Рішення № 70447953, 31.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2017Справа №910/2670/17

За позовом Державної екологічної інспекції у м. Києві

до Київського зоологічного парку загальнодержавного значення

про стягнення 928 465,30 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Супрун Л.О. - представник, за довіреністю № 9-07/09 від 03.01.2017 року;

від відповідача: Загородня Г.В. - представник, за довіреністю № 17 від 15.03.2017 року;

Маціборук С.В. - представник, за довіреністю № 1 від 11.01.2017 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна екологічна інспекція у м. Києві звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Київського зоологічного парку загальнодержавного значення про стягнення 928 465,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства завдано шкоди державі в розмірі 928 465,30 грн., зокрема, внаслідок здійснення відповідачем в період з 06.05.2015 року по 03.03.2016 року наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферну повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел, що підтверджується Актами № 04/456а та № 04/910а перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, складеним під час перевірки відповідно в період 16.06.2016 року - 24.06.2016 року та 02.12.2016 року - 15.12.2016 року Державною екологічною інспекцією у м. Києві, з вимогами про стягнення якої позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/2670/17 та призначено її розгляд на 23.02.2017 року.

В судовому засіданні 22.03.2017 року оголошено перерву до 18.04.2017 року.

В судовому засіданні 18.04.2017 року оголошено перерву до 03.05.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2017 року у справі № 910/2670/17 призначено судову екологічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680, м. Київ, Солом'янський район, ВУЛИЦЯ СМОЛЕНСЬКА, будинок 6, код ЄДРПОУ 02883096) та на підставі ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи.

До Господарського суду м. Києва 13.10.2017 року від Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/2670/17 з повідомленням № 9877/17-48 від 04.10.2017 року щодо залишення ухвали суду без виконання та про неможливість проведення судової експертизи в зв'язку з відсутністю оплати вартості проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 року поновлено провадження у справі № 910/2670/17 та розгляд справи призначено на 31.10.2017 року.

В судові засідання 22.03.2017 року, 18.04.2017 року, 03.05.2017 року та 31.10.2017 року з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 22.03.2017 року від представника позивача надійшло клопотання б/н від 22.03.2017 року про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Також в судовому засіданні 22.03.2017 року представником відповідача поданий відзив № 07/146 від 22.03.2017 року на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на відсутність відсутність технічного звіту про проведення режимно - налагоджувальних робіт та еколого - теплотехнічних випробувань паливовикористовувального обладнання, результатів інструментально лабораторних вимірювань, за результатами яких мав би здійснюватись розрахунок маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел викиду, та, відповідно, недостовірність нарахованого позивачем розміру збитків як не підтвердженого належними доказами тощо. Відзив разом з доданими до нього документами судом долучений до матеріалів справи.

В судовому засіданні 18.04.2017 року представником відповідача надані документи по справі, зокрема, приблизний контррозрахунок розмірів відшкодування збитків на суму 201 076,50 грн., які судом долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 03.05.2017 року представником відповідача надані питання які мають бути роз'яснені експертом за вих. № 07/215 від 03.05.2017 року.

31.10. 2017 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення б/н від 31.10.2017 року, які долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 31.10.2017 року представником відповідача подане клопотання б/н від 31.10.2017 року про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено, документи долучені до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних у матеріалах справи, на час проведення судового засідання 31.10.2017 року позивачем та відповідачем суду не надано.

В судовому засіданні 31.10.2017 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні 31.10.2017 року проти позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 31.10.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відносини у галузі навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон), а також розроблюваним відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Органами, які забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, є Державна екологічна інспекція, Державне управління охорони навколишнього природного середовища, інші контролюючі державні органи тощо.

Згідно зі ст. 20 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, надано, зокрема, спеціально уповноваженим органам державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Так, відповідно до Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 429, Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України та підпорядковується останній.

Відповідно до п.п. 4.2 п. 4 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 429 від 04.11.2011 (далі - Положення), Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, зокрема:

а) законодавства про екологічну та радіаційну безпеку: під час здійснення діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки; щодо додержання вимог висновків державної екологічної експертизи;

г) законодавства про охорону атмосферного повітря щодо: наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин; додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря; надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, визначення видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря;

л) законодавства про поводження з відходами щодо: дотримання вимог виданих дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; дотримання вимог виданих лімітів на утворення та розміщення відходів; складання і ведення реєстру об'єктів утворення відходів та реєстру місць видалення відходів; збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів; ведення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, подання відповідної статистичної звітності в установленому порядку та паспортизації таких відходів; дотримання правил і режиму експлуатації установок, виробництв з оброблення та утилізації відходів;

м) законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Згідно з п.п. 6.4, 6.7 і 6.11 п. 6 Положення Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження.

Перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (дозволи, ліцензії, сертифікати, висновки, рішення, ліміти, квоти, погодження, свідоцтва).

Розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії.

Як встановлено судом за матеріалами справи, на виконання наказу державної екологічної інспекції у м. Києві № 396 від 06.06.2016 року і направлення на проведення планової перевірки № 458 від 06.06.2016 в період з 16.06.2016 року по 24.06.2016 року Державною екологічною інспекцією у м. Києві проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Київським зоологічним парком загальнодержавного значення за адресою: просп. Перемоги, 32 у Шевченківському районі м. Києва.

За результатами перевірки встановлено, що в період з 06.05.2015 року по 03.03.2016 року Київським зоопарком здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, оскільки дія попереднього дозволу закінчилась 05.05.2015 року, в той час як новий дозвіл отримано лише 04.03.2016 року за № 8039100000-10140 терміном дії 10 років.

Належним чином засвідчена копія вказаного дозволу № 8039100000-10140 від 04.03.2016 року на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами терміном дії 10 років, з 04.03.2016 року по 04.03.2026 року, наявна в матеріалах справи.

24.06.2016 року Державною екологічною інспекцією у м. Києві за результатами вказаної перевірки складено акт № 04/456а перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, в якому зафіксовано факт виявлення порушення Київським зоологічним парком загальнодержавного значення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Даний Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства підписано провідним інженером з охорони навколишнього середовища ОСОБА_2, яка була присутня при проведенні перевірки.

За вчинене порушення, передбаченого ч. 1 ст. 78 КУпАП - викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища міста Києва Ковтун В.В. постановою № 01063 від 06.07.2016 року про накладення адміністративного стягнення на гр. ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн. Копія вказаної постанови отримана ОСОБА_2. особисто під розписку, про що засвідчено в тексті самої постанови.

При цьому штраф зазначеною особою сплачено у добровільному порядку, що підтверджується квитанцією № 48 від 07.07.2016 року на суму 85,00 грн., належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи.

Окрім того, відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної 24.06.2016 року, Державною екологічною інспекцією у м. Києві винесено припис № 04/196п від 05.07.2016 року, копія якого надана позивачем.

На підставі наказу Державної екологічної інспекції у м. Києві від 02.12.2016 року № 810 та направлення на перевірку № 921 від 02.12.2016 року для проведення перевірки виконання вищевказаного припису № 04/196п від 05.07.2016 року виданого Київському зоологічному парку загальнодержавного значення на усунення порушень та недоліків вимог природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки за адресою: просп. перемоги, 32 у Шевченківському районі м. Києва в період з 02.12.2016 року по 15.12.2016 року позивачем здійснено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Київським зоологічним парком загальнодержавного значення за адресою: просп. Перемоги, 32 у Шевченківському районі м. Києва, за результатами якої складено акт № 04/910а.

Так в ході позапланової перевірки встановлено виконання Київським зоологічним парком загальнодержавного значення припису № 04/196п від 05.07.2016 року в повному обсязі.

На підставі вказаних актів та відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 639 від 10.12.2008, позивачем було здійснено розрахунок розміру збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел викидів внаслідок відсутності дозволу на викиди за період з 06.05.2015 року по 03.03.2016 року включно в сумі 928 465,30 грн. Копія вказаного розрахунку наявна в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання господарського спору на підставі ст.ст. 3, 20-2, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» Державною екологічною інспекцією у м. Києві було направлено відповідачу претензію від 15.12.2016 року № 173 із доданим до неї розрахунком шкоди, копія якої наявна в матеріалах справи, з пропозицією добровільно відшкодувати завдану державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства шкоду в сумі 928 465,30 грн.

За результатами розгляду зазначеної претензії відповідач листом № 07/522 від 27.12.2016 року повідомив позивача про незгоду із здійсненим нарахуванням та безпідставність претензії, оскільки під час проведення перевірки в період 16.06.2016 року - 24.06.2016 року інструментально - лабораторні вимірювання на предмет виявлення викидів забруднюючих речовин не здійснювалися, проби не відбиралися, чим порушено положення п.п.4.4 - 4.6 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008 року.

Таким чином в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у зв'язку із здійсненням відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідач зобов'язаний відшкодувати завдані державі збитки, розмір яких згідно наведеного позивачем розрахунку становить 928 465,30 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

За приписами ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, судам необхідно встановити наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів складу цивільного правопорушення відповідальність не настає.

Суд зазначає, що спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням позивачем збитків, завданих внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади, правовідносини регулюються, зокрема, нормами Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про охорону атмосферного повітря», приписами Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 639 від 10.12.2008.

Статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Як визначено Законом України «Про охорону атмосферного повітря», атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин.

Поряд з цим, статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлені вимоги щодо регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел.

Так, за приписами ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання.

Згідно ст. 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» про охорону атмосферного повітря» особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.

У відповідності до ст. 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» про охорону атмосферного повітря» шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

При цьому відповідно до ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 04/456а, складеним 24.06.2016 року Державною екологічною інспекцією у м. Києві, підтверджується факт порушення відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», що полягає у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарним джерелом без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, з урахуванням викладеного розмір збитків було розраховано позивачем на підставі наданої відповідачем інвентаризації викидів забруднюючих речовин та довідки про роботу стаціонарних джерел викидів № 07/274 від 11.07.2016 року з зафіксованими в ній годинами роботи стаціонарних джерел викидів.

При цьому позивач стверджує, що для розрахунку маси викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел використовувалось значення показників емісії, зазначене в технічному звіті про проведення режимно - налагоджувальних робіт та еколого - теплотехнічних випробувань паливовикористовувального обладнання.

Суд зазначає, що порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №639 від 10.12.2008 (далі - Методика).

Так, за змістом п. 2.1.2 Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, у тому числі, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно п. 2.2 Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Згідно з п.п. 2.7.1 п. 2.7 Методики розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання

Розрахунок маси викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється за встановленою Методикою формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду. Такий час визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу (п. 3.11 Методики).

Пунктом 4.1 Методики встановлено, що розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

Розмір збитків розраховується за формулою:

З = mі х 1,1П х Aі х Кт х Кзі, (12)

де З - розмір збитків, грн.;

mі - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т;

1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн./т;

Aі - безрозмірний показник відносної небезпечності i-тої забруднюючої речовини;

Кт - коефіцієнт, що враховує територіальнісоціально-екологічні особливості;

Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту i-тою забруднюючою речовиною.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

Судом встановлено за матеріалами справи, що позивачем розрахунок розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Київським зоологічним парком загальнодержавного значення за період з 06.05.2015 року по 03.03.2016 року здійснено на підставі довідки про роботу стаціонарних джерел викидів від 11.07.2016 року № 07/274 та даних інвентаризації викидів забруднюючих речовин.

Відповідно до пункту 3.6 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

В свою чергу як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку розмірі відшкодування збитків, які заподіяні державні в результаті викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу Київським зоологічним парком загальнодержавного значення з 06.05.2015 року по 03.03.2016 року, позивач розраховував масу наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерел викидів забруднюючих речовин за 2 формулою, визначеною пунктом 3.1 Методики, а саме розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду забруднюючих речовин, віднесеного до основних джерел викидів, здійснюється за формулою:

mi = 3,6 х 10 -3 х (qmi - qm норм) х T,

де mi - маса наднормативного викиду i-тої забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду цієї забруднюючої речовини, т;

qmi - середнє значення масової витрати i-тої забруднюючої речовини, г/с;

qm норм - значення затвердженого нормативу викиду i-тої забруднюючої речовини, наведеного в дозволі на викид, г/с;

T - час роботи джерела викиду i-тої забруднюючої речовини в режимі наднормативного викиду, год.

Для розрахунку маси викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів використовувалось значення показників емісії, зазначене в технічному звіті про проведення режимно - налагоджувальних робіт та еколого - теплотехнічних випробувань паливновикористовувального обладнання.

Проте відповідний технічний звіт про проведення режимно - налагоджувальних робіт та еколого - теплотехнічних випробувань паливновикористовувального обладнання позивачем суду не наданий.

Окрім того, відсутність вказаного документу підтверджує також у наданому суду відзиві безпосередньо відповідач - Київський зоологічний парк загальнодержавного значення.

Також в наданому відзиві та приблизному контррозрахунку розмірі відшкодування збитків відповідач звертає увагу на дані Звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел на Київському зоологічному парку загальнодержавного значення (розробник ТОВ «Екоаудит», 2015 року), згідно якого у відповідача встановлено три водогрійні котли, які складають одне джерело № 12 - труба котельні.

Поряд із цим відповідач наголошує на некоректності врахованих позивачем згідно зазначеного Звіту даних щодо питомих викидів джерела № 12, оскільки у період з квітня 2015 року по березень 2016 року у Київському зоопарку працював тільки один котел, що підтверджується наданими відповідачем актами опломбування ПАТ «Київгаз», зазначаючи про встановлення точного обсягу викидів тільки після проведення інструментально-лабораторних вимірювань відповідно до п.2.3 та п.3.7 Методики.

