Рішення № 70447869, 17.11.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2017 р. Справа № 909/912/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, вул. А. Сахарова, 23 А, м. Івано-Франківськ, 76014,

до відповідача: Національного природного парку "Гуцульщина", вул. Дружби, 84, м. Косів, Івано-Франківська область, 78600,

про стягнення шкоди завданої навколишньому природному середовищу та об'єктам природно-заповідного фонду в сумі 58 593,50 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - завідувач юридичного сектору, (доручення № 02-17/16 від 03.01.2017 року)

від відповідача: ОСОБА_2 - заступник директора - головний природознавець, (доручення № 590/1 від 13.10.2017 року; паспорт серія СС № 973493 від 23.08.2000 року)

від відповідача: ОСОБА_3 - адвокат (доручення № 626/9 від 30.10.2017 року; посвідчення адвоката № 744)

встановив: Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Національного природного парку "Гуцульщина" (далі - відповідач) про стягнення шкоди завданої навколишньому природному середовищу та об'єктам природно-заповідного фонду в сумі 58593 грн.50 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в порушення вимог ст.17 Лісового Кодексу України, ст.20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", Указу Президента України №456 2002 від 14.05.2002 року, відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, що призвело до вирубки дерев на території парку невідомими особами чим завдано державі шкоду в розмірі 58 593 грн. 50 коп., а тому зазначена шкода з урахуванням вимог ст. 105,107 Лісового кодексу України, ст. 68, 69 Закону України " Про охорону природного середовища " підлягає відшкодуванню відповідачем. Заперечення відповідача, що останній не є належним відповідачем по справі, а тому пред'явлення до нього позову є безпідставним, позивач спростовуює актом приймання-передачі матеріальних цінностей від 23.08.2002 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві (вх.№10100 від 22.09.17), письмовому запереченні на відзив (вх.№18258/17 від 16.11.17) та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав зазначених у письмовому відзиві на позовну заяву (вх. №17724/17 від 09.11.2017 р.). Свої заперечення мотивує тим, що Акт перевірки є неналежним та недопустимим доказом у справі, мотивуючи тим, що Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 30.10.2015 року не пройшов перевірки на належність та допустимість у кримінальному провадженні, а тому господарський суд не може його вважати доказом, який підтверджує факт завдання збитків відповідачу. Разом з тим, відповідач зазначає, що НПП "Гуцульщина" не є постійним лісокористувачем, оскільки за ним не зареєстровано право постійного користування землею.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з'ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

На підставі згоди на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду державної екологічної інспекції України від 21.10.2015 року №2/3-369 щодо розгляду звернення гр.ОСОБА_4 від 07.10.2015 року, ОСОБА_4 Косівського РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 01.10.2015 року №2087, постанови про проведення перевірки СВ Косівського РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 29.09.2015 року та ОСОБА_4 Косівського РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 13.10.2015 року №2192, постанови про проведення перевірки СВ Косівського РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 13.10.2015 рокук, відповідно до Наказу Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області №261 від 27.10.2015р. та направлення на проведення перевірки №90 від 27.10.2015р. Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області проведено позапланову перевірку НПП " Гуцульщина".

Факт правопорушення, яке вчинене НПП " Гуцульщина" зафіксований актом планової перевірки від 30.10.2015р., складеного з метою перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Шешорського ПНДВ Національного природного парку "Гуцульщина" виявлено порушення та розраховано розмір шкоди.

Згідно розрахунку розмір шкоди, що проведений відповідно до Постанови КМУ від 24.07.2013 р. №541 " по місцю перевірки вищеназваного ПНДВ Національного природного парку "Гуцульщина", розраховано шкоду в розмірі 58 593 грн. 50коп. за виявлені порушення:

- у кварталі 33 вид.16 - незаконна рубка 6 сиростучих дерев породи бук діаметром пня 39, 73, 56, 72, 14, 52 см. та 6 сиростучих вітрувальних дерев породи бук з діаметром пня 13, 13, 16, 14, 14, 14, 13;

- у кварталі 33 вид 17 - незаконна рубка 2 сиростучих дерев породи бук діаметром пня 73, 63 см.

30 жовтня 2015 року відповідачу направлено припис Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області №90 про розгляд до 30.11.2015 року акту перевірки і обговорення його на нараді спеціалістів відділу ДО та збереження природних екосистем та начальниками ПНДВ та проведення до вказаного періоду доочистки від порубочних решток лісосіку вказану в акті перевірки .

23 березня 2017р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №35/15 про сплату шкоди заподіяної державі внаслідок незаконної рубки дерев, пошкодження дерев до ступеня не припинення росту.

