Рішення № 70448301, 31.10.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2017 р. Справа № 911/2838/17

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Київоблгаз, Київська обл., м. Боярка

доКомунального підприємства Києво-Святошинська тепломережа Київської обласної ради, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка

простягнення 314125,10 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 1-167 від 27.12.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 15.03.2017 р.);

обставини справи:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Київоблгаз (далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (далі відповідач) про стягнення 314125,10 грн., з яких 273057,59 грн. заборгованості, 28678,77 грн. пені, 3366,26 грн. 3 % річних та 9022,48 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 09420NG03EFT016 від 01.01.2016 р. розподілу природного газу в частині оплати за отримані послуги з розподілу природного газу в січні, лютому, березні 2017 р., у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 273057,59 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем з посиланням на п. 8.2. договору, нараховано 28678,77 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 3366,26 грн. 3 % річних та 9022,48 грн. інфляційних втрат.

26.10.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 771 від 26.10.2017 р. на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується зі заявленими позовними вимогами, посилаючись на те, що станом на 18.10.2017 р. відповідач в повному обсязі погасив всю суму заборгованості перед позивачем, що підтверджується доданими до відзиву копіями платіжних доручень та банківських виписок. Також, відповідач, посилаючись на ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені. Відповідач зазначає, що споживачами теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, яке невчасно розраховується за отримані послуги. Так, станом на 01.10.2017 р. загальна дебіторська заборгованість становить 7190878,51 грн. Відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за транспортування природного газу. Також, відповідач зазначає, що за підсумками роботи І півріччя 2017 р. збитковість відповідача становить 7235 тис. грн., а тарифи, за якими працює відповідач, не покривають всіх витрат на виробництво теплової енергії. Проте, відповідач в період до початку наступного опалювального сезону знайшов можливість розрахуватись із заборгованістю, а загальний термін прострочення платежів становить менше року.

31.10.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшов лист, в якому позивач повідомив, що основний борг по оплаті послуг з розподілу природного газу за січень, лютий та березень 2017 р. у сумі 273057,59 грн. оплачений відповідачем повністю.

Представник позивача у судових засіданнях 10.10.2017 р. та 31.10.2017 р. позовні вимоги підтримав в частині стягнення штрафних санкцій.

Представник відповідача у судове засідання 10.10.2017 р. не зявився, а у судовому засіданні 31.10.2017 р. просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2016 р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Київоблгаз (оператор ГРМ) та комунальним підприємством "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (споживач) було укладено типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання № 09420NG03EFT016 від 01.01.2016 р. до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (далі договір).

Відповідно до п. 2.1. договору за цим договором оператор ГРМ зобовязується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобовязується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Згідно з п. 6.1. договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з ур ахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до 10-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до п. 6.6. договору надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватись підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1. договору).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статей 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов договору позивач у січні 2017 р., лютому 2017 р., березні 2017 р. надав відповідачу послуги з транспортування природного газу на загальну суму 421477,48 грн., що підтверджується актами надання послуг з транспортування природного газу: № 09420NG03EFT016 від 31.01.2017 р. на суму 176490,64 грн., № 09420NG03EFT016 від 28.02.2017 р. на суму 147268,03 грн., № 09420NG03EFT016 від 31.03.2017 р. на суму 97718,81 грн., які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 6.4. договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до 10-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Таким чином, відповідно до п. 6.4. договору відповідач повинен був оплати надані позивачем послуги транспортування природного газу за актами надання послуг № 09420NG03EFT016 від 31.01.2017 р. до 10.02.2017 р., № 09420NG03EFT016 від 28.02.2017 р. до 10.03.2017 р. та № 09420NG03EFT016 від 31.03.2017 р. до 10.04.2017 р.

У позовній заяві позивач зазначає, станом на дату подання позовної заяви відповідачем була проведена часткова оплата отриманих послуг у сумі 148419,89 грн., а решта вартості наданих позивачем послуг у сумі 273057,59 грн. не була оплачена відповідачем, яку позивач просить сягнути з відповідача.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся з даним позовом до суду 22.09.2017 р.

Судом встановлено, що станом на 22.09.2017 р. (дата звернення позивача з позовом до суду) відповідачем було сплачено позивачу 156146,87 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку відповідача.

Отже, позивачем при зверненні з даним позовом до суду не враховані оплати, які були здійснені відповідачем згідно платіжних доручень № 756 від 04.09.2017 р. на суму 5000,00 грн., № 882 від 05.09.2017 р. на суму 2500,00 грн., № НОМЕР_1 від 13.09.2017 р. на суму 25,69 грн., № НОМЕР_2 від 14.09.2017 р. на суму 13,36 грн., № НОМЕР_3 від 15.09.2017 р. на суму 72,25 грн. та № НОМЕР_4 від 18.09.2017 р. на суму 115,68 грн., всього у сумі 7726,98 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення позивача з даним позовом до суду за послуги з транспортування природного газу за січень 2017 р., лютий 2017 р. та березень 2017 р. становила 265330,61 грн.