Зокрема, згідно п. 3.7 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, визначається за результатами інструментально-лабораторних вимірювань за спеціальною формулою в разі відсутності у відповідній документації суб'єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини.

Натомість в матеріалах справи докази наявності проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань, здійснених під час перевірки, з метою встановлення дійсного розміру збитків, завданих відповідачем державі в результаті викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади, відсутні.

Відповідно до вимог ст. 66 Конституції України кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі.

У відповідності до п. 1.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» від 27.06.2001 № 02-5/744 (далі - Роз'яснення) вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (ст. ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України). Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно з п. 1.3 Роз'яснення розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

Суд зазначає, що обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність шкоди, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та шкодою, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено шкоду.

Тобто, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір шкоди, завданої протиправною поведінкою, факт порушення відповідачем законодавства та причинний зв'язок між цим порушенням і завданою шкодою навколишньому середовищу. Відповідач, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Тобто, за приписами вказаної норми, письмові докази - це документи, в яких містяться відомості про певні обставини, що мають значення для справи, які повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, виходячи з того, що під час розгляду справи № 910/2670/17 виникли питання щодо правильності врахованих позивачем при здійсненні розрахунку розміру відшкодування збитків даних, а також зважаючи на те, що відповідач не погоджувався із визначеною позивачем сумою збитків, які заподіяні в результаті викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2017 року у справі № 910/2670/17 призначено судову екологічну експертизу, проведення якої вирішено доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на розгляд експерту поставлено наступні питання:

1. У Дозволі на Викиди встановлені параметри джерела викиду № 12 (труба котельні), а саме питомі викиди забруднюючих речовин оксидів азоту (оксид та діоксид азоту) у перерахунку на діоксид азоту NOx та оксиду вуглецю СО. Чи ці значення викидів стосуються роботи 3 котлів, чи 1 котла розташованого(их) за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 32?

2. Скільки водогрійних котлів типу NPR 2500 одночасно працювало у котельні Київського зоопарку, розташованій за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 32, в опалювальний період з 13.10.2015 р. по 03.03.2016 р. включно?

3. Яка маса забруднюючих речовин - оксидів азоту (оксид та діоксид азоту) у перерахунку на діоксид азоту NOх та оксиду вуглецю СО - була викинута у атмосферне повітря котельнею Київського зоопарку за період з 13.10.2015 по 03.03.2016 включно?

4. Які забруднюючі речовини є специфічними для Київського зоопарку, згідно Графіку лабораторного контролю, що погоджений Головним державним санітарним лікарем м. Києва?

5. Розрахувати безрозмірний показник відносної небезпечності забруднюючих речовин (Аі): оксидів азоту (оксид та діоксид азоту) у перерахунку на діоксид азоту NOх та оксиду вуглецю СО.

6. Визначити точний (та/або приблизний) розмір збитків від забруднення атмосферного повітря викидами забруднюючих речовин від одного працюючого котла типу NPR 2500, розташованого за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 32, в опалювальний період з 13.10.2015 р. по 03.03.2016р.?

Оплату витрат по проведенню судової експертизи покладено на Державну екологічну інспекцію у м. Києві.

Натомість, як свідчать матеріали справи, матеріали останньої були в повернуті КНДІСЕ 13.10.2017 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва разом з повідомленням за №9877/17-48 від 04.10.2017 про неможливість надання висновку судової екологічної експертизи у зв'язку з неоплатою позивачем вартості проведення експертизи згідно рахунку № 5122 від 27.06.2017 року.

Таким чином, зважаючи на невиконання позивачем вимог ухвал суду та нездійснення оплати вартості проведення судової екологічної експертизи, а також наявне в матеріалах справи повідомлення експерта № 9877/17-48 від 04.10.2017 року щодо неможливості проведення експертизи та, відповідно, встановлення фактичних обставин у даній справі судовою експертизою, суд має здійснювати розгляд спору виключно за наявними у матеріалах справи доказами, що, в свою чергу, унеможливлює встановлення судом обставин, необхідних для перевірки обґрунтованості позовних вимог та відповідно, прийняття за результатами всебічного та повного дослідження наданих сторонами та отриманих судом доказів рішення про задоволення позовних вимог у справі.

В свою чергу, суд зазначає, що за наявності в матеріалах справи наданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд позбавлений можливості прийти до чіткого, конкретного та безумовного висновку щодо правильності врахованих позивачем даних та параметрів, а також перевірити правильність розрахунку розміру збитків, заподіяних державі відповідачем в результаті викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, та які підлягають відшкодуванню.

За висновками суду позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог щодо розміру визначених позивачем збитків, та обґрунтування останніх, при цьому наданими господарським судом можливостями для такого доведення сторони не скористались.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне та правомірне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 21.11.2017 року.