Постанова № 70447074, 16.11.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2017 року Чернігів Справа № 825/1495/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Д'якова В.І.,

Суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретаря - Андрушко І.М.,

позивача - ОСОБА_3,

представника відповідачів - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про:

- визнання дій Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області (далі – Управління ДАБІ у Чернігівській області, відповідач 1) щодо відмови у реєстрації поданої 22.08.2017 позивачем ОСОБА_5 про готовність до експлуатації об’єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об’єктів з незначними наслідками (СС1), за формою згідно з Додатком № 3 до “Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 № 461 - незаконними;

- зобов’язання Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області прийняти у позивача та зареєструвати ОСОБА_5 про готовність до експлуатації об’єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об’єктів з незначними наслідками (СС1), за формою згідно з Додатком №3 до “Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 № 461.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.12.2000 придбав нежитлову будівлю-приміщення магазину, що знаходиться в м. Семенівці, Чернігівської області по вулиці Воровського (Самуйловича), 12, що підтверджується Договором купівлі-продажу будівлі від 14.12.2000. На ім’я позивача був виданий Державний акт на право постійного користування землею, під розміщення магазину, площею 0,0253 га, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Семенівка, вул. Самуйловича, 12, а також, позивачу наданий дозвіл на будівництво-реконструкцію вищевказаного магазину з добудовою торгівельного залу, будівництвом допоміжних приміщень. В зв’язку з чим, було виготовлено та отриманий будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, виділеної позивачу, як індивідуальному забудовнику, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Семенівка, вулиця Самуйловича, 12. Також, був виготовлений та виданий технічний паспорт на нежитлову будівлю, інвентарний № 4385, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Семенівка, вулиця Самуйловича, 12. У відповідності до абз. першого ч. 1 ст. 9 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та п. 3 “Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 № 461 ( далі – Порядок № 461), позивач 22.08.2017 склав та подав на реєстрацію декларацію про готовність до експлуатації об’єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об’єктів з незначними наслідками (CC1), за формою згідно з Додатком № 3 до Порядку № 461. Позивач, також, зазначає, що ним при заповненні вищевказаної декларації, а саме п. 11 “Інформація про документ, що дає право на виконання будівельних робіт”, була вказана інформація про документ, який дає право на виконання будівельних робіт, та пред’явлений цей документ, а саме будівельний паспорт, але він не був взятий до уваги відповідачем, як такий, що давав право на виконання будівельних робіт у 2001 році. На думку позивача відповідач 1 листом від 04.09.2017 за № 40-1025-3/1783-17 незаконно відмовив позивачу в реєстрації вищевказаної декларації, з підстав відсутності інформації щодо документу, який дає право на виконання будівельних робіт, та вважає, що вказана декларація має бути прийнята та зареєстрована.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях (а.с. 32-34) та пояснив, що статтею 29 Закону України “Про планування і забудову територій” від 20.04.2000 № 1699-ІІІ (у редакцій чинній у 2001 році) встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно - будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Натомість, позивачем, у розділі 11 “Інформація про документ, що дає право на виконання будівельних робіт”, щодо документу, який дає право на виконання будівельних робіт, зазначено будівельний паспорт, який, на думку позивача, надавав йому право у 2001 році на виконання будівельних робіт.

За таких підстав, подана позивачем декларація про готовність до експлуатації об’єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об’єктів з незначними наслідками (CC1) на об’єкт будівництва: “Реконструкцію магазину “Товары по умереным ценам” з добудовою торгівельного залу та допоміжних приміщень” розташований за адресою: Чернігівська область, Семенівський район, м. Семенівка, вул. Самуйловича, 12, у відповідності до п. 19 “Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 № 461, повернута позивачу на доопрацювання. При поверненні декларації відповідач 1 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.12.2000 позивач придбав нежитлову будівлю-приміщення магазину, що знаходиться в м. Семенівці Чернігівської області по вулиці Воровського (Самойловича), 12, що підтверджується договором купівлі-продажу будівлі від 14.12.2000, посвідченим ОСОБА_6 приватним нотаріусом Семенівського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1206, який також зареєстрований БТІ 14.03.2001 року за реєстровим № 19 (а.с. 11).

10.06.2001 начальником місцевого органу містобудування та архітектури було затверджене архітектурно – планове завдання на реконструкцію магазину “Товары по умереным ценам” з добудовою торгівельного залу та допоміжних приміщень, адреса об’єкта архітектури : м. Семенівка, вул. С. Самойловича, 12 (а.с. 13-17).

