилаючись на те, що в самому розпорядженні КМУ від 26.08.2009р. № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" на виконання якого укладався Договір немає жодного пункту, який би передбачав повернення коштів НАК "Нафтогазу України" Замовником. Таким чином, на момент укладення договору № 174 від 05.08.2012 між НАК "Нафтогаз України" та ОСОБА_8 сільською радою, жодних правових підстав для виділення коштів із Державного бюджету на відшкодування витрат НАК "Нафтогаз України" не було. Однак, НАК "Нафтогаз України" знаючи про таку ситуацію та використовуючи її всупереч інтересам як держави, так і суспільним, а саме територіальної громади ОСОБА_8 (ОСОБА_2) сільської ради, зважаючи на її фінансову та юридичну неспроможність, всеодно внесло у Договір пункт 4.7., за яким Замовник за будь-яких умов зобов’язаний повернутим кошти НАК "Нафтогаз України". Таким чином, п. 2.3.15 та п. 4.7 Договору є такими, що не відповідають актам законодавства, зокрема Бюджетному кодексу України, суперечать державним та суспільним інтересам, зокрема інтересам ОСОБА_2 селищної ради, а тому вимога про стягнення заборгованості на підставі цих пунктів є незаконною та такою, що не підлягає до задоволення.

Третьою особою - Приватним акціонерним товариством "Рівнегаз" надано суду пояснення по справі, в якому останнє вказує на те, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 р. № 1001 -р "Про добудову підвідних газопроводів", на підставі укладених договорів НАК "Нафтогаз України" з замовниками будівництва, проводилась добудова підвідних газоповодів. Після введення побудованих газопроводів в експлуатацію здійснювалась їх передача у державну власність та передача на баланс ПАТ "Рівнегаз" з метою здійснення їх експлуатації на виконання вимог Правил безпеки систем газопостачання. Отже, рішенням ОСОБА_8 сільської ради, побудований підвідний газопровід відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 р. № 1001 -р "Про добудову підвідних газопроводів", з метою подальшого здійснення його експлуатації був переданий на баланс ПАТ "Рівнегаз" без зміни форми власності. Відтак, вказані в позовній заяві газопроводи, незважаючи на те, що вони обліковуються на балансі ПАТ "Рівнегаз", відносяться до державного майна, статус яких не може бути змінений та товариство ні в якій мірі немає можливості їм розпоряджатись, в тому числі і вирішення питання повернення газопроводів територіальній громаді.

Треті особи - Міністерство енергетики та вугільної промисловості та Головне управління Державної казначейської служби України письмових відзивів на позов суду не надали.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 20.03.2016 р. прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 селищної ради до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору № 174 від 06 серпня 2012 року для спільного розгляду з первісним позовом.

Зустрічний позов ОСОБА_2 селищна рада обгрунтовує наступним.

Між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ОСОБА_8 сільською радою Дубенського району, правонаступником якої є ОСОБА_2 селищна рада був підписаний Договір № 174 від 06 серпня 2012 року. Преамбулою спірного договору передбачено "... на винононня розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів", (далі - Розпорядження) відповідно до діючого законодавства України уклали даний Договір про нижченаведене:". Таким чином, зміст спірного договору повинен відповідати в тому числі і Розпорядженню КМ України від 26.08.2009 р. № 1001-р.

Системний аналіз пунктів Розпорядження свідчить, що фінансування добудови підвідних газопроводів у тому числі Підвідний газопровід від с. Берег до сіл Миньківці та Сапанівчик Дубенського району Рівненської області повинно здійснюватися за кошти державного бюджету.

Однак у спірному договорі зазначено інше джерело фінансування. Так, згідно п. 2.1.1. договору Нафтогаз зобов'язується при наявності фінансової можливості здійснити фінансування добудови Об'єкта за рахунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим планом Нафтогазу на відповідний період, згідно з Додатком 1.

