Рішення № 70448121, 14.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017Справа №910/4505/17За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Київського національного університету технологій та дизайну

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву

про стягнення 173 299,29 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники сторін:

Від позивача: Загородня Д.М. за дов.

Від відповідача: Хомічов І.О. за дов.

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київського національного університету технологій та дизайну про стягнення 173 299,29 грн. збитків на підставі ст.ст. 224-225 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/4505/17 та призначено розгляд справи на 18.04.2017.

13.04.2017 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 18.04.2017 судом відкладено розгляд справи на 23.05.2017.

12.05.2017 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі.

18.05.2017 позивачем подано до суду пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва зупинено провадження у справі № 910/4505/17 до розгляду Київським апеляційним господарським судом пов'язаної з нею справи № 910/9415/16 та набранням законної сили судовим рішенням у цій справі.

06.09.2017 позивачем подано заяву про поновлення провадження у справі у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою суду від 11.09.2017 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.10.2017.

03.10.2017 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі та клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/15567/17 про визнання додаткового договору до договору оренди недійсним.

Розглянувши у судовому засіданні 10.10.2017 клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд відмовив у його задоволенні у зв'язку з необгрунтованістю; суд не позбавлений можливості надати власну правову оцінку правовідносинам сторін у даній справі, крім того, предметом розгляду даного спору є відшкодування збитків, а не стягнення витрат по договору оренди чи додаткового договору до нього.

09.10.2017 через канцелярію суду позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 302 049,05 грн. збитків, а саме витрат позивача, сплачених в якості платежів за комунальні послуги, орендної плати та інших витрат за період з 06.05.2016 по 30.09.2017. Заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 10.10.2017 судом за власною ініціативою залучено до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву (01032, бульвар Тараса Шевченка, 50Г) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 14.11.2017.

10.11.2017 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 910/15567/17 за позовом Київського національного університету технологій та дизайну про визнання додаткового договору №5218/06 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5218 від 23.03.2010 недійсним, в якій ФОП ОСОБА_1 залучено в якості відповідача, а також клопотання про залучення до справи третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна по М.Києву в якості відповідача.

14.11.2017 через канцелярію суду позивач подав документи по справі.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 15567/17 суд прийшов до висновку про відмову у задоволені вказаного клопотання у зв'язку з безпідставністю, посилання відповідача на той факт, що визнання договору недійсним матиме наслідком визнання відсутнім використання ФОП ОСОБА_1 орендованого приміщення в період з 06.05.2016 по 28.02.2017 не спростовує факт сплати коштів відповідача за орендні та комунальні платежі у заявленому розмірі та неможливість використання орендованого майна з вини відповідача, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 у справі № 910/9415/16.

Клопотання відповідача про залучення до участі у справі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву судом не задовольняється у зв'язку з необґрунтованістю.

У судовому засіданні 14.11.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

Третя особа письмових пояснень на позов не надала, свого представника у засідання суду не направила.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

23.03.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по м. Києву або орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 або орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5218 (далі - договір оренди), за умовами якого РВ ФДМУ по м. Києву передало у строкове платне користування нежиле приміщення, площею 86,90 м.кв. гаражного боксу, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (далі - орендоване приміщення), яке знаходиться на балансі Київського національного університету технологій та дизайну (далі - КНУ технологій та дизайну або балансоутримувач) ФОП ОСОБА_1, з метою розміщення авто мийки (інше використання майна), про що сторони підписали акт приймання-передавання орендованого майна від 23.03.2010, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до п.3.1 договору оренди в редакції Додаткового договору № 5218/01 від 04.04.2011 до договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить за базовий місяць оренди - лютий 2011: суму 7046,82 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3 договору).

Згідно п.3.6 договору оренди, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 10.1 визначено, що договір укладено строком на 1 рік, що діє з 23.03.2010 по 23.03.2011 включно.

В подальшому сторони неодноразово додатковими договорами продовжували строк дії договору оренди, зокрема, додатковим договором № 5218/06 від 25.04.2016 продовжено строк дії договору оренди № 5218 від 23.03.2010 строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 30 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року включно.

01.04.2012 між позивачем та відповідачем був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 52158 (далі - договір про відшкодування витрат балансоутримувача), згідно з умовами якого КНУ технологій та дизайну зобов'язувався забезпечувати утримання прибудинкової території та обслуговування, експлуатацію і ремонт орендованого приміщення, а ФОП ОСОБА_1 зобов'язувався брати участь у витратах на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним орендованої площі.