Станом на 21 вересня 2017 року зазначена вище шкода не відшкодована, що зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 ст. 16 ЦК України).

частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 1 ГПК України право звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації) згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За наведеного щодо твердження відповідача про те, що він не є належним відповідачем по справі, оскільки за ним не зареєстровано право постійного користування спірною земельною ділянкою на якій здійснено порушення, суд зазначає наступне.

Статтею 17 Лісового кодексу України передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємства, іншим державним підприємствам, установами та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Пунктом 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово - картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Таким чином, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення"Лісового кодексу України.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного суду України від 21.01.2015 року у справі №6-224цс14.

Як підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема Актом приймання-передачі цінностей лісового фонду та документації від Кутського держлісгоспу та Косівського районного підприємства «Райагроліс» до сфери управління Мінекоресурсів України від 23.08.2002 року, затвердженого Міністром екології та природних ресурсів України, на виконання Указу Президента від 14.05.2002 №456/2002 та Наказу Мінекоресурсів від 14.08.2002р №315 вбачається, що у 2002 році комісією у складі: голови комісії, Начальника Державної служби заповідної справи. Заступника начальника Державної служби заповідної справи, Начальника управління бухгалтерського обліку та фінансової звітності Мінекоресурсів, Першого заступника Голови облдержадміністрації, Начальника нормативно-правового управління Мінекоресурсів, Начальника Державного кправління екології та природних ресурсів в Івано-Франкіській області, Начальника обласного управління лісового господарства, Заступника начальника управління земельних ресурсів облдержадміністрації, Начальника відділу заповідної справи та екомережі Державного управління екології та природних ресурсів в Івано-Франківській області, Головного технолога ОП «Івано-Франківськоблагроліс», Голови Косівської районної ради, Першого заступника голови Косівської райдержадміністрації, директора Національного природного парку «Гуцульщина», директора Кутського держлісгоспу та директора Косовського районного підприємства «Райагроліс» проведено приймання-нередачу матеріальних цінностей, лісового фонду та документації від Кутського держлісгоспу та Косівського районного підприємства «Райагроліс» до сфери управління Мінекоресурсів України.

Передано директору Національного природного парку «Гуцульщина» від директорів Кутського держлісгоспу ОСОБА_5 та Косівського районного підприємства «Райагроліс» ОСОБА_6, по Кутському ДЛГ: 1.1.) лісовий фонд площею 21562 га; 1.2.) документацію з обліку лісового фонду, таксаційні описи, книги лісових культур, тощо; 1.3.) лісову продукцію, що є в залишку в лісі; 1.4.) лісосічний фонд на який виписані лісорубні квитки і сплачена попенна плата. По Косівському районному підприємству «Райагроліс»: 2.1.) лісовий фонд площею 10709 га; 2.2.) документацію з обліку лісового фонду, таксаційні описи, книги лісових культур, тощо.

На переданій території Національного природного папку «Гуцульщина» з вилученням земель охорону здійснює служба державної охорони Національного природного парку «Гуцульщина» з часу підписання акту».

Відповідно до пункту 5.1 Положення про Національний природний парк «Гуцульщина» охорона території парку покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України.

Пунктом 5.2. Положення визначено, що службу державної охорони Парку очолює директор Парку, який несе повну відповідальність за організацію її діяльності та забезпечення додержання режиму території, а також збереження відтворення та раціональне використання природних комплексів і ресурсів у межах його території. Управління службою держохорони здійснює Мінприроди.

Згідно пункту 5.4 Положення, основними завданнями служби держохорони є: забезпеченням додержання режиму охорони території та природних об'єктів; попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства.

Отже, за наведеного служба охорони є відділом НПП "Гуцульщина", на який покладено обов"язок здійснення охорони природно-заповідного фонду з моменту передачі вилучених земель.

Таким чином, вище наведене спростовує твердження відповідача, що він не є належним відповідачем по справі.

Щодо посилання відповідача на те, що акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму території та об"єктів природного заповідного фонду НПП "Гуцульщина" від 30.10.2015 року є неналежним доказом, оскільки він не пройшов перевірку на належність та допустимість за результатами кримінального провадження, суд вважає їх безпідставними та недоведеними, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2009 року за №181/16034 акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.»

