Рішення № 70447420, 23.11.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.11.2017 Справа № 904/8867/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Каскад", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-109", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 243600,64 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність №1 від 19.09.2017; представник ОСОБА_2, довіреність №3 від 05.01.2017;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Каскад" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-109" (відповідач) про стягнення 150000,00 грн боргу за поставлений товар, 228263,48 грн штрафу за прострочку оплати, 6001,64 грн 3% річних, 9335,55 грн інфляційних нарахувань.

01.11.2017 від відповідача надійшло клопотання, в якому ТОВ "Сталь конструкція-109" повідомляє, що заборгованість перед позивачем за договором купівлі-продажу №КР-2 від 05.01.2017 в сумі 150000,00 грн погашена в повному обсязі. На підтвердження даного факту відповідачем до клопотання додано копії платіжних доручень №956 від 20.10.2017 на суму 100000,00 грн і №960 від 26.10.2017 на суму 50000,00 грн та акту звірки взаєморозрахунків між сторонами про відсутність заборгованості станом на 01.11.2017.

17.11.2017 позивач у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) подав до суду заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу в сумі 150000,00 грн. Таким чином, позивач у заяві просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 228263,48 грн, 3% річних у розмірі 6001,61 грн, втрати від інфляції у розмірі 9335,55 грн на загальну суму 243600,64 грн. Також, на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивач просить повернути йому судовий збір у сумі 3750,00 грн з огляду на початкову переплату та зменшення розміру позовних вимог.

Вказану заяву судом прийнято до розгляду.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, але надіслав на електронну скриньку суду відзив на позовну заяву та скан-копії витребуваних судом документів. У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на погашення ним заборгованості в сумі 150000,00 грн у повному обсязі та неправомірність вимог позивача про одночасне стягнення штрафу, 3% річних і суми інфляційних втрат. Крім того, відповідач повідомив, що просить розглянути справу без участі представника ТОВ "Сталь конструкція-109" у зв'язку з відсутністю у штаті підприємства юрисконсульта і неможливістю направити у судове засідання іншого представника.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад" (далі - продавець, позивач) та Товариством обмеженою відповідальністю "Сталь конструкція-109" (далі покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №КР-2 (далі договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобовязався передати у власність покупця, а покупець зобовязався прийняти та оплатити у відповідності до умов цього договору металопродукцію, що надалі іменується - товар. Кількість, сортамент, номенклатура товару та його ціна наведені у рахунках, видаткових накладних або специфікаціях, кожна з яких з моменту підписання є невідємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах: 1) EXW склад продавця самовивозом автомобільним транспортом покупця, адреса складу 49112, м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 4Л; 2) CPT Франко-склад покупця.

При тлумаченні термінів даного договору застосовується термінологія Міжнародних правил тлумачення торгових термінів (ІНКОТЕРМС) в редакції 2010 року (п. 2.2 договору).

За умовами пункту 2.3 договору датою поставки товару вважається дата передачі товару у відповідності з товаротранспортною або видатковою накладною. Право власності покупця на товар виникає з моменту передачі товару (п. 2.4 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за поставлений товар покупець здійснює попередній платіж в розмірі 100% вартості товару на підставі рахунку-фактури.

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунок здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у даному договорі.

У пункті 4.3 договору сторони узгодили, якщо вартість поставленого товару перевищує суму авансового платежу, покупець доплачує продавцю різницю протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку продавцем.

За взаємною письмовою (підписаною сторонами) згодою сторін, продавець має право здійснити відвантаження товару без попередньої оплати, при цьому покупець гарантує здійснити повну оплату за поставлений товар протягом 5 банківських днів з моменту відвантаження, зазначеного у видатковій накладній. У такому випадку, право власності на товар виникає у покупця з моменту оплати за поставлений товар у повному обсязі (п. 4.4 договору).

Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018 року.

В подальшому, сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 25.04.2017 до договору №КР-2 від 05.01.2016 (а.с. 27), якою сторони узгодили специфікацію до даного договору на суму 1909049,58 грн, в тому числі ПДВ 318174,93 грн. У специфікації сторони визначили найменування, кількість та ціну товару, що підлягає поставці, а також інші умови поставки, зокрема:

1. ціна вказана на умовах EXW (Франко-склад продавця (м. Дніпро, вул. Гаванська, 4);

2. умови оплати - 100% оплата протягом 15 банківських днів з моменту відвантаження товару зі складу продавця, але не пізніше 30.05.2017);

3. умови відвантаження товар відвантажується протягом 7 робочих днів з моменту підписання даної специфікації сторонами.

Позивачем на оплату товару, що підлягає поставці, було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №КР-898 від 25.04.2017 на суму 1909049,58 грн (а.с. 28).

На виконання умов договору продавець поставив покупцю товар, передбачений специфікацією до договору, на загальну суму 1874410,90 грн, про що свідчать видаткові накладні №РН-0002834 від 27.04.2017 на суму 353893,99 грн, №РН-0002850 від 27.04.2017 на суму 386623,46 грн, №РН-0002979 від 05.05.2017 на суму 379219,58 грн, №РН-0002990 від 05.05.2017 на суму 367206,48 грн, №РН-0003022 від 10.05.2017 на суму 387467,39 грн та довіреність відповідача №94 від 25.04.2017 на імя ОСОБА_3 (а.с. 29-34).

Як вбачається з матеріалів справи, визначений специфікацією до договору товар було передано позивачем та прийнято уповноваженим представником відповідача без заперечень та зауважень.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, виходячи з умов додаткової угоди №1 від 25.04.2017 до договору, відповідач повинен був розрахуватися за поставлений позивачем товар у наступні терміни (включно):

-за видатковою накладною №РН-0002834 від 27.04.2017 до 23.05.2017;

-за видатковою накладною №РН-0002850 від 27.04.2017 до 23.05.2017;

-за видатковою накладною №РН-0002979 від 05.05.2017 до 29.05.2017;

-за видатковою накладною №РН-0002990 від 05.05.2017 до 29.05.2017;

-за видатковою накладною №РН-0003022 від 10.05.2017 до 30.05.2017.