28.11.2001 Семенівською міською радою на ім’я ОСОБА_3 був виданий Державний акт на право постійного користування землею, під розміщення магазину, площею 0,0253 га, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Семенівка, вулиця Самойловича, 12 (а.с. 21-22) .

Рішенням виконавчого комітету Семенівської міської ради від 26.06.2001 № 68 позивачу наданий дозвіл на будівництво-реконструкцію вищевказаного магазину з добудовою торгівельного залу, будівництвом допоміжних приміщень (а.с. 10).

10.08.2001 було виготовлено та отриманий позивачем будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, виділеної позивачу, як індивідуальному забудовнику, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Семенівка, вулиця Самойловича, 12 (а.с. 9).

06.08.2017 Новгород-Сіверським міжміським бюро технічної інвентаризації був виготовлений та виданий технічний паспорт на нежитлову будівлю, інвентарний № 4385, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Семенівка, вулиця Самойловича, 12 (а.с. 18-20).

22.08.2017 позивач подав на реєстрацію декларацію про готовність до експлуатації об’єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об’єктів з незначними наслідками (CC1) на об’єкт будівництва “Реконструкцію магазину “Товары по умереным ценам” з добудовою торгівельного залу та допоміжних приміщень”, розташований за адресою: Чернігівська область, Семенівський район, м. Семенівка, вул. Самойловича, 12, за формою згідно з Додатком № 3 до “Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 № 461.

Листом від 04.09.2017 за вих. № 40-1025-3/1783-17 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області у відповідності до п. 19 “Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 № 461 (далі – Порядку № 461), позивачу повернута на доопрацювання декларація про готовність до експлуатації об’єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об’єктів з незначними наслідками (CC1) на об’єкт будівництва: “Реконструкцію магазину “Товары по умереным ценам” з добудовою торгівельного залу та допоміжних приміщень” розташований за адресою: Чернігівська область, Семенівський район, м. Семенівка, вул. Самуйловича, 12, з підстав відсутності інформації, щодо чинного документу, який дає право на виконання будівельних робіт, відповідальної особи – інженера з технічного нагляду, осіб, відповідальних за виконання робіт, проектування та відповідальних осіб проектувальника, кадастрового номера земельної ділянки, основних показників об’єкта за результатами технічної інвентаризації; кошторисної вартості будівництва, вартості основних фондів, що приймаються в експлуатацію; підстави для звільнення від сплати пайової участі. У вказаному листі, також, зазначено, що у разі відсутності у позивача належного дозволу на виконання будівельних робіт є підставою вважати об’єкт самочинним будівництвом (ст. 367 Цивільного кодексу України), та для введення об’єкта в експлуатацію можна скористатись положенням п. 10 Порядку № 461 (визнання права власності на самочинно забудований об’єкт за рішенням суду).

Вважаючи вказаний лист про повернення декларацій незаконним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом для захисту свої прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності” від 17.02.2011 за № 3038-VI (далі Закон № 3038-VI), Законом України “Про планування і забудову територій” від 20.04.2000 № 1699-ІІІ (далі – Закон № 1699-ІІІ), (чинним на час виникнення спірних правовідносин), Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_7 України від 13 квітня 2011 року за № 461 (далі - Порядок № 461), Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 № 273 “Про затвердження Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт (далі – Наказ № 273), який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Частинами першою та третьою статті 6 Закону № 3038-VI визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною ОСОБА_7 України, Кабінетом ОСОБА_7 України, Верховною ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Положенням “Про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України” від 09.07.2014 № 294 (далі – Положення № 294), затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_7 України визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом ОСОБА_7 України через Віце-прем’єр-міністра України - ОСОБА_7 регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до п. 7 Положення Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи. Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Приписами статті 39 Закону України № 3038-VI визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про готовність об’єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Рішення про реєстрацію або повернення декларації про готовність об’єкта до експлуатації може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права реєстрації декларації), або оскаржено до суду.

Приписами Порядку № 461 передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.

У разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 04.09.2017 за вих. № 40-1025-3/1783-17 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області у відповідності до п. 19 Порядку № 461, позивачу повернута декларації про готовність до експлуатації об’єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об’єктів з незначними наслідками (CC1) на об’єкт будівництва: “Реконструкцію магазину “Товары по умереным ценам” з добудовою торгівельного залу та допоміжних приміщень” розташований за адресою: Чернігівська область, Семенівський район, м. Семенівка, вул. Самуйловича, 12, на доопрацювання. Підставою повернення стала відсутності інформації, щодо чинного документу, який дає право на виконання будівельних робіт, відповідальної особи – інженера з технічного нагляду, осіб, відповідальних за виконання робіт, проектування та відповідальних осіб проектувальника, кадастрового номера земельної ділянки, основних показників об’єкта за результатами технічної інвентаризації; кошторисної вартості будівництва, вартості основних фондів, що приймаються в експлуатацію; підстави для звільнення від сплати пайової участі. У вказаному листі, також, зазначено, що у разі відсутності у позивача належного дозволу на виконання будівельних робіт є підставою вважати об’єкт самочинним будівництвом (ст. 367 Цивільного кодексу України), та для введення об’єкта в експлуатацію можна скористатись положенням п. 10 Порядку № 461 (визнання права власності на самочинно забудований об’єкт за рішенням суду).

Згідно з частиною 1 стаття 24 Закону № 1699-ІІІ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).

Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. У разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову. Перелік інших документів та матеріалів, необхідних для отримання дозволу на будівництво, які додаються до письмової заяви, порядок їх розгляду визначаються регіональними та/або місцевими правилами забудови.

Частиною 13 статті 24 Закону № 1699-ІІІ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не є документом, що засвідчує право власності чи право користування (оренди) земельними ділянками.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачу рішенням виконавчого комітету Семенівської міської ради від 26.06.2001 № 68 надано дозвіл на будівництво - “Реконструкцію магазину “Товары по умереным ценам” з добудовою торгівельного залу та допоміжних приміщень” (а.с. 10).

У відповідності до частини статті 27 Закону № 1699-ІІІ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) фізичні та юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, або юридичні особи, які отримали рішення сільської, селищної, міської ради чи уповноваженого на те виконавчого органу про погодження місця розташування об'єкта, мають право на одержання вихідних даних на проектування цього об'єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт.

Згідно з частиною 7 вказаної статті громадянам, які є власниками (користувачами) земельних ділянок у селах, селищах та містах районного значення, спеціально уповноважений орган з питань містобудування та архітектури може надавати будівельний паспорт об'єкта містобудування та погоджувати проектну документацію на будівництво об'єкта містобудування без попереднього надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо його інженерного забезпечення. Перелік об'єктів містобудування, щодо яких застосовується спрощена процедура, а також порядок надання будівельного паспорта встановлюються регіональними правилами забудови.

Для отримання будівельного паспорта забудовник звертається до відповідного місцевого органу містобудування та архітектури з письмовою заявою щодо забудови земельної ділянки із зазначенням призначення будівель та споруд, орієнтовних характеристик забудови.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, виділеної ОСОБА_3, як індивідуальному забудовнику, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Семенівка, вулиця Самуйловича, 12 (а.с. 9).

У відповідності до обов’язків індивідуального забудовника, визначених у будівельному паспорті, забудову земельної ділянки громадянин повинен розпочати у відповідності з будівельним паспортом (зв. бік а.с. 9).

Згідно зі статтею 28 Закону № 1699-ІІІ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку. Порядок розроблення і затвердження проектної документації на будівництво об'єктів містобудування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування. У випадках, передбачених законодавством, розроблення проектної документації здійснюється на конкурсній основі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 10.06.2011 отримав архітектурно – планове завдання на реконструкцію магазину “Товары по умереным ценам” з добудовою торгівельного залу та допоміжних приміщень, адреса об’єкта архітектури : м. Семенівка, вул. Самуйловича, 12, затвердженого начальником місцевого органу містобудування та архітектури (а.с. 13-17).

У відповідності до рядка “Інших вимог” вказаного архітектурно – планового завдання, серед іншого, визначена вимога замовника – ОСОБА_3 подати на розгляд та затвердження у місцевий орган проектну документацію.

30.07.2001 виробничою групою райархітектора Семенівського району ОСОБА_3 видано проект забудови земельної ділянки (а.с. 16).

Згідно зі статтею 29 Закону № 1699-ІІІ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі:

- проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством;

- документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову;

- рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування;

- документа про призначення відповідальних виконавців робіт та відомостей про здійснення авторського та технічного нагляду.

У відповідності до пунктів 1.1 та 1.2 Наказу № 273 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення (далі - роботи з будівництва) є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд та надає право відповідним службам на видачу ордера на проведення земляних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів.

Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється.

Подання документів до інспекцій держархбудконтролю для одержання дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється забудовником (замовником).