Отже, актом перевірки НПП «Гуцульщина» від 30.10.2015р. зафіксовані фактичні дані про протиправні діяння і порушення природоохоронного законодавства, а саме незаконна рубка дерев на території природно-заповідного фонду НПП «Гуцульщина», тобто є документом, який може використовуватися як в кримінальному провадженні, так і в господарському провадженні як доказ. Також відповідно до норм ст.ст. 84, 85, 86, 99 КПК України, акт перевірки не підлягає оцінці на недопустимість, скільки не порушує прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

Окрім того, Слідчим СВ Косівського РВ УМВС України постановою від 13.10.2015~року, «враховуючи, що для повного, всебічного, об'єктивного розслідування кримінального провадження необхідні спеціальні знання у галузі охорони навколишнього природного середовища» призначено Державній екологічній інспекції в Івано-Франківській області, як компетентному органу, перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища Національним природним парком «Гуцульшина" стосовно законності здійснення порубок дерев, відведення їх у рубку на території Шешорського ПНДВ НГГП «Гуцульщина». У разі завдання шкоди, провести розрахунок завданої шкоди».

Отже, спеціалістам Держекоінспекції в Івано-Франківській області було доручено проведення перевірки щодо законності рубки дерев в Шешорському ПНДВ НПП «Гуцульщина», саме як спеціалістам, які мають спеціальні знання в галузі охорони навколишнього природного середовища, і до компетенції яких належить проведення перевірок за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму території та об'єктів природно-заповідного фонду та проводити розрахунок розміру шкоди.

Враховуючи вищенаведене, акт перевірки, яким зафіксовано порушення природоохоронного законодавства, а саме незаконну рубку дерев на території Шешорського ПНДВ НПП «Гуцульщина» від 30.10.2015р. є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного є середовища належним доказом у справі.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Частиною 4 ст. 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено, що на Національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Згідно статті 69 Лісового кодексу України спеціальним дозволом на використання лісових ресурсів в межах виділеної лісової ділянки є лісорубний квиток.

Пунктом 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 р. №761 " Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" передбачено , що лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів.

Відповідно до ч.2 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 р. №17 , визнається незаконною порубка дерев і чагарників вчинена без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України " Про природно-заповідний фонд України": на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає, або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Оскільки НПП " Гуцульщина" не виписано лісорубних квитків на вирубку дерев у відповідних кварталах та лісових ділянках, та не забезпечено охорону лісу та об'єктів природно-заповідного фонду від незаконних рубок, обов'язок якого саме покладено на відповідача, як постійного лісокористувача, та негативно впливає на стан природних об'єктів, то саме це підприємство повинно відшкодувати шкоду заподіяну лісу незаконним вирубуванням дерев, яка розрахована відповідно до Постанови КМУ №541 від 24.07.2013 р.

Статтею 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно ст. 105 Лісового кодексу України, особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законом. Відповідно до ст. 69 цього Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Слід зазначити, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавала шкоди; наявність шкоди; причиновий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

У вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів (пункт 6.1.2.роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища").

Згідно ст.ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Факт правопорушення, вчиненого на території НПП " Гуцульщина", внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено складеним за наслідками перевірки актом від 30.10.2015р., який є чинними на час вирішення спору та підписані представником відповідача без жодних зауважень.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В супереч вимогам ст. 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не доведено належними доказами відсутність в його діях чи бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами. Відповідачем як лісокористувачем порушено вимоги щодо ведення лісового господарства, та збереження об'єктів природно-заповідного фонду встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, та природно-заповідного фонду у зв'язку із чим нанесено шкоду лісу, природно-заповідному фонду та навколишньому природному середовищу в сумі 58 593 грн. 50 коп.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 41, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 7, 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд", ст.19, 63, 64, 86, 89, 90, 105, 107 Лісового кодексу України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 43, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

задовольнити позов Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до Національного природного парку " Гуцульщина" про стягнення 58 593 грн. 50 коп. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу та об'єктам природно - заповідного фонду

Стягнути з Національного природного парку " Гуцульщина" (вул. Дружби , 84 , м. Косів, Івано-Франківська область, 78600, код ЄДРПОУ 26215347) на користь Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області (вул. Сахарова,23 А , м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 37952307) - 58 593 грн. 50 коп. (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот дев'яносто три гривні п'ятдесят копійок) шкоди, завданої навколишньому природному середовищу та об'єктам природно-заповідного фонду, які перерахувати у фонд охорони навколишнього природного середовища Шешорської сільської ради Косівського району (р/р 33118331700305, отримувач УК у Косівському районі, с. Шешори, 24062100, код ЄДРПОУ 38026046, банк отримувача: ГУК в Івано-Франківській області, МФО 836014).

Стягнути з (вул. Дружби , 84 , м. Косів, Івано-Франківська область, 78600, код ЄДРПОУ 26215347) на користь Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області (вул. Сахарова,23 А , м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 37952307) - 1600 грн. 00 коп. (одну тисячу шістсот гривень.) - судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.11.17

Суддя Фанда О.М.