Цивільним та Господарським кодексами України передбачено конкретні умови, які мають бути визначені в договорі. Сторонам Договору не дотримано вимог закону (ст. 719 ЦК України) щодо нотаріального посвідчення договору, а тому на думку Позивача, договір є нікчемний в силу ст. 220 ЦК України. Крім того, у спірному договорі не зазначено строк дії договору, як це вимагається ст. 180 ГК України. На думку ОСОБА_2 селищної ради спірний Договір № 174 від 06 серпня 2012 року слід визнати недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, як такий, що суперечить ч. 1 ст. 203 ЦК України, ст. 180 ГК України.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому останній не погоджується із заявленими позовними вимогами та вважає їх безпідставними посилаючись на те, що оскільки умовами укладеного між сторонами правочину надання Компанією власних коштів (не коштів державного бюджету) здійснювалось не у вигляді капітальних інвестицій, то надання таких коштів Компанією замовнику здійснювалось на поворотній основі. Крім того, оскільки до ОСОБА_2 селищної ради окрім прав ОСОБА_8 сільської ради перейшли ще її обов’язки, то саме вказана вище селищна рада є правонаступником ОСОБА_8 сільської ради. Проте, позивач не враховує зміст п. 1 Розпорядження № 1001-р, яке передбачає, що Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства палива та енергетики та Компанії щодо фінансування Компанією робіт з добудови підвідних газопроводів відповідно до затвердженого нею переліку. Виходячи з правового аналізу умов Договору та положень чинного законодавства України, приймаючи до уваги той факт, що Замовник не передав, а Компанія не прийняла в дар від Замовника жодних речей (іншого Радою не доведено), застосування до спірних правовідносин ст.ст. 717 - 730 ЦК України, на думку Компанії, є безпідставним. Таким чином, на думку відповідача (позивача за первісним позовом), позивачем (відповідачем за первісним позовом), всупереч ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, не доведено в установленому законом порядку факту порушення оспорюваним Договором положень цивільного законодавства. Разом з тим, оскільки про обставини, на які Рада посилається у позовній заяві позивачу (відповідачу за первісним позовом) було відомо ще з 06.08.12, і факти, які могли б свідчити про переривання або зупинення позовної давності - відсутні, Компанія заявляє про застосування строків позовної давності та відмовити ОСОБА_2 селищній раді у задоволенні зустрічних позовних вимог.

17.11.2017 року Рівненською обласною державною адміністрацією надано суду додаткові пояснення, в яких зазначено про наступне.

Рівненська облдержадміністрація листом від 20.03.2017 №вих-1573/0/01- 10/17 зверталась до Прем'єр-міністра України з проханням дати відповідні доручення Міністерству енергетики та вугільної промисловості України, Міністерству фінансів України та передбачити при внесенні змін до Державного бюджету України на 2017 рік на повернення НАК "Нафтогаз України" коштів за побудовані у 2010-2012 роках підвідні газопроводи у Рівненській області, спорудження яких здійснювалось відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів", зокрема і по об'єкту "Підвідний газопровід від с. Берег до сіл Миньківці та Сапанівчик Дубенського району (Рівненської області", замовник - ОСОБА_8 сільська рада, договір від 06.08.12 №174).

Також, листами від 11.04.2017 №вих-2174/0/01-14/17 та від 12.04.2017 № вих-2323/0/01-14/17 облдержадміністрація зверталась до Міністерства фінансів України, та листом від 16.08.2017 №вих-4945/0/01-10/17 до Кабінету Міністрів України з проханням передбачити при внесенні змін до Державного бюджету України на 2017 рік виділення коштів на проведення з НАК "Нафтогаз України" за побудовані у 2010-2012 роках підвідні газопроводи у Рівненській області, спорудження яких здійснювалось відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів".