Оскільки станом на час звернення позивача з даним позовом до суду із заявленою до стягнення сумою (273057,59 грн. заборгованості), відповідачем було частково сплачено надані позивачем послуги у сумі 7726,98 грн., то позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7726,98 грн. заборгованості не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що після порушення провадження у справі відповідачем була повністю сплачена заборгованість у сумі 265330,61 грн. за надані позивачем послуги у січні 2017 р., лютому 2017 р. та березні 2017 р., що підтверджується банківськими виписками з рахунку відповідача та платіжними дорученнями № НОМЕР_5 від 26.09.2017 р. на суму 239,33 грн., № НОМЕР_6 від 27.09.2017 р. на суму 8,56 грн., № НОМЕР_7 від 28.09.2017 р. на суму 21,55 грн., № НОМЕР_8 від 06.10.2017 р. на суму 25,69 грн., № 940 від 17.10.2017 р. на суму 50000,00 грн., № 944 від 18.10.2017 р. на суму 52622,01 грн., № 943 від 18.10.2017 р. на суму 215065,59 грн.

Отже, відповідач в повному обсязі сплатив заборгованість у сумі 265330,61 грн. за надані позивачем послуги у січні 2017 р., лютому 2017 р. та березні 2017 р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем сплачена у повному обсязі, то провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача 265330,61 грн. заборгованості підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач, посилаючись на п. 8.2. договору, просить стягнути з відповідача на користь позивача 28678,77 грн. пені, нарахованої за періоди з 10.03.2017 р. по 05.09.2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 147268,03 грн. та з 10.04.2017 р. по 05.09.2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 97718,81 р.

Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично невірний.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума пені, нарахованої за періоди з 10.03.2017 р. по 05.09.2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 147268,03 грн. та з 10.04.2017 р. по 05.09.2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 97718,81 р., становить 28866,68 грн., проте позивачем заявлено 28678,77 грн.

Отже, позивачем правомірно нараховано 28678,77 грн. пені.

Як вже зазначалось, у відзиві № 771 від 26.10.2017 р. на позовну заяву відповідач, посилаючись на ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені.

У відзиві відповідач зазначає, що споживачами теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, яке невчасно розраховується за отримані послуги. Так, станом на 01.10.2017 р. загальна дебіторська заборгованість становить 7190878,51 грн. Відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за транспортування природного газу. Також, відповідач зазначає, що за підсумками роботи І півріччя 2017 р. збитковість відповідача становить 7235 тис. грн., а тарифи, за якими працює відповідач, не покривають всіх витрат на виробництво теплової енергії. Проте, відповідач в період до початку наступного опалювального сезону знайшов можливість розрахуватись із заборгованістю, а загальний термін прострочення платежів становить менше року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, враховуючи вищевикладене, господарський суд має право відповідно до ст. 83 ГПК України зменшити пеню, при цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача за договором № 09420NG03EFT016 від 01.01.2016 р. сплачена повністю. При цьому, судом взято до уваги те, що відповідач в межах своїх можливостей постійно здійснював оплати з метою погашення заборгованості.

Як вбачається зі звіту комунального підприємства Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2017 р., збитки підприємства становлять 7235 тис. грн.

Крім того, окрім неустойки, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів, а тому і при зменшенні розміру пені, за переконанням суду, позивач не понесе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Отже, враховуючи те, що відповідачем у повному обсязі оплачена заборгованість за договором, незначне прострочення виконання зобовязань, збитковість відповідача, суд дійшов висновку про зменшення розміру нарахованої пені на 20 %.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 25.10.2016 р. у справі № 904/1089/16, від 25.10.2016 р. у справі № 909/176/16, від 04.11.2015 р. у справі № 904/2808/15, від 08.10.2015 р. у справі № 914/1013/15.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 28678,77 грн. пені підлягає частковому задоволенню у сумі 22943,02 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3366,26 грн. 3 % річних та 9022,48 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3366,26 грн. 3 % річних, нарахованих за періоди з 10.03.2017 р. по 05.09.2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 147268,03 грн. та з 10.04.2017 р. по 05.09.2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 97718,81 р.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних є арифметично невірний.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума 3 % річних, нарахованих за періоди з 10.03.2017 р. по 05.09.2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 147268,03 грн. та з 10.04.2017 р. по 05.09.2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 97718,81 р., становить 3375,48 грн., проте стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3366,26 грн. 3 % річних в межах заявлених позовних вимог.

Позивач просить стягнути з відповідача 9022,48 грн. інфляційних втрат, нарахованих за періоди з квітня 2017 р. по липень 2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 147268,03 грн. та з травня 2017 р. по липень 2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 97718,81 р.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично невірний.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих за періоди з квітня 2017 р. по липень 2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 147268,03 грн. та з травня 2017 р. по липень 2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 97718,81 р., становить 9026,72 грн., проте стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 9022,48 грн. інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

Оскільки розмір пені зменшено судом на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, а спір в цій частині позову виник з вини відповідача, то судовий збір за позовну вимогу про стягнення пені відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладається судом на відповідача, а в іншій частині позову судовий збір відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Незалежності, буд. 9, код 23576122) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Київоблгаз (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 178, код 20578072) 22943,02 грн. (двадцять дві тисячі девятсот сорок три грн. 02 коп.) пені, 3366,26 грн. (три тисячі триста шістдесят шість грн. 26 коп.) 3 % річних, 9022,48 грн. (девять тисяч двадцять дві грн. 48 коп.) інфляційних втрат та 616,01 грн. (шістсот шістнадцять грн. 01 коп.) судового збору.

2.В частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 265330,61 грн. заборгованості провадження у справі припинити.

3.В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 22.11.2017 р.

Суддя О.О. Рябцева