Статтею 629 ЦК України встановлено обовязковість договору для виконання його сторонами.

Відповідач свої зобовязання за договором виконав несвоєчасно і не в повному обсязі, сплативши позивачу грошові кошти у загальній сумі 1724410,90 грн на підставі платіжних доручень: №817 від 01.06.2017 на суму 590558,54 грн, №827 від 12.06.2017 на суму 600000,00 грн, №839 від 29.06.2017 на суму 146467,54 грн, №890 від 11.08.2017 на суму 200000,00 грн, №917 від 07.09.2017 на суму 87384,82 грн, №951 від 06.10.2017 на суму 100000,00 грн. Про здійснення відповідачем розрахунків із позивачем у вказаному розмірі свідчать наявні у матеріалах справи копії виписок по рахунку позивача у ПАТ КБ "Приватбанк" №26007050267372 за відповідні дати (а.с. 35-42).

Таким чином, заборгованість відповідача з урахуванням часткових оплат на момент звернення позивача з даним позовом до суду становила 150000,00 грн (1874410,90 грн 1724410,90 грн).

Залишок основного боргу в сумі 150000,00 грн погашено відповідачем у процесі вирішення спору в судовому порядку, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень №956 від 20.10.2017 на суму 100000,00 грн та №960 від 26.10.2017 на суму 50000,00 грн, а також акту звірки розрахунків між сторонами про відсутність заборгованості станом на 01.11.2017 (а.с. 51-54).

З огляду на вказані обставини позивачем у порядку статті 22 ГПК України до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу, і таке зменшення прийнято судом.

Однак, приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

За умовами пункту 7.5 договору сторони дійшли згоди, що у випадку прострочення оплати товару більше ніж на 14 календарних днів, поставленого згідно п. 4.4 договору, покупець сплачує продавцю штраф у сумі 20% від вартості поставленого товару.

Позивач заявив до стягнення з відповідача штраф у сумі 228263,48 грн - у розмірі 20% від вартості поставленого товару за видатковими накладними: №РН-0002850 від 27.04.2017 до 23.05.2017, №РН-0002990 від 05.05.2017 до 29.05.2017 та №РН-0003022 від 10.05.2017 до 30.05.2017.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Однак, задекларований статтею 627 ЦК України принцип свободи договору не є абсолютним і при визначенні умов договору сторони зобовязані враховувати вимоги цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаї ділового обороту, вимоги розумності та справедливості.

Зі змісту частин 1, 2 статті 549 ЦК України та частини 1 статті 230 ГК України вбачається, що штраф може бути застосовано лише у разі невиконання або неналежного виконання зобовязання, тобто його порушення. Проте позивачем нараховано відповідачу штраф на загальні суми поставки по видатковим накладним, у тому числі й у частинах, в яких порушення зобовязання не мало місця.

Зважаючи на вищенаведені норми чинного законодавствам та враховуючи проведені відповідачем часткові оплати товару, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення штрафу у сумі 166762,25 грн, у тому числі за видатковими накладними:

- №РН-0002850 від 27.04.2017 штраф за прострочення оплати товару в сумі 149958,91 грн строком понад 14 календарних днів становить 29991,78 грн;

- №РН-0002990 від 05.05.2017 штраф за прострочення оплати товару в сумі 296384,97 грн строком понад 14 календарних днів становить 59276,99 грн;

- №РН-0003022 від 10.05.2017 штраф за прострочення оплати товару в сумі 387467,39 грн строком понад 14 календарних днів становить 77493,48 грн.

У звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 61501,23 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, здійсненим окремо за кожною видатковою накладною, річні у розмірі 3% за загальний період з 24.05.2017 по 05.10.2017 складають 6001,61 грн, а інфляційні нарахування за період з червня по серпень 2017 року 9335,55 грн.

Перевіркою розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань за визначені позивачем періоди судом встановлено його обґрунтованість та арифметичну вірність.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за порушення строків оплати товару в сумі 166762,25 грн, 3% річних у сумі 6001,61 грн та інфляційних нарахувань у сумі 9335,55 грн, з відмовою в частині стягнення штрафу в сумі 61501,23 грн.

Заперечення відповідача щодо необґрунтованості одночасного стягнення з нього штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, та відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п.п 3.1, 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Статтею 49 ГПК України передбачено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. В даному випадку звернення позивача до суду викликане невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого товару, а зменшення розміру позовних вимог пов'язане із здійсненням відповідачем оплати після порушення судом провадження у справі.

До того ж, слід зауважити, що звертаючись до суду з позовною заявою позивач сплатив судовий збір у сумі 7404,01 грн (квитанція №18293055 від 06.10.2017), тоді як належною до сплати сумою судового збору, виходячи з розміру заявлених ним майнових вимог, є 5904,01 грн.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тому, відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 4981,49 грн, а зайво сплачений судовий збір у сумі 1500,00 грн підлягає поверненню позивачу за його заявою на підставі ухвали суду.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 33-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь конструкція-109" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська, буд. 353; ідентифікаційний код 34766376) на користь Товариства з обмеженою "Каскад" (49000, м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 4; ідентифікаційний код 23934596) штраф у сумі 166762,25 грн, 3% річних у сумі 6001,61 грн, інфляційні нарахування в сумі 9335,55 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 4981,49 грн, видати позивачу наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

В судовому засідання відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2017.

Суддя В.Д. Воронько