До обласної державної адміністрації надійшов лист Міністерства фінансів України від 14.06.2017 № 06310-06-7/15669 на виконання доручення КМУ та листа Мирненської сільської ради щодо питання відшкодування коштів для виконання боргових зобов'язань сільради як замовника будівництва перед НАК "Нафтогаз України" за добудову підвідного газопроводу, яким повідомлено, що відповідно до розпорядження КМУ від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" (із змінами), передбачено, що НАК "Нафтогаз України" укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму їх фінансування, визначену фінансовим планом Компанії. При цьому вказаним розпорядженням не передбачено компенсацію з державного бюджету видатків НАК "Нафтогаз України" на добудову підвідних газопроводів. За період з 2009 року по 2017 рік, законами України про Державний бюджет України не передбачалося повернення коштів НАК "Нафтогаз України" за добудову об'єктів газифікації. Нормами Бюджетного кодексу визначено, що бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності бюджетного призначення. Законом України від 22.12.2011 № 4220-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності" внесено зміни до Господарського кодексу України та Закону України "Про трубопровідний транспорт" в частині виключення норм щодо відшкодування забудовнику чи інвестору витрат на будівництво мереж постачання природного газу (об'єктів). Враховуючи вищевикладене, Мінфіном зазначено, що підстави щодо компенсації з державного бюджету повернення коштів НАК "Нафтогаз України" за добудову (будівництво) об'єктів газифікації відсутні.

На лист облдержадміністрації від 16.08.2017 №вих-4945/0/01-10/17 до Кабінету Міністрів України з проханням передбачити при внесенні змін до Державного бюджету України на 2017 рік виділення коштів на проведення з НАК "Нафтогаз України" за побудовані у 2010-2012 роках підвідні газопроводи у Рівненській області, спорудження яких здійснювалось відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів", Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (яке розглянуло лист за дорученням В.Кістіона від 01.09.2017 №11068/6/1-17) повідомлено наступне.

"Умовами договорів, укладених між ПАТ "НАК "Нафтогаз України (далі - Компанія) та забудовниками (органами місцевого самоврядування) було передбачено повернення Компанії коштів витрачених на добудову підвідних газопроводів та передачу цілісних об'єктів у державну власність. На сьогодні, Компанія з метою забезпечення повернення коштів веде претензійно-позовну роботу і в судовому порядку вирішує питання про повернення зазначених коштів від замовників будівництва, внаслідок чого у відповідних громадах створюється додаткова соціальна напруга, загроза блокування рахунків органів місцевого самоврядування, що може привести до порушення їх роботи (призупинення фінансування соціальних програм) та привести до негативних соціальних наслідків.

Прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001 "Про добудову підвідних газопроводів" (далі - Розпорядження) є вимоги пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Угоди № 76 "Про використання державного майна, яке не підлягає приватизації" укладеної міжКомпанією та Фондом державного майна України щодо відновлення та розвитку газорозподільних мереж за рахунок прибутку отриманого за використання переданого у користування Компанії державного майна та виконання Компанією своїх статутних завдань щодо "здійснення газифікації для забезпечення споживачів, зокрема побутових споживачів, газом". На виконання вимог Розпорядження було збудовано та введено в експлуатацію 409 об'єктів газорозподільних мереж, що в свою чергу збільшили кількість споживачів природного газу, який поставляє Компанія.

Розпорядження було прийнято у період, коли були чинними положення частини шостої статті 179 Господарського кодексу України та частина друга та третя статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт", якими передбачалася виплата компенсації інвесторам будівництва споруд трубопровідного транспорту (підвідних газопроводів). У грудні 2011 року зазначені законодавчі норми припинили свою дію.

Крім того, враховуючи, що замовники будівництва були розпорядниками бюджетних коштів, укладання договорів будівництва підвідних газопроводів, згідно якими були взяті зобов'язання щодо повернення Компанії коштів, необхідно було здійснювати з урахуванням положення Бюджетного кодексу України, яким регулюються правові засади бюджетних/міжбюджетних відносин. Відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України. Згідно з частиною третьою статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги, чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за яким розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом та Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсним. За таким рішенням не виконуються бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Тобто зобов'язання органів місцевого самоврядування щодо повернення Компанії коштів, отриманих на добудову підвідних газопроводів могли бути включені у договір за умови наявності відповідного бюджетного призначення. Згідно з інформацією, отриманою від органів місцевого самоврядування та зважаючи на численні звернення як представників органів місцевого самоврядування, так і представників місцевих органів виконавчої влади протягом 2011-2017 років законами України "Про Державний бюджет України" не передбачалося повернення коштів Компанії за добудову підвідних газопроводів.

