Постанова № 70447010, 13.11.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року справа № 823/1439/17

12 год. 25 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Мельникової О.М.,

представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Уманьпиво до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

18.09.2017 у Черкаський окружний адміністративний суд звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Уманьпиво (далі позивач) з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення (далі ППР) від 30.06.2017 №0004401404.

Позов мотивовано тим, що відповідачем протиправно прийняте оскаржуване ППР, оскільки операції позивача з контрагентами Topgear Corp (ОСОБА_3) та Harvest Group Bisnes Limited (Беліз) не вважаються контрольованими, оскільки ставки корпоративного податку встановлені у цих країнах не були нижчими на 5 і більше відсотків, ніж в Україні. На думку позивача саме ця обставина є визначальною для визначення контрольованих операцій з особами, зареєстрованими у цих країнах, а не факт включення їх до затвердженого КМУ переліку. Крім того, позивач наголошував, що відповідачем фактично проведена камеральна перевірка, а не документальна, як це вказано у акті перевірки. Тому просив задовольнити позов.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що оскаржуване ППР прийняте з огляду на виявлене податковим органом недекларування позивачем господарських операцій з контрагентами нерезидентами Topgear Corp (ОСОБА_3) та Harvest Group Bisnes Limited (Беліз), за що позивачу нараховані штрафні санкції. Тому просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю Уманьпиво зареєстроване як юридична особа 03.07.2010 (код ЄДРПОУ 05380243).

Суд встановив, що на підставі наказу від 16.05.2017 №1067 службова особа відповідача здійснила документальну позапланову перевірку позивача у звязку з неподанням звіту про здійснені контрольовані операції з нерезидентами Topgear Corp (ОСОБА_3) та Harvest Group Bisnes Limited (Беліз) за 2015 рік.

За наслідками перевірки складено акт від 29.05.2017 №1192/28-10-14-03/05380243 (далі акт перевірки). Перевіркою виявлені порушення, підп.39.4.2. п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України) в частині неподання звіту про здійснені контрольовані операції за 2015 рік з нерезидентами Topgear Corp (ОСОБА_3) на суму 7172476,89 грн. та Harvest Group Bisnes Limited (Беліз) на суму 23465142,10 грн.

На підставі наведеного акту відповідачем прийнято оскаржуване ППР від 30.06.2017 №0004401404, яким застосовано до позивача штраф в сумі 365400,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження цього ППР воно залишено без змін

Надаючи оцінку оскаржуваному ППР в контексті позовних вимог, суд керувався положеннями чинної редакції ПК України.

Стосовно доводів позивача про відсутність правових підстав для проведення перевірки, за наслідками якої прийняте оскаржуване рішення, суд врахував п.75.1. ст.75 ПК України, яким передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Вона відповідно до п.76.1. ст.76 ПК України проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Оцінюючи доводи позивача, що відповідач фактично провів камеральну перевірку, а не документальну, суд врахував підп.75.1.1. п.75.1. ст.75 ПК України, яким встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

При цьому, на підставі підп.78.1.15. п.78.1. ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі неподання платником податків або подання з порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або у разі встановлення порушень під час моніторингу такого звіту або документації відповідно до вимог пунктів 39.4 і 39.5 статті 39 цього Кодексу;

Суд звернув увагу, що підставою для здійснення вищевказаної перевірки стало неподання позивачем звіту за 2015 рік про контрольовані операції з контрагентами нерезидентами Topgear Corp (ОСОБА_3) та Harvest Group Bisnes Limited (Беліз), а тому відповідно до підп.78.1.15. п.78.1. ст.78 ПК України це є підставою для проведення документальної позапланової перевірки.

Крім того, дії щодо процедури проведення пеервірки не є предметом цього спору і жодних рішень щодо протиправності дій ревізора стосовно проведення цієї перевірки суду не надано. У цьому контексті суд акцентує, що предметом доведення у позовах про оскарження ППР є наявність або відсутність факту вчинення податкового правопорушення.