Згідно п.2.1 договору визначено, що перелік послуг та робіт, порядок та умови їх оплати встановлюються договором.

Відповідно до Калькуляції відшкодування витрат за надані послуги визначено, що вартість послуг, у т.ч. щодо оплати теплопостачання, водопостачання, електроенергії становить 1670,00 грн. з ПДВ.

Матеріалами справи встановлено, що 06 травня 2016 року з невідомих причин в орендованому позивачем приміщенні (авто-мийка) балансоутримувачем було відключено подачу електроенергії, 12 травня 2015 року до приміщення припинено водопостачання, про що ФОП ОСОБА_1, його працівником - ОСОБА_5 та адвокатом Загородньою Д.М. був складений акт про відключення від водопостачання, яким засвідчено факт припинення водопостачання до орендованого приміщення.

Листами від 12.05.2016 та 13.05.2016 ФОП ОСОБА_1 звертався до КНУ технологій та дизайну з проханням повідомити про підстави припинення постачання вказаних комунальних послуг, проте КНУ технологій та дизайну вказані листи отримав, але залишив їх без відповіді.

Позивач - ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до Київського національного університету технологій та дизайну про стягнення 302 049,05 грн. збитків на підставі ст. 224-225 ГК Україні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неправомірних дій орендодавця щодо відключення води та електроенергії в орендоване приміщення (авто-мийка) позивач не зміг використовувати об'єкт оренди для своєї господарської діяльності за встановленою метою, що підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2016 у справі № 910/9415/16, та отримувати дохід, проте продовжував нести витрати за утримання об'єкта оренда, сплачуючи на користь відповідача у період з 06.05.2016 по 30.09.2015 орендні платежі та інші витрати у відповідності до умов договору оренди № 5218 від 23.03.2010 та договору про відшкодування витрат балансоутримувача № 52158 від 01.04.2012, які вважає прямими збитками позивача, та просить стягнути з відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, заперечуючи проти позову вказує, що позивачем за період з 05.04.2016 по 11.04.2017 не сплачувались кошти саме за користування водою та електроенергією, тому платежі по договору № 5218 від 01.04.2013, за його стверджуваннями, не належать до складу збитків, як і орендна плата, бо позивач весь час мав вільний доступ до орендованого приміщення. Зазначає, що позивач перебуває в орендованому приміщенні неправомірно, оскільки договір оренди № 5218 від 23.03.2010 припинив свою дію, листом № 1/11-2918 Міністерством освіти і науки України та Регіональним відділенням Фонду державного майна України було повідомлено ФОП ОСОБА_1 про припинення дії оренди з 29.04.2016. Пояснює, що наразі університетом проводяться відповідні дії щодо відновлення проектної та технічної документації, надано запити до ПрАТ «Київенерго» та ПРАТ «Київводоканал» на виконання рішення суду по справі № 910/9415/16.

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Статті 224, 225 ГК України визначають порядок відшкодування збитків за порушення господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 224 ГК України. учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

В розумінні вказаної статті, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, факт понесення збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вину. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

З наведених положень випливає, що збитки, як категорія цивільно-правової відповідальності, являють собою ті негативні наслідки, що виникають як невідворотний результат порушення законних прав та інтересів особи, де збитки є наслідком, а протиправна поведінка заподіювача шкоди -причиною. Таким чином, застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе лише за наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненими збитками, а також вини порушника в їх заподіянні.

Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Так, Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 у справі 910/9415/16, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017, позов ФОП ОСОБА_1 до Київського національного університету технологій та дизайну, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Міністерства освіти і науки України; 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, позов задоволено повністю:

зобов'язано Київський національний університет технологій та дизайну усунути та не чинити перешкоди фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у користуванні нежилим приміщенням, площею 86,90 м.кв., розташованим за адресою: АДРЕСА_2, шляхом відновлення водопостачання та електропостачання у вказаному приміщенні, орендованому за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5218 від 23.03.2010; видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 інформацію про об'єкт оцінки відповідно до додатку 1 до Положення про конкурсний відбір суб'єктів оціночної діяльності (п. 1 розділу ІІ), затвердженого наказом Фонду державного майна України від 31.12.2015 № 2075 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2016 за № 60/28190, щодо орендованого за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5218 від 23.03.2010, нежилого приміщення, площею 86,90 м.кв., розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Вказаним рішенням встановлено, що ФОП ОСОБА_1 правомірно займає орендоване приміщення та відповідно до умов договору оренди має право використовувати вказане приміщення згідно з його призначення, тобто для розміщення авто мийки, а КНУ технологій та дизайну, як балансоутримувач орендованого приміщення, відповідно до умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача зобов'язаний забезпечити надання ФОП ОСОБА_1, як орендарю, комунальних послуг, зокрема - водопостачання та постачання електроенергії. На момент розгляду та вирішення даного спору водопостачання та постачання електроенергії до орендованого приміщення КНУ технологій та дизайну не відновлено. Водночас, посилання КНУ технологій та дизайну на відсутність фінансування для відновлення постачання комунальних послуг до орендованого приміщення судом до уваги не приймаються та, з огляду на відсутність доказів того, що таке припинення відбулось внаслідок технічної несправності мереж, розцінюються судом як ухилення балансоутримувача від належного виконання його зобов'язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012, від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13, від 23.02.2016р. по справі №910/16120/14.

Отже, виходячи з наведеного вище, рішення від 20.12.2016 Господарського суду міста Києва по справі №910/9415/16 має преюдиційне значення, а встановлені в ньому обставини, зокрема, щодо дій відповідача, як балансоутримувача, повторного доведення не потребують.

Розмір понесених збитків позивачем розраховано за період з 06.05.2016 (дата безпідставного відключення від подачі електроенергії) по 30.09.2017 (оплата здійснювалась по вересень 2017), в який позивачем здійснювались оплати орендних платежів та інших витрат на виконання умов договору оренди № 5218 від 23.03.2010 та договору про відшкодування витрат балансоутримувача № 52158 від 01.04.2012, всього на суму 302 049,05 грн.

Факт сплати позивачем вказаних коштів підтверджується наданими позивачем банківськими виписками, копії яких долучені до справи, та в яких міститься конкретне посилання в призначеннях платежів на Акти прийому-передачі наданих послуг (виконання робіт), а також вид платежу.

Також до матеріалів справи долучені копії вказаних Актів прийому-передачі наданих послуг (виконання робіт) по договору, в т.ч. по орендній платі, відшкодуванню та інші комунальні послуги, витрат на утримання орендованого нерухомого майна, які підписаними орендарем та балансоутримувачем, а також скріплені печаткою останнього.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд встановив наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у спричинні перешкод орендарю щодо використання орендованого приміщення за призначенням: авто-мийка, для використання якого необхідне наявність енерго- та водопостачання, безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою (неможливість використання майна за призначенням), вина відповідача виражена у невжитті заходів, спрямованих на уникнення вказаних подій.

Відповідач всупереч ст.33 ГПК України, не довів відсутність своєї вини у завданих збитках, наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за понесені позивачем збитки у заявленому розмірі.

Так, посилання відповідача на той факт, що вказані витрати не є збитками позивача не приймаються судом до уваги, оскільки є суб'єктивними твердженнями відповідача та переоцінкою доказів у справі.

Твердження відповідача про те, що у період з 05.04.2016 по 11.04.2017 позивачем не здійснювалось оплату коштів за користування водою та електроенергією не звільняє його від обов'язку довести відсутність своєї вини у понесенні позивачем відповідних витрат на утримання орендованого приміщення, за неможливості його використання для мети, задля якої укладалися договірні відносини.

Щодо зауважень відповідача про припинення договору 29.04.2014 у зв'язку із закінченням його строку дії, суд зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 у справі № 910/9415/16 та від 23.08.2016 у справі № 910/11670/16 вже було надано оцінку правовідносинам сторін за договором в частині строку дії договору та встановлено, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5218 від 23.03.2010 наразі є чинним, а підстави для розірвання договору та повернення майна відсутні.

Доказів розірвання, визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5218 від 23.03.2010 станом на час вирішення даного спору, суду також не надано.

Щодо посилань відповідача на роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.21994 № 025/125 «Про деякі питання практики вирішення спору, пов'язаних з відшкодуванням шкоди», суд зазначає, що обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору на підставі ст.ст. 224-225 ГК України, слід відрізняти від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України.

Враховуючи викладене, проаналізувавши надані докази та доводи сторін в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 302 049,05 грн., які є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача задоволені судом у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Київського національного університету технологій та дизайну (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, ідентифікаційний код 02070890) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (01033, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 302 049 (триста дві тисячі сорок десять) грн. 05 коп. збитків, 4530 (чотири тисячі п'ятсот тридцять) грн. 74 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.11.2017

Суддя О.М. Ярмак