З урахуванням результатів обговорення питання реалізації Розпорядження на останній нараді під головуванням Віце-прем'єр-міністра України В.Кістіона 08.08.2017 за участю представників Міненерговугілля, Міністерства фінансів України, Компанії для вирішення питання врегулювання заборгованості, яка виникла при будівництві підвідних газопроводів перед Компанією Міненерговугілля пропонувало доручити це питання Міністерству фінансів України, оскільки з нормами положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 № 375, основним завданням Міністерства фінансів України є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної фінансової та бюджетної політики".

Враховуючи що ОСОБА_2 сільська рада є бюджетною установою, вважає необхідним при розгляді вказаного спору застосовувати норми бюджетного законодавства, а саме вимоги ч.3 ст. 48 БК України, якою передбачено, що розміщення замовлення, укладання договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними.

Таким чином, укладення спірного договору протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань, є підставою для визнання такого договору недійсним.

Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що зобов'язання сільською радою щодо повернення коштів за добудову об'єктів газопостачання було взято без відповідних бюджетних призначень, та укладення договору від 06.08.12 № 174 між ОСОБА_8 сільською радою та НАК "Нафтогаз України" відбулось в той час, коли законодавчим актом було виключено норми відшкодування забудовнику чи інвестору витрат на будівництво мереж постачання природного газу (об'єктів), а розпорядженням КМУ від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" не було зазначено про повернення замовниками будівництва коштів НАК "Нафтогаз України", є сумнівним відповідність вказаних умов договору щодо повернення коштів за добудову об'єктів газифікації законодавству, та може бути підставою для визнання в цій частині договору недійсним.

Представник позивача в судовому засіданні 17.11.2017 р. підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав зазначених в позовній заяві та з урахуванням наданих суду письмових пояснень. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити з підстав викладених у відзиві на зустрічний позов.

Представники відповідача в судовому засіданні 17.11.2017 року заперечили проти позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві та підтримали зустрічні позовні вимоги, з підстав зазначених у позові та з урахуванням письмових пояснень.

Представник третьої особи - Рівненської обласної державної адміністрації надав суду пояснення по суті спору, вказавши, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, а також укладення спірного договору протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань, є підставою для визнання такого договору недійсним.

Представники третіх осіб - Міністерство енергетики та вугільної промисловості; Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області; Рівненська обласна рада; Дубенська районна рада Рівненської області; Дубенська районна державна адміністрація Рівненської області, Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської облдержадміністрації в судове засідання 17.11.2017 р. не з’явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, які наявні в матеріалах справи.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні первісного позову та про часткове задоволення зустрічного позову. При цьому господарський суд керувався наступним.

06 серпня 2012 року Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Нафтогаз) та ОСОБА_8 сільська рада Дубенського району Рівненської області (правонаступником якого є ОСОБА_2 селищна рада Дубенського району Рівненської області) (Замовник), уклали Договір № 174 (надалі - Договір) (а.с. 10-14).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", відповідно до Розпорядження та на умовах цього Договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу "Переліку об’єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", (далі - Перелік) та графіку фінансування спорудження об’єкта газопостачання (Додаток 1), здійснює фінансування добудови об’єкта газопостачання: "Підвідний газопровід від с. Берег до сіл Миньківці та Сапанівчик Дубенського району Рівненської області" (далі - Об’єкт), а Замовник зобов’язується здійснити добудову Об’єкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами Договору, забезпечити передачу його, як цілісного об’єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову Об’єкта.

Згідно п.п. 2.1.1. п. 2.1. Договору Нафтогаз зобов’язаний при наявності фінансової можливості здійснити фінансування добудови Об’єкта за рахунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим планом Нафтогазу на відповідний період, згідно з Додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок Замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству України.