Перевіряючи правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення рішення та підстави, за якими просить скасувати його позивач, суд врахував підп.39.2.1.7 ст.39 ПК України, яким встановлено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Суд звернув увагу, що за період з 01.01.2015 до 31.12.2015 позивачем здійснено господарські операції з контрагентами нерезидентами:

Topgear Corp (ОСОБА_3) на загальну суму 7172476,89 грн;

Harvest Group Bisnes Limited (Беліз) на загальну суму 23465142,10 грн.

Відповідно до підп.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З даних акту перевірки суд встановив, що з метою зясування обставин щодо неподання позивачем звіту про контрольовані операції за 2015 рік відповідачем направлено письмовий запит про надання інформації від 23.12.2016 №13660/10/28-10-14-03-08, на який позивач листом від 22.02.2017 №18 надав відповідь, яким підтвердив здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, однак не вважає їх контрольованими, про що також наголошено у позові та підтримано представником позивача у судових засіданнях

Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд врахував, що згідно з підп. 39.2.1.2 п. 39.2.1 ст. 39 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.

Під час визначення переліку держав (територій) Кабінет Міністрів України враховує такі критерії:

держави (території), у яких загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні;

держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.

Затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на своєму офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюється протягом трьох місяців з дати їх зміни.

Суд звернув увагу, що за період з 01.01.2015 до 31.12.2015 діяли Перелік держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №1042-р, та Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №977-р, до яких включені Беліз та ОСОБА_3.

З урахуванням викладених норм податкового законодавства, та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та Topgear Corp (ОСОБА_3) і Harvest Group Bisnes Limited (Беліз) підпадають під встановлені підп.39.2.1.2 п.39.2 ст.39 ПК України критерії визначення контрольованих операцій.

При цьому, доводи позивача щодо безпідставності включення цих країн до вищевказаних переліків, затверджених розпорядженнями КМУ, суд не врахував, оскільки ці розпорядження у встановленому законом порядку не оскаржені та станом на час здійснення вищенаведених господарських операцій були діючими.

Отже, позивач за наслідками здійснення вищевказаних господарських операцій з контрагентами нерезидентами зобовязаний на підставі підп.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України подати податковому органу звіт про контрольовані операції за 2015 рік, який позивачем в порушення викладених норм не поданий.

Відповідно до п.120.3. ст.120 ПК України неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі:

300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції;

1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції;

3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно за наслідками позапланової перевірки застосовано до позивача штраф з розрахунку 1 відсоток суми контрольованих операцій в сумі 365400,00 грн за неподання позивачем звіту про здійснення таких операцій з контрагентами нерезидентами, які включені до відповідного переліку розпорядженням КМУ.

Доводи позивача, що позивачем пропущений строк давності здійснення перевірки контрольованих операцій позивача за 2015 рік суд не врахував, як обґрунтовані, оскільки відповідно до п.102.1. ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Оскільки звіт про контрольовані операції за 2015 рік позивачем мав бути поданий до 01.05.2016, суд дійшов висновку що податкова перевірка та застосування штрафних санкцій за її наслідками здійснене відповідачем у строк, передбачений п.102.1. ст.102 ПК України.

Для вирішення спору суд врахував обовязок державних органів, їх посадових та службових осіб згідно з абзацом другим ст.19 Конституції України діяти виключено в межах, порядку та у спосіб, що визначені законодавством.

Ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає критерії, яким повинні відповідати рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень. За цими критеріями суд перевіряє, у тому числі їх законність (легітимність).

Згідно з цими критеріями адміністративний суд при розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень повинен перевірити, зокрема, чи вчинені оскаржувані дії на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Врахувавши встановлені обставини та викладені норми законодавства України, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 14, 86, 94, 159 163, 254, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Уманьпиво відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанова складена у повному обсязі 20.11.2017.