Згідно з пунктом 2.1. Наказу № 273 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для одержання дозволу на виконання будівельних робіт забудовник (замовник) повинен подати до інспекції держархбудконтролю такі документи: а) заяву забудовника (замовника), (додаток 1); б) рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; в) документ, що посвідчує право власності забудовника (замовника) чи право користування (у тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, на якій буде розміщено об'єкт містобудування; г) комплексний висновок державної інвестиційної експертизи; ґ) документи про призначення відповідальних виконавців робіт (виконроба, осіб, що виконують технічний нагляд, авторський нагляд); д) затверджену в установленому порядку проектну документацію (будівельний генеральний план та паспорт фасаду в двох примірниках, пояснювальна записка для реєстрації).

У разі проведення реконструкції, реставрації, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, споруд та інших об'єктів без зміни цільового призначення об'єкта замовник (забудовник) крім рішення виконавчого органу відповідної ради, Київської та Севастопольської державної адміністрації про дозвіл на будівництво подає також копію документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмову згоду його власника на проведення зазначених робіт.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для виконання будівельних робіт щодо забудови земельної ділянки у відповідності до норм законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, було отримання дозволу на виконання будівельних робіт, та про необґрунтованість тверджень позивача, що забудова належної йому земельної ділянки могла здійснюватись лише за підставі будівельного паспорту, без отримання відповідного дозволу на виконання будівельних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що у поданій декларації про готовність до експлуатації об’єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об’єктів з незначними наслідками (СС1) на об’єкт будівництва: “Реконструкцію магазину “Товары по умереным ценам” з добудовою торгівельного залу та допоміжних приміщень” розташований за адресою: Чернігівська область, Семенівський район, м. Семенівка, вул. Самуйловича, 12, у розділі 11 “Інформація про документ, що дає право на виконання будівельних робіт” позивачем зазначено будівельний паспорт, який, на думку позивача, надавав йому право у 2001 році на виконання будівельних робіт, але у відповідності до законодавства, чинного на той момент, документом, що надавав право на виконання будівельних робіт був дозвіл на виконання будівельних робіт.

З вищезазначене вбачається, що декларації про готовність до експлуатації об’єкта, була оформлена позивачем з порушенням установлених вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області правомірно повернуло позивачу декларацію про готовність до експлуатації об’єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об’єктів з незначними наслідками (СС1) на об’єкт будівництва “Реконструкція магазину “Товары по умереным ценам” з добудовою торгівельного залу та допоміжних приміщень”, розташований за адресою: Чернігівська область, Семенівський район, м. Семенівка, вул. Самуйловича, 12.

Також, суд звертає увагу на те, що позивачем заявлено вимогу про визнання дій щодо відмови у реєстрації поданої 22.08.2017 декларації про готовність до експлуатації об’єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об’єктів з незначними наслідками (СС1) на об’єкт будівництва: “Реконструкцію магазину “Товары по умереным ценам” з добудовою торгівельного залу та допоміжних приміщень” розташований за адресою: Чернігівська область, Семенівський район, м. Семенівка, вул. Самуйловича, 12.

Але, в даному випадку Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області не було відмовлено позивачу в реєстрації декларації, органом державного архітектурно-будівельного контролю, а повернуто декларацію позивачу на доопрацювання, оскільки вона була оформлена з порушенням установлених вимог.

Що стосується вимоги позивача про зобов’язання Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області прийняти у позивача та зареєструвати ОСОБА_5 про готовність до експлуатації об’єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об’єктів з незначними наслідками (СС1), за формою згідно з Додатком №3 до “Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 № 461, суд зазначає наступне.

Відповідності до пункту 4 статті 39 Закону № 3038-VI прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 № 92 (далі – Наказ № 92) визначено механізм ведення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - реєстр), як єдиної комп'ютерної бази даних.

Реєстр ведеться з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних.

Пунктами 3 та 4 Наказу № 92 встановлено, що ведення, адміністрування, функціонування і супроводження програмного забезпечення реєстру, збереження та захист бази даних реєстру, забезпечення доступу до нього органів державного архітектурно-будівельного контролю здійснює Державна архітектурно- будівельна інспекція України.

Подання даних для внесення їх Держархбудінспекцією до реєстру здійснюється відповідальними посадовими особами органів державного архітектурно-будівельного контролю, які пройшли підготовку до роботи з реєстром (далі - посадові особи).

Зі змісту Рекомендації Комітету ОСОБА_7 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_7 11.03.1980 р. на 316-й нараді вбачається, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області прийняти у позивача та зареєструвати декларацію про готовність до експлуатації об’єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об’єктів з незначними наслідками (СС1), за формою згідно з Додатком №3 до “Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 № 461, є саме втручанням в дискреційні повноваження відповідачів та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя В.І. Д'яков