У відповідності до п.п. 2.3.1 п. 2.3. Договору Замовник зобов’язаний забезпечити виконання всіх належних дій для добудови Об’єкта у відповідності до діючого законодавства України та умов Договору, в тому числі отримання необхідних дозвільних документів та розробку проектно-кошторисної та іншої документації, надання підтверджуючих документів щодо права власності Замовника на інші частки Об’єкта та введення в експлуатацію Об’єкта і передачу його у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс відповідного спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації, яке здійснює ліцензійну діяльність на території розташування Об’єкта, згідно з діючим законодавством України.

У разі неможливості виконання договірних зобов’язань повідомити Нафтогаз протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виникнення обставин, що перешкоджають виконанню Договору, з обов'язковим зазначенням цих обставин, для прийняття спільного з Нафтогазом рішення щодо подальшого виконання Договору (п.п. 2.3.9. п. 2.3. Договору).

Підпунктами 2.3.14. та 2.3.15. пункту 2.3. Договору сторони визначили, що Замовник зобов’язаний своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову об’єкта газопостачання для забезпечення повернення Нафтогазу в установлений даним Договором термін суми грошових коштів, перерахованих ним на добудову об’єкта газопостачання та протягом року, наступного за роком введення Об’єкта в експлуатацію, повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову Об’єкта.

Відповідно до п. 3.1. Договору загальний обсяг фінансування за цим Договором (ціна Договору) складає 821 553,00 грн. (вісімсот двадцять одна тисяча п'ятсот п'ятдесят три гривні 00 коп.).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань відповідно до умов Договору та діючого законодавства України.

Згідно з п. 4.5. та п. 4.7. Договору, Замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору. Не виконання Замовником п. 2.3.15 Договору через відсутність бюджетного фінансування у зв'язку з відхиленням Кабінетом Міністрів України пропозицій щодо включення до Державного бюджету видатків на погашення заборгованості Замовника перед Нафтогазом не може бути підставою для нарахування Нафтогазом пені та штрафів та звернення до суду проте не позбавляє Замовника обов'язку повернути Нафтогазу кошти, отримані згідно з Договором.

Цей Договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і скріплення їх підписів печатками і діє до повного повернення Нафтогазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови Об’єкта згідно з Договором (п. 7.1. Договору).

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання Договору Нафтогаз перерахував на рахунок Замовника грошові кошти в сумі 821 553,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 8686 від 24.09.2012 року (а.с. 17).

В свою чергу, Відповідачем було повернуто Позивачу невикористанні кошти в сумі 58 699,03 грн. отриманих 12.12.2012 року від останнього згідно Договору № 174 від 06.08.2012 року, що підтверджується випискою з банку від 12.12.2012 року (а.с. 18-22).

Об’єкт - підвідний газопровід від с. Берег до сіл Миньківці та Сапанівчик Дубенського району Рівненської області побудовано та введено в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність об’єкта до експлуатації, яка зареєстрована Інспекцією ДАБК у Рівненській області 06.12.2012 року № РВ 14312240603 (а.с. 23-29).

Таким чином, Договір в частині фінансування будівництва та в частині побудови Об’єкта та введення його в експлуатацію було виконано повністю.

Проте, Відповідач зобов'язання по поверненню Позивачу грошових коштів в сумі 762 853 грн. 97 коп. (821 553,00 грн. (отримано) – 58 699,03 грн. (повернуто невикористані) = 762 853,97 грн.) протягом строку встановленого п.п. 2.3.15 Договору (протягом року, наступного за роком введення Об’єкта в експлуатацію, тобто по 31.12.2013 р.), отриманих від останнього, не виконав.

Предметом спору у даній справі є стягнення зазначеної суми боргу 1 583 978,20 грн. з урахуванням індексу інфляціі та трьох відсотків річних.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Договір № 174 від 06.08.2012 р., як вбачається з його змісту, укладений сторонами на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009р. № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 р. № 1881-р).

У відповідності до даного Розпорядження для забезпечення добудови газопроводів:

- Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";

- замовник будівництва газопроводів (за договором Сільська рада) здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов'язаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодавством;

- Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській держадміністраціям сприяти відведенню земельних ділянок для добудови газопроводів та підготовці необхідних дозвільних документів, а також введенню добудованих газопроводів в експлуатацію та передачі їх у державну власність;

- Міністерству палива та енергетики забезпечити передачу профінансованих за рахунок коштів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств об'єктів незавершеного будівництва газопроводів або їх часток у державну власність з подальшим введенням в установленому законодавством порядку цілісних об'єктів в експлуатацію.

