Ухвала суду № 70447969, 14.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі

14.11.2017Справа №910/16204/17

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український дистрибуційний центр»про стягнення 344 133,34 грн.Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2 (ордер серія КВ №204776 від 11.07.2017 р.);від відповідача:Раєвська К.І. (дов. №439 від 04.09.2017 р.);

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український дистрибуційний центр» про стягнення 344 133,34 грн., з яких 152 672,00 грн. основна заборгованість, 119 390,73 грн. - пеня, 60 222,22 грн. - інфляційні втрати та 11 848,39 грн. - 3% річних, а також витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати послуг за договором транспортного експедирування №10163/65 від 01.02.2016 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.09.2017 р. порушено провадження у справі №910/16204/17, справу призначено до розгляду на 17.10.2017 р.

12.10.2017 р. представник позивача через загальний відділ суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій у зв'язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості, просив стягнути з останнього 102 672,00 грн. основного боргу, 119 390,73 грн. - пені, 60 222,22 грн. - інфляційних нарахувань, 11 848,39 грн. - 3% річних, а також витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні 17.10.2017 р., судом у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 07.11.2017 р.

03.11.2017 р. представник позивача через загальний відділ суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача на свою користь 102 672,00 грн. основного боргу, 123 848,25 грн. - пені, 65 283,50 грн. - інфляційних нарахувань, 12 344,96 грн. - 3% річних, а також 15 000, 00 грн. витрат на правову допомогу.

Також 03.11.2017 р. представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про забезпечення позову, у якому просив накласти арешт на грошові кошти, які належать ТОВ «Український дистрибуційний центр» в розмірі 304 553,34 грн., які знаходяться на поточному рахунку відповідача №2600501672791 в ПАТ «КРЕДОБАНК».

07.11.2017 представник відповідача через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позову заяву, у якому просив частково задовольнити позов, визнавши позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 102 672,00 грн., та просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені.

07.11.2017 представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 07.11.2017 р., судом у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.11.2017 р.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 14.11.2017 р. з'явились та подали спільну заяву сторін про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі №910/16204/17.

Розглянувши в судовому засіданні 14.11.2017 р. заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки збільшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 304 148,71 грн., з яких: 102 672,00 грн. основного боргу, 123 848,25 грн. - пені, 65 283,50 грн. - інфляційних нарахувань, 12 344,96 грн. - 3% річних.

Крім того, розглянувши у судовому засіданні 14.11.2017 р. клопотання представника позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про необхідність відмови в його задоволенні з огляду на наступне.

Клопотання обґрунтоване тим, що невжиття заходів щодо накладення арешту на грошові кошти, які належать ТОВ «Український дистрибуційний центр» в розмірі 304 553,34 грн., які знаходяться на поточному рахунку відповідача №2600501672791 в ПАТ «КРЕДОБАНК», може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п.п. 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях позивача про ймовірну можливість невиконання відповідачем рішення суду у даній справі, а тому задоволенню не підлягає.

Розглянувши в судовому засіданні 14.11.2017 р. подану на затвердження мирову угоду, суд встановив, що остання від позивача підписана представником ОСОБА_2, яка діє на підставі Договору - доручення №31 про надання правової допомоги від 11.07.2017 р. та яким передбачено право представника на укладення мирової угоди та ордеру серії КВ №204776 від 11.07.2017 р., а від відповідача представником ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності №418 від 15.05.2017 р. та якою передбачено право представника на укладення мирової угоди.

Відповідно до ч. 3 статті 78 Господарського процесуального кодексу України мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету спору.

Зі змісту наведеного вбачається, що умови мирової угоди мають стосуватися лише правовідносин сторін, які є об'єктом спору. Умови мирової угоди не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору. Умови мирової угоди не можуть стосуватися вимог, що не заявлялися в позовній заяві.

За своїм змістом мирова угода - це угода, яка укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, задля яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити.

У зв'язку з цим, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторони, яке, відповідно до процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов - якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Дослідивши текст поданої суду мирової угоди від 14.11.2017 р., судом встановлено, що її умови стосуються прав та обов'язків сторін щодо предмету позову. Мирова угода укладена в інтересах сторін, не зачіпає інтересів третіх осіб і не суперечить вимогам чинного законодавства.

При цьому, як встановлено судом мирова угода від 14.11.2017 р. підписана повноважними особами.

За таких обставин, суд вважає за можливе затвердити мирову угоду від 14.11.2017 р. у справі №910/16204/17.

Згідно з ч. 4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Пункт 7 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Відповідно до ч. 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Враховуючи вищевикладене провадження у справі підлягає припиненню.

Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки дане питання вирішено сторонами в мировій угоді.

На підставі викладеного та керуючись ч. 3, 4 ст. 78, п. 7 ч. 1, ч. 2 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Затвердити мирову угоду у справі №910/16204/17, укладену 14.11.2017 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український дистрибуційний центр» в наступній редакції:

МИРОВА УГОДА

в справі №910/16204/17 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР»

про стягнення заборгованості

місто Київ « 14» листопада 2017 р.

Ми, ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), (далі - Позивач),

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» (ідентифікаційний код юридичної особи: 37339531), (далі - Відповідач), в особі уповноваженого представника ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності від 15.05.2017 року, №418,

що є Сторонами в справі Господарського суду міста Києва № 910/16204/17, домовилися про укладення Мирової угоди на наступних умовах:

1. Сторони дійшли згоди, що заборгованість Відповідача на користь Позивача за Договором транспортного експедирування № 10163/65 від 01.02.2016 року станом на 14 листопада 2017 року становить 77 628,46 грн., із яких 12 344,96 грн. - три відсотки річних, 65 283,50 грн. - інфляційні втрати.

2. Сторони дійшли згоди, що заборгованість у розмірі 50 000,00 грн. із яких 12 344,96 грн. - три відсотки річних, 37 655,04 грн. - інфляційні втрати, сплачується Відповідачем на поточний рахунок Позивача в наступні строки: протягом двадцяти календарних днів із дня затвердження судом даної мирової угоди.

3. Судові витрати, понесені Позивачем у цій справі, покладаються на Відповідача. При цьому Відповідач зобов'язаний протягом двадцяти календарних днів із дня затвердження судом даної мирової угоди відшкодувати Позивачу грошові кошти:

- у сумі 5 420,02 грн., які сплачені ним у вигляді судового збору по справі №910/16204/17;

- у сумі 15 000,00 грн., які понесені ним на оплату наданої правової допомоги по справі №910/16204/17.

4. Сторони дійшли згоди, що сума грошових коштів у розмірі 123 848,25 грн. (пеня) та у розмірі 27 628,46 грн. (інфляційні втрати), вважаються прощеними.

5. Позивач заявляє, що з моменту підписання цієї Мирової угоди та у випадку належного її виконання, не матиме жодних майнових претензій до Відповідача з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї Мирової угоди.

6. Сторони дійшли згоди, що у разі не виконання або неналежного виконання Відповідачем умов пунктів 2 та/або 3 даної мирової угоди до стягнення із Відповідача на користь Позивача підлягають грошові кошти:

- у сумі 65 283,50 грн. - інфляційні втрати;

- у сумі 12 344,96 грн. - три відсотки річних;

- у сумі 5 420,02 грн. - судовий збір;

- у сумі 15 000,00 грн. - витрати на правову допомогу.

7. Сторони заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

8. Сторони погоджуються з тим, що відповідно до умов цієї Мирової угоди вони дійшли згоди щодо повного та остаточного врегулювання будь-яких зустрічних претензій, не мають і не матимуть ніяких інших вимог, включно вимог про відшкодування збитків тощо.

9. Сторони даної Мирової угоди повністю усвідомлюють умови, мету та сутність цієї Мирової угоди.

10. Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї Мирової угоди відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам і породжують настання наслідків, зазначених у тексті цієї Мирової угоди. Наслідки затвердження цієї Мирової угоди Сторонам відомі.

11. Сторони підтверджують, що особи, які підписали від імені Сторін цю Мирову угоду, мають всі необхідні повноваження на підписання цієї Мирової угоди та не мають будь-яких застережень та/або обмежень таких повноважень та/або своєї правоздатності, та/або дієздатності.

12. Уся інформація, викладена в цій Мировій угоді, сприймається Сторонами як повного мірою достовірна. Кожна Сторона окремо несе повну відповідальність за недостовірність інформації, яка зазначена в цій Мировій угоді.

13. Ця Мирова угода передається на затвердження Господарському суду міста Києва у справі №910/16204/17, і набуває чинності після затвердження цієї Мирової угоди судом.

14. Дана Мирова угода складена в трьох автентичних примірниках, по одному для кожної із Сторін і для Господарського суду міста Києва.

Позивач _____ ОСОБА_2

Відповідач ________ ОСОБА_5

2. Дана ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її прийняття та згідно з ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років, а саме, до 14.11.2020 р.

Стягувачем є Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Український дистрибуційний центр» (03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, 121-В; ідентифікаційний код 37339531).

3. Провадження у справі №910/16204/17 припинити.

Суддя В.О. Демидов