Постанова № 70447259, 21.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 рокуё

Справа № 922/1205/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.,

суддів: Алєєвої І.В., Корсака В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2017

у справі

Господарського суду

№ 922/1205/17

Харківської області

за позовом

комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради

до

Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків

про

стягнення коштів,

представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради (далі – Підприємство) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (далі – Відділ) 65 771,88 грн. заборгованості, 49 111,31 грн. пені, 4 604,03 грн. штрафу, 4 353,91 грн. 3 % річних та 39 123,66 грн. інфляційних втрат, а всього – 162 964,79 грн.

Позовні вимоги Підприємство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), обґрунтовувало тим, що Відділ порушив взяті на себе зобов'язання за договором № 88 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 17.11.2014 в частині здійснення оплати спожитої теплової енергії у грудні 2014 року, що є підставою для покладення на нього обов’язку сплатити її вартість разом з інфляційними втратами та річними, які є складовою частиною боргу, а також нарахованими на суму боргу штрафом та пенею.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.06.2017 (суддя Жельне С.Ч.) позов Підприємства задоволено.

Вирішено стягнути з Відділу на користь Підприємства 65 771,88 грн. заборгованості за поставлену теплову енергії, 49 111,31 грн. пені, 4 604,03 грн. штрафу, 4 353,91 грн. 3 % річних та 39 123,66 грн. інфляційних втрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 (колегія суддів: Шутенко І.А., Здоровко Л.М., Плахов О.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2017 залишено без змін.

Судові рішення прийняті з мотивів, викладених у позовній заяві.

Відділ звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2017 та постановити нове рішення про відмову в позові. Викладені у касаційній скарзі вимоги Відділ обґрунтовує посиланням на ту обставину, що судами попередніх інстанцій було неповно встановлено дійсні обставини справи в їх сукупності та надано неправильну юридичну оцінку додатковій угоді № 2 від 24.12.2014 до договору № 88 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 17.11.2014.

Відзиву на касаційну скаргу Відділу від Підприємства до Вищого господарського суду України не надходило.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Відділу підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

– 17.11.2014 між Підприємством (учасник) та Відділом (замовник) було укладено договір № 88 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, згідно якого Підприємство зобов'язався у 2014 році надати Відділу послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами), а Відділ - прийняти і оплатити такі послуги;

– обсяг послуг з постачання пари та гарячої води складає 102,58177819 Гкал. (п. 1.2 договору);

– оплата здійснюється після отримання від виконавця рахунка-фактури, акта виконаних робіт, згідно ст. 46, 48, 49 БКУ, на розрахунковий рахунок виконавця. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 4.3 договору);

– договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2014. Відповідно до статті 631 ЦК України, умови договору розповсюджуються на правовідносини між сторонами, що виникли з 01.04.2014 (п. 10.1 договору).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) – стаття 610 ЦК України.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Підприємство зазначало про те, що Відділом порушено свої договірні зобов’язання в частині оплати спожитої теплової енергії у грудні 2014 року в обсязі 45,27 Гкал. в сумі 65 771,88 грн.

Заперечуючи проти позову Відділ, посилаючись на додаткову угоду № 2 до договору № 88 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 17.11.2014, якою сторонами договору зменшено обсяг послуг та суму за договором, зазначав про виконання ним своїх грошових зобов’язань та відсутність заборгованості перед Підприємством на підставі даного договору.

Пунктом 6.2.3 договору № 88 від 17.11.2014 сторони погодили віднести до прав сторін зменшення або збільшення обсягів закупівлі товарів (виконання робіт або надання послуг) та загальну вартість цього договору відповідно до кошторисних призначень (лімітів) протягом 2014 року, але не більше пропозиції конкурсних торгів учасника. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 24.12.2014 між сторонами у справі було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 88 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 17.11.2014, згідно якої сторони погодили внести зміни до договору шляхом викладення його пункту 1.2 в наступній редакції: "Обсяги закупівлі послуг зменшуються на 47,683338 Гкал. та становлять 54,89844 Гкал.". Також сторонами було вирішено викласти пункт 3.1 договору в наступній редакції: "Сума цього договору зменшується на суму без ПДВ – 48 420,04 грн., ПДВ – 9 648,01 грн., загальна сума з ПДВ – 58 104,05 грн. та становить сума без ПДВ – 55 746,63 грн., ПДВ – 11 149,32 грн., а загальна сума з ПДВ – 66 895,95 грн." Сторони погодили, що дана додаткова угода є невід’ємною частиною договору № 88 від 17.11.2014 та набирає чинності з дня її підписання і діє до 31.12.2014.