Згідно зі ч. 1 та ч. 2 ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, державне замовлення.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ГК України державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності. Державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини.

Специфікою договорів, укладених на виконання державного замовлення, виходячи з норм ст.ст. 12, 13, 183 ГК України, є те, що держава гарантує оплату за такими контрактами, що узгоджується з п. 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів", яким замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт, послуг, пов`язаних з завершенням будівництва.

Разом з тим, відповідно до ч. 1, 2 ст. 183 ГК України Договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення. Держава в особі Кабінету Міністрів України виступає гарантом за зобов'язаннями державних замовників.

Враховуючи зміст розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" (з урахуванням змін та доповнень, які вносились на час укладання договору) та аналізуючи умови договору № 174 від 06.08.2012 р. у даних правовідносинах відповідач є особою, яку держава уповноважила на укладення такої угоди, покладаючи на неї окремі обов’язки в частині організації та виконання договору, водночас держава була й залишилася гарантом за зобов’язаннями державних замовників, що узгоджується з п. 3 Розпорядження, відповідно до якого замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов'язаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодавством.

Про участь держави у даних правовідносинах свідчить узгодження НАК "Нафтогаз" з Рівненською обласною державною адміністрацією переліку об’єктів газопостачання, спорудження яких пропонується здійснити за участі позивача у справі

Також на виконання п. 4-5 Розпорядження № 1001-р прийнято розпорядження голови Рівненської облдержадміністрації від 25.05.2012 № 256 "Про передачу об’єктів газопостачання у державну власність", згідно з яким Головне управління з питань будівництва та архітектури облдержадміністрації та райдержадміністрації спільно з органами місцевого самоврядування повинні вжити заходів щодо забезпечення передачі у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс ПАТ "Рівнегаз" з приєднанням до неприватизованої частини основних фондів, що належить до державної власності, об’єктів газопостачання населених пунктів області, у спорудженні яких передбачається фінансова участь НАК "Нафтогаз" після вводу їх в експлуатацію, згідно з переліком, що додається, а також - у встановленому законодавством порядку підготувати документи щодо внесення змін до бюджетних призначень та розроблення бюджетних запитів на забезпечення бюджетних видатків для розрахунків з НАК "Нафтогаз" в межах здійснено нею фінансування на добудову відповідних газопроводів.

Укладаючи договір, сторони у пунктах 2.3.14 та 2.3.15 передбачили обов’язок відповідача своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову об’єкта газопостачання для забезпечення повернення Нафтогазу у встановлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих ним на добудову об’єкта газопостачання та протягом року, наступного за роком введення об’єкта в експлуатацію, повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу суму грошових коштів отриманих від Нафтогазу на добудову об’єкта.

За змістом п. 4.7 договору не виконання замовником п. 2.3.15 договору через відсутність бюджетного фінансування у зв’язку із відхиленням Кабінетом Міністрів України пропозицій щодо включення до Державного бюджету видатків на погашення заборгованості замовника перед Нафтогазом не може бути підставою для нарахування Нафтогазом пені та штрафів та звернення до суду, проте, не позбавляє замовника обов’язку повернути Нафтогазу кошти, отримані згідно з договором.

Отже, сільська рада після введення в експлуатації об’єкта будівництва та передачі його в державну власність, була зобов’язана вчинити всі необхідні дії для отримання субвенцій із Державного бюджету для відшкодування вартості будівництва, і в подальшому лише за умови надходження таких субвенцій – перерахувати кошти на розрахунковий рахунок Нафтогазу.

Судом встановлено, що сільською радою виконані умови договору щодо сприяння оформлення документації, залучення підрядника, прийняття в експлуатацію та передачу у державну власність частини газопроводу, будівництво якого профінансовано позивачем, в повному обсязі.