Надаючи правову оцінку зазначеній додатковій угоді № 2 від 24.12.2014 суди виходили з того, що останньою визначено обсяг закупівлі послуг та їх вартість за сім днів починаючи з 24.12.2014 та по 31.12.2014.

При цьому суди зазначили, що дія даної додаткової угоди не може поширюватись на визначення всього обсягу послуг та їх вартість за договором № 88 від 17.11.2014, оскільки за період квітень, жовтень – листопад 2014 року Підприємством уже було надано Відділу послуги в обсязі 57,73 Гкал., тобто більше ніж встановлено даною додатковою угодою.

Проте погодитись з такими висновками судів не можна, виходячи з наступного.

Як вбачається з пункту 7 додатку № 1 до договору № 88 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 17.11.2014, яким визначено обсяг постачання теплової енергії в Гігакалоріях по місяцям (кварталам) Підприємство зобов’язалось здійснити поставку Відділу теплової енергії в наступних обсягах: у квітні – 10,06 Гкал.; у жовтні – 9,48 Гкал.; у листопаді – 34,23 Гкал. та у грудні – 48,81 Гкал.

Таким чином, загальний обсяг спожитої Відділом теплової енергії на підставі договору № 88 від 17.11.2014 за період квітень, жовтень – листопад 2014 року становить 53,77 Гкал., а не 57,19 Гкал., як було нараховано позивачем та зазначено судами. Доказів укладення додаткових угод щодо збільшення обсягів надання Підприємством послуг Відділу у вказаному періоді матеріали не містять, а наявні в матеріалах справи акти про обсяг спожитої теплової енергії не містять підпису та печатки Відділу.

Як вже було зазначено вище, пунктом 1.2 договору № 88 від 17.11.2014 сторонами було погоджено обсяг поставки теплової енергії у розмірі 102,58177819 Гкал., а додатковою угодою № 2 до даного договору пункт 1.2 викладено в новій редакції, згідно якого обсяги закупівлі послуг зменшуються на 47,683338 Гкал. та становлять 54,89844 Гкал.

Отже, 54,89844 Гкал. (загальний осяг теплової енергії згідно додаткової угоди № 2 від 24.12.2014) – 53,77 Гкал. (обсяг спожитої теплової енергії за період квітень, жовтень – листопад 2014 року) = 1,12844 Гкал. (за період з 24.12.2014 – дати укладення додаткової угоди № 2 та до 31.12.2014 – дати закінчення строку дії договору № 88 від 17.11.2014).

Судом першої інстанції встановлено, що Відділ платіжними дорученнями № 1246 від 25.12.2014 та № 1247 від 25.12.2014 сплатив Підприємству вартість спожитої теплової енергії в загальній сумі 66 895,95 грн.

Разом з тим, як вже зазначалось вище, додатковою угодою № 2 від 24.12.2014 до договору № 88 від 17.11.2014 пункт 3.1 договору викладено в новій редакції та визначено нову суму договору в розмірі 66 895,95 грн., що відповідає сплаченій Відділом Підприємству сумі в рахунок оплати послуг за спожиту теплову енергію на підставі договору № 88 від 17.11.2014.

При цьому слід зазначити, що наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1246 від 25.12.2014 на суму 45 878,03 грн. та № 1247 від 25.12.2014 на суму 11 551,76 грн. підтверджується перерахування Відділом на рахунок Підприємства 57 429,79 грн. в рахунок оплати за надані послуги за договором № 88 від 17.11.2014, а не 66 895,95 грн., як зазначав місцевий господарський суд.

Проте зазначеним обставинам в їх сукупності належна правова оцінка не надавалась, тому висновки судів про наявність правових підстав для стягнення з відповідача спірної суми коштів є передчасними.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення місцевого господарського суду і постанова суду апеляційної інстанції прийняті з недотриманням норм процесуального права, при неповному встановлені усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, внаслідок чого неможливо дійти достовірних висновків щодо обґрунтованості заявлених Підприємством позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (розділом XII1 "ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ" ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2017 у справі № 922/1205/17 підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2017 у справі № 922/1205/17 скасувати.

Справу № 922/1205/17 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя І.В. Алєєва

Суддя В.А. Корсак