Такі дії вчинялися відповідачем за участі інших державних органів виконавчої влади, тому сільську раду не можна вважати замовником у значенні цього поняття, оскільки в даному випадку сільська рада не набуває будь-якого права на результати робіт, а є лише стороною, зобов’язаною вчинити дії для передачі результату будівництва (частини газопроводу) державі у власність.

Отже, враховуючи той факт, що правочин між сторонами укладено на виконання розпорядження уряду, результати робіт, профінансовані позивачем за умовами договору, перейшли у державну власність, зобов’язаною стороною у таких правовідносинах, слід вважати державу.

Норми статті 2 Бюджетного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення договору 06.08.2012 р., визначено, що бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Пунктом 3 частини п'ятої статті 22 цього кодексу встановлено, що головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань.

Частиною першою статті 23 наведеного кодексу передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2012 року № 106 затверджено Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій, згідно п. 3 якого субвенція надається для забезпечення здійснення відповідних заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих адміністративно-територіальних одиниць та спрямовується, зокрема, на проведення робіт з газифікації. Надання субвенції здійснюється в обсягах, передбачених законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Головним розпорядником субвенції є Міністерство фінансів України (п.п. 2, 5 Порядку).

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державної казначейської служби України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації - центральним органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

В порядку ст.ст. 33-34 ГПК України до суду не надані докази того, що субвенції із Державного бюджету для відшкодування вартості будівництва передбачались до укладання договору на будівництво. За період з 2011 по 2014 роки Законами України про Державний бюджет України не передбачалося повернення коштів Компанії за добудову об’єктів газифікації.

Згідно пункту 20 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу встановлено, що порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме - взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України.

За змістом наявної у матеріалах справи копії листа Міністерства фінансів України від 26 вересня 2014 року № 31-06310-06-21/24873 взяття бюджетних зобов’язань без відповідних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства. За період з 2009 по 2014 роки Законами України Про Державний бюджет України не передбачалося повернення коштів Компанії за добудову об’єктів газифікації.

Таким чином, умови договору № 174 від 06.08.2012 р. в частині покладення на відповідача обов’язку щодо повернення коштів, наданих для виконання робіт по добудові газопроводу, у разі відсутності бюджетного фінансування, є прийняттям сільською радою зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань, а тому таке господарське зобов’язання є недійсним, оскільки суперечить вимогам закону. Виконання такого зобов’язання сільською радою суперечить вищенаведеним нормам бюджетного законодавства, тому підстави для задоволення позову в частині стягнення боргу в сумі 762 853,97 грн. з ОСОБА_2 селищної ради відсутні.

Кошти НАК "Нафтогазу", виділені на фінансування добудови газопроводу, підлягають поверненню виключно в порядку та у спосіб, визначений державою в особі Кабінету Міністрів України на виконання власного розпорядження № 1001-р.

Як вбачається з матеріалів справи, Рівненською обласною державною адміністрацією, позивачем та сільською радою вчинені ряд дій для отримання субвенції і повернення коштів компанії "Нафтогаз України" за побудовані у 2010 – 2012 роках підвідні газопроводи у Рівненській області.

Так, Рівненська обласна державна адміністрація листами від 28.03.2017 р. № 11068/1/1-17, від 31.03.2017 р. № 11064/1/1-17, від 16.08.2017 р. № вих.-4945/0/01-10/17 зверталась з відповідними клопотаннями і пропозиціями до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України.

У листі-відповіді Міністерства фінансів України від 14.06.2017 р. № 06310-06-7115669 зазначено, що взяття бюджетних зобов’язань без відповідних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства. За період з 2009 року по 2017 роки Законами України Про Державний бюджет України не передбачалося повернення коштів НАК "Нафтогаз України" за добудову об’єктів газифікації.

У той же час слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні докази надходження на рахунок відповідача субвенцій з Держаного бюджету на виконання умов вищенаведеного договору.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Аналогічна правова позиція висвітдена у п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Частиною третьою статті 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як зазначається в п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" Правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У п. 2.3 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України дано таку вказівку: якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Таким чином пункти договору в частині покладення обов"язку на відповідача щодо повернення коштів, наданих для виконання робіт по добудові газопроводу, у разі відсутності бюджетного фінансування, є прийняттям (сільською) селищною радою зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань, а тому підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечать вимогам закону.

На підставі наведеного, застосовуючи норму ст. 83 ГПК України, якою суду надано право визнати недійсним повністю або в частині, пов"язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, суд визнає недійсним п. 2.3.15 договору № 174 від 06.08.2012 р.

За загальним правилом, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю (ст. 215 ЦК України), а тому підстави для задоволення позову в частині стягнення коштів з селищної (сільської) ради відсутні.

Також судом проаналізовано рішення Європейського суду з прав людини від 10.03.2011 у справі "Сук проти України", надане позивачем, та вважає його таким, що не підлягає застосуванню у даній справі, оскільки вони різняться обставинами. Так у рішенні Європейський суд постановив порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки національними судами проігноровано вимоги ст. 28 ЗУ "Про бюджетну систему", яка забороняла внесення змін до законодавства ЗУ "Про державний бюджет", також судом встановлено, що відсутність коштів не може бути підставою для невиконання зобов"язань.

У даній же справі суд прийшов до висновку, що зобов"язаною за правочином є держава, а переведення обов"язку держави на територіальну громаду в особі сільської (селищної) ради не відповідає вимогам закону.

У зв"язку з чим суд зазначає, що кошти НАК "Нафтогазу", виділені на фінансування добудови газопроводу, підлягають поверненню виключно в порядку та у спосіб, визначений державою, в особі Кабінету Міністрів України, на виконання власного розпорядження № 1001-р.

Стосовно заяви Відповідача за зустрічним позовом про застосування строків позовної давності при вирішення спору, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Аналогічну правову позицію висвітлено у п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Позовну давність за позовними вимогами про визнання недійсним договору № 174 від 06.08.2012 р. ОСОБА_2 селищною радою пропущено. Однак причини пропуску (в частині визнання недійсним п.2.3.15 Договору) суд визнає поважними, так як, про що зазначалося вище, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" (з урахуванням змін та доповнень, які вносились на час укладання договору) та умов договору № 174 від 06.08.2012 р. у даних правовідносинах відповідач є особою, яку держава уповноважила на укладення такої угоди, покладаючи на неї окремі обов’язки в частині організації та виконання договору, водночас держава була й залишилася гарантом за зобов’язаннями державних замовників, що узгоджується з п. 3 Розпорядження, відповідно до якого замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов'язаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодавством. Отже, правочин між сторонами укладено на виконання розпорядження уряду, результати робіт, профінансовані позивачем за умовами договору, перейшли у державну власність, і, відповідно, зобов’язаною стороною у таких правовідносинах Відповідач правомірно вважав державу і не допускав думки, що в даному випадку порушені саме його інтереси.

Крім того Відповідач своєчасно здійснив всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову об’єкта газопостачання для забезпечення повернення Нафтогазу у встановлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих ним на добудову об’єкта газопостачання. Таким чином Радою виконані умови договору щодо сприяння оформлення документації, залучення підрядника, прийняття в експлуатацію та передачу у державну власність частини газопроводу, будівництво якого профінансовано позивачем, в повному обсязі.

Відтак порушене право Позивача за зустрічним позовом підлягає частковому захисту.

Решта умов Договору № 174 від 06 серпня 2012 року, укладеного між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ОСОБА_8 сільською радою Дубенського району не суперечить Цивільному Кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а відтак підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до статті 4-7 цього ж Кодексу судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ж до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, з огляду на вищенаведене, позов ОСОБА_1 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Відповідача 1 583 978,20 грн. не підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 селищної ради про визнання недійсним договору підлягає частковому задоволенню.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовити.

2. Зустрічний позов ОСОБА_2 селищної ради задоволити частково.

3. Визнати недійсним п. 2.3.15 Договіру № 174 від 06 серпня 2012 року, укладений між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ОСОБА_8 сільською радою Дубенського району.

4. В решті вимог зустрічного позову відмовити в задоволенні.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано "23" листопада 2017 року.

Суддя Марач В.В.